Катря Гриневичева (справжнє ім'я — Катерина Василівна Гриневич, до шлюбу Банах; 1875–1947) — відома українська письменниця, педагогиня, редакторка та активна діячка жіночого руху на Галичині.
Біографія
Народилася Катря Гриневичева 19 листопада 1875 року у містечку Винники поблизу Львова. Дитинство та шкільні роки провела у Кракові, де її родина оселилася, коли Катрі було три роки. Там вона закінчила польську вчительську семінарію і спочатку писала свої твори польською мовою.
Знайомство з Василем Стефаником у 1894 році спонукало її зацікавитися українським художнім словом, і вже з 1898 року її публікації почали з'являтися в українських виданнях, зокрема в газеті «Буковина» та журналі «Літературно-науковий вісник». Велику роль у її становленні як письменниці відіграв Іван Франко.
Після одруження з Осипом Гриневичем вона переїхала до Львова, де прожила більшу частину життя. У 1909–1911 роках вона редагувала дитячий журнал «Дзвінок».
Під час Першої світової війни її сини пішли добровольцями до Легіону Українських січових стрільців, а сама Катря працювала вчителькою у таборах українських виселенців у Ґмюнді та Ґредінґу (Австрія), де опинилася з іншими галичанами-втікачами. Досвід табірного життя вона згодом описала у своїх творах.
У повоєнний час, з 1922 року, вона очолювала «Союз українок». У 1940 році, під загрозою арешту, переїхала до Кракова, а останні роки життя провела в таборі для переміщених осіб у Німеччині. Померла 26 грудня 1947 року в місті Берхтесґаден, Німеччина.
Творчість
Творчість Катрі Гриневичевої характеризується глибоким знанням народної психології та використанням історичних джерел. Вона належить до кола письменників, які з'явилися на початку XX століття і формувалися під впливом прогресивних літераторів Західної України.
Ключові твори та тематика:
Рання творчість: Перша збірка «Легенди і оповідання» (1906) присвячена важкому життю бідняцьких дітей Галичини.
Воєнна проза: Досвід Першої світової війни ліг в основу збірки оповідань «Непоборні» (1926).
Історичні повісті: Найбільшу відомість принесла їй історична проза. Повісті «Шестикрилець» (1935) та «Шоломи в сонці» (1928) розповідають про події на Галицько-волинській землі кінця XII — початку XIII століття, зокрема про життя та боротьбу князя Романа Мстиславича. Письменниця спиралася на історичні дослідження Михайла Грушевського та інших істориків.
Публіцистика: Активно займалася публіцистичною діяльністю, писала літературно-критичні статті та нариси.
Твори Катрі Гриневичевої є цінним внеском в українську літературу, зокрема в розвиток історичного та дитячого жанрів.
