Художньо-естетичне виховання засобами позашкільної освіти

Опис документу:
Навчально-методичний посібник У посібнику охарактеризовано теоретичні та практичні аспекти художньо-естетичного виховання школярів засобами позашкільної освіти. Розкрито навчально-розвивальний і виховний впливи художньо-естетичного виховання на процес формування гармонійно розвиненої особистості. Зібрано статті, розробки занять гуртків та виховні заходи на подану тематику. Посібник рекомендовано для методистів і педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Відділ освіти

Камянець-Подільської райдержадміністрації

Районний Будинок школяра

Творча група керівників гуртків

художньо-естетичного напрямку

«КРЕАТИВ»

Навчально-методичний

посібник

Відділ освіти

Кам’янець-Подільської райдержадміністрації

Районний Будинок школяра

Творча група керівників гуртків

художньо-естетичного напрямку

«КРЕАТИВ»

Художньо-естетичне виховання

засобами позашкільної освіти

Навчально-методичний посібник

2018

Рецензенти:

Побережна В.А. – директор Камянець-Подільського районного Будинку школяра.

Безродна М.О. – в.о. завідувача методичним кабінетом відділу освіти Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації.

Укладач, художнє оформлення та верстка

Степанюк Юлія Анатоліївна

Склад творчої групи «КРЕАТИВ» керівників гуртків

художньо-естетичного напрямку

Кам’янець-Подільського районного Будинку школяра:

Степанюк Ю.А. – методист районного Будинку школяра, керівник гуртків «Ткацтво» та «Валяння вовною» в Довжоцькому НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум»;

Мельник О.О. – керівник гуртків «Образотворче мистецтво» та «Писанкарство» в Кадиєвецькій ЗОШ І-ІІІ ст.;

Мельник Х.В. – керівник гуртків «Графіка» та «Образотворче мистецтво» в Гавриловецькій ЗОШ І-ІІ ст. та Довжоцькому НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум» ;

Крузер Г. В. – керівник гуртка «Театр мод» в Приворотській ЗОШ І-ІІІ ст.;

Олійник Н.В. – керівник гуртків «Бісероплетіння» та «Вишивка» в Баговицькій ЗОШ І-ІІІ ст.;

Паладійчук А.М. – керівник гуртка «Вокальний спів» в Орининській ЗОШ І-ІІІ ст..;

Підлісний С.П. – керівник гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE» в Баговицькій ЗОШ І-ІІІ ст.;

Наголюк Т.В. – керівник гуртка «Хоровий спів» в Довжоцькому НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум»;

Орчаківська О.А. – керівник хореографічного гуртка «Ритми серця» в Орининській ЗОШ І-ІІІ ст.;

Черватюк Л.В. – керівник гуртка «Ляльковий театр» в Кадиєвецькій ЗОШ І-ІІІ ст..

Творча група «КРЕАТИВ»

Художньо-естетичне виховання засобами позашкільної освіти

Навчально-методичний посібник

У посібнику охарактеризовано теоретичні та практичні аспекти художньо-естетичного виховання школярів засобами позашкільної освіти. Розкрито навчально-розвивальний і виховний впливи художньо-естетичного виховання на процес формування гармонійно розвиненої особистості. Зібрано статті, розробки занять гуртків та виховні заходи на подану тематику. Посібник рекомендовано для методистів і педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів, слухачів курсів освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації керівників і педагогічних працівників системи позашкільної освіти.

Зміст

ПЕРЕДМОВА ……………………………………………………………………………… 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ …………….………………………………………………………………………..7

Степанюк Ю.А.

Художньо-естетичний розвиток молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальних закладах ………………………………………………………………………………………………….7

Наголюк Т.В.

Вокально - хорові вправи у дитячому хорі як засіб формування естетичної культури вихованців позашкільного закладу………………………………………………………….15


РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ……………………………………………………………………………………...23

Степанюк Ю.А. Конспект заняття з художнього ткацтва. Ткання килимового виробу. Підготовка інструментів, матеріалів та пристроїв для ткання. Початок ткання…………23

Степанюк Ю.А. Конспект заняття з художнього ткацтва. Ткацтво та його техніки…29

Степанюк Ю.А. Конспект заняття гуртка «Петриківський розпис». «Елементи петриківського розпису: «бігунець», «зернятко», «колосок»,«пірчасте листя», «пуп’янок», «травичка» тощо»………………………………………………………………34

Мельник О.О. Конспект заняття гуртка «Образотворче мистецтво». «Подорож до різнобарвного королівства»………………………………………………………………….38

Мельник Х.В. Конспект заняття гуртка «Графіка». Графіка. Виражальні можливості графіки. Відтворення образів та настрою навколишнього світу різними засобами графіки. Композиція за уявою «Лагідна та зла рослина»……………………………………………………………………………………….42

Мельник Х.В. Конспект заняття гуртка «Образотворче мистецтво». «Юні творці петриківського розпису»……………………………………………………………………..50

Крузер Г.В. Конспект заняття гуртка «Театр мод». Загальні відомості про оздоблення одягу. Види та способи оздоблення одягу…………………………………………………..53

Крузер Г.В. Конспект заняття гуртка «Театр мод». Технологія виконання оздоблювальних елементів (жабо, кокільє, волани, оборки, банти, буфи, рюші, мереживо) Матеріали та інструменти, які необхідні для виготовлення кожного виду оздоблення…………………………………………………………………………………….57

Крузер Г.В. Конспект заняття гуртка «Театр мод». Технологія виконання оздоблювальних елементів (вишивка ручними швами, бісером, машинна вишивка, аплікація, штучні квіти, плетені елементи, макраме)……………………………………….60.

Крузер Г.В. Конспект заняття гуртка «Театр мод». Технологія виконання оздоблювальних елементів (тасьма, шнури, сутаж, рулик, кант, помпони, бахрома, китиці)…………………………………………………………………………………………………...62

Олійник Н.В. Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння». Бісерне рукоділля як вид декоративно-прикладного мистецтва. Історичні відомості про походження, виробництво і застосування бісеру та бісерного рукоділля………………………………………………64

Олійник Н.В. Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння». Виготовлення листочків, квітів з бісеру…………………………………………………………………………………68

Олійник Н.В. Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння». Виготовлення з бісеру квітки "Підсніжник"………………………………………………………………………………….71

Орчаківська О.А. План-конспект уроку хореографії для учнів молодшої групи хореографічного гуртка «РИТМИ СЕРЦЯ»………………………………………….76

Паладійчук А.М. План-конспект заняття гуртка «Вокальний спів». Робота над дикцією і артикуляцією у вокальних вправах і музичному творі з починаючими вокалістами……79

Паладійчук А.М. План-конспект заняття гуртка «Вокальний спів».

Колядки і щедрівки…………………………………………………………………………...83

Підлісний С.П. Конспект заняття гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE» . «Робота над динамічними відтінками. Ознайомлення з музичними терміном «тембр»………………………………………………………………………………………..85

Підлісний С.П. Конспект заняття гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE» . «Ансамбль. Види ансамблів»………………………………………………………………..88

Черватюк Л.В. Позакласний конкурс-гра «У дивосвіті казок»………………………...91

Мельник О.О. Виховний захід «Вчіть дитину вдивлятися у звичне»…………………..96

Олійник Н.В. Майстер-клас по виготовленню павучка з бісеру………………………..102

Степанюк Ю.А. Майстер-клас по виготовленню сумки мокрою технікою валяння вовни…………………………………………………………………………………………107

ВИСНОВОК………………………………………………………………………………...110

ПЕРЕДМОВА

Завдяки діяльності позашкільних навчальних закладів в Україні забезпечено доступність позашкільної освіти, функціонування та розвиток її різноманітних форм. Робота означених закладів організовується відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, здібностей вихованців і здійснюється за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичний, науково-технічний, еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, соціо-гуманітарний та інші).

У дослідженнях провідного українського науковця і психолога І. Беха наголос ставиться на тому, що повноцінний розвиток особистості дитини може відбуватися лише тоді, коли вона стає суб’єктом практичної діяльності. Сучасне позашкілля є саме тим освітньо-виховним простором, де діти мають змогу постійно реалізовувати набуті під час занять за інтересами знання.

Теорія позашкільної освіти має постійно перебувати в органічній єдності з практикою, оскільки ґрунтується на ній, узагальнює її та обґрунтовується нею . Теорію і практику навчально-виховної роботи поєднує методика, спрямована на узагальнення перспективного педагогічного досвіду, способів, прийомів доцільної реалізації завдань позашкільної освіти як у позашкільних навчальних закладах, так і в інших соціальних інституціях .

Зазначене зумовлює важливість поєднання зусиль учених і педагогів-практиків щодо обґрунтування необхідності збереження та розвитку позашкільної освіти в Україні як цінної педагогічної спадщини – унікальної пострадянської соціально-педагогічної системи, спрямованої на формування духовно зрілої, творчої, соціально активної та компетентної особистості .

В умовах відродження національної системи освіти позашкільні заклади стають невід'ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, його соціальній адаптації та самореалізації в суспільстві. Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах, доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня. Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати виховання громадянина незалежної держави України - творчої особистості, здатної вдосконалювати себе та свою країну.

Останні десятиріччя значно підвищилися вимоги до позашкільної освіти як рівноправного інституту в загальній системі освіти, відповідно до чого постало питання щодо переосмислення стратегічних питань оновлення або реформування діяльності позашкільних навчальних закладів. При цьому головним залишається визначення, що позашкільна освіта - це спеціально організована діяльність, яка має яскраво виражену власну специфіку впливу, що дає їй певні переваги перед іншими засобами виховання. Це, передусім, добровільність участі дітей у позашкільній роботі; диференціація її за інтересами і спрямованістю на певний тип діяльності; постановка конкретних практичних завдань перед кожним вихованцем у його творчому становленні; оволодіння знаннями та уміннями за індивідуальними планами.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Степанюк Юлія Анатоліївна

методист Кам’янець-Подільського

районного Будинку школяра,

керівник гуртків «Ткацтво» та «Валяння вовною»

Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.., колегіум»

Художньо-естетичний розвиток молодших школярів засобами образотворчого мистецтва в позашкільних навчальних закладах

Анотація. У статті висвітлено питання щодо забезпечення розвитку молодшого школяра в умовах навчання в позашкільному закладі засобами образотворчого мистецтва.

Ключові слова: естетичне виховання, розвиток молодших школярів.

Постановка проблеми. Актуальними питаннями сьогодення є питання художньо-естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до художньо-естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою художньо-естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань художньо-естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема розвитку особистості, її творчих здібностей завжди була в полі зору вчених. Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю. Борева, І. Гончарова, М. Киященка, В. Ядова. Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Б. Теплов та інші. Значний внесок у розробку теорії естетичного виховання зробили видатні вчені і педагоги В.Сухомлинський, В. Вансаалов,Ю. Борев, О. Буров, Л. Волович, , М. Каган, Л. Коган, В. Скатерщиков, Є. Квятковський, І. Долецька М. Лайзеров, А. Макаренко, В. Розумний, О. Семашко, В. Шестакова. Вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання. Л. Коваль, В. Передерій, Ю. Фохт-Бабушкіна, Т. Цвілих, Г. Шевченко, А. Щербо в своїх працях висвітлювали важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління. Багато праць опубліковано за останні роки, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості; розкриваються механізми творчості (Ф. Говорун, Б. Коротяєв, В. Лєвін, В. Моляко, Ю. Петров, П. Підкасистий, Я. Пономарьов, В. Романець, В. Цапок). У розв’язання проблеми розвитку естетичної культури значний внесок зробили зарубіжні вітчизняні вчені М. Аріарський, Д. Генкін, Г. Єскіна, Г. Загадарчук, В. Кірсанов, О. Миронюк, І. Петрова, Ф. Соломонік. Вони розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

Багато авторів вважають естетичне виховання одним із провідних у формуванні особистості школяра. С.О. Герасімов пояснює означену позицію таким чином: „Функцією естетичного виховання і художньо-естетичної діяльності дітей є розвиток у них образного мислення, відмінного від понятійного". У художньому образі як формі мислення зосереджено великий обсяг інформації про природу, суспільство, відносини, історію, наукові знання. За допомогою образів-уявлень здійснюється не лише мислення, але й зберігання інформації. Розвиток образного мислення може йти „від сприйняття цілісного образу як поодинокого явища до розуміння образів-узагальнень, які знаходяться у ньому до розкриття їх внутрішнього, глибинного сенсу" [3; с. 12]. Це дає підстави стверджувати, що естетичне виховання має загальний характер, і ця загальність та обов'язковість є найважливішими з принципів формування особистості у дитячому віці. Художньо-естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Вказуючи на все вищезазначене, я вважаю доречним досліджувати тему “Художньо-естетичний розвиток молодших школярів”.

Мета статті. Дослідження форм і методів художньо-естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання і виховання в позашкільному навчальному закладі. На основі вивченої літератури визначити сутність, структуру, зміст, шляхи художньо-естетичного виховання молодших школярів; довести практично теоретичний матеріал.

Виклад основного матеріалу. Молодший шкільний вік є періодом інтенсивного креативного становлення (Л. Божович, О.Леонтьєв, Л.Виготський) і характеризується сенситивністю до творчої діяльності (Я.Коменський, В.Сухомлинський) та оптимальним для особистісного розвитку новоутворенням – рефлексією.

Питання розвитку творчості у дітей, значення творчої роботи для загального розвитку та створення такого середовища, яке б сприяло розвитку дитини – одне з найважливіших питань дитячої психології та педагогіки.

Не визначено єдиного психологічного критерію творчої діяльності і до сьогоднішнього часу. Один з найбільш поширених критеріїв пов’язує творчу діяльність з появою психічних новоутворень: що властиво всім продуктивним процесам (перцептивних образів – за В.П.Зінченко, знань – за В.В.Давидовим, цілей і мотивів – за О.М.Леонтьєвим і О.К.Тихоновим, способів дій – за Я.О.Пономарьовим, пізнавальної мотивації – за О.М.Матюшкіним). Інші дослідники розглядають творчість як особистісний інтегративний показник, виділяючи при цьому різні підстави: емоції як основу для породження нових ідей (В.Д.Щадріков); інтелектуальну активність, пов’язану з виходом за межі заданого (Д.Б.Богоявленська); естетичне ставлення до світу (О.О.Мелік-Пашаєв), тощо.

Творче ставлення може бути властиве будь-якій формі діяльності, але в сфері естетичної діяльності творчість є засобом досягнення поставленої мети. Успіху в творчій діяльності сприяє талант – художня обдарованість, здібності.

Творча художня діяльність – відмова від стереотипів сприйняття та відображення, відкриття нових сторін уже засвоєного матеріалу, це постійний пошук тем, ідей, аспектів, засобів їх реалізації в мистецтві. Творча діяльність має ряд компонентів: мету, засіб реалізації мети та результат.

У загальному вигляді мету творчості можна визначити як прагнення до реалізації потреби самовираження та до естетичного засвоєння світу. Потреба самовираження властива кожній людині. Засіб самовираження зумовлений рівнем загальнокультурного розвитку, ступенем обдарованості, розвитком емоційної та інтелектуальної потенцій. Художня творчість містить в собі діяльність, що повязана з образним осмисленням та створенням світу та відбувається на двох рівнях: професіональному та не професіональному.

Уміння бачити, чути, відчувати прекрасне, насолоджуватися ним, здібність перетворюватися під його впливом не є природженими людськими якостями. Закладені природою потенційні здібності до сприйняття прекрасного потребують розвитку, постійного цілеспрямованого удосконалення, що базується на внутрішній потребі.

Творча діяльність людини зумовлюється специфічною здібністю, яка має назву – креативність. Креативність – це інтегративна, динамічна особистісна характеристика, що визначає здатність до творчості і є однією з умов самореалізації особистості. Основним її процесом є дивергентне мислення.

Велика кількість чинників здійснює вплив на розвиток творчих здібностей, що по різному представлені в кожному конкретному випадку. Аналіз цих чинників дуже важливий для визначення шляхів розвитку та формування творчих здібностей. Особлива увага надається мистецтву як способу розвитку особистості.

Мистецтво – вид людської діяльності, що створює цілісну картитну світу, створює її в єдності думки та почуття, в системі емоційних образів, а не логічних законів. Відомо, що шкільна освіта дуже велику увагу приділяє засвоєнню абстрактних понять, схем, умовних знаків, числових відношень, тобто розвитку логічного мислення. Але слід пам’ятати, що однобічний розвиток надто збіднює сенсорну сферу дитини, її безпосередній зв'язок з навколишнім світом, чутливість та сприйнятливість до нього. Саме заняття мистецтвом, художньою творчістю в позашкільний час грунтуються на всебічному чуттєвому досвіді дитини, на його інтересі до предмету. Таким чином, багатий художній досвід може зберегти цілісність психічного розвитку дитини.

Потреба у творчості – невідємна характеристика людини, що нормально розвивається. Відсутність у дитини позитивного досвіду вільної творчості перекручує нормальний процес становлення особистості. Але саме в області мистецтва дитина може надбати ранній, успішний, повноцінний досвід творчості, досвід, що незамінний для становлення самосвідомості, самовідчуття людини в світі і який допоможе їй в майбутньому стати креативним в будь-якій сфері діяльності. Розвиток креативності дитини – є важливою задачею сучасної позашкільної освіти.

Заняття різними видами художньої творчості активізують інтелектуальну діяльність дітей та юнаків, позитивно впливають на досягнення з загальноосвітніх предметів, підвищують загальну креативність людини, розвивають уяву, сприяють особистісному зростанню дітей.

Серйозне місце мали погляди А.Макаренка на проблеми художньо-естетичного виховання школярів. А. Макаренко вважав, що реалізувати мету виховання у будь-якому суспільстві можна лише тоді, коли особистість буде виховуватися не за частинами, а цілісно. У цій цілісності особливого звучання набуває формування у підростаючої людини потреби до прекрасного, до організації естетичного середовища, в якому перебувають школярі. У А. Макаренка ми знаходимо свіжий погляд на необхідність виховувати людину в красі, через красу і вести до найвищих осягнень краси світу, естетичного образу світу. Традиції виховання, які були започатковані А. Макаренком, мають яскраво виражену естетичну спрямованість (Свято першого снопа, День іменинника тощо). Спостерігається акцентування уваги на розвиток естетичного почуття, культури почуттів, на органічну єдність морального й естетичного у вихованні.

У педагогічних поглядах В. Сухомлинського естетичне виховання посідає особливе місце. Ідеалом виховання було виховання справжньої людини, високодуховної, з витонченим внутрішнім духовним світом. В. Сухомлинський віддавав перевагу вихованню емоційно - естетичної сприйнятливості оточуючої дійсності, сприйманню краси природи, краси неперевершених шедеврів мистецтва, краси людського подвигу, людських стосунків. Естетичне у В. Сухомлинського охоплює всі елементи духового життя особистості. Воно пронизує всі компоненти навчально-виховного процесу. Краса – це ознака людськості, ознака духовності, ознака громадянськості кожної особистості.

В. Сухомлинський зробив значний внесок у розвиток естетичної теорії. Ним значно переосмислені і по-новому розглянуті проблеми естетичної свідомості, естетичного ставлення до дійсності, естетичного ідеалу, естетичного смаку, естетичних оцінок, естетики поведінки. Особливо значущості для осмислення сучасної теорії естетичного виховання особистості має його погляд на культуру почуттів, на розвиток емоційної сфери особистості. «Емоційно товстокора» людина небезпечна у суспільстві. Заслуговують на увагу розроблені ним не тільки теоретичні, а й методичні прийоми і механізми естетичного впливу на особистість (спілкування з природою, мистецтвом, красивими людьми, різнобічна творча художньо-естетична діяльність школярів, яка виконувала функцію фактора формування естетичного ставлення до світу, до людей і закріплення цього ставлення в естетиці поведінки)  [18; с.13-15]. Узагальнюючи теоретичні здобутки, що віддзеркалюють філософську множинність поглядів щодо функціонування мистецтва в соціумі, можна перерахувати такі основні функції: естетична, інформативно-пізнавальна, світоглядно-виховна, духовно-творча, аксіологічна, евристична, соціально-орієнтаційна, комунікативна, регулятивна, сугестивна, гедоністична, релаксаційно-терапевтична, компенсаторна. На відміну від традиційного домінування в освітньо-виховній системі інформативно-пізнавальної функції доцільно виділити і посилити в педагогічній практиці духовно-творчу функцію, яка тісно пов'язана з світоглядно-виховною.

Принципи художньо-естетичного виховання:

1) органічне поєднання універсального(загальнолюдського, полікультурного), національного (державного) і регіонального (етнолокального, краєзнавчого) компонентів освіти та виховання з безумовним пріоритетом їх національної спрямованості, що забезпечує формування в учнів патріотичних почуттів, громадянської свідомості;

2) синергетичний підхід, що зумовлює націленість освітньо-виховної системи на художньо-естетичний саморозвиток особистості шляхом поєднання освіти із самоосвітою, виховання із самовихованням, на їх безперервність і відкритість до змін;

3) природовідповідність (врахування вікових особливостей та індивідуальних здібностей учнів) та культуровідповідність (розгляд системи художньо-естетичної освіти та виховання школярів як соціокультурного феномену, забезпечення культурної спадкоємності поколінь);

4) гуманітаризація і гуманізація (повага до інтересів і потреб особистості, "олюднення" знань, побудова навчально-виховного процесу на основі педагогіки співробітництва, толерантності взаємин і спілкування);

5) цілісність, що передбачає багатофакторну взаємодію відображених у змісті позашкільної освіти та виховання основних компонентів соціального досвіду - художньо-естетичних знань, світоглядних уявлень, емоційно-ціннісного ставлення, художніх умінь, творчості;

6) поліхудожність, інтегральність, діалогічність (відображення в змісті художньо-естетичної освіти та виховання об'єктивно існуючих зв'язків між видами мистецтв, діалогу культур);

7) варіативність на основі індивідуалізації, широкої диференціації та допрофесійної спеціалізації;

8) взаємозв'язок художньо-естетичного виховання з соціокультурним середовищем (координація шкільної та позашкільної роботи, узгодження освітніх і дозвіллєвих заходів, гармонізація суспільних, професійно-педагогічних і сімейно-родинних виховних впливів) [3; с.1-3].

Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної культури молодших школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати прекрасне в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним.

Мета художньо-естетичного виховання дітей та учнівської молоді в позашкільних навчальних закладах полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати у вихованців гуртків, творчих об’єднань особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні. Загальна мета конкретизується в основних завданнях художньо-естетичного виховання, що інтегрують навчальні, виховні й розвивавальні аспекти:

  • збагачення емоційно-естетичного досвіду, формування культури почуттів, розвиток загальних і художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;

  • виховання в дітей естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема, із сучасною технікою, засобами масової інформації;

  • виховання здатності сприймати та інтерпретувати художні твори, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи свої думки й оцінки;

  • розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніх умінь та навичок у практичній діяльності, формування художньої компетентності – здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями;

  • формування системи знань та уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв – образотворчого, декоративно-ужиткового, музичного, вокального, хореографічного, театрального, циркового;

  • виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей і вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти й самовиховання.

Структурними компонентами естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичне ставлення, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний ідеал, естетичний смак, естетична діяльність. Вони визначаються розумовою, моральною, емоційною, духовною діяльністю людини і зумовлюють істотні зміни в її світосприйнятті, переконаннях, поведінці, сприяють естетичній діяльності особистості, розвитку її творчих сил та здібностей відповідно до об’єктивних законів розвитку краси. Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприймається і як – визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Серед різних видів мистецтва особлива виховна роль належить образотворчому мистецтву. Воно відіграє значущу роль в художньо-естетичному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Дозволяє не тільки знайомити школярів зі специфічним видом мистецтва, яке має свої засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання і уявлення про мистецтво, але й включати учнів у художню діяльність з урахуванням віку дітей і особливостей розвитку їх особистості. Практична діяльність поєднує традиційну роботу на площині (малювання) з навичками об’ємно-просторового зображення і художньої орієнтації середовища (ліплення, художнє конструювання, архітектура).

Ознайомлення з творами образотворчого мистецтва деякі дослідники вважають необхідним етапом підготовки дитини до образотворчої діяльності. У своїх наукових статтях вони стверджують, що діти здатні тонко відчувати настрій художніх картин. Мета занять з образотворчого мистецтва, за їхнім поясненням, має полягати в тому, щоб навчити дітей милуватися творами живопису, а також розкривати перед ними закони побудови зображення предметів і явищ [5; c. 459 ]. Наприклад, такий учений, педагог, як М.Ф. Даденков підкреслював доцільність використання в навчально-виховному процесі пейзажів, які передають красу природи рідного краю тощо. Ф.І. Шміт підкреслював, що «малювання – це якась притаманна всім дітям потреба», тому вчити малювати на його думку необхідно не тільки обдарованих дітей, «які в подальшому можуть стати професійними художниками», а по можливості, усіх [20; c.27 ].

Показником рівня розумового розвитку дитини є його мова та образотворча діяльність. Малювання, яке є природною і приємною діяльністю для дитини, формується разом з розвитком психіки людини. Для виявлення загального рівня розвитку дитини, можна користуватися тестом, який приділяє увагу не тільки художнім засобам виразності зображення людини, скільки точності, конкретності, деталізуючи її форми.

Людина є мірою всіх речей” – так висловлювався давній мудрець. Ця думка була гаслом як в античні часи, епоху Відродження, Нового часу, так є актуальною і нині. Вона не тільки визначає особливу роль людини у світі, її призначення, а й визнає людину критерієм розвитку змісту малюнка в творчій художній діяльності дітей. Відразу до зображувальної стадії каракулів дитина починає малювати людину, яка стає найулюбленішим предметом зображення. Цю особливість вчені помітили вже давно. Так, італійський дослідник дитячого малюнка Д. Річчі дотепно зауважив, що біблійне створення світу закінчилося творінням людини, а дитина починає творити в зворотньому порядку - з людини. Англійський дослідник Д. Селлі додає, що при цьому діти починають саме з голови – значущої частини “вінця творіння”.Російська дослідниця Ю.Н. Болдирєва, аналізучи дитячі малюнки показала, що переважаючою темою в малюванні дітей є образ людини (в порівнянні з іншими темами – 80%). Сучасні дослідники також вважають, що образ людини є домінуючим зображенням дитини. В.В. Селівачов, порівнюючи зображення первісної людини і дитини дошкільного віку, зауважує, що для першої – головним об‘єктом зображення є промислова тварина, від якої залежить існування самої людини; для дитини – головним об‘єктом зображення є людина. А.М. Шуберт при вивченні малюнків дітей Півдня, підтвердила, що для людей примітивної культури є тваринна тематика.

А. С. Мухіна пояснює факт домінування образу людини не стільки тим, що дитина орієнтується на собі подібних, а на тому, що дорослі майже всіх цивілізованих країн знайомлять дитину насамперед із зображенням людини. Як доказ, вони наводять те, що діти відвідують дитячі навчальні заклади і вчаться малювати згідно з навчальними програмами, зображують спочатку стрічки, доріжки, драбинки, кульки, квітки тощо.

Але як би там не було, а цікавість дитини до зображення людини залишається стійкою.

В період молодшого шкільного віку провідною виступає навчально-художня форма діяльності, вона забезпечує повноцінний естетичний розвиток на цьому етапі. За цільовою спрямованістю навчально-художня діяльність орієнтована на створення умов для переходу дитини від ігрового ставлення до мистецтва та наївно-реалістичного сприйняття до власно-художнього. При цьому в якості основної, змістовної домінанти навчально-виховного процесу виступає формування у дитини художньо-естетичної позиції по відношенню до мистецтва та дійсності.

В.С.Собкін та В.О.Левин визначили зміст роботи в початковій школі за такими напрямками:

1. Диференціація мистецтва як особливої сфери життя.

2. Диференціація власної емоційної сфери дитини (виділення художніх переживань як переживань особливого типу).

3. Рефлексія умов походження художніх переживань. Засвоєння художніх засобів як засобів художньої виразності, що дозволяють розгорнути особистісно-змістовну художню комунікацію. Особливу увагу слід приділити розвитку мотивації включення власного життєвого контексту в зміст художнього спілкування.

4. Завдання вихідної орієнтувальної основи в головних видах художньої діяльності. В образотворчій діяльності – це зображення, прикрашання, конструювання.

Будучи органічною складовою формування особистості, естетичне виховання забезпечує діалектичну єдність психічного, морального, фізичного і соціального становлення дитини. Значною мірою визначає й активізує розумову, емоційну, духовну діяльність дітей, сприяє суттєвим змінам у переконаннях, розширенню досвіду, а також комплексному розвитку особистості школяра.

Ставлення до дійсності формується в міру збагачення естетичних почуттів, кількісних змін у сприйманні, ускладнення естетичних потреб, суджень, набуття умінь емоційно-образної оцінки предметів, вироблення ідеалу. Тому естетичний розвиток вимагає наявності спеціально організованого педагогічного впливу на почуття і свідомість особистості через провідні види її спілкування і діяльності.

Під естетичним розвитком розуміють процес постійних якісних, усе більш ускладнених змін у ставленні до дійсності й мистецтва як результат цілеспрямованих педагогічних впливів школи, позашкілля, сім’ї та інших соціальних інститутів на молодшого школяра, що здійснюється в єдності навчання, виховання і самовиховання.

Саме тому, в освітній системі, а саме в загальноосвітній школі зростає потреба соціалізації особистості, значущості особистості як суб’єкта cоціальних відносин у сучасному світі надто складному за своїм упорядкуванням і надто потужним за своїми можливостями.

Висновки Заняття гуртків образотворчого мистецтва мають важливе естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати. Відвідування гуртків з образотворчого мистецтва, поширені уроки малювання допоможуть виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і естетично обізнаним. Мистецтво естетики неодмінно зацікавить дітей. Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати прекрасне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.

Перелік літератури

  1. Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів засобами мистецтва.//Рідна школа. - 1999. - №11. - С. 46.

  2. Мелик-Пашаев А.А. О состоянии и возможностях художественного образования [Электронный ресурс]: аналитическая записка, представленная в Министерство образования и науки /Мелик-Пашаев А.А.// Искусство в школе – 2008.- №1.

  3. Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности / А.А. Мелик-Пашаев. – М.: Знание, 1981. – 96 с.

  4. Собкин В.С. Художественное образование и эстетическое воспитание / В.С.Собкин, В.А.Левин // Вопросы психологии – 1989. - №1 – с. 24-32.

  5. Щербо А.Б. Естетичне виховання учнів у початкових класах / А.Б.Щербо, Д.М. Джола. – К. : Радянська школа, 1969. – с. 205-228.

Наголюк Тетяна Василівна

керівник гуртка «Хоровий спів»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум»

Вокально - хорові вправи у дитячому хорі як засіб формування естетичної культури вихованців позашкільного закладу

Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні змісту вокально- хорової роботи вчителя на уроках музичного мистецтва в позашкільних навчальних закладах та визначенні її впливу на формування естетичної культури молоді, розвиток і формування співочих навичок, як засіб творчої самореалізації учнів.

Завдання:

- розкриття індивідуальних здібностей учнів;

- розвиток художньої діяльності через залучення до музичного мистецтва;

- пробудження морально-естетичних почуттів, емоційного відгуку на музику;

- виховання музично художнього смаку;

- оволодіння практичними знаннями і вміннями в області вокального мистецтва

(дихання, звуковедення, ансамбль, стрій, дикція і т.д.).

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз джерел мистецького спрямування доводить, що зарубіжними і вітчизняними науковцями Е. Абдулліним, А. Авдієвським, І. Гадаловою, А. Козир, П. Ніколаєнко, Т. Овчинниковою, Е. Печерською, О. Раввіновим, Г. Рігіною, О. Ростовським, М. Румер, Г. Стуловою, Л. Хлєбниковою, Ю. Юцевичем досліджено різні аспекти вокально-хорового виховання учнів молодшого та середнього шкільного віку на уроках та в діяльності художніх колективів. Тематика нашого дослідження значною мірою доповнює наукові пошуки названих авторів, визначає зміст вокально-хорової роботи з учнями на уроках музичного мистецтва в позашкільних закладах та її вплив на формування ціннісно-смислових орієнтирів молоді.

Виклад основного матеріалу

Хоровий спів - найбільш ефективна, доступна і дієва форма музичного виховання. Тут в якості музичного інструмента виступає людський голос, користуватися яким можуть майже всі діти. Виховні можливості хорового співу величезні.

Вокальне виховання у хорі - найважливіша частина всієї хорової роботи з дітьми. Основна умова правильної постановки вокального виховання - підготовленість керівника для занять співом з молодшими школярами. Ідеальним варіантом стає той випадок, коли хормейстер володіє гарним голосом. Тоді вся робота будується на показах, що проводяться самим хормейстером. Також велике значення в процесі оволодіння будь-яким матеріалом займає увагу. «Увага - це спрямованість психічної діяльності і зосередженість її на об'єкті, що має для особистості певну значимість (стійку або ситуативну)». [3; с.44] Виховання вокально-хорових навичок вимагає від хористів постійної уваги, а значить інтересу і працьовитості. Співу, як будь-якому мистецтву, необхідно вчитися, вчитися терпляче і наполегливо.

Вокальна робота в дитячому хорі має свою специфіку порівняно з роботою в дорослому хорі. Ця специфіка обумовлена, перш за все тим, що дитячий організм на відміну від дорослого знаходиться в постійному розвитку. Спів у дитячому віці не тільки не шкідливо, але й корисно він сприяє розвитку голосових зв'язок, дихального і артикуляційного апаратів. Правильно проведений спів зміцнює здоров'я дітей. А щоб розвиток молодшого школяра в хорі йшов правильно, необхідно сформувати в нього основні вокально-хорові навички.

При правильно організованій роботі хорового колективу, при розвиненому самоврядуванні його учасників створюються умови для вироблення і прояви у них певних норм поведінки, спілкування з товаришами, поваги до праці вчителя, дисципліни, волі, почуття відповідальності та цілеспрямованості, серйозного ставлення до дорученої справи, уваги і посидючості, прагнення віддати свої здібності спільній справі. Всі ці та багато інших якостей розвиваються саме в колективних заняттях. Головною особливістю роботи з дитячим хором є вміле поєднання навчання (розвиток музичних здібностей, співочих навичок, голосового апарату), музичного виховання (свідоме ставлення до мистецтва, любов до музики, співу, розширення кругозору) і безпосередньо виконавства. Такий підхід дозволяє розвиватися хору і максимально розкриватися музичним здібностям кожної дитини.

У наш час хорове виховання дітей здійснюється в гуртках позашкільних навчальних закладів, дитячій школі мистецтв, в хорових студіях, в загальноосвітній школі.

Музична освіта доступна всім: звичайним і обдарованим дітям. Тому під час вступу до вище перерахованих освітніх установ ми стикаємося з різним рівнем готовності дітей до співочих занять. Одні мають чудовий слух і чудово інтонують, у інших при регулярних заняттях, дуже швидко налагоджується координація між слухом і голосом, але зустрічаються і складні випадки, що вимагають пильної і терплячої роботи педагога.

Невміння співати може бути викликано різними причинами:

  • перша - невміння ясно і точно уявити мелодію;

  • друга - невміння її відтворити голосом (дитина чує правильно, але співає невірно, хоча і чує свої помилки);

  • третя - невміння оцінити свій спів (дитина не помічає своїх помилок);

  • четверта - перенесення манери «розмовного голосу» в спів.

Зустрічаються діти, що співають дуже низькими голосами. Їм необхідно відчути правильну висоту звуку. У таких випадках можна використовувати спів звуків верхнього регістраційного сі першої октави - мі другої. Педагог, завдяки своїм поясненням, шляхом створення образних уявлень, повинен допомогти дітям («треба заспівати високо, як пташка, комарик»). Використовуючи у вправах звуки верхнього регістру, можна домогтися за малий термін регулярних занять прекрасних результатів.[2; с.23]

Для педагога дуже важливо точно визначити причини невміння співати, щоб правильно спрямувати роботу над розвитком слуху. При цьому потрібно обов'язково піклуватися про те, щоб діти зі слаборозвиненим слухом зрозуміли, що вони поступово навчаться співати правильно. Слід стимулювати і заохочувати їх кожен успіх.

Прийоми розвитку слуху, спрямовані на формування слухового сприймання та вокально-слухових зв'язків:

- слухове зосередження і вслухання в показ керівника з метою подальшого аналізу почутого;

- введення теоретичних понять про якість співочого звуку;

- відображення напрямку мелодії за допомогою малюнка, схеми, ручних знаків, нотного запису;

- настройка на тональність перед початком співу;

- затримка звучання хору на окремих звуках по руці диригента з метою вибудовування унісону;

У багатьох дітей, що мають хороші музичні дані, зустрічаються ряд інших недоліків у співі:

- затиснута нижня щелепа;

- гугнявий звук;

- плоскі голосні;

- погана дикція;

- коротке і гучне дихання

А усунення цих недоліків відбувається за допомогою вправ, які в подальшому значно економлять час при роботі над репертуаром.

Як правило, вправи займають на уроках мінімальний час від 8-10 хвилин. Тим відповідальніше має бути ставлення викладача до цього розділу уроку.

Вокальні вправи розділяються на два основних види: налагоджувальні та вокально-технічні. Їх правильний підбір грунтується на наступних методичних принципах:

1. Підтримка у дітей інтересу, емоційної чуйності в процесі вправ, що досягається різноманітністю самих вправ;

2. Розвиток музичного слуху у учнів (виховання чистоти інтонування, яка є основою хорового співу);

3. Спів вправ без супроводу, що сприяє вихованню вокального слуху;

4. Зв'язок вокальних вправ з нотною грамотою (Хор, який працює над репертуаром «з голосу», по слуху, ніколи не досягне досить високого рівня виконання).

5. Особистий показ і пояснення педагога.

6. Взаємозв’язок колективного співу і індивідуального опитування.

Може застосовуватися різний музичний матеріал, на якому формуються вокально-хорові навички. Це матеріал позбавлений образного змісту (гами, відрізки звукоряду, тризвуку), а також поспівки (невеликі і нескладні пісні, або окремі фрази з вокальних творів). Хороший результат дає спеціальний підбір вправ у вигляді поспівок з народних пісень, творів класиків. Саме вони мають ту перевагу, що вироблення навичок відбувається на художньо-образному музичному матеріалі. Велику користь приносять спеціальні вокалізи.

Співоча постановка повинна бути вільна: корпус і шия випрямлені, ноги всією ступнею стоять на підлозі, ні в якому разі не повинно бути високо підняте підборіддя - це веде до затиснутої манери співу.

За час роботи викладачем хорової дисципліни мною підібрані і використовуються в практиці вправи які дозволяють домогтися позитивних результатів у формуванні вокально-хорових навичок учнів. Працювати над ними потрібно ретельно. Виконання вправ проходить шляхом повторення по півтонах вгору і вниз, але строго в межах діапазону дитячого голосу. Поступове напівтонове розспівування призводить до розширення діапазону.

Вправи і методичні рекомендації до їх використання.

Вокально-хорові вправи припускають наступні навчальні завдання:

1. Налаштування голосового апарату.

