Допоможе завжди вам,
І птахам і дітлахам.
Він під деревом сидить,
Добрий лікар....
Мурка за Жучку,
Жучка за внучку,
Внучка за бабу,
Баба за діда…
Сховалася чіпко велика...
Підробив він голосок,
Став малим співати.
догадалися вони: Вовк — не наша мати.
Працювала я у хатці, танцювала у палаці. Є така у мене звичка — Десь губити черевички.
Він веселий й незлобливий, Цей хороший дивачок. З ним господар, хлопчик Робін, І товариш — П’ятачок. До прогулянок він ласий, Є на мед чутливий нюх. Зветься плюшевий ведмедик, Всім відомо....
Народилась я в горошині, в шкаралупі я жила, Але якось раз мене з вікна Жаба понесла. В старої миші я була, І з кротом зустрічалась я. І ластівка мене на крилах до тюльпану принесла
Бабуся у лісі живе,
Трави-зілля збирає,
Підлогу в хаті мітлою мете.
В ступі по небу літає,
З кістки її нога.
Цю бабу кликати...
Жила я у гномів, ласкава та ніжна,
І пташок я слухала спів дивовижний,
Мов кров, мої губи , волосся – мов нічка,
А личко – як сніг… Мене звуть…
Цей казковий герой
З хвостиком, вусатий,
В капелюсі у нього перо,
Сам весь смугастий,
Ходить на двох ногах,
В яскраво-червоних чоботях.
Хто знає цю казку з дитинства,
Зрозуміє, про що я кажу:
Який транспортний засіб Омелька
привіз до царя?
Він — любитель чистоти.
Вмивався вранці ти чи ні? Якщо — ні, тоді наказ
Дасть губкам він одразу,
Грізний і суворий командир
Умивальник ..
Женя, смикнувши пелюстку, казала: «На схід, північ, захід і на південь- ти лети, а замкнувши коло,
зроби диво, пелюстко!»
Як чарівну кликали квітку?
Я красивий, сильний, могутній,
Я грізніший грізних хмар,
І розумніший за
всіх, немає слів, -
Бо багато у мене
голів.
Летіла стріла і потрапила в болото,
А в цьому болоті зловив її хтось.
Хто розпрощався з зеленою шкірою?
Зробився миттю красивою, пригожою...
