"Книга та її творці"

Опис документу:
Бібліотечний урок

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Книга та її творці. Структура книги,

використання її довідково – наукового апарату.

/ Бібліотечний урок, 7 кл. /

Мета : розширити знання підлітків про структуру та елементи книги.

Перед нами книга. Перше, що ми бачимо – це обкладинка. Вона буває м’якою, зробленою з паперу, або твердою, з картону – тоді її називають палітуркою. В давнину палітурки робили зі шкіри, яка прикрашалася тисненим малюнком з золотом.

Для особливо цінних книг на палітурках кріпилися металеві застібки. Деякі книги по краям обрамлювалися куточками, вирізаними з металу.

У сучасних книжок іноді поверх твердої палітурки надівається ще одна паперова обкладинка – на ній вміщується який-небудь малюнок і написані ім’я автора та назва книги. Як називається ця обкладинка ? - Суперобкладинка.

Можливість зберегти книгу, загорнувши її у клапоть паперу, занадто очевидна і доступна, щоб ми змогли назвати людину, яка здогадалася зробити це перша, або час, коли це було зроблено. Відомі пергаментні обгортки для рукописних книг. Вони ні за формою, ні за матеріалом не були схожі на сучасні суперобкладинки, але завдання захисту книги вони виконували, мабуть, успішно.

Суперобкладинка повинна зацікавити читача ( покупця), допомогти йому в пошуках необхідної книги. Вона повинна відкрити книгу для читача і зробити це живо та безпосередньо, розповісти, про що ця книга, якого типу видання вона представляє, на кого вона розрахована (на дорослого, школяра, малюка). Суперобкладинка здатна передати і стиль розповіді, її емоційне забарвлення і про позицію автора, бо в її силах як-небудь, хоча б спрощено, розтлумачити зміст книги, виявити головне в ній.

Звичайно, ні одна суперобкладинка не має на меті охарактеризувати книгу з усіх боків, тобто більш-менш повно. Але деякі окремі риси, найчастіше – найбільш суттєві для цього типу видання, вона відображує успішно.

Відкриємо книгу. Ліворуч – зворотній бік палітурки, праворуч – перша сторінка книги. Ці два аркуша, що створюють розворот, називаються форзац. Такий же форзац є і в кінці книги. Він може бути просто гладенький – білий або кольоровий, але іноді на ньому буває який-небудь малюнок.

Перегорнемо ще сторінку. Новий розворот. З лівого боку розміщений фронтиспис, з правого – титул. Що ж означають ці два слова ?

Фронтиспис – ілюстрація, що розповідає про найголовніше у книзі. На ньому може бути також портрет письменника – автора книги.

Що вказується на титулі, я думаю, ви вже знаєте : назва книги, прізвище автора, видавництво, місце, де була видана книга, і рік видання.

Треба відмітити, що титул у книзі має особливі якості. Він начебто обличчя книги, її двері, коли ми роздивляємося його, читаємо, ми в той же час наче мандруємо вглиб книжки, в цей стосик аркушів, що лежать перед нами.

Якщо книга складається з декількох розділів, то перед кожним може бути свій титул – тоді він називається шмуцтитулом. На ньому назва або номер розділу та малюнок.

Часто на початку кожної глави робиться невеличкий малюнок – він називається заставкою, а малюнок в кінці глави називають кінцівкою.

Над створенням книги працюють і автор, і художник, тому ми не тільки читаємо її, але й милуємося нею як витвором мистецтва.

Чи повинен художник, збираючись ілюструвати літературний твір, обмежувати своє завдання тільки передачею сюжету ? Його завдання значно ширше та глибше. Він повинен передати стиль книги, а це досягається тільки сукупністю всіх елементів оформлення : і шрифтом, і заставками, і ілюстраціями.

У книзі дуже ясно виражені дві задачі мистецтва ? перша, внутрішня, - це інтерпретація літературного твору, створення образу; інша, зовнішня – створити річ з книги за допомогою форзаца, обкладинки, щмуцтитулів – словом, цеглинку, яка б жила з іншими речами у кімнаті. Поєднання цих задач у книзі необхідне, і це – завдання будь-якого виду мистецтва.

Кожна книга, а особливо наукова або науково-популярна має свій довідковий апарат.

