Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Методичні ігри для урізноманітнення уроків природничого циклу
»
Взяти участь Всі події

Казкотерапія в роботі з дошкільниками

Дидактичні матеріали

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

13.10.2019

6455

346

0

Опис документу:
Допомога вихователям в написання конспектів..Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван¬ням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників: • активності; • самостійності; • емоційності; • творчості; • зв'язного мовлення.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Казкотерапія в роботі з дошкільниками

Упор. Шик Л. А., Гаркуша Г. В., Тур Л. В., Рудик О. А.

Передмова

Казка... її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні ви­значення.

Чому ж кожного малюка так цікавить казка? І тур­ботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це запитання. Кожен дорослий замис­люється над тим, як виростити та виховати дитину щасливою, здоровою.

Що потрібно для того, щоб малюк зміг самостій­но впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь та вірність? Як можна з'єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками? Таких «як» і «чому» є безліч.

І педагоги, і психологи постійно шукають та об­говорюють різні методи виховання і навчання до­шкільників, створюючи нові моделі, нові програми. Кожен із нас, дорослих, пам'ятає своє дитинство, яке обов'язково пов'язане з казкою, легендою або при­казкою.

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі; питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:

  • своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?);

  • про оточуючих (Хто вони свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у ін­шої людини? Як це знадобиться мені в майбут­ньому?);

  • про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?);

  • про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втра­тити?);

  • про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?).

Якщо звернутись до знайомих нам казок, то відразу можна сказати, що їх герої шукають відповіді саме на ці запитання. А разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» норма­ми і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.

У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причи­ною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у кни­зі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Кожне заняття має свою мету, текст доповнюється ілюстраціями, а також запропоновані завдання, ігри та вправи, що допомага­ють в реалізації основних змістовних ліній розвитку дитини.

Рекомендації для педагогів та дорослих дозволять обрати завдання такого рівня складності, щоб воно було посильним, цікавим та захоплюючим для кожної дитини.

Найважливіше завдання казкотерапії — збагатити душу дитини добром.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА КАЗКОТЕРАПІЇ

ЩО ТАКЕ КАЗКОТЕРАПІЯ?

Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван­ням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:

  • активності;

  • самостійності;

  • емоційності;

  • творчості;

  • зв'язного мовлення.

Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом. До казок у своїй творчості звертались відомі закордонні та вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Є. Лисіна, О. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич- Євстигнєєва.

Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто—-не­гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для при­йняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво­юють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та бать­ки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це до­поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотера­пії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а ко­пітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Каз­ки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна .досягти, якщо є бажання.

ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ КАЗКОТЕРАПІЇ

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим, що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спи­раємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Істину, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Доброту тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці найваж­ливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дуже дидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попе­реджають про наслідки тих чи інших наших учинків, але не нав'язують життєвих програм.

Принципи казкотерапії

Таким чином, перший принцип казкотерапії — до­нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці­кавому для неї вигляді.

Другий принцип казкотерапії — принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе* щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.

Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії

Казки мають вагоме значення у вихованні та роз­витку дітей, виконуючи різні функції:

  • діагностичну;

  • прогностичну;

  • виховну;

  • коригувальну.

Залежно від того результату, який необхідно отри­мати, ставиться певна мета і вже після цього добира­ються казки, основні функції яких могли б допомогти в реалізації мети.

Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.

Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за­вдяки цій функції нам відкриються особливості по­ведінки дитини, бачення нею навколишнього світу 1 стратегії своєї подальшої поведінки.

Виховна функція допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.

Коригувальна функція є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте­рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

ОСНОВНІ ВИДИ КАЗОК,

ЇХ СТРУКТУРА ТА ТЕМАТИКА

У процесі казкотерапії використовують різні жан­ри та види казок. Серед жанрів можна визначити: притчі, байки, легенди, міфи, билини, казки, анек­доти та інші.

Казки залежно від своєї мети можуть бути діагнос­тичними, коригувальними і психотерапевтичними.

Діагностичні казки застосовуються на початково­му етапі казкотерапії, оскільки дозволяють діагносту­вати, виявити певні властивості особистості, проблеми, рівень розвитку необхідних знань про навколишню дійсність, життєві цінності тощо.

Після проведення діагностики використовуються казки, основною метою яких є корекція, тобто зміна, розвиток необхідних навичок, умінь, набуття знань, що можуть допомогти людині надалі. За допомогою коригувальної дії виявляється вплив на поведінку людини, формується позитивний стиль поведінки.

Наприклад, якщо проводиться сеанс казкотерапії із замкнутою, невпевненою в собі дитиною, у процесі діагностичної роботи з'ясовується, що причиною та­кої поведінки є не просто певні риси темпераменту, а дитячі страхи, то психолог, проводячи корекцію, використовує в своїй роботі такі казки, що допомогли б позбавити дитину них.

Після декількох сеансів казкотерапії дитина на­буває упевненості в собі, їй легше впоратися зі своїми труднощами, спілкуватися з оточуючими.

Психотерапевтичні казки можуть застосовувати­ся як на завершальному етапі казкотерапії, так і на будь-якому іншому. Тобто вони можуть бути викорис­тані замість коригувальних або замість діагностичних. Основним завданням психотерапевтичних казок є дія не безпосередньо на образ мислення людини або її по­ведінку, а на сферу її несвідомого, тобто на її духовну складову. Вони не дають конкретних готових відпові­дей на запитання, що хвилюють людину, а дозволяють їй самій знайти їх.

Особливістю цього виду казок є те, що вони здебіль­шого використовуються в роботі з дорослими, оскільки у дитини ще бракує знань, щоб самій знайти вихід із ситуації, що склалася, вона потребує допомоги і під­тримки з боку дорослих.

Казки можуть класифікуватися залежно від того, ким вони написані. Існують авторські та народні казки.

