і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Історія, етапи розвитку й різновиди стрілецької зброї

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА

Вогнева підготовка – один із основних предметів бойової підготовки й складова частина польового вишколу підрозділів Збройних Сил та інших силових структур України. Мета вогневої підготовки – навчити особовий склад та підрозділи підтримувати озброєння в постійній бойовій готовності та вести ефективний вогонь для ураження противника в умовах сучасного бою в інтересах виконання поставлених бойових завдань. Розділ “Вогнева підготовка“ призначений навчити застосовувати штатну зброю для ураження різних цілей у бою і передбачає вивчення матеріальної частини зброї, основ, прийомів і правил стрільби, прийомів і правил метання ручних гранат, способів розвідки цілей та визначення дальностей до них, а також проведення стрільб. Вогневу підготовку проводять у нерозривному зв’язку з тактичною підготовкою та удосконалюють на тактичних заняттях і навчаннях із бойової стрільби. Критерієм високої вогневої підготовки воїнів є вміння знищувати противника в бою з першого пострілу.

Тема 1. Стрілецька зброя та поводження з нею

  1. Історія розвитку стрілецької зброї.

Офіційною датою виникнення вогнепальної зброї серед європейських народів вважають XIV ст., коли розвиток техніки дав змогу застосовувати порох (до середини XIX ст. це був димний порох) як засіб для метання. Використання енергії пороху для метання снарядів ознаменувало собою початок нової ери у військовій справі – з’явилась артилерія, і надалі, після її появи, у тому ж XIV ст., виникла окрема гілка артилерії – ручна вогнепальна зброя.

На Русі вогнепальна зброя також з’явилась у XIV ст., але точна дата появи не встановлена. Згідно з Галіцийським часописом, “армати“ на Русі з’явились у 1389 р. “та от того часу урозуміли з них стріляти“. Але у Софійському часі згадується не лише про появу вогнепальної зброї, а вже її бойове застосування.

Перші зразки ручної вогнепальної зброї були вкрай недосконалі. Вони представляли собою порівняно короткі залізні або бронзові труби, склепані з окремих смуг або викувані з цільного куска. Один кінець труби був закритий наглухо та інколи закінчувався стержнем. Заряджання та стрільбу здійснювали найпримітивнішим способом. У канал ствола засипали заряд пороху, потім туди вводили снаряд – залізну або свинцеву кулю. Стрілець брав зброю у руки та наводив на ціль, потім, підносячи вогонь (ґніт або розпечений прут) до маленького отвору, запалював заряд. Як правило, запалював заряд помічник стрільця.

У XIV ст. ручна вогнепальна зброя суттєво не відрізнялась від артилерійських гармат і була тією ж гарматою, але зменшеною до таких розмірів, щоб можна було стріляти з рук. Цю зброю називали ручницями або гаківницями (від крюка, гака, що виступав знизу).

У XIV ст. з’явилися рушниці з ґнутовим замком (на Заході – аркебузи, на Русі – ручні пищалі 12,5–18 мм калібру).

З першої чверті XV ст. у побудові ручної вогнепальної зброї з’явились перші удосконалення – стволи стали більш подовженими, приклади вигнутими, затравочні отвори розміщуються не зверху, на лінії прицілу, а збоку.

  1. Етапи розвитку стрілецької зброї

1 етап: тривалий період, включаючи Середні віки, зброєю слугували лук і стріли, копіє, праща, бойова сокира, меч, кинджал і алебарда.

2 етап: ХІ–XII ст. з Китаю до Європи був завезений порох. Саме тоді почали створювати вогнепальну зброю з запальним фітілем.

3 етап: винахід колесцових ударно-кременевих замків. Застосування зброї з колесцовимим (кінець XV ст.) та ударно-кременевими (XVI ст.) замками. Ця гладкоствольна дульнозарядна зброя проіснувала до XIX ст.

4 етап: справжній переворот у конструкції стрілецької зброї був здійснений після створення ударного капсуля (пістону). У 1799 р. англійський хімік Е. Говард винайшов гримучу ртуть, а у 1807 р. шотландський священик Олександр Форсайт отримав патент на ударний капсуль.

5 етап: наприкінці XVIII та на початку XIX століть – створена куля, виготовлення стволів з нарізами. Наступний важливий крок – створення унітарного патрону.

6 етап: важливий етап у розвитку зброї – винахід нітроцелюлози, яка дала можливість значно збільшити об’єм та тиск порохових газів. У результаті частку енергії порохових газів можна використовувати для відкривання затвора зброї. Це стало початком напівавтоматичної та автоматичної зброї.

Сьогодні на озброєнні армій дуже велике розмаїття зразків стрілецької зброї. Для їх вивчення та оцінки можливостей за бойовим використанням потрібна класифікація, що допоможе звести все різноманіття зразків до визначених видів.

  1. Види стрілецької зброї

У класифікації, яку пропонуємо, види стрілецької зброї можна поділити за такими основними ознаками:

Стрілецьку зброю розрізняють:

За призначенням:

бойова (військова) – суто для військового (бойового) використання;

поліцейська – для сил правопорядку;

мисливська – для мисливської промисловості;

цивільна – для самооборони;

спортивна – для спортивних змагань;

навчальна – для вивчення будови, способів застосування, але з якої не можна стріляти насправді;

навчально-тренувальна  – для придбання початкових навичок стрільби.

