! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Клітина — одиниця живого. Історія вивчення клітини. Будова мікроскопа.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Клас:_______________ № уроку:______ Дата:__________________

Тема: Клітина — одиниця живого. Історія вивчення клітини. Будова мікроскопа.

Мета: ознайомити учнів з історією вивчення клітини; сформувати знання про клітину як елементарну одиницю живого; розвивати вміння виконувати різнорівневі завдання; виховувати екологічно-цілісну орієнтацію в плані взаємин людини і навколишнього природного середовища.

Обладнання: зошит, таблиці

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

III. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Клітина — одиниця живого

Клітина — основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система. Виняток становлять віруси, які є неклітинними формами життя. На клітинному рівні повністю проявляються всі основні риси життя: обмін речовин та енергії, здатність до розмноження, збереження й передача спадкової інформації нащадкам тощо.

Розрізняють одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні організми.

Одноклітинний організм є водночас і самостійним цілісним організмом. Колоніальні організми складаються з багатьох клітин одного чи кількох типів. Кожна із цих клітин здебільшого функціонує незалежно від інших (живлення, розмноження тощо).

У багатоклітинних організмах клітини тісно взаємодіють між собою: вони відрізняються за будовою та функціями (спеціалізація клітин) і утворюють тканини, органи та системи органів. Багатоклітинний організм діє як єдине ціле, а клітини є його елементарними складовими частинами (компонентами).

Роберт Гук

Першою людиною, яка побачила клітини, був англійський учений Роберт Гук. У 1665 р., намагаючись зрозуміти, чому коркове дерево так добре плаває, він почав розглядати тонкі зрізи корку за допомогою мікроскопа. Гук виявив, що корок розділений на безліч крихітних комірок, які нагадували йому монастирські келії. Він назвав ці комірки клітинами (англ. сell — келія, комірка, клітина). Як виявилося пізніше, Р. Гук тоді побачив не самі клітини, а лише клітинні стінки. Учений вважав, що клітини порожні, а живою речовиною є лише клітинні стінки.

Результати своїх досліджень Р. Гук виклав у роботі «Мікрофотографія, або Деякі фізіологічні описи дрібніших тіл, зроблені за допомогою збільшувального скла». Там же він розмістив перше зображення клітин. Термін «клітина» назавжди увійшов у біологію, хоча Гук побачив не самі клітини, а лише оболонки рослинних клітин.

Антоні ван Левенгук

У 1674 р. голландець Антоні ван Левенгук за допомогою мікроскопа вперше побачив у краплині води «тваринок» — живі організми, які рухалися. Це були амеби й бактерії. Також Левенгук уперше спостерігав тваринні клітини — еритроцити та сперматозоїди. Отже, уже на початку XVIII ст. вчені знали, що під великим збільшенням рослини мають коміркову будову, і бачили деякі організми, які пізніше отримали назву одноклітинних.

Розповідь учителя

Карл Бер у 1827 р. виявив яйцеклітину ссавців. Він установив, що всі багатоклітинні організми починають свій розвиток з однієї клітини — зиготи. Також сформулював положення, що клітина є не тільки одиницею будови, а й одиницею розвитку живих організмів.

Роберт Броун

Поступово, з удосконаленням мікроскопа, не тільки поглиблювалися і розширювалися знання про будову клітини, але й формувалися уявлення про будову багатоклітинних організмів. До середини ХІХ ст. накопичилося багато знань про клітину та клітинну будову рослин і тварин. Так, у 1831 р. Роберт Броун уперше відкрив у клітині ядро — важливу складову частину клітини. Він описав ядро як сферичне тільце, що міститься в рослинних клітинах.

Матіас Шлейден та Теодор Шванн

У 1838 р. ботанік Матіас Шлейден дійшов важливого висновку, що всі рослинні тканини складаються з клітин, а зародки рослин завжди розвиваються з однієї клітини. Роком пізніше німецький цитолог Теодор Шванн зробив аналогічні висновки і щодо тканин тварин. Таким чином він став першим, хто встановив фундаментальну схожість між рослинними та тваринними тканинами. На основі накопичених спостережень Т. Шванн створив клітинну теорію, згідно з якою клітина є основною структурною та функціональною одиницею живих організмів.