Авторські казки складають казкотерапевти, бать­ки або вихователі залежно від того, у чому необхідно допомогти дитині, які проблеми необхідно розв'язати, яких навичок набути.

Народні казки — це казки різних народів світу, відомі всім із дитинства. Вони дуже важливі для дітей. Необхідно читати українські народні казки і казки інших народів, оскільки діти засвоюють із них не тільки моральні цінності, у них формується дружнє ставлення до інших народів, національностей. Ці самі казки дозволяють дитині дізнатися особливості побуту і культури інших народів.

Важливим критерієм для класифікації казок є ви­бір об'єктів або аудиторії, для якої вони призначені. Тут можливим є розподіл казок на індивідуальні та групові, спрямовані на дитячу аудиторію, підлітків і дорослих людей.

Групова казкотерапія застосовується здебільшого в дитячих садках і школах із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Група дітей повинна містити від 3 до 10 осіб. Чим більше дітей у групі, тим важче відстежити проблеми кожної дитини і подо­лати складнощі в інтерпретації казок. Діти цього віку орієнтуються на думку однолітків і схильні до впливу більшості. Отже, доцільніше проводити казкотерапію індивідуально або в невеликих групах.

Казки, призначені для дитячої аудиторії, підліт­ків і дорослих, різняться своїми метою і проблемами, що порушуються в них.

Так, наприклад, казки, що використовуються в ро­боті з підлітками, спрямовані на подолання комплексу неповноцінності, поліпшення взаємин з однолітками і батьками.

Казкотерапія для роботи з дітьми спрямована на подолання дитячих страхів, підвищення самооцін­ки, розвиток творчих здібностей, соціальної компе­тентності, моральних якостей тощо.

Казки необхідно добирати залежно від мети, яку ставлять психолог, педагог і батьки; від ситуації, що склалася в житті дитини, її проблем, від бажаного результату процесу казкотерапії.

Структура казок

Кожна «чарівна» казка неоднорідна і складається з декількох взаємопов'язаних частин.

Перша частина, початок казки, знайомить чита­чів із сюжетом, основною темою, готує до подальших подій. Це —вступна теоретична частина.

її завдання — розкриття головної проблеми, ви­світленої в казці; підготовка читача до відповіді про те, що читач може дізнатися з цієї казки і чого вона може навчити.

Основна частина — розвиток сюжету — відіграє практичну роль. Вона відображає позицію головного героя. У ній до кінця розкриваються:

  1. проблеми, які доводиться розв'язувати героєві;

  2. засіб (здебільшого—це казковий помічник), який допомагає героєві казки упоратися з труднощами, що виникають, і досягти поставленої перед ним мети;

  3. ставлення головного героя до себе, його самооцінка; ставлення до навколишнього світу і тих казкових героїв, які його оточують.

З цієї частини казок дуже важливо зробити ви­сновок, зрозуміти й усвідомити основні проблеми і труднощі героя, допущені ним помилки, щоб, маючи справу з подібними ситуаціями в реальному житті, по можливості, не припускатися таких помилок само­му, У дітей, які тільки-но починають вивчати життя, розуміння цих проблем відбувається більше на під­свідомому рівні, у дорослих же усвідомленіше, хоча компонент несвідомого, поза сумнівом, присутній.

Завершальною складовою кожної казки є розв'я­зання проблеми, конфлікту, що виник у другій частині. У ній герой долає всі труднощі, нагороджується долею за створене ним добро, а зло, що неодмінно присутнє в кожній казці, виявляється переможеним і покараним.

Кінець казки є найважливішим для дитини, оскіль­ки саме наприкінці казки висловлюється її мораль і робляться необхідні висновки, що необхідно було донести до дитини зі всієї казки.

Таким чином, кожна казка є сукупністю струк­турних елементів, що допомагають здійснити основні функції казок і досягти поставленої мети. Поступо­во, проходячи з головним героєм усі етапи, дитина засвоює необхідні життєві цінності, учиться долати труднощі та розв'язувати проблеми.

Теми, що порушуються в казках

Казки з різною тематикою обираються залежно від мети казкотерапії, від віку, індивідуальних особливо­стей дитини та конкретної ситуації.

Основною темою дитячих казок є боротьба добра зі злом. Такі казки образно розкривають перед дитиною головну проблему протиборства доброго і злого начал, Присутніх у кожному з нас. Вони вчать дітей добро­ти, чуйності, співчуття. З них дитина дізнається, що, здійснюючи хороші вчинки, роблячи добро не тільки близьким людям, але і навіть зовсім незнайомим, отри­муєш винагородження, а, коли заподіюєш біль і зло, обов'язково будеш за це покараний, хай не людьми, але долею, яка незалежно від людини та її бажання розпорядиться по-своєму.

Також казки можуть бути спрямовані на боротьбу зі страхами. Ці казки застосовуються для роботи як із дітьми, так і з дорослими. Страх — це фізіологічна реакція організму на навколишню дійсність, він за своєю природою властивий кожному незалежно від його статі, віку, матеріального положення тощо.

Не можна однозначно сказати, що страх — нега­тивне явище. Страх може, навіть, приносити користь людині, стимулюючи її життєві сили, її приховані ре­сурси для боротьби з різними труднощами в житті.

Якщо страх є безпідставним, починає спричиняти незручності, стає всеосяжним, тоді людина неодмінно потребує допомоги. Її можна надати, використовуючи казки.

Казки, спрямовані на позбавлення від страхів, за допомогою яскравих образів і сюжетів ненав'язливо пояснюють, що не слід боятися невідомого і незрозу­мілого, необхідно всього лиш придивитися до дійсно­сті— і все стане не таким уже і страшним.

Наступною темою казок є позбавлення людини від негативних особливостей, які їй заважають, на­приклад агресії.

Не варто забувати, що агресія є в кожній людині, але якщо вона виявляється в міру і тільки з потреби — це норма, якщо ж вона заважає повноцінному спілкуванню з оточуючими, адаптації до змінних умов, то необхідно працювати над собою, намагаючись по­водитись інакше.