За бойовими можливостями:

пістолет – короткоствольна стрілецька зброя для стрільби на короткі відстані, якою керує одна рука;

револьвер – короткоствольна стрілецька зброя з повертанням блока стволів або зарядних комор, для стрільби на короткі відстані, якою керує одна рука;

пістолет-кулемет – автоматична зброя, що використовує для стрільби пістолетні патрони;

автомат“ (автоматична гвинтівка, автоматичний карабін, автомат системи Калашникова) – ствольна автоматична стрілецька зброя для стрільби кулями, якою керують обидві руки з упором прикладу в плече;

рушниця – довгоствольна стрілецька зброя, гладкоствольна, нарізна або комбінована, в конструкції якої передбачена стрільба з використанням двох рук та упором у плече;

гвинтівка – одноствольна нарізна рушниця з гвинтовими нарізами для стрільби кулями (довжина ствола приблизно дорівнює 70 калібрам (50–60 см));

карабін – полегшена гвинтівка з вкороченим стволом (довжина ствола приблизно дорівнює 40–50 калібрам (30–40 см));

кулемет (ручний, станковий, великокаліберний) – довгоствольна автоматична стрілецька зброя для безпосередньої стрільби кулями з опори.

За джерелом енергії, яку використовують для викидання кулі (здійснення пострілу) зі ствола зброї:

вогнепальна – енергія порохових газів, які утворюються під час згорання заряду;

пневматична – енергія газів, які стиснуті;

механічна – потенційна сила пружних елементів (лук, арбалет, катапульта та ін.);

електрична – за принципом електромагнітної індукції.

За калібром:

малокаліберна – калібр зброї до 6,5 мм (арт. до 76 мм); нормального калібру – від 6,5 мм до 9 мм (арт. 76–130 мм);

крупнокаліберна – понад 9 мм (арт. понад 130 мм).

За конструкцією стволів (за нарізами в каналі ствола):

гладкоствольна – ствольна зброя з гладким каналом ствола;

нарізна – ствольна зброя з нарізами в каналі ствола;

комбінована – багатоствольна зброя з комбінацією стволів з гладким і нарізними каналами. У перспективних зразках сучасної зброї застосовують принцип полігональних стволів, переріз каналу в яких виглядає як правильний багатокутник.

За ступенем автоматизації:

неавтоматична – перезарядження здійснюється вручну;

автоматична – зброя з повною автоматизацією перезарядження і здійснення пострілу;

самозарядна – автоматична зброя для поодинокої стрільби. Перезарядження, як правило, відбувається за рахунок енергії порохових газів заряду, стрілець здійснює тільки спуск.

За кількістю осіб, які обслуговують зброю:

групова – стрілецька зброя, яка обслуговується стрілецьким розрахунком або екіпажем (ручні, станкові, крупнокаліберні кулемети);

індивідуальна – стрілецька зброя, яку обслуговує один стрілець (пістолети, револьвери, гладкоствольні рушниці, карабіни, автомати, пістолеткулемети).

  1. Перспективні зразки стрілецької зброї Збройних Сил та інших силових структур України

Штурмові гвинтівки “Форт-221“, “Форт-224“. Штурмові гвинтівки “Форт 221“, “Форт-224“, що є ліцензійною копією ізраїльської гвинтівки “Tavor-21“, виготовляють у м. Вінниці на військовому виробництві “ФОРТ“. Вони є одними з найсучасніших штурмових гвинтівок у світі. Штурмові гвинтівки “Форт-221“, “Форт-224“  – надійна й ефективна зброя, призначена для ведення прицільної одиночної або автоматичної стрільби для ураження живої сили противника на відстані до 500 м. Штурмові гвинтівки вирізняються схемою “БУЛПАП“, коли магазин із патронами розташований позаду рукоятки зі спусковим гачком (пістолетної рукоятки). Завдяки такому вирішенню зменшились загальні габарити зброї, а довжина ствола дещо збільшилась, що сприяє значному підвищенню її точності. Приклад гвинтівки розміщений на одній осі зі стволом, а центр мас зміщений ближче до плеча бійця, що дає змогу вести надточну стрільбу навіть довгими чергами. Для зручності бійця є можливість переобладнання гвинтівки для правої та лівої руки, кріплення сучасних прицілів, коліматорів, а також іншого устаткування, яке значно підвищує бойову здатність військовослужбовця.

5,45 мм штурмова гвинтівка “Форт-221“.

Завдяки широкому використанню сучасних матеріалів вдалося знизити вагу зброї. Зазначимо, що така зброя має надзвичайно високий рівень надійності. Гвинтівки є автоматичною зброєю з магазинним живленням, повітряним охолоджуванням ствола і газовим двигуном автоматики. Корпус зброї майже повністю виконаний з удароміцного пластику, разом з пістолетною рукояткою і спусковою скобою. У потрібних місцях він посилений сталевими вставками. Газовідвідний вузол розміщений над стволом і повністю прихований корпусом зброї. Живлення гвинтівок здійснюється з магазинів від гвинтівки М16, стандартною ємкістю 30 або 20 патронів. Модель може бути укомплектована: тактичним ліхтарем; лазерним цілевказівником; оптичним прицілом з 3- або 4-кратним наближенням, приладом нічного бачення.

5,45 мм штурмовагвинтівка“Форт-224“.

Штурмова гвинтівка “Форт-224“ – вкорочена модифікація штурмової гвинтівки “Форт-221“, призначена для бійців спецпідрозділів. Гвинтівка може бути укомплектована: тактичним ліхтарем; лазерним цілевказівником; оптичним прицілом з 3- або 4-кратним наближенням; приладом нічного бачення.

Запитання для перевірки знань

1. Яка класифікація стрілецької зброї за призначенням?

2. Яка класифікація стрілецької зброї за бойовими можливостями?

3. Яка класифікація стрілецької зброї за калібром?

4. Яке призначення 5,45 мм штурмової гвинтівки “Форт-221“?

5. Яке призначення 5,45 мм штурмової гвинтівки “Форт-224“?

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Емоційна ефективність учителя: теорія і практика»
Швень Ярослава Леонідівна
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти