Сьогодні відбувся
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події

«КАЗКОТЕРАПІЯ, ЯК МЕТОД ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКА»

Самоосвіта

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

27.04.2020

2638

97

1

Опис документу:
Казкотерапія – це процес пошуку сенсу, розкодування знання світу і системи взаємовідносин у ньому. Казкотерапія для дітей – це спосіб, за допомогою якого Ви без сварок та нотацій допоможете дитині позбутися негативних звичок чи навпаки зможете привити позитивні якості.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЗМІСТ 

АНОТАЦІЯ……………………………………………...................................4
РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ КАЗКОТЕРАПІЇ АБО КОЛИ НАРОДИЛАСЯ КАЗКА………………………………………....................................................5

    1. Історія виникнення казкотерапії…………………………5

    2. Мета застосування казкотерапії ……………....................6

    3. Функції казкотерапії…………………………....................8


РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ У РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ……........................................................10

    1. Особливості сприймання казки дитиною……………….10

    2. Основні прийоми роботи з казкою…………....................12

    3. Алгоритм створення терапевтичної казки……………....13

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА «ДЛЯ ДБАЙЛИВИХ ДОРОСЛИХ»..................................................................................................16

    1. Консультації для батьків, педагогів……………………..16

    2. Казкотерапія, як метод виховання моральних цінностей дошкільника…………………………………………….....28

ПІСЛЯМОВА…….…………………………………………………………..36
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА…..............................................................37

ДОДАТОК

АНОТАЦІЯ

Кожна казка – це ланцюжок пригод, незвичайних ситуацій, що виникають у житті персонажів, а отже, і їхніх дій щодо розв’язання певних завдань. Казкові проблеми та способи їх вирішення, що подаються, хай навіть і гіперболізовано, сприяють вихованню певних рис характеру, підготовці дитини до сприймання світу. Занурюючись у казковий світ, дитина зазирає у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.
Для дітей дошкільного віку характерним є емоційно-чуттєве сприйняття світу, а важлива для дитини інформація краще засвоюється через яскраві образи. Саме тому, такий метод психотерапії як казкотерапія вважають найбільш вдалим та ефективним під час роботи із емоційними та поведінковими порушеннями у дітей. Саме психотерапевтичні казки дають змогу дитині побороти власні страхи, тривожність, виправити негативні риси характеру. А ще вони допомагають дітям засвоювати загальноприйняті морально-етичні норми і вчити соціально прийнятним способам виявлення власних емоцій.
Безперечно, саме у дошкільні роки життя дитини казки є неодмінною складовою її світу і чудовим інструментом психотерапії. Педагогам, психологам і батькам варто пам’ятати, що від виявлення проблем дитини і вчасно наданої допомоги залежить її подальший розвиток. І тут саме казкотерапія якнайкраще допоможе скоригувати поведінку дитини, пояснити їй основні закони світу, прищепити правильні цінності та розкрити творчий потенціал. У даному методичному посібнику вміщено теоретичні аспекти використання методу казкотерапії у роботі з дітьми дошкільного віку, а також авторські психотерапевтичні казки, корисні консультації та рекомендації педагогам і батькам.

РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ КАЗКОТЕРАПІЇ АБО КОЛИ НАРОДИЛАСЯ КАЗКА?

    1. Історія виникнення казкотерапії

Коли народилася казка? Напевно тоді, коли народився світ. У давні часи за допомогою казки передавали важливі знання про світобудову, закони природи і людські стосунки. З часом ці знання набували образної, метафоричної форми. А саме яскраві образи та метафори казкових історій торують найкоротший шлях до душі людини (а особливо, дитячої душі) і закарбовуються на підсвідомості.
Казка твориться мовою образу і на своєму історичному шляху очищується від надмірного та нецікавого. На жаль, іноді її позбавляють і важливих ланок. Безсумнівно, особливості кожної епохи мали свій вплив на казки, внесли певні корективи. Наприклад, з приходом християнства більшість казок було перероблено: добра відьма (від слова «відати») перетворилася на злу відьму, дух став янголом, міфічні лісові істоти перетворилися на злих духів. 
Прикро, але найдревніші казки нам не відомі, адже їх почали активно записувати лише у ХIХ столітті (доба Романтизму), а до того часу вони побутували в усній традиції. До нас дійшли тільки, так би мовити, останні версії казок. Тоді ж, у ХIХ столітті, видатний вчений-фольклорист Олександр Афанасьєв, який зібрав у восьми томах російські народні казки, зазначав, що здебільшого казки призначені зовсім не для дітей. І навіть щодо свого зібрання «Дитячих казок» він зауважував, що «не кожен з батьків наважиться читати своїм дітям ці казки». Тож, до кінця ХIХ століття більшість казок були спрямовані на дорослу аудиторію. Пізніше народні казки для дорослих адаптували для дітей і називали це дитячою літературою.
Таким був шлях розвитку та становлення казки у тій формі, якою ми її бачимо нині. Однак, змінювалися не лише форма та зміст, а й завдання, для реалізації яких доцільним та ефективним є використання казок, про що йтиметься далі.


1.2. Мета застосування казкотерапії


Казкотерапія є окремим напрямом психокорекційної практики. Її завданням є об’єктивізація проблемних ситуацій, активізація внутрішніх ресурсів, потенціалу особистості. Метод казкотерапії може використовується як психодіагностичний та психокорекційний засіб.
Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це
 взаємодія з дитиною на ціннісному рівні. Різнопланові психологічні, педагогічні, культурологічні проблеми можна розв’язати, спираючись на моральні орієнтири, духовні цінності, особистісний потенціал дитини. 
Провідними принципами казкотерапії є:

  • усвідомлення власних можливостей;

  • усвідомлення цінності власного життя;

  • розуміння закону причини та наслідку;

  • пізнання різних стилів світовідчуття;

  • пізнання світу власних емоцій та переживань;

  • свідома творча взаємодія зі світом;

  • внутрішнє відчуття сили та гармонії.

Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують різні результати. Тому, залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії у кожному конкретному випадку, зокрема:

  • казкотерапія, як спосіб передачі досвіду «з вуст у вуста» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. У такий спосіб казка сприяє ефективній соціалізації дитини;

  • казкотерапія, як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини;

  • казкотерапія, як психотерапія. Таке застосування дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, пропрацювати ті індивідуальні особливості, які порушують гармоній розвиток дошкільника.

Завдання казкотерапевта, психолога чи педагога полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина просить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни у світогляді малюка. Найкращі результати можна спостерігати у роботі з дітьми, які активно співпереживають казковим героям, чому сприяють і вікові особливості дошкільнят. У ранньому віці у дітей переважає правопівкульний тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно-чуттєве сприйняття світу. А важлива для дитини інформація краще засвоюється через яскраві образи, якими так багаті казки. 
Наразі казкотерапію вважають найбільш «м’яким» методом психотерапії. Він працює без обмежень (за віком, статтю тощо) і є надзвичайно ефективним. 
Свій перетворювальний потенціал казка реалізовує через низку функцій, які ми розглянемо далі.

1.3. Функції казкотерапії

Казкотерапія як психологічний метод виконує три функції:

  • діагностичну – передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини, про які вона не хоче говорити вголос;

  • прогностичну – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках розкриваються суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини;

  • терапевтичну (корекційну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини. 

Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і у дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двох психічних рівнів: до рівня свідомості та підсвідомості, що дає особливі можливості під час комунікації. Це, насамперед, важливо для корекційної роботи, коли необхідно у складній емоційній обстановці створювати ефективну ситуацію спілкування.

Виділяють наступні корекційні функції казки: 

  • психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій;

  • символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів;

  • прийняття в символічній формі своєї фізичної активності.

Цінність казок для психокорекції і розвитку особистості дитини полягає у наступному:

  1. Відсутність прямих моральних повчань. Події казкової історії логічні, природні, витікають одна з одної, а дитина опосередковано засвоює причинно-наслідкові зв’язки, які існують у світі.

  2. Через образи казки дитина стикається з життєвим досвідом багатьох поколінь. 
    В казкових сюжетах зустрічаються ситуації та проблеми, які переживає у своєму житті кожна людина: відокремлення від батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, любов, боротьба добра зі злом. Наприклад, перемога добра у казках забезпечує дитині психологічну захищеність: щоб не відбувалось у казці – все закінчується добре. Випробування, які випадають на долю героїв, допомагають їм стати розумнішими, добрішими, сильнішими, мудрішими. У такий спосіб дитина засвоює, що все, що відбувається в житті людини, сприяє її внутрішньому росту.

  1. Відсутність заданості в імені головного героя і місці казкових подій. Головний герой – це узагальнений образ, і дитині легше ідентифікувати себе з героєм казки і стати учасником казкових подій.

  2. Ореол таємниці та чарів, інтригуючий сюжет, несподіване перетворення героїв – все це дозволяє слухачу активно сприймати і засвоювати інформацію, яка знаходиться у казках.


Казкотерапія включає в себе різноманітні прийоми і форми роботи, які дозволяють розвивати творче мислення, уяву, увагу і пам'ять, сприймання та координацію рухів, позитивну комунікацію та адекватну самооцінку, використання яких неможливе без врахування психологічних особливостей віку. Тож, спробуємо з’ясувати тонкощі використання казки у роботі з дошкільниками.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ 
У РОБОТІ З ДОШКІЛЬНИКАМИ

2.1. Особливості сприймання казки дитиною 

Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв’язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Якщо фахівці чи батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації. Якщо казки не обговорюються, життєві уроки та цінності засвоюються пасивно.
З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. Доки триває внутрішньоутробний розвиток, малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їхні позитивні емоції. 
Для новонародженого малюка сюжет казки не має особливого значення. Головне, щоб в ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для ліпшого опанування дитиною рідної мови.
У віці 1,5-3 роки діти зазвичай починають говорити, тож казка може стати поштовхом до розвитку зв’язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. Читаючи дітям казки, батьки та педагоги сприяють розширенню їхнього словникового запасу.
У віці 3-4 років дитина вже розпізнає основні емоції, тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі (чи у групі дошкільного закладу) емоції героїв, їхню поведінку тощо.
У віці
 4-6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку у такому віці дошкільник засвоює найліпше соціальний досвід. Тож будь-яке завдання дитина виконає краще та з більшим задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом.
Безсумнівно, діти люблять коли їм читають. Казки надають великі можливості, що охоплюють різні теми для занять. Під час роботи з казками накопичується досвід, який дозволяє оцінити можливості тих чи інших фантастичних історій. Наприклад, діти малоактивно реагують на казки написані спеціально, щоб впливати на почуття. Вони краще реагують на історії, які мають захоплюючий сюжет. А ще, дітей стомлюють «кострубаті» історії – вони їх одразу полишають. Тому, підбір готових та складання авторських казок, а також способи їх застосування потребують від дорослих неабиякої вибірковості та майстерності.

2.2. Основні прийоми роботи з казкою

Розглянемо детальніше основні прийоми роботи з казкою (за Зінкевич-Євстігнєєвою Т. Д.):

1. Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацію, конструкцією сюжету, поведінкою героїв.
2. Розповідання казок. Даний прийом допомагає розвивати фантазію, уяву, здатність до децентрації.
3. Переписування казок. Переписування та дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається сюжет, деякий поворот подій, ситуацій, подій казки тощо. Це – важливий діагностичний матеріал. Переписуючи чи дописуючи казку, дитина сама вибирає найбільш відповідний для її внутрішнього стану поворот подій і знаходить той варіант вирішення ситуацій, які дозволяють їй звільнитись від внутрішньої напруги – в цьому полягає психокорекційний сенс переписування казки.
4. Постановка сюжету казок за допомогою ляльок. Робота дитини з лялькою допомагає вдосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай дитина з певних причин не може собі дозволити проявити.
5. Складання казок. У складених казках дається не просто життєвий опис героя, а в образній формі розповідається про основні етапи становлення і розвитку особистості. 
Дійсно, іноді цікаво розпочати роботу у групі, а тоді використати доповнення кожної дитини, формуючи таким чином послідовну колективну розповідь.
Також дієвим є варіант, коли психолог сам починає розповідати казку і просить дитину її завершити, або ж дитина може розпочати розповідь, а психолог – завершити її. Ще один цікавий спосіб – придумати кілька різних кінцівок до казки, яку щойно прочитали разом.
Окрім того, Річард Гарднер описує ряд ігор, які він запропонував для покращення техніки складання розповіді, за допомогою яких можна значно урізноманітнити процес складання казки. Наприклад, під час деяких з цих ігор з мішечка дістають іграшку або якийсь інший предмет і складають розповідь про них або складають історію, відштовхуючись від слова, яке витягнули із коробочки з картками, на яких намальовані різні предмети.
Отже, існує багато способів використання казки і деякі з них зачіпають інші області (наприклад, роботу з ляльками або інсценізацію казок), вибір яких залежить від поставленої мети, індивідуально-вікових можливостей дитини та професійної майстерності психолога.
 
Незалежно від обраного прийому, я вважаю, що основним завданням психолога лишається: адекватно співставити фантазії та чарівні рішення, представлені у казці з життям самої дитини. Максимально ефективно реалізувати це завдання мені допомагає саме авторська казка, про особливості створення якої йтиметься далі.

2.3. Алгоритм створення терапевтичної казки


Усі люди вміють вигадувати казки чи неймовірні історії – це аксіома. На інтуїтивному рівні наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій.
Засвоївши кілька загальних принципів, можна спробувати створити казку не просту, а терапевтичну.
Отже, розглянемо поетапний алгоритм та загальні принципи створення терапевтичної казки чи історії (за Стівом Баранчаком).

етап. Визначити проблему чи ситуацію, яка потребує корекції.
Насамперед визначаємо проблему чи ситуацію, з якою необхідно попрацювати. Це можуть бути поганий сон, неуважність, агресія, жадібність, образливість тощо.

II етап. Згадати, як дитина виявляє проблемну поведінку.
Визначивши проблему, необхідно з’ясувати, як саме дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади потрібно записати, щоб потім використати їх у казці.

III етап. Проаналізувати можливі наслідки проблемної поведінки дитини.
Після того, як прояви проблемної поведінки з’ясовано, необхідно проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад, із жадібною дитиною інші діти не захочуть дружити.

IV етап. Обрати казкового героя.
Обираючи казкового героя казки, слід дотримуватися певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім’я йому треба дати інше, щоб не викликати у дитини спротив. Краще, якщо ім’я або прізвисько героя казки буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштовує дитину.

V етап. Розповісти про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися.
Тепер вже можна складати казочку. Спочатку розповідаємо про те, яким щасливим був герой, доки не почав погано поводитися. Скільки у нього було друзів, як вони до нього ставилися тощо.

VI етап. Описати у казці, як герой виявляє проблемну поведінку.
У казці потрібно описати, як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (зазвичай герой має відгадати три загадки, виконати три завдання, подолати три перепони тощо) – так дитина краще засвоїть та запам’ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла до чого призводить погана поведінка.

VII етап. Увести у казку персонажа на зразок мудрого вчителя.
Далі необхідно увести у казку персонажа на кшталт мудрого вчителя, поважного старця чи доброго чарівника. Він підкаже головному герою вихід з проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитися.

VIII етап. Розповісти, як герой казки виправився і став ще щасливішим, ніж на початку історії.
Вкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію та виправився, а отже, й змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішим, ніж на початку історії.
Звісно ж, можна створювати терапевтичні казки за власними принципами або ж інтуїтивно. Але для досягнення бажаного результату доцільніше дотримуватися саме такого алгоритму.
Психотерапевтичну казку можна просто прочитати дитині, не обговорюючи. Таким чином ми дамо їй можливість побути наодинці з собою і подумати. Навіть якщо малюк не виявив захоплення з приводу казки, вона все одно потрапила в його душу, і через деякий час поведінка дитини зміниться. Нам залишається тільки почекати. 
Якщо дитина хоче, можна обговорити з нею казку, сформулювати "казковий урок", програти її за допомогою ляльок, малюнків, пісочниці і мініатюрних фігурок тощо. Безпосереднє вербальне самовираження володіє потужним впливом на внутрішній світ дитини, тому я вважаю доцільним, все ж стимулювати малюка до певним словесних висновків, наприклад за малюнком, який він виконав під час якоїсь частини нашої роботи.
Казки унікальні, і не лише як літературний жанр, але і як твір, який цілком зрозумілий дитині. Казки наповненні глибоким значенням, смислом, який є різним для різних людей і навіть різним для однієї людини в різні моменти її життя. Дитина отримуватиме той чи інший смисл з однієї і тієї ж казки залежно від її інтересів та потреб у даний момент. Якщо їй надати можливість, дитина повернеться до тієї ж самої казки, коли буде готова розширити її попередній смисл або ж замінити його новим.

РОЗДІЛ 3. СКАРБНИЧКА «ДЛЯ ДБАЙЛИВИХ ДОРОСЛИХ»

3.1. Консультації для батьків та педагогів


Консультація 1 «Значення казок у житті людини»

У кожної людини є своя перша та найулюбленіша казка. Казка, яку ми проносимо в своєму серці через все життя. І у кожного вона різна. А чому? В чому тут глибинний сенс? 
В кожній прочитаній нами казці, можна знайти, як і повний перелік людських проблем, так і шляхи та способи їх вирішення. Підсвідомий вибір казки відображає проблематику особистісних моментів в житті людини, їх прагнень та переконань. Відомий американський психолог Ерік Берн ще в середині ХХ століття доводив, що за допомогою казок можливо навіть запрограмувати майбутнє дитини. 
Казки не такі прості, якими здаються на перший погляд - вони схожі на багатошаровий пиріг. В дитинстві ми бачимо перший шар, він є самим зрозумілим, а з віком нам відкривається більш глибинний сенс вкладеного задуму в казку. І чим коротша казка, тим більший вона має обсяг вкладеної в неї інформації. А в такому разі казки не менш потрібні батькам, ніж їх дітям. 
Як приклад – пропоную розібрати казку «Колобок». Всі, ви, добре пам’ятаєте, як колобок тікає з дому, щоб побачити світ. Безумовно, що він має великий потяг до пригод. За характерологічними ознаками він є енергійним, комунікабельним, досить активним, рухливим, жвавим, має добру вдачу та безмежне бажання отримати нові знання у сфері «Я у світі» та пізнати щось цікаве, невідоме. Тип темпераменту, - швидше, сангвінік. 
На шляху до незвіданих пригод він зустрічає декілька персонажів, котрі стають йому на заваді. Але Колобок уміє домовлятися з кожним – навіть самого негативного героя із казки зміг переконати відпустити його. З часом, вже будучи впевненому в собі, як сформована особистість, мандрівник втрачає пильність, його самовпевненість, зухвалість пригнічує такі психологічні процеси, як уважність та спостережливість – і, його за допомогою обману з’їдає Лисиця. 
Даний сюжет казки зустрічається у казках багатьох народів світу. Він є повчальним, бо несе в собі мудрість народу, що передається в поколіннях від пращурів до прийдешніх нащадків. 
Але, які уроки можна з цієї казки винести та чого навчити дитину, розповідаючи її: 
1) Не втрачати почуття самоконтролю. Завжди можна знайти вихід із ситуації та протистояти тому, хто ображає: покликати на допомогу друзів, проявити хитрість. Адже Колобка міг би ще з’їсти Заєць, якби наш герой не схитрував: «Давай, я тобі пісеньку заспіваю!» Чи все ж таки, просто втекти, - так і чинив кожен раз Колобок, доспівуючи пісеньку. 
2) Не довіряти першому зустрічному. В житті зустрічаються різні люди, як і доброзичливі, так і навпаки. На всякий випадок, завжди потрібно бути на по готові, адже не завжди не хороші люди прямо та відверто дають зрозуміти : « Я тебе з’їм!» Більшість, у відношенні до вас, можуть вчинити, як хитра Лисичка, приспавши вашу пильність лестощами та майстерно зіграною добротою; тому, тут варто бути дуже обережним, щоб розгадати наміри таких людей. 
3) Вибирати правильний шлях у житті. Про це варто з дитиною говорити в самому кінці. Адже Колобок був спечений з відповідною метою, Дідусь та Бабуся покладали на нього свої надії, а наш неслухняний герой зіпсував життя і собі і їм. У кожної людини є свої здібності, це є ознакою призначення кожного в цьому світі. Згідно даних ознак та поклику душі - люди, як правило стараються обирати собі професію, вид діяльності, заняття. І безумовно, зробивши правильний вибір професії - людина зможе реалізувати свої таланти в житті, а своїми успіхами приносити велику користь собі, рідним та суспільству, і отримати від своєї професійної діяльності ще й задоволення. Самоствердитися. 
Як підсумок

  • Не спішіть відмовляти. Коли вас просять «поскребти по засікам», а ви знаєте, що там нічого немає,- все одно поскребіть. Бабусі вистачило борошна на Колобка…

  • Не залишайте дітей без нагляду. Адже Колобок - не хто інший, як малюк, котрий, як тільки Бабуся відвернулась, зістрибнув з підвіконня і помандрував до лісу!

  • Не забувайте про своє дитинство. Чому головний герой казки так нерозважливо зважився на пригоди? Напевно тому, що йому стало одному досить сумно лежати на підвіконні. Тому, не варто поспішати сварити дитину за неслухняність, а краще згадайте, як самі бажали колись в дитинстві відчути себе «дорослим та самостійним», промовляючи, на бажання мами допомогти: «Я сам!» 

Рекомендації

  • Не намагайтеся замінити читання казки на перегляд мультфільмів. Навіть при великій зайнятості знайдіть час для читання в колі сім’ї чи перед сном. 15 хвилин на день - це небагато для живого, емоційного відображення казки вами для вашої дитини, але це є дуже важливим для психологічного її розвитку.

  • Перед тим, як читати незнайому казку сину чи донечці, швиденько пробіжіть її очима. В сучасних інтерпретаціях можна зустріти, наприклад: «… і розірвав його на тисячу дрібних кусочків». Це вже занадто. Тому, в такому випадку можна замінити дану казку на іншу, чи деякі дії головних героїв замінити на більш м’якші, що не відображають проявів агресії та різних негативізмів, бо в дитини може формуватися думка, що лише зла та жорстока людина може бути сильною та розумною. 

  • Не варто читати сумні казки дитині на ніч. Бо не тяжко буде уявити, що дитині може наснитися після такої казки.

  • Діти мають знати та усвідомлювати, що в житті є, крім «зовнішньої», «внутрішня» сторона (основний виховний зміст казки). Поговоріть про це з дитиною, але ненав’язливо, обережно вибираючи момент. Виключно в пізнавальних цілях, підвівши дитину до того, як правильно вона має чинити в подібних ситуаціях. А ще краще, якщо дитина нещодавно чимось провинилася, то підібрати згідно цієї ситуації відповідну казку з висвітленням повчально-виховного моменту.



Консультація 2 «Казкотерапія або ж лікування казкою»
Казкотерапія, як метод психотерапевтичного впливу на дитину і як спосіб передачі знань про життя відомий вже протягом багатьох столітьСенс розповідати казки, сюжетна лінія, характери героїв і мораль казкової історії завжди несли в собі ціннісне моральне значення, що надає вплив на свідомість дітей. На Заході казкотерапія як напрям практичної психології зародилася на рубежі шістдесятих-сімдесятих років минулого століття. Засновником методу є Мілтон Еріксон. В якості самостійної сучасної течії до нас “лікування казкою” прийшло відносно недавно: в дев’яності роки двадцятого сторіччя.
      Казкотерапія застосовується як до дорослих, так і до дітей. Але саме діти дошкільного віку, завдяки особливостям своєї емоційно-вольової сфери, є найбільш сприйнятливою категорією до жанру казки, і відповідно основним об’єктом казкотерапії. 

В яких випадках доречно “лікування казкою”?
  Воно необхідне, якщо у дитини спостерігаються емоційно-особистісні та поведінкові проблеми: агресивність, тривожність, страхи, примхливість, сором’язливість і невпевненість в собі. 
Також казкотерапія застосовується в роботі з дітьми, що
 мають порушення психофізіологічних функцій: порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, а також для дітей з захворюваннями аутистичного спектру. Природно, працювати з цією категорією може і повинен тільки фахівець, який пройшов спеціальне навчання за курсом “казкотерапія”. Як правило, цими фахівцями є психологи і педагоги дошкільної освіти. Казкотерапія абсолютно вільно може застосовуватися і по відношенню до будь-якої дитини, яка нормально розвивається. 

Коли варто звертатися за допомогою до казкотерапевта?
Тоді, коли ви бачите, що не в змозі самостійно впоратися з виникненими у дитини проблемами. Тоді, коли ви спробували всі звичні вам методи впливу, і вони не принесли відчутного результату. Звичайно, казкотерапія може самостійно використовуватися людьми, які не мають психологічної освіти, тобто батьками та педагогами. Але потрібно розуміти, що “лікування казкою” – це не один із способів виховання, це перш за все метод психологічної корекції. І якщо людина, не має освіти і досвіду в цій галузі людського знання, то краще все-таки звернутися до фахівця – казкотерапевта.

Основні види казок: 
- народні казки (мудрість народу, простота і доступність сюжету, відсутність зайвих деталей сприяють вихованню моральних почуттів. Приклади: “Курочка Ряба”, “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-Лебеді”, “Колобок”, “Маша і ведмідь” та інші);
- авторські (казки Ханса Крістіана Андерсона, Шарля Перо, Олександра Пушкіна, Ернста Теодора Амадея Гофмана, Павла Бажова і багатьох інших письменників-казкарів); 
- психотерапевтичні (їх характерною особливістю є щасливий кінець, який, тим не менше, залишає у свідомості дитини певні питання, що веде до стимуляції процесу особистісного росту); 
- дидактичні казки завжди використовуються для підношення дітям нових для них знань навчального характеру. У цих казках абстрактні для дитини символи: букви, цифри стають живими); 
- психокорекційні казки (створюються і розповідаються дитині для ненав’язливого м’якого впливу на її поведінку); 
- медитативні казки (використовуються для того, щоб сформувати у дитини уявлення про те, що існують позитивні моделі взаємин з навколишнім світом та іншими людьми. Відмінною особливістю медитативних казок є відсутність в їх сюжеті негативних героїв і конфліктів); 
- діагностичні казки (дозволяють визначити наявність проблеми у дитини, а також особливості її характеру).

Особливість організації казкотерапії для дітей дошкільного віку - дозованість інформації при знайомстві з казкою.

  • Спочатку можливе лише прочитання казки, розглядання картинок, обговорення вчинків героїв.

  • Уже після цього казка, незалежно від її виду, повинна бути не просто прочитана, а й обіграна, тобто інсценована дорослим.

  •  Ніяких моралей, суворого тону і наказових інтонацій. Тільки доброзичливість, свобода самовираження, ненав’язливість і щирість, а також доречність казки в певній ситуації.

  •  Зміст казки повинен відповідати віковим і психофізичним особливостям дитини.

  • Після прочитання казки і її інсценування необхідно спонукати дитину до аналізу вчинків і стосунків героїв, а також до обговорення її особистого ставлення до казки.


Консультація 3 «Страх казкових персонажів, чудовиськ, привидів»
Це один з найбільш поширеніших дитячих страхів, при чому останнім часом він зустрічається особливо часто і набуває особливо тяжкі форми. Нічого дивного тут немає: сучасне мистецтво для дітей не можна назвати делікатним. Ще не так давно С. Образцов, засновник відомого лялькового театру, з повною серйозністю не рекомендував батькам приводити п’ятирічних дітей на спектакль «Червона шапочка», вважаючи, що образ вовка може призвести на них занадто тяжке враження. А зараз п’ятирічні діти часто дивляться не тільки мультфільми, в яких є монстри, роботи-вбивці, вампіри, зомбі та ін.., але й бойовики, трилери, фільми жахів. Якщо додати до цього комп’ютерні ігри, герої яких теж мало чим схожі на добрих ведмедиків, замріяних віслюків і милих поросят, то можна лише вразитись, як при такому навантаженні на психіку ще не всі наші діти невротизовані.
Саме тому, навіть до такої звичайної розваги, як перегляд мультфільмів, зараз потрібно відноситись дуже обережно, і якщо дитина схильна до різного виду страхів, не варто дозволяти їй підживлювати свою фантазію образами монстрів.
У той же час не варто забувати і про те, що страх казкових персонажів і чудовиськ часто маскує страх занадто суворих, авторитарних чи грубих батьків. І в цьому випадку вам необхідно буде змінювати свою поведінку, в іншому випадку позитивних змін не буде, скільки б ви не витратили сил на корекційні ігри. Як визначити такий страх? Ну, по-перше, спробуйте подивитись на себе зі сторони. Наприклад, фіксуйте на протязі тижня, скільки разів в день ви робите дитині зауваження і скільки разів хвалите дитину. Чи поцікавтесь думкою оточуючих, тільки не ображайтесь, якщо вона виявиться для вас не зовсім приємною. А потім запросіть в компанію ще одну-дві людини (бажано таких, у яких з дитиною нейтральні відносини) і розіграйте ляльками декілька казок за участю негативних персонажів. Якщо при розподілу ролей дитина буде вперто призначати вас на роль Баби Яги, Вовка чи ін.., то це можна розцінювати як привід для роздумів. 

Консультація 4 «Що читати маленьким боягузликам?»
Мабуть не варто довго розповідати про той величезний вплив, який здійснює на людську душу художня література. І, як у будь-якого явища, у цього є дві сторони: твір може і окрилити людину, і ввести її у безодню жахіття та безвиході. Тому, вибираючи дитячі книги, не полінуйтесь зайвий раз перегортати їхні сторінки, щоб пригадати зміст і спрогнозувати реакцію вразливої, боязкої дитини. Їй не варто рано починати читати страшні казки, наприклад «Синя борода», «Карлик Ніс»; чи сумні, на кшталт «Русалоньки», «Стійкий олов’яний солдатик». Ще більш обережніше потрібно підходити до легенд та міфів. Їх краще залишити років до 9-11, а в дошкільному віці читати побільше веселих творів вітчизняної та зарубіжної класики дитячої літератури. Адже вони не тільки розважають, але і навчають. У тому числі і сміливості.
Діти дошкільного віку полюбляють розповіді про тварин, але дорослі не повинні забувати про те, що в природі існує природній відбір, і, враховуючи психологічні особливості дітей, потрібно чи упускати кроваві подробиці, чи на певний час утриматись від читання такої літератури. Дуже зважено необхідно підходити і до читання дитячих книг природничого чи історичного жанру.
Якщо ваша дитина від природи боязка, не намагайтесь зробити з неї супермена. Психологічні ігри, а головне, бережне, тактовне відношення дорослих допоможуть їй позбутися патологічних страхів, але навряд чи вона стане відчайдушною бешкетницею чи занадто хороброю. І, орієнтуючи таку дитину на подібні приклади, ви тільки зайвий раз понизите її самооцінку, а в кінці кінців сформуєте комплекс невдахи. Як же бути?

У кожної людини є своє коло можливостей. Воно не безкінечне, проте у рамках цього кола можна досягти дуже багато. Потрібно тільки правильно визначити, що людині органічно притаманне, а що – ні. Практично будь-який недолік людини можна підвищити до рівня достоїнства. Боягузом бути звичайно погано, але якщо подолати хворобливі страхи, дитина стане просто обережною та обачною, погано від цього нікому не буде, а буде лише користь. Тим більше, що від природи боязлива дитина здатна проявити чудеса мужності, але не на тому полі битви, на якому перемагають герої захоплюючих романів і бойовиків. Її сфера – інтелектуальна: наука, мистецтво, література. Тому читайте дитині більше книг про вчених, письменників, художників (дивлячись на схильності та вподобання дитини). В них вона знайде зразок для наслідування, співзвучний з особливостями своєї натури.
Отже, не вимагайте від Зайчика-Боягузлика, щоб він став Вовком, але намагайтесь, щоб він поступово перетворився на здорового, впевненого у собі, гарного Зайця. І не панікував при думках про вовків. 

Консультація 5 «Створюємо казку разом з дитиною»
Діти старшого дошкільного віку прагнуть самі придумувати оповідання чи казку. У них досить розвинена творча уява, є певний життєвий досвід і вміння зв’язно висловлювати свої думки. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картинку, переказувати відому казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов’язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише при цій умові активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події і ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В процесі цієї роботи розвивається мова, пам'ять, уява, фантазія дітей. Щоб дитині було легше складати казку, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках.

Дуже корисно проводити й таку роботу, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї. Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з’їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін..
Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим. 
Для того, щоб навчитися перетворювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовнішність тощо, - слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою.
Перш за все – коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів зробити припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутись внаслідок тих чи інших змін, як може змінитись сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажами та які нові можливості з’являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних, фізичних) аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища. Так от, готуючись до «перетворення» казки (тобто створення нової), виконайте такі завдання: візьміть будь-яку казку і пригадайте: які риси героїв вам подобаються, а які ні, і чому. Визначте які вчинки героїв ви вважаєте гідними наслідування, а які – ні. А тепер спробуйте поміняти місцями добрих і недобрих персонажів або уявити якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ви нині створюєте. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру чи братика. Створювати казку – то цікава справа для всіх! 
Казкова допомога педагогам та батькам
Багато чого можна помітити, поспостерігавши за дитиною, як вона реагує на розповідь: чи звикла вона слухати, чи уважна до деталей, чи уміє співпереживати за долю казкових героїв. Так можна дізнатися, чого вона боїться, що її хвилює, чого їй не вистачає, про що вона мріє. Важливо пам’ятати, що казкотерапія впливає на формування духовних цінностей. Наприклад, розповівши дівчинці казку про пташку-маму, котра втішаючи синочка погладила його крильцем, обережно торкніться і до неї також. Дівчинці буде дуже приємно-вона навіть може проговорити: «Мама-пташечка погладила мене по голівці!» Лагідні, ніжні дотики дуже багато важать для дитини, і цій дівчинці їх не вистачає. Інший приклад: хлопчик хоче бути «мужнім солдатом», котрий, в його уяві, повинен добре битися. І оточуючим доводиться не солодко, і хлопчику часто дістається від старших. Такому хлопчику варто розповісти казку про солдата. Народна казка «Про розумного солдата та нерозумного змія» допомогла б йому зрозуміти, що перемогти можна не лише за допомогою сили, а й за допомогою розуму. 
Існує точка зору, що до 12 років у дітей своїх проблем немає, є лише відображення батьківських. У агресії теж може бути різна природа. Тут на допомозі стають психокорекційні казки, які підбираються чи складаються для м’якого впливу на поведінку дитини. Проходить «заміна» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині мети того, що відбувається. Перш ніж знайомити дітей зі світом казки, варто спочатку їм їх розповідати, особливо - це стосується дітей раннього та молодшого дошкільного віку. В даному викладенні дуже чітко виявляються емоції дитини та їх реакція. Діти до п’яти років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому на малюків краще впливають історії про звірят. Казка «Троє поросят» допоможе дітям зрозуміти, що ми сильні, коли тримаємось разом. Про цінності та неповторності кожної особистості розповість дітям і дорослим історія Туве Янссон «Дитя-неведимка». 

В казкотерапії є ще важливим не тільки використання відомих творів, але і надання можливості дітям самостійно придумувати казки. Потрібно потренуватися у вигадуванні казок, а для цього варто внести у вже відомий твір зміни, або ускладнити його так, щоб дитина допомагала дорослому продовжити розповідь. Можна скористатися заздалегідь підібраним питанням, чи допущенням помилки. Наприклад, в казці «Ріпка» запитайте: «Кого ж позвав дід після внучки?», або «Дід гукнув на допомогу відважного богатиря». Можна запропонувати дитині розказати історію виривання плода із землі від лиця кожного героя казки: діда, баби, ріпки, тину у городі, що бачив ці події. Навіть для дорослих цей метод є корисним. Дорослі інтуїтивно звертаються до казкотерапії - дивляться фільми, читають романи, а що це, як не сучасні казки? В основі сюжету завжди лежить фабула, вже ранній опис в який-небудь дитячої історії.

Пам’ятайте, дитина поводить себе «погано», якщо:
Вона намагається привернути до себе увагу. 
В даному випадку, в казці, яку їй запропонують, будуть використовуватися приклади позитивних способів привертання уваги. 
Вона бажає володіти ситуацією, дорослими, дітьми. 
Підійде історія з позитивною моделлю прояву лідерських якостей («Золотий ключик або пригоди Буратіно»). 
Вона бажає за щось поквитатися з дорослим. 
Варто обговорити з дитиною казку, де вказується на негарну, негативну поведінку героя. 
Їй страшно, тривожно, вона бажає уникнути невдач. 
В даному випадку герої казки співпереживають головному герою, пропонують підтримку та шляхи подолання страху. Наприклад: казка Е. Клюєва «Страшний сон». 
У неї не сформоване відчуття міри. 
В такому випадку допоможе психокорекційна розповідь, де герой своїми вчинками доводить ситуацію до абсурду. В. Катаєв виразив це в казці «Квітка-семицвітка». 

3.2. Казкотерапія, як метод виховання моральних цінностей дошкільника

Проблема виховання культури поведінки особистості як складової її загальної культури розглядалася педагогами і психологами переважно в таких аспектах: розвиток моральних переконань, формування культури взаємин дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, вплив соціальних емоцій на поведінку дітей зазначеного віку, виховання культури спілкування, естетичні аспекти культурної поведінки.

Поняття про добро і зло можна формувати і настановами, і моральними бесідами, і іншими шляхами, однак доцільніше і яскравіше як в інтелектуальному, так і в емоційному плані можуть стати в нагоді казки про життя людей і відносини між ними.

Наш наставник, великий педагог та знавець людської душі В.О.Сухомлинський відмічав: «Казка для маленьких дітей — не просто розповідь про фантастичні події, це — цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю». На його думку казка — активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Вона оволодіває почуттями дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах». 
Важливими компонентами технології навчання і виховання казкою є: читання казок та створення малюнків (ілюстрацій) за їх змістом; казка і театр: використання різних видів театру для обігрування казки; гра-драматизація за сюжетом казки; створення казки своїми руками (виготовлення іграшок, книжок на заняттях з художньої праці).

Завдяки цьому в дитини формуються почуття ввічливості, любові, хоробрості, доброти, вірності, виховується краса душі. Казки В.О. Сухомлинського рекомендую використовувати в роботі з дітьми як на заняттях з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім, образотворчої та музичної діяльності так і під час повсякденної діяльності.

У роботі дуже допомагають твори В.О.Сухомлинського, адже вони вщерть переповнені духовністю й гуманістичністю.

Для дошкільника казкові персонажі й стосунки – мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що дошкільник виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного ”Я”.

На сучасному етапі інтегрованої освіти вважаю моральне виховання підростаючого покоління без творів Василя Олександровича було б просто збіднілим. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують малят на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.

Ми часто замислюємося над тим, як виростити дитину щасливою, здоровою. Що ж потрібно для того, щоб малюк зміг самостійно впоратися з багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь? Як можна з’єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками?

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Разом з героями казок кожен поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.

Твори В.Сухомлинського, підібрані по казкотерапії

Ефективність використання казкотерапії вимагає повсякденного спілкування вихователів з дітьми з використанням матеріалу казки. Застосування таких методів роботи з казками, як читання казок, розповідання, бесіди за змістом казок; «образи перетворень»; малювання, ліплення, ручна праця за змістом казок; дидактичні ігри за сюжетами казок.

Також необхідно використовувати творчі методи роботи з текстами казок(перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій, створення нових сюжетів казок).

Для реалізації розробленої системи роботи з казками, було здійснено добірку творів В.О.Сухомлинського. Тексти підібраних казок проаналізовано, виділено їх моральну цінність та виховну мету.

Казкові 
твори 

Моральні 
норми 

«Зайчик і місяць» 

Дбайливе ставлення до тварин, чуйність, вдячність, небайдужість до чужої біди. 

«Куди поспішали мурашки» 

Товариськість, бажання допомагати один одному, турботливість. 

«Їжачок» 

Працьовитість, подільчивість, товариськість. 


«Як білочка дятла врятувала» 


Любов до мешканців природи, бажання піклуватися про них, чуйність, взаємодопомога, співчуття, жалість, товариськість, вдячність. 

«Зайчик і горобина» 

Взаємодопомога, товариськість. 

«Весняний вітер» 

Турботливе ставлення до природи, вміння помічати і оберігати її красу. 

«Лисиччині ліхтарики» 

Співчуття, турбота про інших, небайдужість. 

«Одне-єдине в світі макове зернятко» 

Вміння цінувати дружбу. 

«Флейта і вітер» 

Скромність, вміння цінувати свою працю і працю інших, душевність, доброта. 

«Лисиця й миша» 

Сміливість, винахідливість, рішучість. 

«Хай будуть соловей і жук» 

Мудрість, повага до оточуючих. 


Казки В.О.Сухомлинського направлені на морально-етичне виховання дошкільників. 

Назва твору 

Виховна мета 

«Крилата квітка» 

Виховання радісного відчуття від спілкування з оточуючими. 

«Павучок-повзунець і Мурашка» 

Виховання вміння розпізнавати реальні наміри в діях оточуючих. 

«Куди поспішали мурашки» 

Виховання товариськості, бажання допомагати один одному, турботливості. 

«Вовк і Зайчата» 

Виховання турботливого ставлення до літніх людей; навичок обережності. 

«Як Білочка Дятла врятувала» 

Виховання вміння співчувати чужій біді, допомагати в скрутну хвилину

«Їжачок і Світлячок» 

Виховання вміння думати не тільки про себе, а й про інших. 


«Фіалка і Бджілка» 


Виховання відчуття радості від дружніх відносин, вміння застерігати від біди. 

«Журавель і Папуга» 

Виховання любові до Батьківщини, бажання долати перешкоди заради повернення на рідну землю. 

«Мурашка-мандрівниця» 

Виховання бажання засуджувати лінь, осіб, що хочуть існувати за рахунок інших. 

«Лисиччук-першокласник» 

Виховування правдивості, чесності, вміння виправляти свої помилки. 

«Ґавеня і Соловей» 

Виховання любові до мами, вміння співчувати, надавати посильну допомогу тим, хто потребує допомоги. 

«Орач і Кріт» 

Виховання відчуття різниці між колективним характером праці людей і особистісним у тварин. 

«Одинока вербичка» 

Виховання вміння самокритично ставитись перш за все до себе, тактовно поводитись з іншими. 

«Що сталося з моїми дітками» 

Виховання любові до мами, розуміння того, що мама любить своє дитя таким, яким би воно не було. 

«Як Півник ночував на яблуні» 

Виховання слухняності, Вміння виправляти свої помилки. 

«Рибка й Жаба» 

Виховання щирих, доброзичливих відносин між друзями, розуміння того, що заздрість до добра не доводить. 

«Метелик і вогонь» 

Виховувати відчуття міри, надмірна допитливість може призвести до біди. 

«Білка й Сойка» 

Виховання бажання засуджувати погані вчинки, на які завжди чекає покарання. 

«Білка й Добра Людина» 

Виховання любові до природи, бажання оберігати її красу та мешканців, не зловживати їх довірою. 


ПІСЛЯМОВА

Казкотерапія – це процес пошуку сенсу, розкодування знання світу і системи взаємовідносин у ньому.
Казкотерапія для дітей – це спосіб, за допомогою якого Ви без сварок та нотацій допоможете дитині позбутися негативних звичок чи навпаки зможете привити позитивні якості. 

Суть цього методу полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами. Слухаючи казки у дитинстві, людина накопичує у підсвідомості певний символічний «банк життєвих ситуацій». Цей «банк» може бути активізований у разі потреби, а отже, під час процесу надання психологічної допомоги можна звертатись не тільки до життєвого досвіду дитини, але і до її казкового «банку життєвих ситуацій». Через казку ми можемо у символічній формі показати, як вирішуються ті чи інші проблеми, як зберегти відчуття безпеки до досягнення зрілості. Казки дійсно потрапляють у саму ціль, коли йдеться про основні емоції: любов, ненависть, страх, гнів, почуття самотності, ізоляції, втрати тощо. 

На завершення хочеться відзначити, що казка – це саме той спосіб спілкування дорослого з малюком, який найбільше зрозумілий для дитини. Застосовуючи казкотерапію для розвитку дітей, психологи, педагоги та батьки роблять вагомий внесок у їхнє щасливе майбутнє. Даний метод неодмінно допоможе малюку більш впевнено почувати себе у дорослому житті. Казки пропонують багатий матеріал для роботи з дітьми, і я впевнена, що діти так само сильно люблять їх, як і я, в той час, коли була ще дитиною. Тож нехай могутня енергетика казки накопичується у душі кожної дитини!

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Алябьева Е. А. Психогимнастика в детском саду: Методические материали в помощь психологам и педагогам. – М.: Сфера, 2005.

  2. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. – К., 1997.

  3. Гарднер Р. Психотерапия детских проблем.- СПб.: Речь, 2002.- 416 с.

  4. Грабенко Т. М., Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по креативной терапии. – СПб.: Речь, 2003.

  5. Гусейнов А.А. Социальная природа нравственности. – М., 1974.

  6. Запорожец А. В., Неверович Я.З. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. – М., 1986.

  7. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. – СПб.: Речь, 2000.

  8. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Психологическое развитие дошкольника. – М., 1998.

  9. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Путь волшебства. Теория и практика сказкотерапии. – СПб.: Златоуст, 1998

  10. Казкотерапія в роботі з дошкільниками / Видавнича група «Основа». – Х.: 2012.

  11. Кошелева А. Д. Эмоциональное развитие дошкольника. – М., 1985.

  12. Логинова В. И., Саморукова П. Г. Дошкольная педагогика. – М., 1988. 

  13. Немов Р.С. Психология. Книга 1. – М.: Владос, 1999.

  14. Немов Р.С. Психология. Книга 2. – М.: Владос, 1999.

  15. Никифоров А.И. Сказка, её бытование и носители. – М.,1930.

  16. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии / Перев. с англ. – М.: Независимая фирма «Класс», 2003. – 336 с. 

  17. Осипова А. А. Общая психокоррекция. Учебное пособие. – М., 2002.

  18. Петрова Е. Ю. Проблема використання сюжетів народної чарівної казки в психокорекційній і педагогічній роботі. Журнал практичного психолога, № 10-11, 1999. 

  19. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. – К. «Академвидав», 2006.

  20. Сакович Н. А. Практика сказкотерапии. – СПб.: Речь, 2007.

  21. Соколов Д. Ю. Сказки и сказкотерапия. – М.: Эксмопресс, 2001.

  22. Сухомлинський В. О. Думати, мислити, дивуватись. Працюємо за В. Сухомлинським (ранній вік). / Бібліотека «Шкільний світ», 2008.

  23. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К., 1969.

  24. Ткач Р. М. Сказкотерапия детских проблем. – СПб.: Речь; М.: Сфера, 2008.

  25. Фрац фон М-Л. Психологія казки. Тлумачення чарівних казок. Наукова редакція В. В. Зеленського. – Спб.: Б. С. К., 1998.

  26. Чуб Н. В. Довідник для батьків. Психологія дитини від А до Я – Х.: Вид. група «Основа», 2007.

ДОДАТОК

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

Види роботи:

  • вправи на римування слів;

  • творчі словесні завдання "Оживи картину";

  • складання і розігрування казок;

  • театралізовані ігри "Сцени із моєї казки";

  • моделювання "Знайди пару казковому герою";

  • виготовлення персонажів до площинного театру казок та їх обігрування;

  • створення ляльок-маріонеток до пальчикового театру, розігрування
    художніх творів;

  • перетворення предметів у лялькові персонажі, розігрування придуманих
    історій з ними;

  • складання сюжетних композицій до міні-вистав "Казка із скриньки";

  • розігрування німих казок-пантомім;

  • створення колективного макета з декораціями і персонажами до чарівної
    казки, її розігрування;

  • розвязання казкових завдань "Що тут не так, а як?" , "Якби у мене була
    чарівна паличка (шапочка)";

  • створення фантазійних словесних моделей на основі ілюстративних
    аналітичних матеріалів дитячої періодики;

  • складання гумористичних історій по ілюстрованих моделях;

  • створення змістового "салату", "вінігрету" із казок (Ішов Барвінок лісом,
    а на зустріч йому Пізнайко, що було далі ? );

  • ігрові творчі розповіді по колу "Розмови мешканців країни Великого
    лісу";

  • ігрові вправи та завдання до створення творчо-поетичного віночка
    вимовлянок-складанок, розповідей-коротульок;

  • використання віршів-забавок гумористичного змісту.

У нетрадиційній роботі з казкою дітям пропоную проблемне завдання,

де не може бути одного правильного рішення,

Наведу приклади таких завдань:

- переплутати сюжет і героїв, а дітям запропонувати -виплутатися із

ситуації яка склалася.

- змінити характер героя.

- ввести нового героя в знайому казку. Що зміниться в сюжетіĩ.

- скласти казку на новий лад.

- придумати кінець казки.

- скласти казку за схемою.

Всі ці завдання реалізуються за допомогою таких тем.

«В гостях у казки»

Мета: вчити дітей розв’язувати мовні завдання; обирати відповідний стиль спілкування; доречно використовувати його засоби.

«Казка заблукала.»

Мета: уміти самостійно розігрувати тексти казок; називати казки, визначати характери героїв, впізнавати героїв, порінювати їх зназвою казки.

«Стара казка на новий лад

Мета: розвивати бажання дітей придумувати свій варіант, не дублюючи розповіді товаришів. Дітям пропонують не тільки мовленнєві, а й художні завдання.

«Намалюємо казку.» Створимо мультфільми. За допомогою нетрадиційних технологій озвучуються знайомі казки, ілюструються сюжети, створюються мультфільми, портрети казкових героїв.

Велике емоційне задоволення приносять розваги« Казка кличе в гості

нас,» «Казковий калейдоскоп» Така робота дає змогу відмовитися від

стереотипів, піти невідомим раніше шляхом, Діти вчаться переносити будь-яку ситуацію, використовувати чари фантастичних і казкових істот, розв’язувати певне завдання, виходити із складної ситуації. Непомітно для себе дитина розкриває свої потаємні бажання, поліпшує взаємини з оточуючими. Нетрадиційна робота з казкою передбачала проведення з дошкільниками

системи занять, в яких передбачалося виконання дітьми творчих завдань.

Пропоную для розгляду теми цих занять.

- «Хто знає більше казок» Творче завдання: колективне складання нової казки.

- «Відгадай казку за загадкою.» Творче завдання: гра - драматизація

«Впізнай героя»

-«Допоможи колобкові» Творче завдання: придумати казку з

характерними для даного казкового героя емоціями.

-«Казкові феї» Творче завдання: придумування нових добрих

кінцівок до казок.

Ще одним прийомом нетрадиційного розвитку творчості, надзвичайно

ефективним і цікавим, є складання казок за схемами. Застосування схем схем- моделей спрямоване на розвиток пам’яті, уяви творчого потенціалу дітей,

Набуті дітьми уміння наочного моделювання у складних формах є підґрунтям словесної творчості дітей.

Дітям старшого дошкільного віку пропонують на заняттях не лише

користуватися готовими планами схемами, але й будувати їх самостійно. Таке

моделювання дає змогу закріпити знання дітей про структуру казки і сприяє

кращому запам’ятовуванню послідовності дій у ній. Діти вчаться самостійно

зображувати не лише героїв або предмети, але й рух-стрілочкою та малювати

схеми до окремих епізодів. Потім діти переказують ці епізоди, використовуючи свої намальовані схеми.

41

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.