У кожній казці обов'язково присутній негативний герой, який проявляє свою агресію стосовно інших героїв. Саме на прикладі таких негативних героїв дитина розуміє, що своєю агресією можна зашкодити не тільки іншим людям (казковим героям), але, в першу чергу, собі. Тобто агресія має властивість бу­меранга — повертатися в початкове положення, в цьо­му випадку — до агресивної людини. Коли ж людина творить добро, вона викликає у інших людей тепле і позитивне ставлення. Не дарма всі казки завершу­ються перемогою добра над злом.

Не менш важливими є казки, спрямовані на підви­щення самооцінки дитини, що розвивають у неї впев­неність у собі. Самооцінка і віра в себе безпосередньо залежать від образу мислення людини, від її уявлень про щастя і від бажання його досягти. На прикладі таких казок дитина розуміє, що, для того, щоб до­сягти своєї мети, не обов'язково бути найрозумнішим і найгарнішим, щастя залежить зовсім не від цього, а від віри в себе і завзятості в розв'язанні поставлених завдань.

Казки, спрямовані на розвиток у дитини сміли­вості, рішучості та завзятості в досягненні своєї мети, тісно пов'язані з іншими видами казок. Необхідно спочатку розібратися в причинах: чому дитина проявляє боязкість і нерішучість у своїй поведінці та спілкуванні. Причин може бути багато. Наприклад, це може відбуватися через те, що дитина боїться за­судження з боку однолітків. У такій ситуації дітям необхідні казки, у яких вони могли б дізнатися, що їхні слова і вчинки не стануть предметом засудження, а їхні думки є важливими і не мають бути осміяні.

Невпевнена поведінка дитини може свідчити про деякі особливості прояву темпераменту. У такому разі дитині необхідно читати казки, безпосередньо спря­мовані на розвиток сміливості та впевненості в собі. Наприклад, такі, в яких герой винагороджується за свою активність і сміливість.

Боязкість у поведінці дитини може бути пов'язана зі стресом. Багато хто помилково вважає, що таке на­пруження можливе тільки в житті дорослих людей, але насправді це не так. До стресових ситуацій діти теж схильні, просто через свій вік вони ще не мо­жуть пояснити нам, дорослим, у чому полягає їхня причина. Якщо батьки помітили у дитини боязкість і невпевненість у поведінці, сором'язливість, яких раніше не помічали, то слід їй більше читати казок із позитивним змістом, з яких легко зрозуміти, що життєві труднощі не існують одвічно, усі печалі та тривоги минають, і все завершується добре.

Прихованою темою деяких казок може бути їхня спрямованість на розвиток у дитини фантазії та твор­чих здібностей, що особливо необхідно в ранньому віці. Прикладом може бути казка про Царівну-Жабу. Головна героїня знаходила вихід зі складних ситуа­цій, вона не просто виконувала те, про що її просили (наказували), а ставилася до цього неординарно, про являючи фантазію і творчі здібності.

Такі казки вчать дітей не пасувати перед труднощами, проявляти кмітливість і фантазію для розв'язання проблем. Чим більше дитина слухатиме і читатиме таких казок, тим природнішим для неї буде творчий підхід до будь-якої справи.

Діти зможуть утілити свої мрії та бажання в життя тільки в тому випадку, якщо батьки і вихователі роз­виватимуть у них здібності, що допоможуть їм багато чого досягти.

Звісно, це не всі теми, що можуть порушуватися в казках, вони добираються для кожної людини інди­відуально, зважаючи на потреби.

Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок про те, що майбутнє наших дітей — цілком у руках до­рослих. Тільки завдяки дорослим та їхній активності діти засвоюють необхідні для них знання і набувають основних навичок.

Розвиваючи дітей за допомогою казок, батьки та вихователі допомагають їм краще адаптуватися в на­вколишній дійсності, долати труднощі та проблеми, що виникають у житті.

Прийоми роботи з казкою

1. Аналіз казок

Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що при­ховане за кожною казковою ситуацією, за конструк­цією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка.

Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низка запитань:

  • Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?

  • Хто з героїв вам найбільше сподобався (не спо­добався)?

  • Як ви гадаєте, чому той або інший герой здій­снював ті або інші вчинки?

  • Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?

  • Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хо­роші герої (або тільки погані герої), то що це була б «а казка?

  • Навіщо в казці є погані та хороші герої?

Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років.

Аналіз казок і казкових ситуацій може бути по­будований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.

2. Розповідь казок

Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв'язне мовлення.

Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи.

Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участі в казці. Наприклад, як би казку про Колоб­ка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Пре­мудра.

3. Переписування казок

Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо.

Переписування казок — важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина саме обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану! розвиток подій і знаходить той варіант розв'язанні ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього на­пруження — у цьому полягає психокоригувальний сенс і переписування казки.

  1. Постановка казок за допомогою ляльок

Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити.

Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна | її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.

5. Складання казок

Мета: виявити внутрішні конфлікти та усклад­нення.

Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її розв'язання.

ІГРИ, ВПРАВИ

В РОБОТІ З ДОРОСЛИМИ

Вправа «ПРИГАДАЙ КАЗКУ»

Ведучий. Мабуть, немає людини, яка не любила б казки. Ті з нас, хто не зацікавлений у класичних казках, переглядають сучасні фільми, читають детективи, романи тощо. Але ж це і є сучасні казки.

Люди завжди обмінювалися історіями. Зараз я про­поную вам згадати ту казку, що вам дуже подобалася в дитинстві, і по черзі її представити. Чим вона вам подобалась, що в ній ви запам'ятали найкраще?

Гравці пригадують.

Яка в нас вийшла чудова галерея казок! Які по­чуття виникли у вас після цього?

Гра «ЧАРІВНІ ФАРБИ»

На підлозі розстелені газети і приготовлено все, що необхідно для приготування фарб: борошно, сіль, олія, клей, вода, гуаш. Ведучий дає завдання вихователям (батькам) виготовити фарби, потім вмикає спокійну музику і всі працюють.

