Казка-легенда про перший вишитий рушник
Давним-давно, серед безкраїх українських степів та густих лісів, стояло затишне село. Жила там дівчинка на ім’я Катруся разом зі своєю матусею. Мати Катрусі була відомою на всю околицю майстринею: вона ткала з льону біле-біле полотно, наче перший зимовий сніг.
Катруся росла слухняною та допитливою дівчинкою. Вона дуже любила природу. Кожного ранку бігала до лісу, розмовляла з пташками, милувалася яскравими квітами та збирала стиглі ягоди.
Одного разу влітку матуся Катрусі тяжко захворіла. Вона не могла підвестися з ліжка, а її обличчя стало блідим, як те саме полотно. Катруся дуже плакала і не знала, як допомогти рідній мамі.
Одного вечора дівчинка вийшла на ґанок, сіла на лавочку і гірко заридала. Раптом над нею закружляла маленька красива ластівка. Вона сіла на калиновий кущ і защебетала людським голосом:
— Не плач, Катрусю! Твоїй мамі можна допомогти. Але для цього ти мусиш зробити те, чого ще ніхто у світі не робив.
— Я зроблю все, що завгодно! — вигукнула дівчинка. — Тільки скажи, що саме?
— Візьми шматок найбілішого маминого полотна, — відповіла ластівка. — Візьми тонку голку. А замість ниток попроси допомоги у природи. Тільки пам'ятай: твоє серце має бути сповнене любові та віри.
Катруся так і зробила. Вона дістала сувій білого полотна, відрізала довгий шматочок. Потім побігла до саду.
— Красуне-калино, — попросила дівчинка, — дай мені трішки свого соку, щоб пофарбувати ниточку!
Калина радо дала Катрусі кілька крапель яскраво-червоного соку.
— Земле-матінко, — звернулася вона до чистого зораного поля, — дай мені трішки своєї барви.
Земля поділилася з дівчинкою глибоким чорним кольором.
Катруся повернулася до хати, заділа нитку в голку і сіла біля ліжка хворої мами. Вона згадувала мамині ласкаві очі, її теплий голос і почала шити по білій тканині. Червоною ниткою вона вишивала хрестики, які перетворювалися на грона калини — символ здоров'я та краси. Чорною ниткою вона вела лінії, що символізували багату землю-годувальницю та повагу до неї.
Дівчинка працювала всю ніч, не стуляючи очей. Кожен стібок вона супроводжувала щирою молитвою та думками про мамине одужання. На ранок на довгій білій стрічці розквітли дивовижні візерунки. Полотно наче ожило і засяяло дивним світлом.
Катруся тихо підійшла до мами і поклала вишиту тканину їй на груди. Тієї ж миті сталося диво! Щоки матусі порожевіли, вона розплющила очі, посміхнулася і відчула себе абсолютно здоровою. Вона піднялася з ліжка, обійняла донечку і здивовано запитала:
— Що це за диво ти створила, моя люба?
— Це рушник, матусю, — тихо відповіла Катруся.
Словникова робота:
•Сувій — скручений у циліндр шматок тканини.
•Оберіг — предмет, який захищає людину від усього злого.
•Ґанок — прибудова перед входом у будинок.
Питання для уважного читача:
•Чому захворіла мама Катрусі і хто підказав дівчинці вихід?
•У кого Катруся просила фарби для своїх ниток?
•Що символізують червоний та чорний кольори на рушнику згідно з легендою?
•Чому, за текстом легенди, рушник отримав таку назву?
