Кнут Га́мсун (справжнє ім'я — Кнут Педерсен) — видатний норвезький письменник, один із засновників модернізму в літературі та лауреат Нобелівської премії 1920 року. Його глибоко психологічні твори змінили вектор розвитку європейського роману ХХ століття, проте наприкінці життя його репутація була зруйнована через підтримку нацистського режиму.
Біографія.
Дитинство в бідності: Народився 4 серпня 1859 року. Виріс у багатодітній родині сільського кравця у долині Ґудбраннсдален. З 9 років через нестатки працював у конторі свого суворого дядька.
Роки мандрів: Змінив безліч професій: був шевцем, каменярем, портовим робітником та кондуктором трамвая. Двічі емігрував до США у пошуках заробітку, де займався важкою фізичною працею.
Світове визнання: Після повернення з Америки присвятив себе літературі. Публікація перших великих творів на початку 1890-х років принесла йому миттєву міжнародну славу.
Нобелівський тріумф: У 1920 році отримав Нобелівську премію з літератури за монументальний роман «Дари землі»
Трагедія колабораціонізму: У часи Другої світової війни старий письменник відкрито підтримав нацистську окупацію Норвегії, оскільки мав сильні германофільські переконання. У 1943 році він навіть зустрівся з Адольфом Гітлером.
Суд та ізоляція: Після війни Гамсуна заарештували за зраду батьківщині. Зважаючи на похилий вік, його не ув'язнили, але оштрафували, конфіскувавши майно, та примусово відправили до психіатричної лікарні. Помер 19 лютого 1952 року у своєму маєтку Нергольм.
Творчость.
Гамсун став новатором літературної форми, відійшовши від класичного реалізму ХІХ століття. Головні риси його прози:
Психологізм нового типу: У маніфесті «Про неусвідомлене духовне життя» (1890) закликав досліджувати не соціальні типи, а найтонші, ірраціональні порухи людської психіки, сни, марення та нервові стани.
Тема відчуження: Його герої — ексцентричні інтелектуали, одинаки та бродяги, які гостро переживають самотність і не вписуються в рамки міської цивілізації.
Культ природи: Письменник протиставляв руйнівне міське середовище величі та гармонії природи, закликаючи людину повернутися до патріархального життя на землі.
Ліризм прози: Мова творів Гамсуна вирізняється особливим ритмом, поетичністю, використанням внутрішніх монологів і наближенням до стилю «потоку свідомості».