Після виконання завдання ведучий ставить запитання:

  • Що ви відчували під час виготовлення «чарів­них» фарб?

  • Чого ви сьогодні навчилися?

Гра «ЧАРІВНІ СТВОРІННЯ»

Ведучий. Колись давно одну країну населяли чарівні створіння, але налетів ураган і знищив їх. Тільки в глибоких печерах залишилися яйця цих чарівних створінь. Зараз я дам вам по такому яйцю (надуті повітряні кульки), зігрійте їх своїм теплом, 1 з них вилупляться чарівні створіння.

Гравці за допомогою фломастерів малюють різні створіння на кульках.

Ведучий ставить запитання:

  • Хто у вас «вилупився»?

  • Як його звуть?

  • Який він?

  • Які почуття виникали під час роботи?

Вправа «ВИГАДУВАННЯ КАЗКИ»

Ведучий. Підведіться ті, кому в дитинстві подобалися казки про тварин!

Четверо гравців, хто підвелися першими, мають право набрати свої підгрупи.

Кожна підгрупа створює своє маленьке коло і протягом 10 хвилин вигадує казку з обов'язковою участю всіх казкових героїв, які запропоновані в цій підгрупі. Потім казки зачитуються і вправа обговорюється.

Гра «КАЗКОВИЙ ДОЩИК»

Гравці стають одне за одним.

Ведучий. У казковій країні йде дощик, але не простий а казковий. Він стукає по шиї, по плеча, по спині тощо.

Усі гравці рухаються по колу. Кожний гравець відповідно до слів ведучого за допомогою легких постукувань пальцями робить масаж учасникові, який іде попереду. Потім усі повертаються в зворотній бік і роблять те саме.

Гра «ГАЛЯВИНА»

Ведучий. Пройшов чарівний дощик, і ми опинилися на казковій галявині. Розкажіть, хто з'явився на галявині?

Кожен гравець обирає, ким він буде на галявині. Ведучий ставить запитання – підказки.

— Де ти стоїш?

Скільки тобі років?

  • Що ти робиш на галявині?

  • Який зараз день і пора року?

Так програються всі ролі, потім усі гравці розташовуються на галявині, і галявина «оживає» на 7-10 хвилин, згодом усі сідають у коло, і кожен гравець говорить від імені свого героя.

Після цього гравцям необхідно по черзі промовити фра­зу: «Я не (герой), я — (своє ім'я).

Гра обговорюється.

Вправа «ПОДОРОЖ»

Перед початком вправи вмикається спокійна музика.

Ведучий. Заплющте очі... Уявіть, що ви виру­шили у подорож. Ви об'їздили багато країн, позна­йомились із різними людьми.

І ось одного разу ви їхали через поле. Навкруги літали метелики, співали птахи - вони раділи, що ви їдете через їхнє поле. Пахло квітами і свіжою полуницею. І ось на горі ви побачили Прекрасний Палац. Щось підказало вам, що вам дуже важливо потрапити туди. І ви вирушили до Палацу.

Коли ви увійшли в Палац, то були вражені його красою. Усе тут було зручним і красивим. Нібито хтось будував цей Палац саме для вас. І ви зрозуміли, що в ньому ви знайдете щось дуже важливе для себе.

Уявіть, що ви наближаєтеся по Палацу й знаходите для себе те, що ви хотіли…

Усе те, що ви знайшли для себе в цьому Прекрасно­му налаці, залишається вам, і ви візьмете це з собою, коли повертатиметеся. А зараз ви робите глибокий вдих... і видих. Візьміть із собою все те хороше, що було з вами. І повільно розплющуйте очі, повертайтеся до кімнати.

ПРОЕКТ ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ

З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Тема. Галявина казок

Категорія учасників: діти молодшого дошкільного віку, батьки.

Анотація проекту

Як свідчить практика, сучасна дитина отримує значний обсяг небажаної інформації з телебачення, вулиці, а також із дитячої літератури, а батьки, на жаль, сьогодні приділяють замало уваги сімейно­му вихованню, мають недостатні знання з теорії та практики дошкільного виховання. Для розв'язання цього питання та проблеми виховання творчої особис­тості потребуються нестандартні форми педагогічного впливу як на дітей, так і на батьків. Таким засобом є казкотерапія.

Для того щоб малечі було цікаво пізнавати на­вколишній світ з усіма його таємницями і загадками, у цьому проекті використовуються поради відомого педагога В. О. Сухомлинського, а також його цікаві казки та оповідання. Після того, як діти почують казку, їм подобається інсценувати казку, відгадувати загадки, розв'язувати проблемні ситуації, виготовляти власноруч подарунки.

Ігри-емпатії, що використовуються в проекті, учать дітей відчути настрій, сутність, характер казкового героя, людини чи об'єкт природи. Спільне виготов­лення батьками та дітьми книжок-малюток, іграшок викликають у малюків радість, щастя, бажання грати з ними. Твори, рекомендації В. Сухомлинського стали дійовими помічниками батькам у розв'язанні багатьох складних питань виховання дітей.

Мета: розвивати уявлення дітей про ввічливість взаємодопомогу, дружбу; учити знаходити розв'язання проблемних ситуацій; виховувати культуру поведінки та бажання творити добро.

Об'єкт: казки В. О. Сухомлинського, художнє слово.

Завдання:

  • бачення зображення духовного світу героя;

  • реальне сприйняття світу;

  • виховання щирості почуттів;

  • прагнення того, щоб діти не були байдужими всього живого, до чужого горя;

  • розв'язання проблемних ситуацій;

  • естетичне виховання дітей;

  • розвиток творчих здібностей дошкільників.

Гіпотеза: використання ігор-імпатій та гри-драматизації, як засобів розвитку творчості та індивідуальності дитини; організація спільної діяльності педагогів та батьків.