Заповнення таблиці

Історія відкриття клітини

Учений

Внесок у дослідження клітини

Роберт Гук — англійський природодослідник

Увів поняття «клітина» для характеристики виявлених порожнистих утворень корку (1665)

Марчелло Мальпігі — італійський лікар, біолог, Неємія Грю — англійський дослідник

Узагальнили й поглибили уявлення про анатомічну будову рослин (дослідили будову тканин, пояснили, що тканини складаються з клітин) (1675, 1682)

Антоні ван Левенгук — голландський натураліст

Удосконалив мікроскоп, уперше описав мікроскопічну будову інфузорій, бактерій, сперматозоїдів тварин, еритроцитів крові (1674–1676)

Карл Бер — російський природодослідник

Відкрив яйцеклітину в ссавців; установив, що всі багатоклітинні організми починають свій розвиток з однієї клітини — заплідненого яйця (1827)

Роберт Броун — англійський учений, ботанік, один із засновників ембріології рослин

Уперше описав ядро в рослинних клітинах (1833)

Матіас Шлейден — німецький учений, ботанік, Теодор Шванн — німецький учений-фізіолог

Засновники клітинної теорії, основне положення якої — усі живі організми складаються з клітин (1839)

Світ клітин неможливо побачити неозброєним оком. Він залишався повністю невідомим до середини ХVІІ ст., доки люди не навчилися шліфувати лінзи й використовувати їх для розширення можливостей зору. Незадовго до цього, у 1590 р., голландський шліфувальник скла Захар Янсен, з’єднавши разом дві лінзи, винайшов примітивний мікроскоп. Саме завдяки цьому винаходу вчені змогли розкрити таємницю клітинної будови.

Ось що про це відомо: «Історія появи перших кварцових лінзочок зовсім припала порохом віків, адже ще короткозорий Нерон утішався гладіаторськими боями крізь відшліфований смарагд. Та й пращуром сучасного мікроскопа теж свого часу не дуже займалися: це вже тепер історики ламають списи, сперечаючись, хто його винайшов. Дехто вважає, що мікроскоп винайшли батько та син Янсени наприкінці ХVІ ст. Багато хто приписує винахід приладу Г. Галілею. Хоча перший примітивний мікроскоп з’явився у ХVІ ст. у Голландії, і складався він із трубки, прикріпленої до підставки. У цій трубці було два збільшувальних скла. Але перший опис клітини було зроблено у 1665 р., тому саме ХVІІ ст. вважається часом появи науки цитології».

  • Пригадайте, які збільшувальні прилади ви вивчали у 5-му класі. (Мікроскоп, лупа.)

Лупа (збільшувальне скло) — оптичний прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей. Лупа складається з оправи, ручки і збільшувального скла.

Технологія «Мікрофон»

  • Де використовуються лупи?

Очікувана відповідь учнів:

Лупи використовуються в багатьох сферах людської діяльності:

  • у біології;

  • медицині;

  • археології;

  • банківській справі;

  • ювелірній справі;

  • криміналістиці;

  • при ремонті годинників та радіоелектронної техніки;

Залежно від конструкції розрізняють такі види луп:

  • Ручна лупа — скло, опукле з двох боків, яке вставлене в оправу. За допомогою ручної лупи можна побачити предмет збільшеним у 2–25 разів.

  • Штативна лупа збільшує предмети у 10–25 разів. У її оправу вставлені два збільшувальних скла, укріплених на підставці — штативі. У мікробіології, медицині та інших наукових сферах знайшла своє застосування саме штативна лупа.

Головна частина світлового мікроскопа, з яким ми працюємо в школі,— збільшувальні лінзи, вставлені в тубус (від латин. tubus — трубка).

У верхньому кінці тубуса міститься окуляр, який складається з оправи і двох збільшувальних лінз. Назва «окуляр» походить від латинського слова okulus, що означає «око». Розглядаючи предмет за допомогою мікроскопа, око наближують до окуляра. На нижньому кінці тубуса міститься об’єктив, який складається з оправи і кількох збільшувальних лінз. Назва «об’єктив» походить від латинського слова objectum, що означає «предмет».

Тубус прикріплений до штатива. За допомогою гвинтів його можна піднімати й опускати. До штатива прикріплені також предметний столик, у центрі якого є отвір, а під ним конденсор та дзеркало (або джерело світла). Конденсор складається із двох лінз. Лінзи збирають паралельні промені світла, відбиті від дзеркала, в один пучок у площині досліджуваного препарату.