До налаштування вправ відносяться ті, які на початку занять призводять голосовий апарат в «робочий стан», що сприяють природньому і невимушеному звуковидобуванню. Для початкових занять слід підбирати найменш складні вправи, які допоможуть учням максимально зосередитись на процесі формування звука. Спочатку вправу слід співати закритим ротом, на приголосний звук «М». Рот закритий, зуби розімкнуті, опущена нижня щелепа (відчуття невеликого зівка), що дає відчуття головного резонування. Основну увагу треба приділити рівності, стриманості звучання, збереження до кінця вправи позиції верхнього тону, економному витрачанню дихання. (Вправа №1)

Ці вправи корисні для всіх голосів, вони корисні для початкового розспівування і сприяють вирівнюванню голосу на звукоряді, що поступово розширюються. Рекомендовано співати на голосні «І», «Є», в деяких випадках на сполучення складів «Мі», «Ля». Необхідно пам’ятати, що перехід за межі вільного звучання діапазону може викликати м’язове затискання. (Вправа №2, №3)

Дуже добре активізують голосові зв'язки вправи на стаккато, допомагають їх активному змиканню, відчути опору звука, звільнити від м’язового затискання. Цей вид вокалізації корисний при млявому тонусі голосових м'язів. (Вправа №4, №5)

2 Виховання хорошого унісону.

Це серйозна, дуже важка і важлива задача, тому що хороший унісон в хорі - основа чистого багатоголосого співу.

Роботу над унісоном доцільно починати з співу одного звуку на склад «лю» і на голосний «у», який веде до утворення вузького, чітко фіксує висоту звуку. (Активізується робота голосових зв'язок і дихання.). Голосний «у» допомагає виробленню співу «на позіху», так як при його формуванні м'яке піднебіння і маленький язичок знаходять правильне положення. До того ж використання цього голосного в вправах, дозволяє виробляти в хорі єдину манеру співу. (Вправа №6)

3. Вироблення навичок співочого дихання в зв'язку з вихованням співучості та легкості звучання.

Під час роботи над правильним диханням потрібно контролювати і перевіряти кожну дитину наскільки він розуміє, як правильно брати дихання, обов'язково показувати на собі.

Маленькі співаки повинні брати повітря носом, не піднімати плечей, і ротом при абсолютно опущених і вільних руках.

При щоденних тренуваннях організм дитини пристосовується. Закріпити ці навички потрібно на вправах дихання без звуку:

- Маленький вдих - повільний видих

- Маленький вдих - повільний видих на приголосних «ф» або «т-с» за рахунком до шести, дванадцяти

- Короткий вдих носом і короткий видих через рот на рахунок вісім

Потрібно відзначити, що ці вправи дуже корисні, як для формування звички правильного дихання, так і для розігрівання голосового апарату.

Отже, коли буде розучуватись твір, м'язи будуть приймати правильне положення, при взятті дихання. При роботі над такими вправами необхідно знати, що при невеликому вдиху дихання витрачається швидко, а надто глибокий вдих призводить до нерівного і напруженого видиху, що шкідливо відбивається на красі звуку.[1; с.67]

Дуже корисні гімнастичні вправи, фізичні руху здатні при їх регулярному тренуванні викликати у дітей правильний ритм дихання з його організованим вдихом і видихом.

Початкове положення прямий корпус, ноги злегка розсунуті в ступнях, носки нарізно. Руки на стегнах. Губи м'яко зімкнуті. На «раз» - піднімаємося на носки з вдихом через ніс, на «два» і «три» - більш повільне опускання на п'яти з уповільненим видихом. Цю вправу можна виконувати з рахунком вголос або під музику. (Вправи №7) виконується на одному диханні в помірному темпі, рівно, зв'язно і легко.

4.Правильне формування голосних.

Уміння співати зв'язно, красивим, округленим і рівним звуком, залежить перш за все від правильного формування голосних.

Специфіка вимови голосних у співі полягає в їх єдиній манері формування. Це необхідно для забезпечення тембральної рівності звучання хору і досягнення унісону в хорових партіях.

Вирівнювання голосних досягається шляхом перенесення вокальної правильної позиції з однієї голосної на іншу.

Найбільш поширеним голосним, який найчастіше використовується у вокальній роботі, є звук «А», він створює найбільшу строкатість в співі оскільки різними людьми вимовляється порізному.

При співі цього звуку опускається нижня щелепа, порожнина рота розкривається широко, глотка стає вузькою. Голосний «А» найкраще розкріпощає голосовий апарат, звільняє його від скутості і напруги. Голосний «І» володіє зібраністю і гостротою звучання, сприяє знаходженню «високої позиції», стимулює роботу гортані.

Робота над «І» корисна для усунення таких недоліків, як тьмяне і глухе звучання. У той час необхідно слідкувати, щоб не було скутості і неприємного пронизливого виконання. Дуже корисна вправа на одній висоті з чергуванням голосних. Воно сприяє вирівнюванню їх звучання. (Вправа № 8, №9)

5. Активна артикуляція. (Хороша дикція, чітка вимова приголосних).(з книжки)

Артикуляційний апарат повинен бути вільним, щоб співак мав можливість вимовляти різні звуки, не порушуючи при цьому співацької установки. Чіткість артикуляції необхідна для хорошої дикції. Кращому формуванню звука сприяє також вільна, незатиснена нижня щелепа. Її слід злегка опустити й дещо відсунути назад. Потрібне положення вона займає при скорочені квадратних м’язів щік; губи розсуваються в посмішці, м’яке піднебіння підтягується, як при позіху. У вправах необхідно комбінувати голосні й приголосні в різних поєднаннях. При затиснені нижньої щелепи корисно співати йотовані голосні. Розвиткові чіткості дикції часто заважають нерухомість верхньої губи і млявість квадратних м’язів щік. (Вправа №10)

Вправа на склади «зе-зо-зу», допоможуть виправити ці недоліки, якщо «зе» швидкими утримуваним рухом розтягнути губи (ніби в посмішці), а на складі «зо» або «зу» швидко витягнути губи вперед. (Вправа №11). Для ясності дикції необхідно швидко і чітко вимовляти приголосні. Робота артикуляційного апарата, як і міміка, повинні бути природніми, красивими. [2, с.12]

6. Рівне звучання голосу на всьому діапазоні. Для удосконалення цього прийому корисні вправи з поступовим розташуванням звуків.

Найпростіші з них - з'єднання декількох послідовних ступенів натуральної мажорної гами. Гами співаються від низу до верху і зверху вниз.

На початковому етапі корисно гаму співати зверху вниз в повільному темпі. Необхідно стежити щоб всі звуки мали однакову опору і звучали в одній високій позиції (особливо останній, найнижчий звук). Такий прийом забезпечує рівність звучання протягом всієї гами, яка зазвичай виконується на одному диханні, але на початку роботи допускається поділ верхнього і нижнього тетрахорда диханням.

7.Елементарні навички багатоголосся.

Перший етап роботи в цьому напрямку - оволодіння двоголосся.

Як же слід готувати дітей до сприйняття двухголосия?

1.Перш за все, необхідно навчити дітей чисто, струнко співати в один голос. Тільки чистий унісон дає струнке звучання. Це фундамент, на якому будується двоголосий спів, та й не тільки двоголосий , а й багатоголосий хоровий спів.

2. Навчити співати дітей без супроводу, бо такий спів є найбільш дієвим засобом для розвитку слуху дітей.

3.Розвивати у дітей вміння слухати і чути (рух мелодії, будова музичних фраз, повторення, зміни в музичному та ритмічному малюнку) Після підготовчої роботи можна переходити до двоголосого співу.

І краще починати з вправ, в яких є самостійний рух голосів (вправи. №12, №13).

Спочатку корисно використовувати знайомі і прості за структурою поспівки в двоголосому викладі, а потім, у міру їх освоєння, переходити до більш складних вправ.

До роботи над вправами, як і до інших розділів уроку, необхідна ретельна і серйозна підготовка викладача, продуманість їм загальних завдань і мети кожного заняття. Тільки в цьому випадку робота буде ефективною і допоможе як найшвидшому засвоєнню дітьми початкових основ співочого мистецтва. В роботі над вправами слід йти меншими кроками, тобто не намагатися добитися всього одразу на одному занятті, інакше така дія приречене на провал, оскільки перед співаками будить ставитися непосильні завдання.

Список використаної літератури

  1. Кушка Я.С. Методика навчання співу : посібник з основ вокальної майстерності / Ярослав Степанович Кушка. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. – 288с.

  2. Горбенко С.С. Дитяче хорове виховання в Україні // С.С. Горобенко Навч.-метод. посіб. – К. : ІЗМН. 1999. – 253с.

  3. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в основній школі : навч. – метод. посібник / Олександр Якович Ростовський. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.

Додатки

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Степанюк Юлія Анатоліївна

методист Кам’янець-Подільського

районного Будинку школяра,

керівник гуртків «Ткацтво» та «Валяння вовною»

Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.., колегіум»

Конспект заняття з художнього ткацтва

Тема: Ткання килимового виробу. Підготовка інструментів, матеріалів та пристроїв для ткання. Початок ткання.

Мета: навчити учнів заправляти основу на робочу раму, закріплювати ремізки і картонний ескіз, підбирати нитки відповідно до кольорів ескізу; розвивати уміння заправляти робочу раму для ткання, вміння проаналізувати малюнок-ескіз і визначити спосіб ткання та послідовність виконання виробу, виховувати естетичне ставлення до творів декоративно-ужиткового мистецтва.

Обладнання:

1) Для учнів: ескіз гобелену, рамки для ткання, гребінчасті пробивачі або вилки для прибивання настилів, бавовняні або лляні сурові нитки для основи, кольорові нитки для піткання, ножниці, гачки, картонні смужки як допоміжний інструмент.

2) Для вчителя: ілюстровані малюнки переплетень ниток, рама для ткання, нитки, ножиці, допоміжні інструменти.

Тип уроку: Комбінований.

Хід заняття

І. Організаційна частина

Підготовка робочих місць, наочності. (Рис. 1)

Вчитель:

- Добрий день, діти! Перевірте, чи підготували ви необхідне приладдя для заняття? Зайві предмети заберіть з парт.

ІІ. Повідомлення теми та завдань заняття.

Тема нашого заняття: «Ткання килимового виробу. Підготовка інструментів, матеріалів та пристроїв для ткання. Початок ткання».

Рис. 1

Ми дізнаємося які ткацькі верстати та інструменти використовувалися раніше нашими предками. Навчимося заправляти основу, в’язати ремізки і закріплювати ескіз.

Килими здавна виготовляли в основному на горизонтальних верстатах, які були майже в кожній сільській хаті. Для виготовлення килимів та гобеленів потрібні такі інструменти та матеріали: верстат (вертикальний чи горизонтальний) або рама, дерев'яний молоточок або велика вилка для прибивання настилів і пряжа.

Ручне виготовлення килима базується на переплетенні ниток основи (поздовжні нитки) та утка (поперечні нитки).

    Для основи беруть бавовняну чи льняну сирову не пофарбовану пряжу (основа не бере участі в колористичній композиції килима). Для утка використовують найрізноманітнішу пряжу — вовну, шовк, льон, сизаль (волокно кубинської рослини сизаль), різноманітні синтетичні нитки. Кольорове переплетення утка немов «застилає», повністю закриває нитки основи. Кольорові нитки утка, які тчуть за певною схемою різних переплетень, утворюють рисунок. (Рис. 2)

    Перш ніж приступити до роботи, необхідно визначити, яких саме кольорів потрібна пряжа і скільки її треба кожного кольору. Орієнтовно на 1м  безворсового килима чи гобелена потрібно 1200 г пряжі. Потім готують верстат чи раму для виготовлення виробу.

    Великі за розміром вироби — килими, гобелени, доріжки доцільно ткати на вертикальному або горизонтальному верстаті, а невеликі (міні-гобелени) — на рамі.

Рама виготовляється із сухої деревини твердих порід. На верхній і нижній планці набивають цвяхи у два ряди в шаховому порядку. Якщо умовно на кожній планці внизу й угорі пронумерувати цвяхи, то в першому ряду будуть парні, а в другому — непарні. Нитки основи треба натягувати на парні й непарні цвяхи. 

Рис. 2 

Вертикальні верстати дають великі можливості працювати в найскладніших техніках, застосовувати різноманітні види сировини, і створювати високохудожні вироби. Принципово вертикальний верстат не відрізняється від рами, проте основу тут звичайно снують так, щоб її можна було в разі потреби пересунути зверху вниз залежно від ступеня виконання виробу. Кінець нитки основи закріплюють на початку вільної горизонтальної планки, перекидають нитку знизу назад, піднімають вгору, перекидають через верхню горизонталь верстата, опускають униз, охоплюють вузьку горизонтальну планку, знову перекидають вгору, пере­кидають вниз, знову протягують угору і охоплюють знову вільну планку, піднімають угору і знову вниз. Далі процес повторюють. У вертикальних верстатах часто застосовують пристрій для піднімання частини ниток (нижніх) основи для зручнішого утворення зіва. (Рис. 3)

Горизонтальні верстати набагато складніші за конструкцією. Рисунки виробів, виготовлених на горизонтальних верстатах, завжди мають спрощений геометричний характер. В ньому поєднується кольоровий уток з багатобарвною основою, яку створюють снуванням: по всій ширині основи набирають певну кількість кольорових ниток. (Рис. 4)

    Головна відмінність від вертикального верстата полягає в тому, що в горизонтальному основа «працює» в горизонтальному положенні. На такому верстаті можна виготовляти широкий асортимент виробів — килими, покривала, скатертини, доріжки. (Рис. 5)

 

Рис. 5

ІІІ. Попереднє планування технологічного процесу.

Учні записують план роботи, ознайомлюються з інструкційними картками.

План роботи:

Закріплення основи на раму. (Рис. 6)

Поділ основи на парні і непарні нитки і прив’язування ремізок.

Прикріплення картонного ескізу.

Підбір ниток відповідно до кольорів ескізу.

Визначення способу ткання.

ІV. Інструктаж по виготовленню виробу (пояснення вчителя).

Вчитель роздає рамки для ткання учням. (Фото)

Увага, слухаємо пояснення! Способом намотування на раму основи є різні в залежності від виду рами. Перед вами є рамка із цвяшками, тому основу намотуємо на них. Спочатку закріпимо кінець нитки на 1-му цвяшку верхнього ряду нижньої перекладини. Натягнемо нитку і закинемо на верхній цвяшок, а другий цвяшок цієї перекладини обкрутимо ниткою і тоді натягнемо нитку до нижнього перекладини. Так продовжуємо намотувати основу. (Вчитель показує наочно послідовність намотування основи на цвяшку).

Натягнені нитки основи мають бути так, щоб у зів проходила долоня.

Для переплетення основи з нитками спіткання потрібно змінювати положення парних і непарних ниток. Тому виготовимо ремізки: наріжемо на рівні відрізки (не менше 30 см) міцні нитки. Кожну непарну нитку основи обхолюють окремою ремізкою, кінця виводять в перед. Кожні 8-10 ремізок в’яжуть вузликом за кінці. При піднятті вузлів ремізок буде змінюватись зів. Проте перед в’язанням ремізок потрібно розділити нитки основи на парні і непарні рівномірним ланцюжком, виконаним справа наліво (вчитель показує).

Після в’язання ремізок, знизу до рами кріпимо картонний ескіз (вчитель показує способи кріплення картону).

- Перед початком ткання потрібно проаналізувати і співставити кольори ниток з кольорами малюнка, продумати спосіб ткання.

V. Практична робота.

а) Інструктаж по техніці безпеки

Вчитель:

- А якими гострими предметами ми будемо користуватись при роботі?

- Так, ножицями і можемо використовувати гачок для виконання ланцюж­ка. Повторимо правила безпеки із цими гострими предметами.

Учень:

- На столі ножиці із зімкнутими лезами треба класти праворуч. Передавати ножиці тримаючи за закрите лезо, не можна відвертати увагу тих, хто працює з ножицями. Гачок теж потрібно передавати ручкою вперед, щоб не травмувати один одного.

б) Виконання технологічних операцій

в) Самостійна робота учнів.

- Починаємо працювати самостійно. Коли виникають питання, я буду підходити для пояснення до кожного.

г) Індивідуальна робота вчителя.

Повторний інструктаж вчитель проводить з учнями на робочих місцях та фронтальний при потребі. Вчитель підходить до кожного учня, вказує на помилки, допомагає.

VI. Підсумок заняття.

Перед закінченням уроку вчитель з учнями проводить аналіз роботи, відмічає кращі результати їх виконання.

- Отже, що ми вивчали на уроці?

Учень:

- На уроці ми вивчали як заправляти раму для ткання, прикріплювати ескіз до рами, виконувати рівняльний ланцюжок.

Вчитель:

- Дану роботу ми продовжимо виконувати на наступному уроці.

Вчитель організовує та контролює прибирання робочих місць.

Степанюк Юлія Анатоліївна

методист Кам’янець-Подільського

районного Будинку школяра,

керівник гуртків «Ткацтво» та «Валяння вовною»

Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.., колегіум»

Конспект заняття з художнього ткацтва

Тема: Ткацтво та його техніки.

Мета:  Ознайомити учнів з технологією та різними техніками ткацтва. Формувати в них практичні навички роботи з інструментами. Виховувати почуття любові до прекрасного. Удосконалювати вміння планувати роботу, здійснювати самоконтроль. Розвивати фантазію, наполегливість, естетичний смак.

Обладнання і інструменти: рама, нитки, голка, човник, ножиці, ескіз в натуральну величину, зразки готових робіт, інструкційні картки.

Тип заняття: комбіноване.

Хід заняття.

І.     Організаційна частина.

Постановка мети і завдань уроку.

  • На сьогоднішньому занятті ви повинні ознайомитися з технологією ткацтва, удосконалювати вміння планувати роботу, здійснювати самоконтроль, розвивати фантазію, наполегливість.

Вчитель акцентує увагу учнів на способи передачі краси природи в різних видах ДПМ. Демонструє вироби, тобто гобелени, доріжки, килими, які виконані на ткацькому верстаті чи рамі. Установлення учнями відповідності між натуральним виглядом квітів і їх декоративним зображенням і стилізацією.

 ІІ. Повідомлення нових знань.

         Ткацтво належить до найдавніших ремесел. Ткацтво – це виготовлення різноманітних килимових тканин, виробів, що сполучають в собі всілякі техніки виконання, як і багатство художніх форм. Килими і килимові вироби широко застосовуються для побутових потреб і прикрашення житлових та громадських інтер'єрів.

         Мета цього уроку – допомогти засвоїти техніку ручного килимарства. Сучасні художники, що займаються ткацтвом, працюють на спрощених рамах і верстатах. Вони використовують у своїх виробах гру світла і тіні. Сплітаючи нитки мимовільно, створюють їх різноманітну товщину, а також прокладають уток через основу не тільки горизонтально, але й в різних напрямках. Відмовляючись від жорстких правил традиційно килимарства, художники об'єднують в одній роботі різні техніки, використовують нетипову сировину – ворс овець і кіз, кінський волос та інше. Це дає нові фактури і колоритні ефекти.

    

Відмітимо, однак, що початківцям не варто одразу братися за виконання дуже складних виробів, потрібно прості поступово удосконалювати. Кожна почата робота повинна бути доведена до кінця.

         Вправи у килимарстві мають і велике виховне значення. Використання їх у вихованні дітей гідне рекомендації. При залучені дітей до занять ткацтвом обов'язковий принцип поступово нарощування складності роботи. Цьому слід приділяти дуже багато уваги, тактично пропонувати допомогу, підтримувати зацікавленість, заохочувати.

Аж до початку XX століття ткане ремесло вважалося одним з пріоритетних домашніх занять в культурах більшості народів східної Європи. Всі основні види відтворення тканого полотна здійснювалися з допомогою ручного дерев'яного верстата., про який я детально вам розповідала на минулому занятті. В якості основної сировини для виробництва тканини, зазвичай використовувалися волокна льону або коноплі, овеча або козяча шерсть. Іноді тканина робилася із вовняних або шовкових ниток – товару, імпортованого з азіатських країн. До цього часу українські майстрині повністю оволоділи різними техніками переплетення ниток, а багато з них освоїли складні техніки створення візерунків.