Прогнозований результат: цей проект дозволить розвивати морально-етичні почуття дітей та батьків, викликаючи бажання творити добро; зацікавить батьків використовувати твори В.О. Сухомлинського у вихованні дітей.

Учасники: педагоги, вихованці, батьки.

Результатом роботи з дітьми є сформованість початкових умінь малюків у розв'язуванні морально етичних проблем.

План реалізації проекту

Етапи

реалізації

проекту

Види діяльності (заходи)

Оформлення результатів

І

Підготовчий (аналітичний, мотиваційний)

1. Формування теми проекту.

2. Визначення мети та завдань проекту.

3. Діагностичне обстеження дітей (із теми проекту)

Тема, мета, завдання.

Результати обстеження

II

Проектувальний, (діяльнісний)

1. Читання творів В. О. Сухомлинського.

2. Бесіда за змістом.

3. Розв'язання проблемних ситуацій.

4. Драматизація казки.

5. Робота з батьками «За круглим столом».

6. Консультація для батьків «Розвиток мовленнєвої творчості дітей у процесі
роботи з казкою в сім'ї».

7. Анкетування батьків.

8. Знайомство батьків із творами В. О. Сухомлинського.

9. Підготовка атрибутів до казок.

10.Спільне виготовлення батьками і дітьми м'яких іграшок до казок В. О. Сухомлинського та книжок-малюток.

11. Придумування разом із дітьми нової казки

Конспекти занять,

ігри-емпатії: «Котику соромно», «Злякалися собаки», «Лялька захворіла»,. «Веселі горобці»

IIIІ

Підсум­ковий (узагаль­нення, презента­ція)

1. Діагностика компетентності дітей (порівняно з початком роботи).

2. Презентація проекту

3. Розробка плану дій щодо подальшого функціонування проекту

Результати діагносту­вання.

Конспект презентації

План захо­дів

ЗАНЯТТЯ 1

Тема. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ КАЗКИ

В. О. СУХОМЛИН СЬКОГО «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО»

Програмовий зміст: ознайомити дітей із новою казкою В. О. Сухомлинського; учити розуміти її зміст, характеризувати героїв казки, оцінювати їхні вчинки; учити розв'язувати проблемні ситуації; розвивати співчуття, бажання допомагати іншим; розвивати дрібні м'язи рук; виховувати бажання робити добро.

Матеріал: ляльковий театр: паркан, кіт, горобці дощечки; солоне тісто для ліплення.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь. Діти, прислухайтесь! Ви щось чуєте? Що це за звуки? Так, це котик нявчить. Але він не просто нявчить, він плаче. Як ви гадаєте, чому може плакати котик? (Відповіді дітей.)

— А вам цікаво дізнатися, що трапилось із ним? Тоді дивіться.

Постановка лялькового театру «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО»

Вихователь:

  • Який настрій був у кота спочатку?

  • Що кіт почув?

  • Що з ним трапилось потім?

  • Чому котові стало соромно?

  • Що робили горобці?

  • Чи правильно вчинив котик?

  • Вам шкода кота?

  • Чому?

  • Уявіть собі, що йшла Кароліна, спіткнулась і впала, їй боляче, бо вона забилася і плаче. Якими є ваші дії?

  • Напевно ви сміялися б?

  • Чому, ні?

  • Що зробили б?

Учитель пропонує дітям розіграти ситуацію.

— Діти, як ви гадаєте, навіщо котик хотів упіймати горобчика? Давайте з вами відтворимо все, як було.

Психогімнастика «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО»

Діти жестами і мімікою відтворюють зміст казки.

Вихователь. Діти, а якби кіт зловив гороб­ця, які почуття у вас виникли б? Котик голодний. Що робити? А давайте ми і наліпимо з вами пирогів. Ось у мене вже тісто готове!

Вихователя демонструє спосіб ліплення пирогів, пропо­нує закріпити дії щодо приготування пирогів у грі.

Самостійна робота дітей.

Вихователь. Як ви пригощатимете кота?

Від ваших пирогів у кота поліпшився настрій. А який настрій маєте ви? Давайте ми запросимо кота до нас у садочок. Нехай він живе з нами в групі.

  • Як ви його назвете?

  • Чи подобається вам котик?

  • Як ви вважаєте, яку справу ми з вами зробили?

  • Як потрібно гратися з котом?

  • Грайте дружно і покажіть котикові групу.

ЗАНЯТТЯ 2

Тема. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЧЕРЕЗ

КАЗКОТЕРАПІЮ

Програмовий зміст: продовжувати вчити дітей вітатися, бути ввічливими, говорити добрі, лагідні слова; учити вигадувати нові казки за допомогою вихователя; викликати бажання співчувати людям, які потрапили в біду, чужому горю; учити дружити; розвивати зв'язне мовлення, мислення, фантазію; виховувати любов до казок, дружні стосунки між дітьми.

Матеріали: ширма, іграшкова Баба-Яга; квіти, іграшки звірят; магнітофон, касета з дитячими пісеньками.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Діти йдуть до «Кімнати казок» у пошуках казки.

Вихователь. Діти, здається, що не тільки ми і вами шукаємо казку. Подивіться, скільки гостей разом із нами бажають знайти казку.

Ми візьмемося за руки,

Веселіше стане нам,

Бо у групі всі ми друзі,

Усмішки даруєм вам.

Діти дарують усмішки гостям.

Вихователь Треба разом привітатись!

Діти Добрий день!

Вихователь Дружно голосно сказати...

Діти Добрий день!

Вихователь Вліво, вправо поверніться, Своїм друзям усміхніться.

Діти Добрий день!

Вихователь Дружно всі, не відставайте.

Діти Добрий день!

Вихователь. Діти, сідайте тихенько, будь ласка! Здається, я щось чую. Можливо, це до нас іде казка?

З-за ширми з'являється Баба-Яга.

Баба-Яга. Хто це тут галасує? Хто не дає мені спокою? Чого сюди прийшли? Що вам тут потрібно?

