Необхідність реалізації комплексного та системного підходів щодо вирішення задач психолого-педагогічного супроводу школярів (і зокрема – підлітків) у роботі практичного психолога закладів освіти в умовах складно організованого інформаційного суспільства є загальновизнаною. Проте об’ємність і багатоаспектність означених підходів у гносеологічному контексті ускладнює чіткість і однозначність інтерпретаційних схем даних понять. Комплексність і системність як методологічні принципи не є тотожними і відрізняються за кількома параметрами. Комплексний підхід покликаний забезпечити осмислення певного сегменту реальності не із формальної, технічної сторони, а зі сторони змістовної, якісної. Основні ідеї системного підходу забезпечують раціональний технологічний режим при конструюванні і втіленні у конкретних діях ідеї комплексності.