Що таке візерункове ткацтво у розумінні стародавніх ткаль? Це зображення нескладних геометричних ліній і фігур. Однак щоб відтворити подібний орнамент на тканині була потрібна особлива майстерність. Недарма візерункове ткацтво завжди вважалося найбільш складним і трудомістким способом прикраси полотна. Незважаючи на те що ткацький верстат був присутній майже в кожному будинку, далеко не кожна господиня могла створити виріб зі складним візерунком.

1. Полотняна і заставна техніка

Найпростішим видом ткацького переплетення вважалося полотняне. Його використовували на протязі всієї історії ткацтва, створюючи тканини для натільної білизни і рушників.

Техніка закладного ткання також є однією з найдавніших. Цей метод переплетення передбачає прокладання ниток не по всій ширині тканини, а лише на деяких її ділянках. «Заклади» зазвичай представляли собою орнамент з найпростіших геометричних фігур. Вони могли виконуватися з допомогою комбінування різних ниток. Візерунки створювалися з допомогою різнокольорових лляних, вовняних чи бавовняних ниток. В результаті складного, трудомісткого процесу виходило гладке, однакове з обох сторін полотно.

Цікаво те, що заставне ткацтво використовували і на горизонтальних, і вертикальних ручних верстатах. Тканий килим з вовни, виконаний у цій техніці, обов'язково присутній в кожному будинку.

2. Бранне ткацтво.

Ця техніка на Русі була відома ще до татаро-монгольської навали. Від закладного ткання її відрізняє рельєфна фактура полотна. При виконанні цієї техніки використовувався спеціальний пруток або дощечка – бральниця. З її допомогою з основи вибиралися деякі нитки, створюючи додатковий зів. В результаті виходив візерунок, накладений поверх фону то з лицьового боку, то з виворітного. Тому малюнок, нанесений на поверхню бранних скатертин і полотен, з вивороту виглядає як негатив. Зазвичай основний фон витканого орнаменту розташовувався горизонтально і міг бути червоним або синім. Проте в деяких регіонах часто зустрічалися вироби одного кольору, де виділявся узор за рахунок контрасту товщини ниток і гри світлотіні.

3. Виборна техніка

Назва цього методу каже, що таке ткацтво дуже схоже на бранне. Для його відтворення також необхідна все та ж спеціальна дощечка або пруток. Однак, на відміну від бранної техніки виконання, при виборній техніці нитка утки ніколи не прокидувалася від кромки до кромки. Візерунок накладався окремими ділянками, тому тканини робилися багатобарвними і рельєфними. Тим не менш лицьова і виворітна сторона, також, як і при бранній техніці виглядають як негатив один одного.

4. Перебірне ручне ткацтво

Широке поширення ця техніка створення тканого полотна отримала в українській і білоруській творчості. Зовнішній вигляд таких виробів дуже нагадує вироби, виконані за методом вибірного ткацтва, але технологія виготовлення тканини значно відрізняється від нього. Тут не застосовується жодна бральниця, зате збільшується кількість ремізок у верстаті, в які потрапляли нитки основи. У народній творчості й донині розрізняють два способи «перебору». Для отримання двостороннього орнаменту малюнка тканини майстрині, як і раніше, використовують один візерунковий качок, а щоб отримати багатобарвний малюнок, доводиться використовувати дві або більше ниток утка. У порівнянні з виборним ручним ткацтвом дана методика менш трудомістка. При цьому варто зазначити, що використання переборів дає можливість створювати більш яскраві і різноманітні колірні мотиви рисунка і свободу його розташування.

5. Ажурне ткацтво

В кінці XIX століття особливо популярним стає ажурне ткацтво. Цей метод створення красивого орнаменту був поширений у районах Російської Півночі. Ажурний візерунок з цікавим переплетенням і перевивкою, виконувався у вигляді наскрізних просвітів і смугастих малюнків. Достеменно відомо, що таке ткацтво в основному використовувалося для створення фіранок і скатертин.

6. Ремізне ткацтво

При виготовленні тканини з допомогою горизонтального ткацького верстата однією з найбільш поширених технік вважається ремізна або багато ремізна техніка. У цьому випадку кольорові нитки можна чергувати в певному порядку. За допомогою такої техніки створювалися всілякі візерунки, що мають прості геометричні лінії, причому отриманий орнамент міг бути дуже різноманітний по колірній гамі. Зазвичай даною технікою користувалися для прикраси скатертин, рушників і нижніх жіночих спідниць. Деякі майстрині виготовляли ткані килими, використовуючи елементи цієї техніки. Приклади тканин, виготовлених в цій техніці, можна зустріти на зображеннях одягу святих іконах XIV–XV століть у працях новгородських і галицьких іконописців.

7. Пестротканина або пестрядь

Одним з найпростіших видів ремізної техніки вважається пестротканина або пестрядь. Вона являла собою картаті або смугасті малюнки. У якості основних кольорів використовувалися традиційні червоні, сині і білі, іноді додавалися жовті і зелені відтінки. Пестроткані полотна використовувалися для виготовлення сорочок, сарафанів, фартухів і покривал.

8. Клетчатина і пішечний візерунок у ткацтві

Візерунок, утворений дрібним уточним настилом, накладеного поверх гладкого полотна. Це досить складний більш трудомісткий вид ремізної техніки. Зазвичай малюнок різнобарвною клетчатини мав чітку геометричну форму. Тим не менш виткані зображення могли бути вельми різноманітними. Такий висновок можна зробити виходячи із збережених назв: «сітки», «круги», «огірки», «пряники» або «гроші».

Витканий орнамент, виконаний у вигляді так званих шашечок, носить назву «пішечний візерунок». Опуклі візерунки виділялися незвичайним ефектом за рахунок гри світлотіні.

9. Комбінування технік ткацтва

Цікавий той факт, що вправні майстрині могли поєднувати відразу кілька технік ткацтва. Що таке можливо зробити на примітивних пристроях навряд чи повірять наші сучасники, побачивши на власні очі подібне професійно виготовлене самоткане полотно. Однак це можливо і багато сучасних умільців повторюють майстерність древніх ткаль сьогодні.

ІІІ. Практична робота (інструменти).

  1. Вчитель ознайомлює учнів з інструкційною карткою, і коротко пояснює як починати виконувати роботу перебірною ручною технікою ткацтва.

  2. Плетення «косички» для скріплення країв майбутнього гобелену.

  3. Початок ткання перебірною технікою.

  ІV. Самостійна робота учнів.

а) Індивідуальна робота учнів.

б) Включення функціональної музики.

         в) Якщо діти незрозуміли матеріал, провести поточний інструктаж.

         г) Контроль за дотриманням правил культури праці.

V. Підведення підсумків уроку.

        Прибирання робочих місць.

Степанюк Юлія Анатоліївна

методист Кам’янець-Подільського

районного Будинку школяра,

керівник гуртків «Ткацтво» та «Валяння вовною»

Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.., колегіум»

Конспект заняття гуртка «Петриківський розпис»

Тема: «Елементи петриківського розпису: «бігунець», «зернятко», «колосок»,«пірчасте листя», «пуп’янок», «травичка» тощо»

Мета уроку: розширити поняття про види декоративно-прикладного мистецтва, продовжити ознайомлення з традиціями і технікою петриківського розпису, формувати уміння та навички посильного виконання елементів розпису; розвивати комунікативні здібності, естетичний смак, художні здібності, бачення прекрасного у природі та народному мистецтві; виховувати любов до традиційних видів народного мистецтва.

Тип уроку: інтерактивний, комбінований.

Техніка виконання: декоративний розпис.

Устаткування: для вчителя – петриківські вироби, фоторепродукції петриківських виробів, навчальні таблиці, зразки учнівських робіт, аудіозапис української народної музики;

для учнів – аркуш ватману круглої форми для кожної групи, альбомні аркуші, фарби, круглі пензлі, ножиці, клей; столи зсунуті по три, навколо них сідають по 6 учнів.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

Гра «Квітка настрою». Вчитель передає учню однієї з груп штучну квітку із побажаннями вдалої, дружної роботи на уроці. Учень передає квітку наступній групі із своїми побажаннями.

  1. Оголошення теми й мети уроку

Тема нашого уроку: Петриківський розпис. Елементи петриківського розпису: «бігунець», «зернятко», «колосок», «пірчасте листя», «пуп’янок», «травичка» тощо.

  1. Мотивація навчальної діяльності

Дайте відповіді на питання:

Що таке декоративно-прикладне мистецтво? /Вид образотворчого мистецтва, який існує для прикрашання побутових предметів/.

Як перекладається з французької мови слово «декор»? /Прикраса/.

Назвіть відомі вам види декоративно-прикладного мистецтва. /Вишивка, гончарство, декоративний розпис, ткацтво, килимарство, писанкарство, різьблення по дереву, кості, бісероплетіння, лозоплетіння, витинанка та інші/.

Говорять, той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого. Наші пращури, хоча й не були такими освіченими як ми, були надзвичайно талановитими та працьовитими і залишили нам чудове, неповторне, унікальне народне мистецтво, з яким ми сьогодні познайомимося.

  1. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя.

Петриківський розпис виник у XVIII ст. у с. Петриківка (Катеринославської губернії) Дніпропетровської області. Село розташовано на берегах мальовничої річки Чаплинки.

Спочатку майстри розписували побілені стіни хат, на яких з'являлися фантастичні квіти, птахи, рослинні орнаменти. В кінці XIX ст. стали виготовляти "мальовки" - розписи на папері, які замінили настінні розписи. "Мальовки" продавалися на базарі, що проводився на селі тричі на рік. Пізніше народні майстри почали розписувати дерев'яні вироби: посуд, мисники, тарілки, скрині, сані, віялки, музичні інструменти.

Після Жовтневої революції в Петриківці відкрили школу декоративного розпису. Нею керувала Тетяна Пата. Також видатними майстрами петриківського розпису були М. Приймаченко, П. Глущенко, Н. Білокінь, М. Тимченко. Вчитель демонструє репродукції розписів художниць.

Характер розпису здебільш рослинний: квіти, ягоди, плоди, зображалися також птахи та тварини, рідко – люди.

Кольори використовуються основні та допоміжні, яскраві, дзвінкі.

Раніше у фарби додавалася суспензія із яєчного білка та жовтка, яка посилювала інтенсивність кольору та виразність мазка.

Тло розпису – біле або чорне, зараз може бути кольорове.

Основний інструмент – пензель-кошарка (з котячого волосся), його треба тримати трьома пальцями перпендикулярно до паперу. Використовується також малювання пальцем, зрізаним стеблом рогози, загостреною паличкою.

Послідовність виконання розпису.

Композиція виконується без нанесення попередніх начерків. Спочатку зображуються великі елементи, потім – менші за розміром. Закінчують малюнок завершальними штрихами – оживками, які посилюють виразність елементів, підкреслюють рух та форму.

В петриківському розписі існує 4 типи мазків:

"ЗЕРНЯТКО" – мазок, який починається з легкого дотику кінчика пензля і закінчується натиском пензля на його основу. Коли мазки "зернятко" розміщені по обидві сторони стебла загостреними кінцями зовні, зображення нагадує колосок. Звідси і назва.

"КРИВЕ ЗЕРНЯТКО" – закручене "зернятко", нагадує кому.

"ГРЕБІНЕЦЬ" – мазок, який починається з потовщення і закінчується тонким вусиком. Ряд таких мазків, розміщених поруч, нагадують гребінець.

Елемент "ГОРІШОК" складається з двох гребінцевих мазків, вигнутих півмісяцем один проти одного, нагадуючи форму підкови. Заповнивши вільне місце між зігнутими мазками "зернятком", одержимо форму, подібну на лісовий горіх.

"ПЕРЕХІДНИЙ МАЗОК" виконується одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу, а потім кінчик – в іншу. Слід від мазка залишається двоколірний.

Освоєними мазками малюються квіти "ПУП'ЯНКИ", "ЦИБУЛЬКИ", "ПІРЧАСТЕ ЛИСТЯ", інші листочки.

Ягоди калини, винограду, смородини зображають пучкою пальця, дрібні ягоди виконуються тичком.

Учитель демонструє типи мазків, прийоми розпису, можливі варіанти елементів. Пояснює, як краще компонувати елементи. Пропонує учням виконати вправи по засвоєнню мазків, прийомів розпису, зображенню елементарних мотивів. Усі елементи повинні бути настільки засвоєні, щоб їх можна було виконувати не задумуючись. Ось чому потрібне багаторазове повторення окремих вправ і мотивів.

  1. Практична діяльність учнів

  1. Вправа «Елементи розпису».

Учні виконують окремі елементи розпису: квітку «цибульку», пірчасте листя. Пучками пальців зображують ягоди: калину, смородину, виноград. Пензлями різного розміру малюють стеблини, листя, вусики.

  1. Декоративна композиція «Задрімали на калині золоті жар-птиці.»

Групам потрібно зробити колективні композиції в колі – декоративні тарілки, скомпоновані з окремих елементів, мотивів, намальованих учасниками груп.

Діти в групах домовляються, хто з них буде малювати:

  • смородину, грона калини, винограду;

  • квітку «цибульку» з листям;

  • птаха.

Намальовані елементи учні вирізують та збирають (наклеюють) в єдину композицію.

  1. Підведення підсумків уроку

Групи демонструють декоративні тарілки біля дошки. Учитель та учні аналізують роботи. Учитель відмічає кращі композиції, звертає увагу на типові помилки та шляхи їх усунення.

Рефлексія. На дошці «Дерево натхнення». Учням потрібно вибрати з трьох різнокольорових квіток (вирізаних із клейкого паперу) одну, яка відповідає їх враженню від уроку і розташувати її на дереві:

1. зелена квітка - урок не сподобався;

2. жовта квітка - урок сподобався середньо;

3. рожева квітка - урок дуже сподобався.

  1. Домашнє завдання

Розглянути предмети декоративно-прикладного мистецтва, які прикрашають оселю, дізнатися у батьків історію їх походження.

Мельник Оксана Олександрівна

керівник гуртків «Образотворче мистецтво»

та «Писанкарсто»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Кадиєвецька ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Образотворче мистецтво»

Тема: «Подорож до різнобарвного королівства»

Мета:

  • Навчити дітей цікавій техніці «акватипії», а саме її різновидом «малювання ниткою»,умінням поєднувати кольори;

  • Розвивати окомір, чуття ритму, симетрії, інтерес до створення «цікавих» малюнків;

  • Виховувати естетичне сприймання, самостійність, охайність, дружні взаємини;

  • Викликати інтерес дітей до образотворчого мистецтва.

Обладнання: дитячі творчі роботи.

Хід уроку

1. Організація класу

2. Встановлення емоційного звязку з класом.

Учитель. Щонайбільша подорож

починається з одного кроку.

Лао – Цзи.

3. Оголошення теми і мети уроку.

(Через розповідь вчителя та діалог між вчителями та дітьми)

Учитель.

Сьогодні у нас буде цікавий урок, ми помандруємо у прекрасний, незнаний та чарівний світ Мистецтва. Та перш ніж вирушити у подорож, давайте зясуємо для себе наступні запитання:

- Яким чином люди сприймають оточуючий світ?

- З чого починається мистецтво і яке місце воно посідає в житті людини?

- Що означає слово «мистецтво»?

(Діти дають свої варіанти відповідей)

Отже, «мистецтво – це вид художньої діяльності людини, це відображення краси людського життя». Природа завжди викликає у людини відчуття піднесення та захоплення. Той, хто любить природу, уважно спостерігає за нею, милується нею, кожного разу бачить щось дивовижне і незвичне. Людина, яка не дивується, ніколи не зрозуміє ані мистецтва, ані краси життя.

Своє захоплення світом, людина втілює у творчість, яка дарує радість, відкриває нові почуття, якості.

З деякими видами образотворчого мистецтва ми вже познайомилися. Але, щоб дізнатися про світ мистецтва якомога більше, ми з вами відправимося у подорож, а саме у «Подорож до Різнобарвного Королівства».

4. Підготовча робота.

Зараз з вами ми пофантазуємо

І разом в казку помандруємо,

І чудове й гарне місто,

В « Різнобарвне королівство»

Фарби там про добробут дбають

А ниточка і пензлик їм допомагає.

- Ну, що діти, помандруємо? Але для того щоб потрапити до королівства, нам потрібно пройти через кольорові вулиці.

- Діти, памятаєте, ми з вами обговорювали, якими кольорами можна, що намалювати.

- Так от, кожна фарба має свою вулицю, на якій живуть малюнки які ви малювали на попередніх уроках.

- Давайте пригадаємо, які малюнки живуть на якій вулиці?

Ви сьогодні підготували віршики про різнобарвні вулиці, тож давайте їх пригадаємо і подивимося на якій вулиці живуть певні малюнки.

  1. Там Любов палає ясно,

Там калина зріє рясно,

Там червоніють полуниці

І танок ведуть суниці.

Мак цвіте там безупинно.

Всіх малят віта гостино.

Як цю вулицю звуть,

Де малюнки ці живуть? (Червона)

  1. По цій дивній вулиці річка біжить,

По синьому небі хмарка летить.

Там незабудки скрізь розквітають

І синього птаха всі радо вітають.

Там сплівши вінок із волошок,

І одягнувши плаття у синій горошок,

Дівча синьооке стрибає

І на гостини нас з вами чекає.

(Синя)

  1. На чарівній вулиці гомін і сміх,

Там лагідне сонечко гріє усіх.

Дівчата веселі там квіти збирають

І з жовтих кульбабок віночки сплітають.

Там листочки осінні таночок ведуть,

І жовті машини пшеницю везуть.

Гостей короваєм там зустрічають.

Хто скаже, як вулицю цю називають?

( Жовта)

  1. Зелені дерева тут вітами грають,

Зелену ялинку в танок зазивають.

Зелена травичка з кущами шепоче.

Про всі новини дізнатися хоче.

Яблук малята в садах не зривають,

Бо завжди зелені вони тут бувають.

Як же цю вулицю всі називають,

Де ягоди навіть не дозрівають.

(Зелена)

  1. Ведмежата тут радо усім посміхаються,

А мавпочки тут на деревах катаються.

Всі звірята тут скачуть, радіють,

Бо скарбом солодким вони володіють.

Шоколаду тут стільки багато,

Що якби дізналися мама й тато,

То на вулицю цю дітей не пускали б,

І вулицю цю небезпечною назвали б.

(Коричнева)

  1. На вулиці цій краса,

На вулиці цій чистота.

Літає тут білий сніжок,

Керує усім зубний порошок.

Берізки ніжні й біленькі

Гостям вклоняються низенько.

Зиму тут діти вітають

І якою вулицю цю називають?

(Біла)

  1. Вулиця ця буває сумна

Та не сумує фарба чорна сама.

Люблять малята з нею дружить,

Не можуть малюнки без неї прожить.

Там в піч розмальовану вугілля кидають,

А землю зерном засівають.

Оченята чорні з малюнків глядять,

Хто скаже як цю вулицю звать?

(Чорна)

5. Практична робота

- Ну ось ми пройшли різнобарвні вулиці, і нарешті потрапили до «Різнобарвного Королівства», де живуть різнокольорові фарби, а допомагає їм в усьому «чарівна ниточка». Яка сьогодні допоможе і вам у створенні чудових, загадкових і незнанних для вас малюнків.

Послідовність виконання роботи:

  1. Беремо чистий аркуш паперу, перегинаємо його навпіл, посередині перегину робимо невеличкий отвір, і відкладаємо його.

  1. Беремо інший аркуш паперу, розміщуємо на ньому нитку у довільному положенні, але щоб обидва кінці нитки виступали з аркуша.