Вихователь. Добрий день, шановна! Ви пробачте нас, будь ласка, ми не хотіли вас турбувати! Ми шукаємо казку, ви не зустрічали її?

Баба-Яга. Що, що? Казку? Як же ж мені набридли ваші казки! Немає їх! Я їх зачаклувала, є тільки одна казка—це я, це про мене казка, і в казці тільки я одна. І не зліть мене!

Вихователь. Діти, Баба-Яга зла чи добра? А в казках вона яка? А хочете злу, недобру, погану казку? Знаєте, діти, адже Баба-Яга не завжди була злою. Колись вона була маленькою, гарненькою дівчинкою. Але одного разу дівчинка впала, зламала ніжку і нога у неї стала кривою, некрасивою. Деякі діти і дорослі почали сміятися та глузувати з дівчинки. А чи можна сміятися над чужим лихом, бідою? От дівчинка і замкнулася в собі, припинила дружити з дітьми, злилася, накопичувала в собі все більше зла і врешті-решт стала злою, некрасивою, почала капостити. А давайте ми спробуємо сказати добрі лагідні слова Бабі-Ягі, а ще краще подаруємо «квіти доброти». У мене є квіти, ви візьмете по одній квітці та подаруєте її Бабі-Язі з лагідними словами.

Дидактична гра «КВІТИ ДОБРОТИ»

Діти збирають квіти і дарять їх Бабі-Язі, промовляючи добрі, лагідні слова.

Вихователь (звертаючись до Баби-Яги). Ну що, тобі сподобались слова дітей?

Баба-Яга. Як давно я не чула таких приємних слів! А квіти мені ніколи в житті не дарували. Дякую вам!

Вихователь. Діти, а давайте ми ще подаруємо бабусі нову добру казку про неї. А придумаємо ми її самі. Чи хотіла б ти мати про себе добру казку?

Баба-Яга. Так, дуже хотіла б! Я тоді всі казки відпущу.

Вихователь. Тоді слухай!

Жила-була собі Баба-Яга. Жила вона... Діти, де вона жила? І була Баба-Яга сама-самісінька, не мала вона друзів. І було їй... Діти, як ви вважаєте — весело чи сумно? Покажіть, як сумно. Одного разу прокину­лась Баба-Яга і вирішила піти шукати друзів. І пішла вона... Куди пішла Баба-Яга? І зустріла... І каже йому... А вовк відповідає... І запитав вовк... А бабуся відповідає... А вовк запропонував... Пішли вони далі. Дорогою бачили... і зустріли... І ніколи наші друзі не сварилися.

Весело було нашим друзям. А коли весело, то зав­жди хочеться співати, танцювати. Давайте і ми з дру­зями затанцюємо. Утворіть коло!

Танок.

Вихователь. Діти, вам сподобалася ваша казка? Вона добра чи зла? Діти, як ви краще почуваєтеся: коли дружите чи коли сваритесь? Тож давайте дружитимемо і ніколи не ображатимемо одне одного.

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

ПЕТРИК, СОБАКА І КОШЕНЯ

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить: біжить назустріч чорний кудлатий собака. Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеняточко. Воно втекло від собаки й просило Петрика: «Захисти мене, хлопчику від цього страшного звіра!» Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голову до нього і жалібно нявчить. Петрикові стало соромно перед кошеням. Він узяв його на руки, розгнівався на собаку і пішов на зустріч. Собака зупинився, злякано подивився на Петрика і сховався у кущах (Б. О. Сухомлинський).

Проблемні запитання:

  • Як ви вважаєте, чому собака злякався Петрика?

  • Чи соромно злякатися собаку?

  • У вашому житті траплялися подібні випадки?

  • Як ви поводитеся перед небезпекою?

Загадка

Ні старому, ні молодому не дасть приступитися додому. (Собака)

Народна мудрість

  • Сміливого куля боїться, сміливого спис не бере.

  • Один за одного триматися — нічого в житті не боятися.

Скоромовка

Петро посіяв просо, просо поспіло, пташки при­летіли, просо поїли.

ДРУЗЯКИ

Кіт з Рябком були друзяки:

Котик нишком у собаки

Брав щоразу м'ясо, сало,

А Рябко зітхав у тузі:

«Хай бере, на те ми друзі».

Діти, ви скажіть мені,

Друг Рябкові кіт чи ні?

ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного соне­чка. Аж чує: горобці зацвірінькали. Принишк, на­сторожився. Тихенько пробирається до тину. А там горобці сидять. Підкрався до самого типу, та як плигне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перелетів через тин та в калюжу. Ви­скочив мокрий, брудний. Чалапає додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір'я, над невдахою шугають та цвірінчать. Сміються над котом (В. О. Сухомлинський).

Народна мудрість

Не копай другому яму, бо й сам упадеш.

Загадки

  • Маленький хлопчик у сірій свитинці — по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)

  • Ліг вусатий, а встав горбатий. (Кіт)

КИЦЯ МУРА

  • Киця-мура,

  • Де ти була? —

  • У бабусі

  • Що робила?

  • Миски мила:

  • Дві помила, дві розбила

  • Баба голову набила.

Подарунок для котика (завдання для батьків і дітей)

З допомогою дорослого слід зробити мисочку д котика.

  1. З пластикової пляшки відрізати дно, ви отримає мисочку.

  2. Обклеїти край мисочки за допомогою кольорового паперу.

Відгадай настрій кота. Дай кличку котові

СОНЦЕ І СОНЕЧКО

Восени заховалось сонечко під корою дерева. Спить собі комашка. Не страшні їй ані морози люті, ані вітри студені. Спить сонечко, і сниться йому теплий, сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка.

Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло сонце міцну кору. Спекотно стало сонечкові. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з-під кори. Хотіла вже було розправити крильця і полетіти, та сонце застерегло: «Не вилазь, сонечко! Сховайся у свою теплу постіль. Рано тобі ще літати. Загинеш! Мої промені теплі, та мороз підступний — уб'є тебе. Ще будуть і завірюхи, і вітри холодні, і морози тріскучі».

Сонечко послухалось доброго слова. Подихало свіжим повітрям і залізло знову у свою постіль (В. О. Сухомлинський).

Народна мудрість

  • Поспішиш — людей насмішиш.

  • Сім раз одмір — один раз одріж.

Загадка

• Голуба хустина, жовтий клубок,

По хустині качається, нам усміхається. (Сонечко)

Закличка

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко.

ЗДРАСТУЙ, СОНЕЧКО!

Я всміхаюсь сонечку:

— Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квітоньці —

Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

— Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся —

Зичу їм добра!

Завдання для дітей «Веселий клубочок»

За допомогою ниток жовтого кольору викласти колу зображення сонечка.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЕКТУ

«ГАЛЯВИНА СІМЕЙНИХ УСПІХІВ»

Мета: продовжувати вчити дітей розв'язувати проблемні ситуації; закріпити знання казок В. О. Сухомлинського; розвивати логічне мислення, зв'язне мовлення, артистичність; виховувати бажання розігрувати казки, бути справедливими, дружними; залучати батьків до виховного процесу дітей, а також співпрацювати з дитячим садочком.

ХІД ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Вихователь. Діти, ми з вами потрапили на галявину. Що росте на галявині? Так, квіти. Але ця чудова галявина незвичайна. Як ви вже помітили, на ній знаходяться гості та ваші батьки. Що ви повинні зробити? Так, привітатися.

Діти, як ви гадаєте, на кого чекають ці казкові квіти? (Відповіді дітей.)

Вихователь. Квіти завжди чекають на сонечко, дощик, комашок. А наші квіти чекали саме на вас, бо вони незвичайні. Ми потрапили на Галявину Сімейних Успіхів. Ця квіточка містить загадки — назви казок. Відгадайте їх!

Гарний спів у цього птаха,

Та в матінки гарніший.

Хоч кричить вона: «Кра-кра!»,

Мені він наймиліший! («Соловей і Вороненя»)

Ось приїхала вже ненька,

Не було її давненько.

Доньки радо зустрічають,

Слова гарні промовляють.

Ну, а сьома не вітає,

Просто мамі помагає. («Сьома дочка»)

Опустіла навколо земля,

Вже не чути пісні солов'я.

З криниці не можна напитися —

Перестало джерельце в ній битися,

Тепер воно вже без води.

Хто ж накоїв такої біди? («Камінь»)

На калині, у садочку,

Він співав свої пісні.

А рогатий жук подумав:

«Чи не заспівать мені? » («Соловей і Жук»)

— А які твори В. О. Сухомлинського ви ще знаєте? А на цій квіточці сидить котик і плаче. З якої він казки В. О. Сухомлинського? Чому він плаче? Як би ви назвали кота? Настрій котика змінювався впродовж усієї казки. Давайте його відтворимо.

Психогімнастика «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО

Діти мімікою, рухами і жестами відтворюють дії казки.

Вихователь. Чому горобці сміялись над котиком? Уявіть собі, що дівчинка Катруся каталася на лижах і впала. Поруч стояв хлопчик і сміявся з Катрусі. Як ви можете оцінити вчинок хлопчика? Як би ви вчинили?

Вихователь пропонує дітям розіграти ситуацію.

— Молодці, діти! Сподіваюся, що ви завжди допомагатимете іншим.

Ця квітка хоче з вами пограти.

Творча гра «ДОКАЖИ СЛОВО»

У дитячий садок завітала новенька дівчинка. Вона зайшла до групової кімнати і тихо сказала... Діти радісно і голосно відповіли їй...

«Як її звати?»—подумали діти, а Сергійко запитав...

  • Наталочка,— відповіла дівчинка.

Максимко — увічливий хлопчик, тому він запропонував дівчинці стілець і сказав... Наталочка сіла і відповіла... Діти почали гратися. Та ось Іринка не­навмисне штовхнула Наталочку, повернулася до неї і сказала... Швидко минув день, уже час додому по­вертатися. Наталочка попрощалася з дітьми. Вона сказала... Діти відповіли їй...

—- Що ви відчуваєте, коли до вас ввічливо звертаються?

— Що буде, якщо люди не говоритимуть одне од­ному ввічливі слова?

Гра «СКАЖИ ПЕСТЛИВІ СЛОВА»

Діти утворюють коло, беруться за руки, по черзі поверта­ються одне до одного і ласкаво називають сусіда по імені.

Вихователь. Я сподіваюся, що ви завжди будете ввічливими, дружними, добрими дітьми. Ця квітка щось шепоче. Послухайте!

В полі, в лісі, навкруги —

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте, хто такий? (Заєць)

Тисяча овець,

А між ними

Один баранець. (Зорі, місяць)

Яку казку вам нагадують ці загадки? Давайте ми переглянемо її.

Інсценування казки «ЗАЙЧИК І МІСЯЦЬ» (В. О. Сухомлинський)

Ведучий (дорослий). Холодно взимку зайчикові, тому він вибіг на узлісся, а вже настала ніч. Мороз тріщіть, сніг проти місяця блищить, холодний вітер з яру повіває. І звернувся зайчик до морозу...

Зайчик (дитина). Морозе-морозенку, не лютуй так, бо мої лапки зовсім померзли, і всього вітром продуло.

Мороз (дорослий). Не можу я не лютувати. Зараз зима — моя пора, а настане весна, прожене мене. Піди попроси, щоб вітер не дув, тоді буде тепліше.

Ведучий. Повернувся зайчик мордочкою до вітру та й попрохав...

Зайчик. Вітерцю пустотливий, не дми таким холодом, дай мені зігрітись!

Вітер (дитина). Не можу, зайчику, не дути! Я виконую наказ бабусі Зими. Зараз вона володарює. Піди попроси місяця, нехай зігріє тебе своїми промінцями.