У слова “апарат” є багато значень. А походить воно від латинського слова, що означає спорядження, обладнання. Апарат книги – це її спорядження. Воно допомагає читачеві. Якщо читач знає, як цей апарат влаштований і уміє ним користуватися.

Майже у кожній книзі є зміст. Знайомство з книгою, особливо з науково-популярною досвідчений читач починає самі зі змісту. Зміст допомагає знайти у книзі саме той розділ, який вам потрібен, якщо ви не збираєтесь читати всю книгу (адже так може бути), а хочете ознайомитися саме з ним.

Зміст – важливий путівник по науковій книзі. Він допомагає знайти в ній потрібний матеріал. Зміст у підручнику допомагає перевірити себе, коли готуєшся до іспитів. Перечитуючи його, одразу бачиш, які розділи пам’ятаєш, а які забув.

Зміст наукової книги докладний, але стримано сухий і точний. Змісти з довгими та цікавими назвами розділів бувають у романах та повістях, особливо у старих.

Важливою частиною апарату книги є анотація. Ви прийшли до магазину, стоїте перед прилавком з новими книжками або роздивляєтеся новинки на виставці нових надходжень до бібліотеки. Як швидко зрозуміти, що за книга перед вами, якщо прізвище автора вам невідоме, а з назви незрозуміло, про що вона ? На допомогу приходить анотація. Це коротка замітка пояснює нам, на яку тему написана книга, в якому жанрі або формі. Іноді має короткі відомості про автора. Анотацію вміщують у книзі на звороті титульного листа (авантитулі) або на клапані суперобкладинки. Хороша анотація повинна привернути увагу читача до книги, але не обіцяти того, чого у книзі немає.

У багатьох книгах є передмова або вступна стаття (а іноді і те, і інше). У наукових книгах вони часто необхідні, щоб пояснити, яке значення має теорія автора. Якщо мова йде про стару книгу, вони повинні вказати, у чому її положення застаріли.

Особливо важливу роль грають передмови до романів, повістей, оповідань зарубіжних авторів, до художніх творів на історичну тематику. Ці книги приводять нас у незнайоме середовище, переносять у часи, які ми уявляємо собі недостатньо. Добре написана передмова допомагає читачеві увійти в цей світ.

Іноді є необхідність ввести до книги не передмову, а післямову. Так роблять, коли хочуть допомогти читачеві розібратися у тому, що він тільки що прочитав, але не розповідати про сюжет книги завчасно, щоб не послаблювати інтересу до того, що відбувається у книзі.

Ще в книжках бувають так звані примітки. Вони розміщуються або в кінці книги, або внизу сторінки, тоді їх називають “Підстрочні”. А у тексті, поряд зі словом, що потребує пояснення, ставиться цифра або зірочки.

Як синонім до поняття “примітка” вживають поняття “коментар”. Однак деяка різниця тут є. У коментарях, крім пояснення незрозумілих слів, термінів, імен, коротко розповідається про історію виникнення книги, про її найголовніші особливості, про історію роботи над нею автора. Створити коментар до книги нелегко. Він повинен вміщувати все необхідне і нічого зайвого і бути досконало точним. Тому, хто створює коментарі та примітки, потрібно перевіряти себе за найнадійнішими джерелами, іноді перегортаючи гори довідників, словників, енциклопедій.

А якщо вам потрібно швидко відшукати якийсь факт у самій книзі, неодмінно подивіться у покажчики, які підкажуть, де знайти потрібну назву, ім’я, термін, цитату. Покажчики бувають різні.

Предметний покажчик – це перелік термінів або описів предметів, що зустрічаються у книзі. Розташовані ці відомості, як правило, у алфавітному порядку.

Іменний покажчик являє собою розташований у алфавітному порядку перелік власних імен, що зустрічаються у тексті книги : імена історичних діячів, письменників, вчених, героїв міфології, географічні назви, а також різні найменування.

Всі перераховані елементи книги надзвичайно важливі і цікаві, але найголовніше в ній – її основний текст. Якщо він нецікавий, нудний, його не врятують ніякі післямови, не прикрасять ніякі коментарі. Ми цінними якісні примітки, але не станемо подібними до вчених мужів, яких висміював Чехов, - “вченим, які вважають, що важливий не Шекспір, а примітки до нього”.

Все, про що ми розмовляли на цьому уроці – про довідковий апарат книги, - потрібне заради головного – заради самої книги !

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
1
2
дн.
1
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!