  1. Наносимо фарби різного кольору (за бажанням) на нитку за допомогою пензлика. (Бажано робити швидко, щоб не підсихали фарби). Обидва кінці нитки залишаючи чистими.

  1. Після того, як нанесли фарби, беремо нитку за кінчики, і розкладаємо на заздалегідь перегнутому аркуші паперу, але лише на одній з його половинок (у довільному положенні), кінці нитки просуваємо через отвір.

  1. Прикриваємо аркуш з розміщеною на ньому ниткою, іншою половиною аркуша, і підтримуючи рукою, витягуємо нитку за обидва кінчика.

  1. Розкриваємо аркуш паперу.

  • Буяння кольорів, легкість тону, вишуканість колірних переходів одного кольору в інший – все це можна відтворити за допомогою ось такої цікавої техніки, а саме «акватипії».

Швидкість у виконанні акватипії надає малюнку свіжості та легкості.

  • Чи сподобалась вам техніка акватипії?

  • Що ви можете сказати про створені вами малюнки?

  • Чи сподобалась вам наша подорож до королівства?

    1. Аналіз та оцінювання творчих робіт. Демонстрування дитячих композицій.

    1. Підсумок уроку.

Додатки до уроку

Мельник Христина Володимирівна

керівник гуртків «Графіка»

та «Образотворче мистецтво»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Гавриловецька ЗОШ І-ІІ ст..,

та Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум»

Конспект заняття гуртка «Графіка»

Тема:  Графіка. Виражальні можливості графіки. Відтворення образів та настрою навколишнього світу різними засобами графіки. Композиція за уявою « Лагідна та зла рослина»

Мета: дати учням початкові уявлення про графіку як вид образотворчого мистецтва;

 - ознайомити з основними ознаками та засобами виразності в графіці, з художніми матеріалами та інструментами;

-  вчити використовувати мову графіки відповідно до творчого задуму, учити передавати факту­ру, характер силуетної форми предмета через розробку її фрагмента (лініями, штрихами, крапками, плямами та їх сполученням).

Завдання уроку:

-  з’ясувати особливості мистецтва графіки та його виражальні                                можливості;

-   яке значення має мистецтво в нашому житті;

-   вдосконалювати творчі графічні компетентності;

-   створити практичну графічну творчу роботу.

Обладнання: гладенький білий папір, простий олі­вець, чорний фломастер, пресований вуголь, пастель, сангіна, репродукції картин.

Мистецька абетка:

Графіка – ( з грец. «grapfo» - «пишу», «малюю») це вид образотворчого мистецтва, що створюється на площині з допомогою: олівця, фломастера, ручки, вугілля, туші, чорнила, крейди, соусу, сангіни.

Пляма – це однотонне зображення без чітких зовнішніх контурів.

Лінія – це графічний засіб, що створює контур та форму предмета; простір та глибину.

Штрих – це сукупність ліній.

Крапка – це відтиск гострого кінця ручки, олівця тощо.

Силует – це однотонне зображення фігур та предметів суцільною плямою, що нагадує їх тінь.

Тон – це ступінь світлоти або темноти певного зображення в графіці.

Світлотінь – це спосіб передачі об’єму предметів (світло, півтінь, тінь).

          Графічні матеріали:

олівець – це дерев’яна паличка з сірим або кольоровим грифелем в середині;

фломастер – це держатель з пористим стержнем, зволожений барвником;

 ручка – це держатель для пера у вигляді палички або стержня (автоматична ручка – це ручка з резервуаром для чорнил, яке автоматично подається до пера);

 вугілля – спресована паличка деревинного вугілля;

 туш – це чорна або кольорова акварельна фарба спеціально приготована для малювання або письма;

Хід уроку

I.          Організаційний момент. Перевірка робочих місць.

II.         Розгляд малюнків та репродукцій творів образотворчого мистецтва.

Влад Коломієць

                                                                Володимир Шорохов

- До яких видів образотворчого мистецтва належать зображення? Чому ви так вважаєте?

- Що насамперед повинен вміти будь-який художник?

Уміти створювати, або виконувати рисунок , адже це основа будь-якої композиції.

Так, справді, неможливо виконати цікаві графічні або живописні полотна без вміння виконувати рисунок. Свого часу славетний Мікеланджело Буонаротті, відомий італійський художник епохи Відродження, стверджував, що рисунок - «джерело і душа» всіх видів образотворчого мистецтва.

 Слово «рисунок» ще з дитинства добре відоме кожному з нас. Проте, виявляється, що саме слово «рисунок» прийшло на заміну давньослов’янським словам «знам'я», «знамення», які означали «створення образу», «креслення» і вказували на спосіб виконання зображення. З ХVІІІ ст. слово «рисунок» стало терміном, що означає зображення як створення образу за допомогою ліній, рисок, штрихів, плям важливих для пізнання предметів: форми, розміру, будови, руху.

 Рисунок складає основу мистецтва графіки.

- Що вам відомо про мистецтво графіки? (Засоби вираження, матеріали та техніки, види)

Сучасне життя неможливо уявити без графіки, адже на кожному кроці ми зустрічаємося з її прикладами:

рисунки

газети, журнали, плакати

книги,

листівки,

марки

афіші

III.       Повідомлення теми уроку.

— Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитися з мистецтвом графіки та її виражальними можливостями, будемо вдосконалювати свої творчі графічні компетентності. Створимо практичну графічну творчу роботу

  1. Робота над темою уроку.

Уявити під музику.

(Звучить музика, діти заплющують очі, учитель малює словесну картину, діти уявляють почуте.)

Сонячний день...

Ми на прогулянці...

Надворі золота осінь...

Нас оточують різні барзи...

Жовте, оранжеве, червоне, зелене, коричневе лис­тя...

Сонце засліплює очі...

Одягаємо чорні окуляри...

Тепер навкруги все вже не таке барвисте...

Тільки один колір та його відтінки...

Стовбури дерев — темні, листя — світле, наче про­зоре...

Небо світліше, ніж листя...

Дерева відкидають тіні, вони темніші за стовбури де­рев...

Запам'ятаймо цю картину в окулярах...

Повертаємось у клас,

—    Які спочатку бачили кольори?

—    А коли одягли окуляри?

Бесіда.

Художники теж не завжди малюють кольоровими фарбами. Інколи вони працюють лише одним кольором, але, малюючи то світліше, то темніше, створюють худож­ні твори. Художники графіки використовують різні графічні матеріали.

Їх назви визначають назви техніки виконання рисунку: якщо рисунок виконано вуглем, кажуть, що працюють у техніці вугілля і ін.

Кожен матеріал дає можливість створювати різні за характером та виразністю лінії, штрихи, плями, крапки.

Для вугілля і крейди всіх кольорів характерна м'якість, оксамитовість, пухнастість. Подібна до цієї техніки – сангіна та пастель. Усі вони належать до групи глинястих матеріалів і різняться м’якістю та кольором (перегляд презентації)

Для пера характерна  ювелірна мереживність, декоративність. Для рисунка пензлем - м’якість окреслень, перетікання форм, тональні переходи

Для нанесення яскравих ліній, штрихів використовують кольорові олівці, фломастери, гелеві ручки…

Демонстрація  графічних робіт і розповідь, яки­ми матеріалами виконано твори (олівець, вугілля, сангі­на, туш тощо)

Матеріал вик. - вугілля                            



   


—            Усі ці роботи — вид образотворчого мистецтва, який називається графіка. Ще кажуть, що це графічні твори

—           Художників, які створюють такі зображення, нази­вають художники-графіки.

- Що означає слово «графіка» та якими матеріалами користується художник-графік?
Графіка – ( з грецької «пишу, рисую») це вид образотворчого мистецтва, що створюється на площині за допомогою ліній, штрихів, крапок та плям різними графічними матеріалами: олівцем, ручкою, вугіллям, соусом, сангіною …

Виражальними засобами графіки є: пляма; 






                                              крапочки;

Лінія
 – основний засіб вираження рисунка. Вона буває тонкою, вишуканою, колючою та злою. А ще вона може бути живою, напруженою, ніжною, мереживною, оксамитовою. Асоціативних ліній може бути безліч, адже кожна лінія індивідуальна і неповторна.

Крапка. Найменший слід від дотику до паперу будь-якого графічного матеріалу.

Лише за допомогою одних крапок американський художник Карл Глассфорд зобразив сильного та гордого орла. Зверніть увагу, на уважний погляд птаха.

Український художник Георгій Нарбут – майстер силуету.

-                Пригадайте, що називається силуетом? (Яке зображення називається силуетним?)

-                Пляма. Однотонне зображення без чітких зовнішніх контурів.

-                Чим силует відрізняється від плями?

   За допомогою чіткої чорної плями художник створив цікавий образ. Надаючи плямам чітких контурів, ми можемо перетворити звичайну пляму на цікавій образ. Рисунок може бути різним

o             самостійним графічним твором

o             навчальним

o             підготовчим (ескіз, начерк)

За призначенням розрізняють

станкову

книжкову

прикладну (ужиткову)

плакатну графіку.

Станкова графіка, яку ще називають оригінальною, включає твори, які виконуються автором самостійно вручну. Ці твори можна побачити на виставках, у музеях. Вони можуть бути призначені і для прикрашення інтер’єрів житлових і громадських споруд.

Тренувальні вправи різними матеріалами (учитель показує на дошці, на аркуші паперу).

•Провести олівцем лінію.

•Провести жирну лінію.

•Провести тонку лінію.

•Штриховка.

•        Поставити крапки та плями фломастером (маленькі та великі).

•        Вуглем та сангіною провести по аркушу легко, потім із натиском.

Такі ж вправи із кульковою ручкою (лінія, штрих, крап­ка).

Фізкультхвилинка.

V. Практична робота.

Сьогодні на уроці ми створимо оригінальні рисунки за допомогою простих графічних матеріалів за вашим вибором.

- Чи можна за допомогою засобів графіки передати характер? Яким чином?

Визначте характер цих рисунків. Обґрунтуйте свою відповідь.

 (приклади різних за характером графічних робіт).

Ми з вами спробуємо намалювати  за допомогою мистецтва графіки рослину. І це має бути не просто рослина, а рослина з ХАРАКТЕРОМ.

Як ви вважаєте є у рослини характер? Поясніть.

Чи можуть рослини бути з різними за характерами? Чому ви так вважаєте?

Яким чином можна передати характер за допомогою ліній?

Отже,  ваше завдання сьогодні на уроці виконати композицію за уявою «Лагідна та зла рослина» 

VІ. Самостійна робота учнів.

Виконання композиції »Лагідна »та «Зла»рослина графічними засобами.

  • Показ зразків.

                              
           




















•        Обговорення, якими засобами потрібно передати фактуру предмета.

•Самостійна робота

(Перегляд готових робіт,

метод «Авторське крісло»)






V. Підсумок уроку та узагальнення навчальних знань.

Виставка робіт.

Роботи завершено, враження від уроку яскраво втіленні  у ваших  творчих композиціях. Залишилось узагальнити наші знання. Для цього спробуємо відповісти на запитання:

              Чи вдалося вам  у своїх роботах передати характер рослини використовуючи лише графічні засоби вираження?

              Що називають графікою?

              Якою  мовою промовляє до нас графічне мистецтво?

              Назвіть відомі вам графічні матеріали.

              Як розрізняють графіку за призначенням?

Мельник Христина Володимирівна

керівник гуртків «Графіка»

та «Образотворче мистецтво»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Гавриловецька ЗОШ І-ІІ ст.

та Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум»

Конспект заняття гуртка «Образотворче мистецтво»

Тема: «Юні творці петриківського розпису»

Мета уроку:

1) Навчити техніки петриківського розпису.

2) Удосконалювати навички композиційного вирішення твору.

3) Формувати художньо-естетичне ставлення до дійсності.

4) Інтерес до пізнання культури свого народу.

5) Розвивати почуття колірної гармонії, фантазію.

Тип заняття: комбіноване

Обладнання:

1) Відеофільм артстудії з техніки петриківського розпису, народних українських художників.

2) Вироби декоративно-прикладного мистецтва.

3) Дитячі зразки петриківського розпису.

4) Репродукції картин художників петриківського розпису.

Хід заняття

І. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Учитель: За бажанням ви обєдналися на три групи.

1 група - справляється із фрагментами натюрморту (деревяна ложечка) - розпис.

2 група - розпис по тканині (рисунок) фрагмент рушника.

3 група - виріб з дерева (підставка під гаряче) - розпис.

1) Кожна з груп вибирає собі фрагмент з натюрморту, який складається з одного, двох предметів.

2) Натюрморт - (фрагмент- техніка малюнка), заздалегідь зроблено з дерева.

3) Допрацювати натюрморт за допомогою кольору

Учитель пропонує учням за короткий проміжок часу пригадати та сформувати засвоєні раніше знання з теми «Декоративне-прикладне мистецтво», застосувати метод побудови асоціативного дерева.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель:

Перед тим як працювати, подивіться невеликий відеофільм про техніку малюнка петриківського розпису, який рекламують художниці Неля Жиговець та Ольга Машевська.

Термін «Петриківський розпис» походить від назви села Петриківка, де ще з давніх часів декоративно прикладне мистецтво було розвинено.

Декоративно-прикладне мистецтво- це народне мистецтво, яке відображає світогляд та ідеали народу, ментальність, звичаї, вірування, мистецтво, фольклор, клімат, ландшафт, рослинний та тваринний світ.

Щоб по справжньому пізнати свій рідний народ та інші народи, необхідно вивчати їхню історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалась від покоління до покоління, безперервно розривалася і водночас зберігала свої певні стійкі риси, які утверджувалися, поширювалися, ставали традиційними.

Ця культура тісно повязана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером, психологією. Вона виражена у звичаях, обрядах, традиційних знаннях, мистецьких виробах. І ми з вами продовжуємо з нею знайомитися на уроках образотворчого мистецтва.

Учні переглядають відеоряд виробів декоративно-прикладного мистецтва. Учитель звертає увагу на оздоблення предметів.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Робота над формуванням навичок, вмінь.

Учитель дає визначення орнаменту, як засобу образотворчого мистецтва, розповідає про форми та види орнаментів. На конкретних прикладах учитель показує учням застосування стилізації в оздоблених предметів декоративно-прикладного мистецтво.

Аналізуючи конструкцію, форму предметів (макітра, глечик, плесканка, рушник, тощо). Учитель показує можливість розміщення орнаменту на їх поверхні, підкреслює необхідність вибору орнаменту в органічному звязку з предметами побуту.

Характеризуючи особливості конструктивної побутови орнаментів, вчитель звертає увагу на рівновагу окремих частин, використання дзеркальної, осьової симетрії в створенні гармонійних поєднань мотивів (учні повинні зрозуміти, що симетрія- закономірне явище в організації форми предметів в природі й в композиції орнаменту), повторення мотивів, дає визначення рапорту та демонструє роль ритму в композиції. Учні розглядають типові форми орнаменту, визначають закономірності їх побудови.

Розпис - це не тільки прикраса, а і своєрідна символічна мова народного мистецтва. Найбільшого поширення декоративного розпису набули на Дніпропетровщині у селі Петриківці, де розмальовували скрині, колиски, іграшки, посуд, тощо. Мотивами народних розписів стають місцева флора і фауна.

Різноманітні квіти, листя, грона винограду, ягоді калини художники зображують не натуралістично, а узагальнено стилізовано, декоративно.

Вчитель: - Що є характерною рисою творчості в композиціях петриківських народних митців? (Рослинні елементи)

  • Скільки у петриківському розписі існує мазків?

Учень: У петриківському розписі існує 4 види мазків:

  1. «Гребінчик»

  2. «Зернятко»

  3. «Горішок»

  4. «Перехідний мазок»

«Гребінчик» - мазок, що починається з потовщення. Його роблять натиском пензля і закінчують тоненьким вусиком.

«Зернятко» - мазок, який починається найлегшим дотиком, а закінчується найбільшим натиском.

«Горішок» - складається з двох мазків, вигнутих півлунками й поставлених один проти одного.

«Перехідний мазок» - накладається одним пензлем, але двома фарбами.

Для малювання використовують пензлики з котячого хутра.

Вчитель: Орнамент, призначений для обрамлення вікна чи портрета, компонується у вигляді вінка або вузької орнаментальної смужки.

Для кольорового рішення традиційного розпису характерні контрастні сполучення основних та похідних кольорів, де перебільшує червоний та зелений.

V. Практична діяльність учнів

Учні виконують ескіз орнаменту в колі, квадраті, прямокутнику, смузі (за бажанням), у такій послідовності

  1. Вибір форми

  2. Визначення

  3. Композиційне розташування елементів орнаменту.

  4. Лінійний малюнок орнаменту.

  5. Виконання ескізу в кольорі.

  6. Перевірка і доробка ескізу (фрагмент композиції)

VІ. Завершення уроку

Учитель підводить підсумки: аналізує й оцінює діяльність учнів, організовує виставку кращих робіт.

VІІ. Домашнє завдання

Намалювати новорічну іграшку і зобразити фрагмент петриківського розпису.

Крузер Ганна Василівна

керівник гуртка «Театр мод»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Театр мод»

Тема. Загальні відомості про оздоблення одягу. Види та способи оздоблення одягу.

Мета:ознайомити учнів з оздобленням одягу, його видами та способами, сформувати знання про моду та сучасні модні тенденції оздоблення;

виховувати художній і естетичний смак, творче ставлення до праці, охайність в роботі, уважність;

сприяти розвитку просторової уяви, творчого мислення, художніх здібностей, фантазії, розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом уроку, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації, заохочувати прагнення до використання знань у практичній діяльності

Обладнання та інструменти: проектор, електронна презентація, набір інструкційних карт ілюстрацій моделей з історичними костюмами, робочий зошит, презентації учнів

Тип заняття: урок – дослідження

Хід заняття

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

  • Яким чином можна оздобити різноманітні вироби?

  • Розшифруйте прислів’я « Зустрічають по одягу – проводжають по розуму»

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Мотивація теми. СЛАЙД 1

Тема нашого уроку «Загальні відомості про оздоблення одягу».

Здавна, у кам’яному віці, коли людина тільки починала виготовляти одяг, вона прагнула бути індивідуальною, підкреслювати свій характер, інтерес. Одяг відображав статок людини. І вже з XVII- XVIII 56йо. оздоблення одягу займало більшу частину, ніж саме пошиття ( показ ілюстрацій моделей з історичними костюмами )

Ознайомлення з питаннями, які розкривають тему СЛАЙД 2

  • Добір матеріалів.

  • Вплив тканин у горошок, клітинку, смужку на виріб

  • Оздоблення спортивного характеру.

  • Оздоблення романтичного характеру.

  • Постійне і зйомне оздоблення.

  • До чого призводить не відповідність оздоблення призначенню одягу?

Учні знайомлять аудиторію з темами своїх досліджень , які здобули для виконання перспективних домашніх завдань( форма роботи – парна, групова).

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Для реалізації творчого задуму художнику – модельєру важливо правильно добрати матеріал. Адже тканина є основою форми одягу: бавовняні, лляні, вовняні, шовкові, синтетичні, штучні, неткані та багато інших. У моделюванні одягу особливе значення має фактура тканини, її властивості. Фактура тканини може бути гладенькою, шорсткою, блискучою, матовою тощо. Вона залежить від характеру переплетіння, кольору тканини, рисунка. СЛАЙД 3

Рисунок на тканині може бути конкретним або абстрактним, крупним або дрібним, зорієнтованим або хаотичним. У виборі матеріалу для того чи іншого виробу необхідно врахувати його властивості. Так, м‘які, еластичні тканини підходять для моделі з плавними м‘якими лініями, з драпуванням, м‘якими складками, зборками, а щільні, формостійкі матеріали потребують більш простих і лаконічних форм одягу. СЛАЙД 4 Одяг із тканин з крупним малюнком повнить статуру,збільшує її об‘єм. Ворсова поверхня тканин зорово збільшує розміри окремих ділянок тіла, а гладенька, навпаки, пом‘якшує їх. СЛАЙД 5

У моделюванні одягу особливого значення мають тканини з орієнтованим та класичним рисунком – у смужку, клітинку, горох. Напрям рисунку на тканині впливає на зорове сприйняття і розміри одягу, статури, визначає якість готового виробу. Необхідно, щоб на всіх ділянках виробу рисунок розміщувався в одному напрямі. СЛАЙД 6

У моделюванні одягу з тканин у смужку напрям смужок може бути поздовжнім, поперечним, косим і комбінованим. Фасони сукні мають бути чіткі, строгі за формою. Необхідно пам‘ятати, що широкі смужки зорово збільшують поперечні розміри статури, а зміна напряму на випуклих частинах статури ще більше підкреслює їх рельєфність. Дрібна смужка дуже часто зливається з основним фоном тканини і пасує до будь – якої статури. СЛАЙД 7

Моделюючи одяг з тканин у клітинку, необхідно враховувати розмір, колір рисунка. Так, якщо клітинка велика за розмірами, то лінія симетрії рисунка повинна збігатися із середньою лінією спинки і переду. Вироби з тканини в клітинку можна моделювати, розміщуючи рисунок у поперечному поздовжньому та діагональному напрямах, а також за допомогою їх комбінацій. СЛАЙД 8 У виготовленні одягу з тканин в клітинку не рекомендується проектувати багато швів та ліній. Краще виточки замінити зборками, м‘якими складками, щоб уникнути небажаного перекосу малюнка. Якщо тканина в клітинку великих розмірів, то не бажано моделювати одяг з дрібними та маленькими деталями. Якщо клітинка асиметрична і утворена різнокольоровими лініями, то у розробці моделі орієнтуються на найвиразнішу за розмірами і кольором клітинку або лінію. СЛАЙД 9 Тканини з крупною клітиною рекомендують для одягу з суцільно кроєним рукавом або квадратною проймою для меншого перетину ліній клітинки. СЛАЙД 10

Рисунок «горох» також потребує уваги. Тканина у дрібний горошок при моделюванні не спричинює зайвих труднощів. Але якщо «горох» крупний за розмірами, то необхідно стежити, щоб симетрія рисунка збігалася з віссю симетрії статури. СЛАЙД 11 Не доцільно дрібнити рисунок швами, виточками. Тканину з класичним рисунком у смужку, клітинку, «горох» можна комбінувати з 57йомник57арбованою тканиною або тканиною з таким самим рисунком різним за розміром або кольором. Проектуючи одяг з тканин з класичним рисунком необхідно, щоб рисунок на прямих деталях, а також на швах збігався. СЛАЙД 12

Тканини з ворсом розкроюють так, щоб на всіх деталях ворс був в одному напрямі. З метою композиційної завершеності моделі художники використовують різноманітні види оздоблення. СЛАЙД 13

Оздоблення не є самостійним елементом композиції, а служить доповненням до костюму. Оздоблення, як і прикраси, має відповідати призначенню костюма, а також фактурі й властивостям тканини. Оздоблення поділяють на оздоблення спортивного, романтичного та гостро сучасного характеру. СЛАЙД 14

Оздоблення спортивного характеру прості за формою, виготовленням. Різні ґудзики, пряжки, шнурівки, емблеми, тасьма, краватки, пояси, рулик, аплікації найчастіше використовуються в повсякденному одязі. СЛАЙД 15

Оздоблення романтичного характеру застосовуються у святковому одязі. Це різні жабо, кокільє, волани, вишивка, буфи, коміри, манжети складних форм, оздоблені рюшем або мереживом. СЛАЙД 16 Гостро сучасним оздобленням вважають защипи, буфи, плісе, гофре, нові форми застібок, комірів. СЛАЙД 17

Оздоблення може бути постійним і 58йомник, тобто тимчасовим. Постійним оздобленням вважають ґудзики, вишивки, канти, бейки, рюші, плісе, гофре, складки, аплікації. Тимчасове оздоблення – краватки, пояси, коміри, манжети, вставки, декоративні квіти, шарфи тощо. Ними можна у будь – який час доповнити костюм або зняти, замінити на інше. Зйомні оздоблення роблять той чи інший костюм багатофункціональним. СЛАЙД 18 Так, сукня темного кольору напівприталеного силуету з шкіряним поясом має повсякденне призначення, а також її доповнити шарфом або хустинкою, гарно задрапованою на шиї, або вишитим білим комірцем, то в такій сукні можна йти і в кіно, і на день народження подруги, і на виставку. СЛАЙД 19

Оздоблення, крім декоративного та естетичного призначення, має ще й утилітарне. Так, гарні ґудзики на блузці одночасно є й застібкою, й оздобленням. Мережки на літньому одязі є не лише прикрасою, але й одночасно створюють повітропроникність, сприятливий мікроклімат для тіла. Комір з хутра не лише оздоблює зимове пальто, але й захищає від холоду. СЛАЙД 20

Оздоблення може бути стійким, підкреслювати призначення одягу, його зручність в експлуатації (фартух для домашньої роботи з великими накладними кишенями, оздоблений кантом, бейкою, тасьмою ) або святковість, вишуканість (складна вишивка бісером на сукні ) тощо. СЛАЙД 21

Необхідно пам‘ятати, що невідповідальність оздоблення призначенню одягу, тканині. А також перевантаження моделі однорідним або різним за призначенням видом оздоблення призводить до порушення композиції одягу, що суттєво знижує його естетичні якості. СЛАЙД 22

V. Вступний інструктаж.

Створенням нових видів одягу займаються дизайнери, художники –модельєри. У процесі створення нових моделей промислових виробів широко використовують різні види оздоблення. Які по праву можна вважати роботою дизайнера. Одяг, оздоблений модними, красивими елементами, не тільки виявляє індивідуальність, а й свідчить про майстерність його власника. Для проектування оздоблення виробів і виконання його оздоблення (вид – за вибором учнів), необхідно спочатку ознайомитись з видами та способами оздоблення, основами технології оздоблення одягу.

VІ. Практична робота учнів(дослідження в групах, в парах)

Захист творчих завдань – досліджень здобутих самостійно, демонстрація презентацій з результатами роботи, рефератів, ілюстрацій, аналіз видів оздоблення для можливого застосування у практичній роботі із урахуванням модних тенденцій.

VІІ. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Гра « Знайди помилку »

В моделях виробів на ілюстраціях , які пропонує вчитель, потрібно знайти помилки в оздобленні одягу, проаналізувати та обґрунтувати свої відповіді. Час виконання роботи – 5 хв.

Інтерактивна вправа « Мікрофон »

Колективне обговорення видів оздоблення обґрунтування вибраних моделей і способів оздоблення, їх відповідність тенденціям сучасної моди.

VІІІ. Заключний інструктаж

  • аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаної роботи;

  • виставлення і мотивація оцінок;

  • завдання додому (провести дослідження наступних видів оздоблення: жабо, кокільє, волани, оборки, банти, буфи, рюші, мереживо), робота в групах, парах

IX. Прибирання робочих місць.

Крузер Ганна Василівна

керівник гуртка «Театр мод»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Театр мод»

Тема. Технологія виконання оздоблювальних елементів (жабо, кокільє, волани, оборки, банти, буфи, рюші, мереживо) Матеріали та інструменти, які необхідні для виготовлення кожного виду оздоблення.

Мета: ознайомити учнів з видами оздоблення одягу, способами обробки, сформувати навички виконання оздоблювальних елементів;

виховувати художній і естетичний смак, творче ставлення до праці, охайність в роботі, уважність;

сприяти розвитку просторової уяви, творчого мислення, художніх здібностей, фантазії, розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом уроку, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації, заохочувати прагнення до використання знань у практичній діяльності;

Обладнання та інструменти: проектор, електронна презентація, зразки оздоблення, робочий зошит, презентації учнів, швейне обладнання і пристрої, тканина

Тип уроку: комбінований

Хід заняття

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Повторення вивченого матеріалу.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Мотивація теми.

Тема нашого уроку: «Технологія виконання оздоблювальних елементів». Жабо, кокільє, волани, оборки, банти, буфи, рюші, мереживо – це ті оздоблювальні елементи, з якими ми будемо працювати на уроці, і, з якими ви мали можливість ознайомитись, виконуючи домашнє завдання по групах.

СЛАЙД 1

Групи учні знайомлять аудиторію зі змістом своїх досліджень

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Жабо: оздоблення плаття, блузки, дитячих виробів

у вигляді оборок із тканини чи мережева, що кріпляться до горловини виробу в області грудей. Жабо може бути різноманітної конфігурації і виконуватися зі складками, зборками чи рюшами СЛАЙД 2, 3

Кокільє: кокільє є різновидом жабо. Викроюють кокільє тільки по спіралі. Воно може бути одно -, дво - і багатошаровим, знімним або пришивним. СЛАЙД 4, 5

Оборка: це коса чи поперечна смужка тканини, з однієї сторони зібрана на нитку, а з другої – підшита вузьким швом. Ширина оборок може бути від 2 до 25 см. СЛАЙД 6,7

Волан: волани викроюються у формі напівкола. Нижній зріз обробляють на швейній машині чи вручну або окантувальним швом СЛАЙД 8, 9

Рюші: смужка тканини з обробленими краями, зібрана посередині в зборку, закладена в складку або плісирована. СЛАЙД 10, 11

Банти: стрічка чи тасьма, складена петлями чи зібрана та перетягнута посередині. Вид вузла із вільно випущеними петлями. СЛАЙД 12, 13

Буфи: вид пишних зборок, утворений декількома рядками строчок. Буфи бувають зі шнурком, звичайні, із складками, хаотичні, комбіновані, вафлі. СЛАЙД 14, 15

Мереживо: ажурна тканина або декоративна стрічка; утворюється внаслідок сплітання ниток у різний спосіб; від техніки виконання поділяється на: сітчасте, шите голкою, плетене на коклюшках, гачком, фриволіте.

СЛАЙД 16, 17

V. Вступний інструктаж.

Етапи проведення практичного заняття методом „Ажурна пилка ”:

І етап. Дівчата об’єднуються в „домашні групи ” по два - три учні в кожній, які виконували дослідження з домашнього завдання

ІІ етап. „Домашнім групам ” видаються три практичні завдання (однакові завдання можуть видаватися 1 і 4, 2 і 5, 3 і 6 групам).

ІІІ етап. Учні виконують практичні завдання, після чого формуються „експертні групи ” . При цьому в кожну „експертну групу ” не повинні входити учні, які виконували однакові завдання.

IV етап. В „експертних ” групах кожен учень повинен показати виконання свого практичного завдання, після чого всі розходяться по своїх „домашніх ” групах.

VІ. Практична робота учнів (робота в групах)

Повторення ПТБ при виконанні ручних, машинних та прасувальних робіт

Застосування методу « Ажурна пилка»

Домашнім групам ”вчитель пропонує виконати практично ті види оздоблень ( на зразках), які вони досліджували у домашньому завданні (жабо, кокільє, волани, оборки, банти, буфи, рюші, мереживо), використовуючи інструкційні картки. Потім створюються „експертні групи ”, до яких входять по одному з представників „домашніх груп ”. При роботі в „експертній групі ” ці представники будуть „експертами ” кожен з свого питання. Учні - „експерти ” обмінюються своїми знаннями, отриманими при виконанні завдань, з представниками інших „домашніх груп ”, а потім, повернувшись до своєї „домашньої групи ”, обговорюють матеріал, отриманий при роботі в „експертній групі ”.

VІІ. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Для оцінювання роботи кожного учня в цьому випадку можна запропонувати наступне. В кожній експертній групі можна посадити так званих „ревізорів ” з числа найсильніших учнів. Ці учні також повинні пропрацювати коротко весь матеріал, що роздається „домашнім групам ” для самостійного опрацювання. Завданням „головних експертів ” буде оцінка доповідей кожного „експерта ”. Для полегшення їх роботи, кожному з них можна роздати бланки, в які повинні виставлятися оцінки за різними критеріями.

VІІІ. Заключний інструктаж

  • аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаної роботи;

  • виставлення і мотивація оцінок;

IX. Прибирання робочих місць.

X. Домашнє завдання

Провести дослідження наступних видів оздоблення: (вишивка ручними швами, бісером, машинна вишивка, аплікація, штучні квіти, плетені елементи. макраме), робота в групах, парах

Крузер Ганна Василівна

керівник гуртка «Театр мод»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Театр мод»

Тема. Технологія виконання оздоблювальних елементів (вишивка ручними швами, бісером, машинна вишивка, аплікація, штучні квіти, плетені елементи, макраме)

Мета:ознайомити учнів з видами оздоблення одягу, способами обробки, сформувати навички виконання оздоблювальних елементів;

виховувати художній і естетичний смак, творче ставлення до праці, охайність в роботі, уважність;

сприяти розвитку просторової уяви, творчого мислення, художніх здібностей, фантазії, розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом уроку, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації, заохочувати прагнення до використання знань у практичній діяльності;

Обладнання та інструменти: проектор, електронна презентація, набір інструкційних карт « Технологія виконання оздоблювальних елементів», зразки оздоблення, картки з моделями виробів, робочий зошит, презентації учнів, швейне обладнання і пристрої, тканина.

Тип заняття: комбіноване

Хід заняття

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Повторення вивченого матеріалу.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Мотивація теми.

Тема нашого уроку «Технологія виконання оздоблювальних елементів». Сьогодні ми знайомимось з такими оздоблювальними елементами як вишивка ручними швами, бісером, машинна вишивка, аплікація, штучні квіти, плетені елементи, макраме, і. які ви мали опрацювати в групах для домашнього завдання СЛАЙД 1

Групи учнів знайомлять аудиторію зі змістом своїх досліджень

ІV. Вивчення нового матеріалу.

        • Вишивкою називають техніку прикрашання текстильного чи іншого виробу за допомогою різного виду стібків, а також перлами, бісером, коштовним камінням тощо. СЛАЙД 2

        • Вишивка ручними швами (повторення різних видів швів) СЛАЙД 3, 4

        • Машинна вишивка СЛАЙД 5, 6

        • Вишивка бісером СЛАЙД 7, 8

        • Аплікація: вид оздоблення, коли на тканину, трикотаж, шкіру ,замшу нашивають візерунок або орнамент, виконаний з іншого матеріалу (накладне шиття) СЛАЙД 9, 10

        • Штучні квіти СЛАЙД 11, 12

        • Плетені елементи, вив'язані гачком чи спицями СЛАЙД 13, 14

        • Макраме: це один з видів декоративно -прикладного мистецтва, основою якого є плетіння (зав'язування) вузликів. Макраме в перекладі з арабської означає тасьма, мереживо, а з турецької - шарф, серветка з бахромою

СЛАЙД 15, 16

V. Вступний інструктаж

З технологією виготовлення багатьох видів оздоблення ви знайомі з попередніх класів, з іншими знайомились на заняттях гуртка. Вашим практичним завданням буде не просто виконання певних елементів оздоблення, а використовуючи метод фантазування створити об’єкти (орнаменти вишивки, ескізи аплікації, узори плетених елементів тощо), які б можна було б використати у реальних виробах, пам’ятаючи про існування золотого правила оздоблення: «Єдність форми та оздоблення». Використовуючи метод « Навчаючи – учусь», ви маєте можливість передати свої знання однокласникам.

VІ. Практична робота учнів (робота в групах )

Повторення ПТБ при виконанні ручних, машинних та прасувальних робіт

Інтерактивна вправа «Навчаючи - навчаюсь»

Завдання групам (дівчатка об’єднуються в нові групи)

    • роздивіться уважно способи оздоблення виробів,

    • ознайомтесь з інструкційними картками,

    • виконайте на зразках оздоблювальні елементи, враховуючи інструктаж, не забуваючи про ТБ, інструкційні картки, власні напрацювання, натхнення та творчість

    • надайте допомогу в разі необхідності однокласникам

    • виберіть спікера та презентуйте творчу розробку ( показ об’єктів, екскурсія на виставку, вірші)

VІІ. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Гра « Модельєр »

Тепер уявіть себе модельєрами. Вам пропонують зразки (на картках) готового одягу. Завдання: підібрати оздоблення із сьогоднішніх елементів для пальто, костюмів, шкільної форми і пояснити, чому ці і не інші елементи ви вибрали. Будьте обережними: з цих речей є виріб, який не потребує оздоблення, знайдіть його і поясніть "чому»? Ця робота покаже, як ви дізналися матеріал. Час виконання роботи - 10 хвилин.

VІІІ. Заключний інструктаж

  • аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаної роботи;

  • виставлення і мотивація оцінок;

IX. Прибирання робочих місць.

X. Домашнє завдання

Провести дослідження наступних видів оздоблення: (тасьма, шнури, сутаж, рулик, кант, помпони, бахрома, китиці )

Крузер Ганна Василівна

керівник гуртка «Театр мод»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Театр мод»

Тема. Технологія виконання оздоблювальних елементів (тасьма, шнури, сутаж, рулик, кант, помпони, бахрома, китиці)

Мета:ознайомити учнів з видами оздоблення одягу, способами обробки, сформувати навички виконання оздоблювальних елементів;

виховувати художній і естетичний смак, творче ставлення до праці, охайність в роботі, уважність;

сприяти розвитку просторової уяви, творчого мислення, художніх здібностей, фантазії, розвивати в учнів уміння та навички, необхідні для вирішення нестандартних завдань, що зумовлені змістом уроку, навички самостійного пошуку шляхів з’ясування істини, самостійного здобування нової інформації, заохочувати прагнення до використання знань у практичній діяльності;

Обладнання та інструменти: проектор, електронна презентація, набір інструкційних карт « Технологія виконання оздоблювальних елементів», зразки оздоблення, робочий зошит, презентації учнів, швейне обладнання і пристрої, тканина

Тип заняття: комбіноване

Хід заняття

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Повторення вивченого матеріалу.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Мотивація теми.

Тема нашого уроку «Технологія виконання оздоблювальних елементів». Тасьма, шнури, сутаж, рулик, кант, помпони, бахрома, китиці – всі ці текстильні вироби є оздобленням для одягу,і з якими ми будемо працювати на уроці. Випереджувальні завдання з цієї теми були домашнім завданням для груп . СЛАЙД 1

Групи учні знайомлять аудиторію зі змістом своїх досліджень

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Тасьма: це особлива декоративна тканина, що випускається у вигляді смуг або стрічок різної ширини. Тасьма використовується, як правило, для кінцевої обробки вже готових виробів. СЛАЙД 2, 3

Шнури: вироби із кручених ниток: круглі, плоскі, плетені, в'язані, виті. Використовують для оздоблення одягу, головних уборів, для зав'язування та закріплення деталей.

СЛАЙД 4, 5

Сутаж: вид плоского шнура для оздоблення і плетіння; складається із двох шнурів із спільним переплетенням та заглибленням посередині для зручності прокладання строчки. СЛАЙД 6, 7

Рулик: це смужка тканини, викроєна по косій, шириною 2 -2,5 см; прострочена та вивернута за допомогою голки. Використовують для виготовлення петель, ґудзиків і для оздоби( узори на комірах, кишенях). СЛАЙД 8, 9

Кант: вузька кольорова смужка, оторочка по краю чи шву одягу (викроюється по косій, пришивається до деталі таким чином, щоб кант виступав на 2-3 мм, може протягуватись шнурок). Використовується для оздоблення блузок, плаття, форменого одягу.

СЛАЙД 10, 11

Помпон: це кулеподібна прикраса із будь яких ниток (фр. pompe –пишність, урочистість). В залежності від форми шаблона і вибраних кольорів ниток можна отримати круглі, овальні, різнокольорові помпони. СЛАЙД 12,13

Бахрома: (араб. «mucharramat» – мережива) – тасьма з висячими з одного боку нитками, м'якими волокнами, шнурками або будь-якими іншими підвісками. СЛАЙД 14, 15

Китиці: це жмуток ниток, шнурів, т. д. скріплених в одне ціле. СЛАЙД 16, 17

V. Вступний інструктаж.

Гра «Секрети творчості»

У ході підготовки до гри учні класу утворюють декілька творчих груп,

кожна з яких вивчає запропоновані вчителем елементи оздоблення. З допомогою випереджаючих завдань вони вивчають літературу, опрацьовують інтернет – ресурси, розглядають зразки, обирають декілька найкращих з них, готують запитання для інших учасників гри. Під час гри кожна творча група представляє обранi оздоблення та ставить іншим групам запитання про використаний матеріал, інструменти, естетичне оформлення та інше. Правильні вiдповiдi оцінюються балами.

Перемагає група, що набрала більше балів.

VІ. Практична робота учнів (робота в парах )

Повторення ПТБ при виконанні ручних, машинних та прасувальних робіт

Використовуючи інструкційні картки, отримані знання з попередньої гри, виготовити оздоблювальні елементи (на зразках), виконати захист своїх робіт.

VІІ. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Використання метода « Акваріум»

Група учнів, які перебувають в « Акваріумі», обговорює роль та доцільність використання різних видів оздоблення, його відповідність призначенню одягу ( клас в обговорення не втручається).

Після закінчення дискусії клас обговорює чи згідні учні з думками групи, чи було рішення групи достатньо аргументованим, доведеним, який з аргументів був найпереконливішим.

VІІІ. Заключний інструктаж:

  • аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаної роботи;

  • виставлення і мотивація оцінок;

IX. Прибирання робочих місць.

X. Домашнє завдання

Розробити критерії оздоблення виробу самостійно.

Олійник Наталія Володимирівна

керівник гуртка «Бісероплетіння»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Баговицька ЗОШ І-ІІІ ст

Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння»

Тема: Бісерне рукоділля як вид декоративно-прикладного мистецтва. Історичні відомості про походження, виробництво і застосування бісеру та бісерного рукоділля

Мета:

Навчальна - на основі узагальнення літературних джерел та вивчення зразків прикрас ознайомити учнів з художньою цінністю одного з маловідомих видів народного прикладного мистецтва – нанизування бісеру – і повернути йому заслужену славу. Вивчити основи мистецтва нанизування бісеру, яке ввібрало в себе багатовікову історію народу, його традиції, уявлення про красу і гармонію.

Виховна - вуиховувати в учнів естетичний смак, творчий підхід до завдання.

Розвивальна - розвивати у школярів інтерес до бісерного рукоділля, до його історичного коріння та витоків.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу

Обладнання (матеріали та інструменти): журнали, книги, зразки бісерних прикрас та виробів з бісеру, планшет „Різновиди бісеру”.

Методи та прийоми: пояснення, бесіда, демонстрування, аналіз.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань

Питання для повторення:

1. Що вам відомо про походження бісеру?

2. Яка історія слова „бісер” ?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок

Вступна бесіда.

Багато часу минуло з тих пір, коли на зміну примітивним прикрасам людини — таким, як різноманітні мушлі, зуби та хребці тварин, камінці, кульки з глини, насіння рослин — прийшло скляне намисто. Великі намистини з непрозорого скла завдяки вдосконаленню технології виготовлення з часом ставали дедалі дрібнішими. Так з'явився бісер — дрібні круглі або гранчасті намистинки зі скла, фарфору або металу з наскрізними отворами для нанизування. Разом з намистом і перлами бісер використовували для виготовлення прикрас та в різних художніх рукоділлях—вишивці, плетінні, інкрустації. Оздоби з бісеру посідали значне місце у святковому та буденному одязі народів світу.

Походження бісеру. Виробництво його та застосування.

Батьківщина бісеру — Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлинки, які по-арабському називалися «бусра» (у множині «бусер»), звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою і предметом мінової торгівлі.

Виготовлення бісеру є одним з процесів обробки скла. Майстер-склодув з краплі розплавленої скляної маси видував трубочку ма­лого діаметра, яку дрібно нарізали й висипали на сито для вилу­чення осипу (брухту). Потім скляні зерна закладали в барабан із зволоженою сумішшю вугілля, вапна та вогнетривкої глини. Барабан обертався, а суміш заповнювала отвори скляних зерняток. Щоб згладити нерівності скляної поверхні та надати зернам круглястої форми, їх ставили в піч і розжарювали. Після охолодження бісер відсівали від суміші й за допомогою полірувального порошку повертали йому блиск, втрачений під час розжарювання. Так виго­товляли і стеклярус, який на відміну від бісеру являє собою відрізки скляної трубочки завдовжки три і більше міліметрів.

З часом виробництво бісеру поширилося у багато країн Західної Європи і Сходу.

Найбільшого розквіту виготовлення скляних виробів і бісеру досягло у Венеції, і це давало величезні прибутки республіці протягом кількох століть.

Скломайстерні, які спочатку знаходилися в самій Венеції, у першій чверті XIII ст. винесли за межі міста на острів Мурано. З часом там було створено кілька груп майстрів-бісерників, відповідно до виготовлення різноманітних ґатунків намиста та бісеру. Тут ви­робляли намисто лите й дуте, масивне й легке, однотонне й барвисте а також різноколірний стеклярус та бісер. Венеціанський бісер фарбували ще в сировині, чим досягали міцності фарб та різноманітності кольорів і відтінків.

Венеція постачала бісер на схід і захід, особливо в Європу, де влаштовувалися ярмарки продажу бісеру. Він був предметом мінової торгівлі з народами Африки та Азії. За бісер вимінювали прянощі, золото, тканини, хутра. Особливого піднесення виготовлення бісеру у Венеції досягло наприкінці XV — на початку XVI ст., коли розпочалася торгівля з туземцями Америки. Американські індійці оздоблювали вишивкою з венеціанського бісеру святковий одяг. В основі візерунків лежали геометричні або стилізовані рослинні мотиви. У наш час різноманітні прикраси, виготовлені руками американських індійців, виконані в народних традиціях і сучасних формах, мають великий попит серед місцевого населення й туристів.

Як свідчать археологічні розкопки, початок скловиробництва в Чехії сягає середніх віків. Технологія виготовлення скла була за позичена з сусідніх країн, але швидко виняткова прозорість, чистота й міцність його принесли чеським майстрам славу, яка збереглася і до нашого часу. Вони створили технологію виготовлення тугоплавкого скла, у якому замість соди використовували деревний попіл. Наприкінці XVII — початку XVIII ст.: чеське скло мало велику популярність не тільки в Європі, а й у далеких заморських країнах. Найбільшого розквіту виробництво бісеру досягло в першій чверті XIX ст., коли завдяки конкуренції Венеції та Чехії ринок наповнився бісером найрізноманітніших форм, кольорів, розмірів (від 0, 5 до 5 мм) та прозорості. У другій половині XIX ст. богемський бісер починають виготовляти машинним способом, він стає дешевшим за венеціанський і користується більшим попитом. Та поступово виробництво бісеру зменшується у зв'язку з занепадом різних рукоділь, які були дуже популярні в багатьох країнах світу протягом кількох століть. Бісер стає грубішим, зовсім зникають намистинки дрібних розмірів, збіднюються барви.

На території нашої країни бісер був відомий ще за часів Київської Русі, про що свідчать археологічні дані і письмові джерела. Наші предки знали скляне намисто й бісер не тільки завдяки торговим відносинам з країнами Близького Сходу та Візантією. Численні вироби й прикраси із скла, знайдені в похованнях VIII— XII ст., свідчать про широкий розвиток склоробної справи на Русі. Тут із скла виготовляли предмети побуту й прикраси, ним оздоблювали одяг. Скляне намисто, персні й браслети з непрозорого, на­півпрозорого та прозорого скла різноманітних кольорів (переважно зеленого, жовтого, синього, фіалкового та чорного) і найрізнома­нітніших форм виготовляли в невеликих місцевих скломайстернях. Внаслідок навали ханських завойовників виробництво скла на Русі надовго припинилося.

До застосування бісеру в шитті та різних оздобах повернулися знову тільки в XV ст. Його привозили з-за кордону, з Венеції. Він був набагато дорожчим від вітчизняних морських та річкових перлин, і тому ним оздоблювали переважно предмети релігійного культу, речі для царського двору та для аристократів. З нього плели різноманітні сітки, низали торочки й рясна до головних уборів, виготовляли ґудзики й сережки, ним вишивали, оздоблювали одяг та всілякі предмети.

Поступово бісер дедалі більше поширюється в Росії. З XVIII ст. його використовують вже для вишивання та оздоблення одягу, різноманітних побутових предметів у поміщицьких садибах, у мона­стирських майстернях і серед простого населення. Бісер завозили з Венеції, Німеччини та Франції. Крім привізного, у Росії викори­стовували також і місцевий бісер, який виготовляли на деяких при­ватних та казенних заводах в дуже обмеженій кількості. Для навчання бісерній справі на початку XVIII ст. (1724 р. ) Петро І звелів послати за кордон російських майстрів. У середині XVIII ст. виробництво бісеру й стеклярусу намагався налагодити М. В. Ло­моносов, діставши на це в 1752 році дозвіл Сенату. На жаль, май­стерня в Усть-Рудиці під Оранієнбаумом (нині м. Ломоносов) проіснувала лише 10 років і була закрита невдовзі після смерті вче­ного. У своєму вірші «Лист про користь від скла» М. В. Ломоносов присвятив кілька рядків виробам з бісеру.

У бісері так скло, подібне до перлини,

Улюблене всіма, по всій планеті лине.

І носить люд його на півночі в степах,

Так само, як арап на півдні у гаях.

Час найширшого застосування бісеру в Росії — це кінець XVIII — перша чверть XIX ст. Вишивали, в'язали, ткали, плели, оздоблювали найрізноманітніші предмети побуту — панно, подушки й подушечки, гаманці, кисети, підстаканники, чохли для окулярів, ножиць і олівців, кільця для серветок, підв'язки, шнурки. Бісером оплітали пляшки, флакони для парфумів; нитки бісеру вплітали в пряжу тощо.

Наприкінці першої половини XIX ст. бісерне рукоділля занепадає майже в усіх країнах. Знижується попит на бісер, зменшується його виробництво, гіршою стає якість, зникає бісер дуже дрібних ґатунків, не випускаються спеціальні голки та гачки для виготовлення оздоб.

У Росії бісерне рукоділля залишається подекуди в провінції. У другій половині минулого століття бісер знаходить прихильників серед сільського населення багатьох районів Росії та України. Його застосовують у виготовленні всіляких прикрас. З часом ви­готовлення виробів з бісеру стає народним художнім промислом.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. кустарні майстерні Київської, Московської, Казанської та деяких інших губерній виготовляли бісер для потреб місцевих ремісників та рукодільниць, але основну масу його, як і раніше, ввозили з-за кордону.

Мистецтво виготовлення прикрас з намиста, бісеру й стеклярусу збереглося в деяких країнах світу до нашого часу. Бісер застосо­вується в костюмах народів Болгарії, Румунії, деяких штатів Індії, в країнах Америки та Океанії. Тепер основним постачальником бісеру в країни Європи та Азії є Чехословаччина.

V. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок

Читання схем виробів з бісеру.

Розробка нескладної композиції.

А) Характерні елементи читання схем виробів з бісеру.

Б) Характеристика умовних позначень схем.

В) Демонстрація прийомів розробки композицій.

Складання візерунків.

Узори для прикрас слід підготувати заздалегідь, хоч багато майстринь складають їх „з голови” у процесі нанизування. Ажурним прикрасам більш притаманні геометричні орнаменти, запозичені з вишивок і тканих виробів та пристосовані для нанизування. Для мозаїчних І тканих прикрас використовують узори рослинних орнаментів. Для складання та перезнімання узорів заготовляють „канву”: для ажурних прикрас у вигляді косої сітки, для тканих — у вигляді дрібних клітинок. На „канву” переносять зразок, взятий з альбому або готового виробу.

Узор ґерданів складають з двох смужок стрічки й медальйона — чотири, п’яти або шестикутника (мал.1), який роблять на одне вічко (для ажурних) або на одну клітинку (для тканих) ширшим для з’єднання кінців смужки ґердана (мал.2). Узори малюють знизу в гору. У такій самій послідовності слід нанизувати бісер.

Чим більше зерен доводиться на кожну ділянку площі виробу, тим сильніше узор з бісеру нагадує первинний ескіз, оскільки на деякій відстані від очей дрібні зерна зливаються між собою, і малюнок не сприймається як дробовий, зібраний з безлічі дрібних фрагментів.

Для розробки робочих малюнків необхідно мати папір „в клітинку” і набір кольорових олівців або фломастерів. Один із способів складання малюнків — викреслювання на папері сітки (із сторонами ромба 1x1 або 1,6x1, 5 сантиметра) для ажурних виробів і дрібних клітинок (2x2, 3x3 міліметра) для тканих (мал. 3 а). На „канву” кольоровими олівцями наноситься орнамент. Такий спосіб виконання робочого малюнка зручний в тому випадку, якщо узор складається з простих геометричних фігур. На „канві” чітко показано напрям ниток узору, але не враховується кількість бісеринок, необхідних для виконання кожного осередку, і розрахунок бісеринок проводиться безпосередньо під час плетіння.

Якщо композиція орнаменту складна, при виготовленні робочого малюнка краще викреслювати кожну бісеринку сітки (мал. 3 б). Робота проходить в два етапи. Спершу на сітку кольоровими олівцями наноситься ескіз орнаменту, причому без врахування розташування окремих бісерин. Зафарбовуємо намальовані контури кольоровими олівцями. Після нанесення на сітку ескізу приступаємо до другого, технічного етапу роботи — викреслюванню робочого малюнка. Як мовилося вище, в плетених виробах бісер займає не всю площину, а утворює окремі осередки, і наше завдання так розташувати бісеринки, щоб їх зображення максимально відповідало первинному ескізу. Забарвлена одним кольором ділянка сітки, наприклад пелюстка квітки, утворена з певного числа бісеринок. Обведемо їх яскравішим тоном того ж кольору, виділяючи на загальному фоні колірної плями. Робочий малюнок пелюстки готовий. Подібним же чином опрацьовується решта колірних плям орнаменту. Так у загальних рисах виглядає процес перетворення ескізу в робочий малюнок, по якому можна почати плетіння.

VІ. Узагальнення вивченого

А) Проведення поточного інструктажу.

Б) Контроль за організацією робочих місць.

В) Закріплення нового матеріалу

-Питання для закріплення:

-Що ми називаємо бісером ?

-Що ми називаємо стеклярусом ?

-Від чого пішла назва „бісер” ?

-Яка країна є батьківщиною бісеру ?

-Які види бісеру існували в давнину ?

-Які сфери застосування бісеру ?

VІІ. Підсумок заняття

А) Визначення кращих відповідей і робіт.

Б) Аналіз характерних помилок.

В) Виставлення оцінок.

Г) Домашнє завдання.

Д) Прибирання робочих місць і приміще

Олійник Наталія Володимирівна

керівник гуртка «Бісероплетіння»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Баговицька ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння»

Тема: Виготовлення листочків, квітів з бісеру

Мета: закріпити знання та навички, набуті на заняттях гуртка «Бісероплетіння», виховувати вміння та бажання працювати в команді, розвивати координацію рухів, художнє мислення, зорову пам'ять і творчість вихованців.

Обладнання та матеріали: карта намистинкової доріжки, зразки плетінь, схеми плетінь, картки із завданням, бісер, дріт, олівці.

Тип заняття: заняття-подорож, засвоєння знань, умінь та навичок.

Хід заняття

І. Організація дітей до заняття.

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття.

Сьогодні на занятті ми з вами:

  1. Повторимо назви плетінь.

  2. Творчо попрацюємо над схемою ланцюжка.

  3. Повторимо матеріали, які використовуємо на занятті.

  4. Виконаємо колективну роботу «Весняна гілочка».

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності дітей.

Наша подорож починається. Запрошую вас до Намистинкової доріжки.

За допомогою карти будемо мандрувати вказаним маршрутом.

Карта Намистинкової доріжки

  1. Намистинка Весняна

Гра «Весняна рима» (розвиток уваги та кмітливості)

Скажіть яка іде весна?

Чудова, ніжна… (чарівна)

Хоч де-не-де ще сніг лежить,

Та вже дзвінкий струмок … (біжить)

Веселе сонечко розквітло, весна лежить прозора й… (світла)

На трави розсипа росу, дарує щастя і … (красу)

І квіти землю одягає, і пісню радості… (співає)

А по шляху по весняному, вертаються пташки… (додому)

Весні завжди раділи діти, летять метелики на… (квіти)

І кожен день на ній обнова, вона завжди така… (чудова)

  1. Намистинка «Веселка»

З торбинки по черзі діти достають кольорові смужки з назвами плетінь і прикріпляють їх до зразка на стенді, таким чином в нас вийде веселка.

  1. Заморока

Кожна команда одержує картку з переліком предметів. Треба викреслити зі списку ті предмети, що не мають відношення до бісероплетіння.

Діти працюють командою, потім 1 учень зачитує всі назви і ті, що вони викреслили.

  1. Барвиста стрічка

Кожній дитині дається схема плетіння. Треба придумати та намалювати візерунок. Він має складатися з двох або трьох кольорів.

  1. Намистинка творчості

Гра «Так чи ні»

Повторення техніки безпеки

  1. Ножиці передаємо кільцями вперед. (Так)

  2. Роботу починаємо з дозволу керівника. (Так)

  3. Зберігаємо ножиці і голки в кишені. (Ні)

-3-

  1. Ріж ножицями на ходу. (Ні)

  2. Передавай голку товаришеві тупим кінцем. (Так)

  3. Бісер зберігати в коробочках. (Так)

  4. Дріт тримай на безпечній відстані від товариша. (Так)

ІV. Практична робота

Виготовлення весняної гілочки.

а) Розгляд зразка:

  • яким способом виготовлена квітка (петельним)

  • яким способом виготовлені листочки (паралельним)

  • з якого бісеру виготовляються квіти і листочки (круглого)

б) Необхідні матеріали та інструменти для роботи:

  • дріт, бісер рожевий, зелений;

  • коробочки для бісеру;

  • ножиці, рамка, обмотка.

в) Послідовність виготовлення квітки:

  • на дріт 30 см. набираємо 9 бісерин, проплітаємо в першу, далі повторюємо так само, виготовляємо 5 пелюсток петельним плетінням;

  • тичинки виконуємо голчатим плетінням на дріт нанизуємо 5 бісерин, 1 залишаємо, а через 4 вертаємось назад;

  • листочки виконуємо паралельним плетінням 20 см. набираємо 1 бісерину і проплітаємо її. 2-й ряд – 2 бісерини, 3-й ряд – 3 бісерини, 4-ряд – 4 бісерини, 5-й ряд – 5 бісерин, 6-й ряд зменшуємо на 1 бісерину далі, поки залишиться 1 бісерина.

V. Підсумок заняття

Виготовлені квіти та листочки прикріпляємо на заготовлену рамку.

Ось наша подорож і закінчилась. Ми з вами виконали всі завдання.

Бажаю всім учасникам наполегливості, творчої наснаги, гарного настрою.

Олійник Наталія Володимирівна

керівник гуртка «Бісероплетіння»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Баговицька ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка «Бісероплетіння»

Тема: Виготовлення з бісеру квітки "Підсніжник"

Мета:

Навчальна - навчити плести квітку та листки підсніжника технікою паралельного низання; формувати практичні вміння та навички (визначення центру пелюстки способом з’єднання кінців дроту, розміщення пелюсток у технологічній послідовності, кріплення готового виробу до кошика)

Розвивальна - розвивати вміння підбирати необхідну кольорову гамму для виробу, охайність у роботі; розвивати творчу уяву і фантазію;створити умови для самореалізації творчої особистості вихованців

Виховна - виховання естетичних смаків, працелюбністі, почуття прекрасного.