Ведучий. Сів зайчик під кущиком, простяг лапки до місяця, просить...

Зайчик. Любий, місяцю, погрій мене своїми промінцями, бо довго ще сонечка чекати.

Місяць (дитина). Мої промінчики не зігріють тебе. Та я знаю, як тобі допомогти. Іди полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великої копиці сіна.

Ведучий. Попрямував зайчик до копиці сіна, зарився в неї, усміхається до місяця.

Зайчик. Спасибі, любий місяцю! Тепер твої промені теплі-теплі.

  • Діти, вам сподобалась казка?

  • Хто ж допоміг зайчикові?

  • Хіба промені місяця гріють?

  • Чому зайчикові стало тепло?

  • Які ви знаєте прислів'я про дружбу?

(Друзі пізнаються в біді.

Поміч у свій час, як дощ у засуху.

Не май сто рублів, а май сто друзів.

Хто вміє дружити, той у щасті буде жити.)

Вихователь. Остання квітка чекає на вас із батьками. Кожна сім'я виготовила сюрприз для групи. Тут і іграшки, і книжечки-малютки. Вам подобається? До яких творів В. О. Сухомлинського ці книжечки?

Батьки разом із дітьми розповідають, до яких творів ви­готовлені книжечки.

— А іграшки?

Розповідають про іграшки.

  • Що ми робитимемо з книжечками? (Дивитиме­мося, читатимемо, складатимемо власні казки.)

  • А навіщо нам іграшки? Давайте ми візьмемо їх до групи та обіграємо.

Діти ведуть батьків з іграшками до групи.

Консультація для батьків

«Розвиток мовленнєвої творчості дітей

у сім'ї під час роботи з казкою»

Діти, які спілкуються вдома українською мовою, на четвертий рік життя мають істотний словниковий запас, певною мірою опановують мовленнєві та гра­матичні навички.

Якість володіння рідною мовою залежить від:

  • рівня культури того мовленнєвого середовища, у якому перебуває дитина;

  • уваги, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини;

  • загального розвитку малюка.

У роботі з дітьми рекомендується використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші та оповідання українських письменників. Усе це є не­вичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом із тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття лю­бові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню доброти, чуйності, лагідності, чемності.

Спілкуючись із дітьми вдома, батьки повинні ви­являти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, при­щеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей — це вдосконалення звуковимови, збагачення словникового запасу, розви­ток граматичних умінь, умінь спілкуватися між собою (вести діалог), а також зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим необхідно виявля­ти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Уміння розповідати дає дитині велике задоволення, поліпшує її настрій, зміцнює віру в свої сили. Діти дуже люблять слухати розповіді не тільки дорослих, але й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою.

Навчити дітей розповідати — це важливе завдання як дитячого садка, так і батьків. Уміння зв'язно і по­слідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно навчатися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язані з розвитком логічного мислення. Ли­ше в результаті систематичного, планомірного навчан­ня та вправляння діти зможуть навчитися розповідати.

На 5-му році життя діти мають розповідати за до­помогою вихователя відомі їм казки та оповідання, а також учитися розповідати про те, що їх цікавить.

Важливим завданням для розвитку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати. Уже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати не­складні, з цікавим змістом, художні, написані образно і зрозумілою дітям мовою. Переказуючи літературний твір-казку, оповідання, дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи. Дуже добре переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою, дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»).

Які ж вимоги ставляться до переказу?

Дитина повинна переказувати зміст твору, не про­пускаючи істотних деталей, правильно розуміти смис­лове значення його провідної ідеї. Якщо на це не звер­тати уваги, дитина звикне поверхово сприймати зміст творів і часто в подальшому його спотворюватиме.

Хочеться сказати ще кілька слів про художні тво­ри, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а пе­реповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. Хіба, утупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами? Не уривайте свій переказ перекладом чи поясненням, адже так порушується цілісне сприймання твору. Не переймайтесь через те, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова звучатимуть в її свідомості немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.

Розповівши чи прочитавши казку, завжди слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Запропонуйте дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним із важливих завдань виховання молодого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей навчають описувати іграшку, картинку, переказувати відому їм казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише за цієї умови активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події та ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. Під час цієї роботи розвивається мовлення дітей. Для того щоб дитині було легше складати казку або оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій у своїх казках. Наприклад, пропоную­чи дитині тему «За грибами, ягодами», слід зазначити: хто пішов до лісу? Для чого вони (діти) пішли до лісу? Що з ними трапилось? Кого зустріла дівчинка, коли повернулася назад додому? Хто їй допоміг?

Дуже корисно, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує її кінцівку. Діти люблять вигадувати кінцівки відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і засох.

Для створення казки потрібно не лише вміти ви­значати ті завдання, що постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх розв'язання. Рівень знань дорослого щодо прийомів та методів твор­чої діяльності має бути досить високим.

Для того щоб фантазуючи навчитись змінювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовніш­ність, слід навчитись роботи сміливі припущення, абстрагуватись.

Роботу з перетворення казки слід будувати за про­понованою схемою. Перш за все слід коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персо­нажів, особисті якості, суттєві дії в перебігу сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів, зро­бити припущення:

  • до чого призведуть вчинки героїв;

  • які події можуть відбутися внаслідок тих чи ін­ших змін;

  • як може змінитися сюжет казки;

  • які нові проблеми постануть перед персонажами;

  • які нові можливості з'являться в них через зміну їхніх особистих якостей (розумових, духовних, фізичних), щоб змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища.

Готуючись до створення нової казки, визначте: які риси героїв подобаються, а які — ні; які вчинки героїв уважаються гідними наслідування, а які — ні. Поміняйте місцями добрих та поганих персонажів або уявіть якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету казки. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру або братика. Створювати казку — це цікава справа для всіх!

18

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.