Конспект на тему: "Виховання культури спілкування"

Опис документу:
Участь дитини у спільній ігрової діяльності сприяє вихованню культури спілкування дошкільника. Саме рольова гра є чудовою основою для навчання спілкування, тому що в ній задаються умови та ролі, які моделюють реальні життєві ситуації, відповідно, відбувається оволодіння правилами взаємовідносин між однолітками, оскільки дитина активно відтворює відносини між людьми.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховання культури спілкування у дітей дошкільного віку

Участь дитини у спільній ігрової діяльності сприяє вихованню культури спілкування дошкільника. Саме рольова гра є чудовою основою для навчання спілкування, тому що в ній задаються умови та ролі, які моделюють реальні життєві ситуації, відповідно, відбувається оволодіння правилами взаємовідносин між однолітками, оскільки дитина активно відтворює відносини між людьми.

О. Скаковська дає визначення культури спілкування дітей молодшого дошкільного віку як сукупності знань, умінь та навичок, що передбачають дотримання норм і правил комунікації з однолітками та дорослими в основі поваги, доброзичливого ставлення [4, 12].

М. Лісіна, вивчаючи генезис мовлення, дійшла висновку про те, що оволодіння мовленням дитиною проходить три етапи: перший етап – довербальний. У процесі ситуативно-особистісної форми спілкування створюються передумови для оволодіння мовленням. Дорослий через «гру» ставиться до дитини як до учасника спілкування, надаючи діям вихованця значення, яких вони ще не мають. Другий етап характеризується виникненням мовлення: дитина починає вимовляти свої перші слова. Якщо дорослий не буде спілкуватися з дитиною, зауважує М. Лісіна, це може спровокувати затримку розвитку мовлення. Під час третього етапу дитина навчається майстерно використовувати слово рідної мови для спілкування [4, 20].

Важливе значення для генезису мовлення має робота фахівця дошкільного закладу. А. Богуш вважає, що життя дитини в дошкільному закладі наповнене спілкуванням з вихователем та однолітками. Вихователь має потурбуватись про виникнення потреб, які стимулювали б мовленнєві контакти. Значні можливості закладаються у грі. Предметно-ігрове середовище, як вважає автор, повинно сприяти, з одного боку, закріпленню отриманих дитиною вражень при ознайомленні з навколишнім у навчальних іграх, а з іншого боку – розвитку його самостійності і творчості в пошуку різних способів відтворення дійсності [1, 86]. Дійсно, переживання різноманітних почуттів і співпереживання у грі формують емоційний досвід дитини, впливають на її характер. У зв'язку з цим педагог змінює предметно-ігрове середовище в залежності від практичного та ігрового досвіду дітей,
а не пригнічує творчу ініціативу дошкільників.

В. Любашина дотримується ідеї, що для дитячого типу спілкування властива потреба у спільній діяльності з однолітками. Вона зазначає:
«У реалізації своїх ігрових задумів дошкільники використовують слово та власні дії. Завдяки виражальним мовним засобам гра стає яскравішою. Спочатку дитина послуговується словом на позначення дій. Пізніше словом вже виражає свої думки та почуття» [3, 157].

Як компонент мовленнєво-ігрової діяльності гра, поєднуючись з мовою та навчанням, є засобом всебічного розвитку дитини. У зв’язку з цим Ю. Віровка виділяє такі функції гри:

  1. освітня функція полягає у тому, що за допомогою ігор дитина починає самостійно мислити. Це є передумовою свідомого ставлення до набуття знань, домовленості між гравцями, що вимагає розвиненого мовлення;

  2. виховна функція сприяє формуванню моральних почуттів, підпорядковувати свою поведінку нормам співжиття та засвоєння лексики морально-етично спрямованості;

  3. через естетичну функцію відбувається збагачення мовлення шляхом використання народних ігор, текстів пісень, лічилок, загадок;

  4. реалізація розвивальної функції спонукає дітей до активної діяльності та зумовлює емоційні переживання.

Ю. Віровка зазначає, що в ігровій діяльності яскраво виявляється образність і виразність дитячого мовлення, в якому поєднуються мовні і немовні засоби виразності [2, 40].

Отже, для формування культури спілкування дошкільника потрібен комплексний підхід до вирішення цього завдання. Щоб дитина навчилась вільно висловлювати свої судження і бажання, у неї має бути багатий словниковий запас. Тому для вихователя доцільно проговорювати дії, які він звершує, разом із вихованцем.

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш. – К.: Вища школа, 2007. – 542 с.

  2. Віровка Ю. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників / Ю. Віровка // Студентський науковий вісник. – Кіровоград: КДПУ, 2013. – Вип. 11. Ч. 2. – С. 40–44.

  3. Любашина В. Ігрова діяльність як засіб розвитку діалогічного мовлення старших дошкільників в умовах дошкільного закладу / В. Любашина // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки / ред. кол.: В. В. Радул та ін. – Кіровоград: КДПУ, 2013. – Вип. 97. – С. 154 – 158.

  4. Скаковська О. Формування культури спілкування у дітей молодшого дошкільного віку / О. Скаковська // Психолог дошкілля. – 2014. – № 7. –
    С. 12–15.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»