Запитання до учнів:

  • У чому полягає основний принцип роботи мікроскопа?

Очікувана відповідь учнів:

Головний принцип роботи світлового мікроскопа полягає в тому, що через прозорий або напівпрозорий предмет (об’єкт дослідження), розміщений на предметному столику, проходять промені світла і потрапляють на систему лінз об’єктива, які збільшують зображення. Таку саму роль відіграють лінзи окуляра, через які дослідник вивчає об’єкт.

Кратність збільшення об’єкта визначають, перемножуючи збільшення окуляра на збільшення об’єктива (наприклад, якщо на окулярі позначка «7», а на об’єктиві «20», то кратність збільшення буде 7 × 20 = 140).

Правила роботи з мікроскопом (записані на дошці )

1. Поставте мікроскоп штативом до себе на відстані 5–10 см від краю стола.

2. В отвір предметного скла спрямуйте за допомогою дзеркала світло.

3. Розташуйте приготовлений препарат на предметному столику і закріпіть предметне скло затискачами.

4. Користуючись гвинтом, плавно опустіть тубус так, щоб нижній край об’єктива опинився на відстані 1–2 мм від препарату.

5. В окуляр дивіться одним оком, не заплющуючи друге. Дивлячись в окуляр, за допомогою гвинтів повільно підіймайте тубус, доки не з’явиться чітке зображення предмета.

6. Після роботи приберіть мікроскоп у футляр.

Мікроскоп — це чутливий, точний оптичний прилад. Він потребує обережного поводження і чіткого дотримання правил під час роботи з ним.

Завдання для учнів:

  • Запропонуйте правила догляду за мікроскопом.

Очікувані відповіді учнів:

  • переносячи мікроскоп, треба впевнитися, що всі його деталі добре закріплені;

  • мікроскоп слід переносити лише обома руками: одну руку підкласти під його основу, іншою тримати штатив;

  • працюючи з мікроскопом, необхідно звільнити стіл від усього зайвого;

  • необхідно берегти лінзи, після роботи протирати їх м’якою серветкою або тканиною;

  • мікроскоп не можна розбирати.

V. Узагальнення та систематизація знань

VІІ. Домашнє завдання

§ 5, 6

Написати визначення слів в словник: клітина, лупа, види луп, мікроскоп, частини мікроскопа.

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Перевірочна робота

І. Продовжи речення:

1. Біологія – це …

2. Основні ознаки живого: … (усього 7 ознак)

3. Головна ознака живого: …

4. Наука, що вивчає бактерії – …

5. Зовнішню будову організму вивчає …

6. Внутрішню будову організмів вивчає …

ІІ. «Вірю - не вірю» (+ або -)

1. До тварин належать як одноклітинні, так і багатоклітинні організми.

2. Рослини під час дихання поглинають вуглекислий газ.

3. Слово «біологія» походить від німецьких слів.

4. Слово «біологія» було запропоновано у 1900 році.

5. Віруси не мають клітинної будови.

6. До клітинних організмів належать Рослини, Гриби, Віруси.

ІІІ. Установити відповідність:

1. Між методами вивчення організмів та їхніми характеристиками.

Метод:

Характеристика:

1) експеримент

2) спостереження

3) порівняння

А) не передбачає втручання дослідника в процеси життєдіяльності організму

Б) передбачає навмисне втручання дослідника у природу

В) дозволяє виявляти подібності і відмінності між організмами та їх частинами

Г) спрощене відтворення будови, функцій організму у вигляді моделі

2. Між ознаками живого та їх визначенням.

Ознаки живого:

Визначення:

1) ріст

А) це процес відтворення подібних до себе, що забезпечує безперервність життя.

2) дихання

Б) це збільшення розмірів живого організму або його органів.

3) живлення

В) це здатність живих організмів відповідати на дію компонентів навколишнього світу.

4) виділення

Г) поглинання речовин з навколишнього середовища та їх засвоєння.

5) розмноження

Д) процес потрапляння в організм кисню та виведення з нього вуглекислого газу.

6) подразливість

Е) видалення шкідливих речовин з організму.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Впровадження веб-квестів в освітній процес»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись