Заняття-казка на новий лад з ОБЖД
«Нові пригоди курочки і півника»
На земельку, на лужок
Випав біленький сніжок.
Стало гарно навкруги
Снігом вкриті всі гаї.
Півник глянув у віконце.
-Як красиво! Світить сонце.
Воно кличе: «Йди гуляти
До замерзлого ставка.
Ковзани бери, санчата.»
Півник взувся і гайда.
Курочка кричить: «Не можна!
Крига зовсім ще тонка.»
Півник каже: «Можна-можна.
Видно навіть це здаля.
І пішов упертий півник.
Став на лід і проваливсь.
Курочка біжить до нього,
Кличе всіх: «Допоможіть!»
Витягли упертого, стали поучать:
Так робити не годиться, треба інших поважать.
Півня в хату завели, чаю з медом налили.
Кинули п'ять ложок глоду,
Щоб забув про прохолоду.
Але де ж там ця наука,
Не для нього, йому скука.
Він до стріхи вже дістав
І бурульку відірвав.
Смокче й каже: «Смакота.
Як цукерочка смачна.»
Та ось півник наш у плач.
Кличе курочку: «Пробач,
Не послухав я тебе,
Болить горлечко в мене».
Знову курочка рятує,
Півника вона лікує.
Видужав наш півник
І мерщій із хати.
Та хутчіш давай він друзів
На гірку скликати.
Гірка та така висока,
Не забратися ніяк.
Півник лізе, лижі ззаду:
«Покажу вам вищий клас».
Став на гірку, нахилився,
Лижі швидко щоб надіть,
Потім якось зачепився,
Впав і з гірки покотився.
Курочці кричить «Держи,
Порятуй мене спаси!»
Та як гепнеться- і тихо.
Півень ледь живий, ледь диха.
Лижі нові поламав,
Собі ногу обідрав.
Курочка біжить до нього,
Маже йодом, мазь кладе,
Каже: «Півнику, ти півню,
Чом не слухався мене?»
І на призьбу сів наш півник,
Низько голову схилив:
«Все, що ти казала, люба,
Я крізь вуха пропустив».
Засміялась курочка…
«Повторю ще раз для всіх.
Треба правила ці знати
І виконувати їх.
І тоді життя казкове
Буде гарне, пречудове.
Ще й звучатимуть пісні,
Усміхатиметься небо,
Жайворонок заспіва.
То ж не лізь, куди не треба,
Буде ціла голова.
Думай перш ніж щось зробити,
Наслідок який там жде?-
Краще добре вік прожити,
Й не скалічитись ніде.