Обладнання (матеріали та інструменти): бісер зеленого кольору діаметром 4-5 мм., бісер круглий білого та зеленого кольорів, бісер рублений зеленого кольору, флористична стрічка зеленого кольору, дріт мідний для бісеру, волосінь діаметром 0,25 мм, кошик, гіпс, вода; ілюстрації пейзажів з зображенням квітів підсніжника, роздаткові картки зі схемами плетіння композиції "Букет підсніжників", зразки робіт, магнітофон, аудіо запис

Тип заняття: комбіноване (повторення, вивчення нового матеріалу, виконання практичного завдання

Методи та прийоми: пояснення, бесіда, демонстрування, аналіз.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань

Доброго дня, діти! Сьогодні ми з вами продовжимо вчитися плести з бісеру технікою паралельного низання, а що саме ми будемо виконувати на сьогоднішньому занятті ви дізнаєтеся, розгадавши загадку.

ЗАГАДКА

Навесні він у теплі

Проростає з - під землі,

Має трунок, має вроду,

І дарує насолоду.

(Підсніжник)

- Так, молодці, але ми будемо плести не просто підсніжники, а букет підсніжників, які оформимо у ось таку корзинку (демонстрація готового виробу).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вступна бесіда.

Ранньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з'являються ці милі оку паростки. Весна милує своїми білосніжними посмішками. У повітрі стоїть неперевершений аромат. Життя розквітло, знову почалася весна. Першими провісниками весни є "сніжні квіти" - підсніжники. Саме вони мужньо борються з холодною зимою, з'являючись серед снігу. Під назвою "підсніжники" об'єднують декілька рослин первоцвітів. Наукова назва підсніжників - "галантус". В перекладі з давньогрецької, підсніжник означає молочно - квітковий, тому що має білі квіти. Молочно - білі квіти здавна символізують ніжність, чистоту, стійкість, вірність. Інколи підсніжники вважали емблемою надії. Про підсніжники існує багато легенд. Одна з легенд розповідає що коли Бог вигнав з раю Адама і Єву, йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квітки підсніжника. Змерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники вважаються вісниками тепла. А інша легенда розповідає, що плакала снігуронька, проводжала зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози. (додаток 2) - Діти, а хто з вас знає вірші про підсніжники?

(Діти розповідають вірші) (Додаток 3)

Флористична лєнта зеленого кольору; Тож, давайте розглянемо підсніжник на ілюстраціях.

- Яка будова квітки?

(квітка з трьох пелюсток, середина квітки, стебло квітки, маленький та великий листки)

- Розгляньте уважно, бісер яких кольорів нам потрібен для плетіння підсніжника?

(білий бісер – для пелюсток, жовтий бісер для серединки квітки, зелений для листочків)

ІV. Формування і засвоєння нових знань, умінь і навичок

Для плетіння підсніжника нам потрібні такі матеріали:

намистинки зеленого кольору діаметром 4-5 мм;

бісер круглий білого та зеленого кольорів;

бісер рублений зеленого кольору;

дріт мідний для бісеру;

Вазочка.

- Все необхідне лежить перед вами на столах, а також схема виконання роботи.

- Спочатку будемо плести пелюстки квітки за схемою

(демонстраційний показ плетіння пелюстки) (діти плетуть пелюстки під музичний супровід .Пісня "Підсніжник")

- Отже, ми з вами сплели три пелюсточки для нашого підсніжника, а зараз розпочнемо плетіння серединки підсніжника.

(демонстраційний показ плетіння серединки підсніжника) (діти плетуть серединку підсніжника під музичний супровід .)

- Діти, я хочу, щоб ви всі отримали більше інформації про таку чудову квітку - підсніжник. В Україні найбільш розповсюджений підсніжник звичайний, що росте у Закарпатті, Передкарпатті, Українських Карпатах, а також на Правобережжі, Поліссі, Лісостепу і Степу та підсніжник складчатий поширений у Гірському Криму. А всього у світі нараховують близько 18 видів підсніжників. Цікаво, що англійці називають цю квітку сніговою краплею, а німці сніговою конвалією.

V. Фізкультхвилинка

- Працювали, втомилися, а зараз пропоную трішки відпочити.

Посварились дві сестрички (пальці рук закриваються в кулачки)

Розійшлися, хто куди (руки нарізно)

Та невдовзі – помирились, (кисті рук розслабити)

Обнялись – нема біди. (пальці рук згинаються в "замок")

VІ. Практична робота

- Відпочили, діти, а тепер знову до роботи.

- Які елементи підсніжника нам залишилося відтворити? (Великий та маленький листочки)

Тож, розпочинаємо плетіння великого листка за схемою.

Для плетіння великого та маленького листочків візьміть дріт і плетіть способом паралельного низання.

Демонстраційний показ плетіння листочка. (Діти плетуть під музичний супровід. Пісня "Підсніжник".)

Отже, всі частинки нашої квітки готові.

Складіть квітку з трьох пелюсток та серединки, кінці дроту просуньте через отвір намистинки.

Стебло обмотайте зеленою ниткою на довжину близько 1,5 см, вставте маленький листочок і продовжуйте обмотувати до кінця стебла.

Самостійна робота

- Для створення букету нам потрібно п’ять - сім квіточок підсніжника. Ви вже можете зробити їх самостійно за схемою (діти плетуть підсніжники під музичний супровід)

- Складіть букет із підсніжників і листочків, скрутіть кінці дроту та оформіть букет у вазочці.

V. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок

VІ. Узагальнення вивченого

VІІ. Підсумок заняття

- Що нового ви дізналися на занятті?

- Яким способом плетіння виконували роботу на сьогоднішньому занятті?

- А зараз давайте створимо незвичайну виставку робіт, а корзину підсніжників.

(Діти вкладають свої букетики у корзину).

Аналіз виконаних робіт вихованців.

Вдома можете самостійно плести квіточки і використавши всю свою фантазію, зробити виріб з використанням підсніжників.

- Сьогодні, під час заняття, ви отримали цікаву інформацію про підсніжник.

Сподіваюся, що тепер серед вас не буде байдужих до рослин рідного краю, а особливо, представників Червоної книги. Все залежить від вас, в якому місті чи селі будете жити - чи із духмяними, ніжними, запашними квітами, чи...

Вирішуйте самі! Я звертаюсь до вас з проханням: не рвіть даремно квіти, охороняйте ніжні й одночасно тендітні й беззахисні рослини. Вони це краса, а краса, як відомо, врятує світ.

VІІІ. Домашнє завдання

Додатки до уроку

Загадки про підсніжник

Я найперший зацвітаю,

Білим цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку? (підсніжник)

Навесні він у теплі

Проростає з - під землі,

Має трунок, має вроду,

І дарує насолоду. (підсніжник)

Це я першим виглядаю з - під снігу,

Мов вісник настання весни.

Своїм прекрасним білим цвітом,

Пробуджую зимові сни. (підсніжник)

Ця квіточка з'являється

Як тільки тане сніг,

Біленькими дзвіночками

Всміхається до всіх. (підсніжник).

Гарну квітку я в руках тримаю,

Білим цвітом вона розцвітає.

Називають її провісником весни,

Зветься як вона, скажи? (підсніжник)

Легенди про підсніжники

Коли Бог вигнав з раю Адама і Єву, йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квітки підсніжника. Змерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники вважаються вісниками тепла.

А інша легенда розповідає, що плакала снігуронька, проводжала зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники – снігуроньки сльози.

«Богиня снігу народила доньку та назвала її Сніжинкою. Батько вирішив віддати доньку заміж за Північного вітра. На весіллі брат Північного вітру – Південний – запросив її у танок. Це не сподобалося нареченому, і Північний вітер примусив Сніжинку танцювати разом з ним. Танцював і дмухав холодом, від чого гинули троянди, дерева у цвіті, які привіз Південний брат. Сніжинка розпорола пухові перини, які готувала до весілля, і накрила все навколо. Північний вітер схопив Сніжинку і сховав її під чагарником. На прохання Сніжинки Південний вітер її поцілував і вона розтанула, впавши краплею на землю. Розлючений Північний вітер придавив її шматком льоду. З тих пір і знаходиться під ним Сніжинка і тільки навесні, коли Південний вітер обходить свої володіння, вона відчуває його наближення і своїм теплим подихом розтоплює сніг і дивиться на нього своїм ніжним поглядом…»

Вірші про підсніжник

Ще навкруги в лісах лежать сніги,

Та на горбочку, там, де сонечко пригріло,

Розцвів раніше від усіх і глянув навкруги

Малесенький підсніжник білий.

Його в полоні там держав мороз,

Однак не зміг його він загубити:

Квіточка дихала, боролась, їй вдалось,

Нарешті холод розтопити.

Землю промінь зігріва,

Тане сніг, струмок співа,

І краси чудові діти,

Зір наш ваблять дивні квіти.

Ось, підсніжники, дивись,

Поміж снігу розбрелись.

Вже їм холод не страшний,

Ні хуга, ні вітровій.

Їх уже не налякати-

–Вже спішить весна крилата

Орчаківська Оксана Анатоліївна

керівник хореографічного гуртка «Ритми серця»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Орининська ЗОШ І-ІІІ ст.

План-конспект уроку хореографії для учнів молодшої групи хореографічного гуртка «РИТМИ СЕРЦЯ»

Тема уроку: Формування правильної постави засобами фізичних вправ

Мета уроку: укріпити здоровя учнів, формувати правильну поставу, сприяти профілактиці плоскостопості; вироблення гарної ходи, вміння правильно сидіти за партою, виховувати художньо-естетичний смак.

Тип уроку: вивчення та узагальнення знань.

Інвентар: магнітофон, музичні диски,флешка.

Зміст уроку

Дозування

Організаційно-методичні

вказівки

Вступна частина

16 хв

1.Організаційний момент:

-шикування в колону по одному перед входом до зали;

-маршування по колу;

-перебудова на лінії;

- привітання, уклін.

2.Гімнастика для ніг « профілактика плоскостопості»:

-піднімання на півпальцях на місці, не відриваючі носки від підлоги, намагаємося піднімати вище п'яти;

-ходьба на п'ятах, руки за спиною;

-ходьба на носках, руки за головою;

- перекати з п'ятки на носок, руки на поясі;

-підводитися на носки і опускатися на всю стопу.

3. Розминка по колу:

-перешикування з кола на лінії;

- танцювальний крок з носка;

- кроки на півпальцях;

- кроки на п’ятках;

-кроки з чергуванням півпальці-пятки.;

-кроки з високим підніманням стегна;

-кроки на зовнішній та внутрішній стороні стопи;

-підскоки з високо піднятими колінами;

-біг з натягнутими підйомами вперед-назад-в сторони;

-галоп правим та лівим боком;

4. Вправи для вирівнювання дихання обличчям в коло:

- вправа «Квітка».

-вправа « До сонечка».

5. Вихід на робочі місця на середину зали.

3 хв

4 хв

6 хв

2 хв

1 хв

Під звуки маршу зайти до зали.

Перевірка постави й рівняння.

Перевірити наявність учнів.

Провести інструктаж з техніки безпеки.

Музичний супровід -2/ 4.

Розігріти мязи ніг і ступнів.

Використовувати показ, заохочення, похвалу.

Музичний супровід -2/ 4.

Підготувати мязи тіла до більшого навантаження.

Кожен рух виконується на 1-8 такти.

Під час ходи діти тримають руки на талії. Правильно тримати корпус, руки, голову.

Зробити носом спокійний тривалий вдих. Затримка дихання. На тривалому видиху тихо промовити «АХ!».

Підняти руки через сторони вгору, зробити вдих через ніс. Через боку опустити руки і тихо промовити на видиху «Ф-ф-ф».

Діти йдуть по колу один за одним та шикуються у лінії.

Основна частина

21 хв

1.Партерна гімнастика:

-вправи для ступнів

-розведення ніг в сторони і схрещування прямих ніг;

-згинання й розгинання ніг в колінах, сидячи.

-почергове підняття колін до долоні однойменної руки;

-пересування вперед на сідничних мязах;

-лежачи на спині, почергове згинання й розгинання ніг в колінних, тазостегнових й гомілковостопних суглобах-«велосипед».

-лежачи на спині, руки прямі в горі-одночасно з махом рук перейти в положення сидячи;

-стійка на лопатках;

-вправа «місток»;

-лежачи на животі «корзинка»;

-вправа «лотос».

-«хвиля»- стоячи на колінах, руки опущені вздовж тулуба, спина пряма; сісти на підлогу з права, плавно руки опущені вниз зліва ; встати на коліна, руки підняти вгору

-«почергове витягування стопи»-сісти на підлогу з опорою руки ззаду,правий носок витягнути, намагаючись торкнутись великими пальцями підлоги, лівий носок тягнути на себе,Повторити 8 разів.

«Хлопці сіли прямл, спинки випрямили, колінки притискаємо до підлоги,щоб та ж мураха не міг проскочити»

14 хв

2 хв

3 хв

2 хв

3 хв

Словесна вказівка:сісти на підлогу з витягнутими ногами вперед, спина рівна.

Вправи виконуються в повільному темпі фронтально під музичний супровід (муз. розмір 3/4). Максимально слідкувати за корпусом. Виконувати в повільному темпі. Дихання спокійне.

При цьому лопатки, сідниці, гомілки ніг і п’яти повинні фіксуватися відчуття постави контролюється самою дитиною.

Підстраховувати учнів.

Заключна частина

5 хв

1.Рухлива гра «Тримайся завжди прямо».

2.Підсумки уроку.Уклін.

3 хв

2 хв

Діти перед дзеркалом приймають правильну поставу і йдуть простим кроком із зміною темпу, переходять на біг. За сигналом швидко займають свої місця перед дзеркалом. Один з учасників перевіряє поставу і робить зауваження.

Похвалити учнів, підвести підсумки уроку. Організовано вивести дітей з хореографічної зали.

Паладійчук Анатолій Михайлович

керівник гуртка «Вокальний спів»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Орининська ЗОШ І-ІІІ ст.

План-конспект заняття гуртка «Вокальний спів»

Тема заняття: Робота над дикцією і артикуляцією у вокальних вправах і музичному творі з починаючими вокалістами.

Рівень навчання: початковий

Тип заняття: комбінований

Мета: Розвиток артикуляційного апарату вокаліста за рахунок відпрацювання правильної вимови слова під час виконання музичного твору.

Завдання:

освітні:

- вчити правильній вимові скоромовок;

- вчити проспівувати дикційні обороти в музично-тренувальному матеріалі і при виконанні музичного твору;

- ознайомити з поняттями: дикція, артикуляція;

розвиваючі:

- розвивати співочий артикуляційний апарат ;

- формувати навички фразування музично-вокального твору на дикційну опору;

виховні:

- формувати мовну культуру;

- виховувати уважність і сумлінне ставлення до праці;

- виховання усвідомленого підходу до навчання.

Методи навчання:

- наочний (слуховий і зоровий);

- словесний (розповідь, пояснення, діалог);

- ілюстративний в поєднанні з репродуктивним (вокальний показ учителем і відтворення почутого учнем);

- емпіричний метод (метод практичного пошуку зрозумілих для дитини слів, визначень для опису вокальних прийомів).

Методичні прийоми:

- творчі завдання і питання, які спонукають розумову діяльність;

- спонукання до самоконтролю;

- промовляння тексту пісні «співуче»;

- заохочення (з метою стимуляції їх інтересу до занять) як спосіб викликати позитивні емоції.

Обладнання та матеріали:

- баян;

- комп’ютер;

- звукова підсилювальна апаратура.

Методичне забезпечення заняття:

- плакат з теми «Дикція та артикуляція» або «Будова голосового апарату»;

- структура заняття.

Хід заняття

Вступна частина (30 хвилин)

I. Організаційний момент. (3 хвилини)

Тема нашого заняття - «Дикція та артикуляція у виконанні вправ і вокального твору». Сьогодні ми будемо працювати над розвитком артикуляційного апарату, над чіткою і правильною вимовою слів при виконанні пісні.

II. Пояснення теми. (5 хв.)

Дикція - це чітка, ясна, розбірлива вимова (проспівування) всіх звуків тексту. Залежить вона від активності губ і язика, правильного дихання і артикуляції в цілому. Людина з хорошою «дикцією» економно витрачає повітря, у неї відсутні сторонні додаткові звуки.

Формування мови здійснюється артикуляційним апаратом. До нього відносяться губи, язик, щелепи, гортань з голосовими зв'язками, зуби.

(Показ плаката: будова голосового апарату).

Робота апарату артикуляції (далі - АА) для досягнення гарної дикції називається артикуляцією. Правильна робота АА дозволяє зробити звучання голосу красивим. Для цього необхідно не затискати нижню щелепу, а вільно її опускати, мова має бути м'якою, вільною, м'якою піднебіння - «на позіху», гортань опущена. Можна уявити, що в роті лежить гаряча картопля, або маленька слива.

III.Підготовка співочого апарату до процесу фонації (8 хв)

Дихальні вправи.

Вправа на тренування черевного преса: активні рухи передньої стінки живота ("випинання" - при вдиху, "втягування" - при видиху). Необхідно стежити за тим, щоб при вдиху не піднімалися плечі, не напружувалися м'язи шиї.

Надуй кульку. «Надуваючи кульку» широко розвести руки в сторони і зробити глибокий вдих, потім повільно зводити руки, з'єднуючи долоні перед грудьми і видуваючи повітря - «ссс». Для правильного вдиху рекомендуються порівняння: «Вдихни так, щоб повітря дійшло до пояса», «вдихни глибоко, із задоволенням, як ніби нюхаєш запашну красиву квітку». Взявши подих, не слід відразу видихати повітря. Необхідна невелика затримка дихання, потім дуже економний, тривалий видих.

Вправа «Обійми плечі» (Вдих на стисненні грудної клітини).

  Початкове положення: встаньте прямо. Руки зігнуті в ліктях і підняті на рівень плечей кистями один до одного. У момент короткого галасливого вдиху носом кидаємо руки назустріч один одному, як би обіймаючи себе за плечі. Важливо, щоб руки рухалися паралельно один одному, а не навхрест. Руки повинні рухатися паралельно, їх положення протягом усього вправи міняти не можна.

      Вправа «Насос». Початкове положення: встати прямо, руки опущені. Злегка нахиліться вниз, до підлоги: спина кругла (а не пряма), голова опущена (дивиться вниз, в підлогу, шию не зволікати і не напружувати, руки опущені вниз). Зробіть короткий галасливий вдих в кінцевій точці поклони («понюхайте підлогу»). Злегка підніміть, але не випрямляйтеся повністю - в цей момент абсолютно пасивно йде через ніс або рот.

Знову нахиліться і одночасно з поклоном зробіть короткий голосний вдих. Потім, видихаючи, злегка випрямтеся, випускаючи повітря через рот або ніс. «Шину накачуйте» легко і просто в ритмі стройового кроку.

     Вправа «Великий маятник» («Насос» + «Обійми плечі»). Початкове положення: встаньте прямо. Злегка нахиліться до підлоги (руки тягнуться до колін, але не опускаються нижче них) - вдих. І відразу ж без зупинки злегка відкиньтеся назад (трохи прогнувшись у попереку), обіймаючи себе за плечі, - теж вдих. Видих пасивно йде між вдихами - рухами. Отже: уклін підлозі, руки до колін - вдих, потім легкий прогин у попереку - зустрічний рух рук зі злегка відкинутою головою (теж вдих).

Мета - розвиток навичок тривалого співочого дихання.

ІV.Артикуляційні вправи.(4 хвилини)

Артикуляційна гімнастика («язичок», робота м'язів губ).

Скоромовки: «Від тупоту копит пил по полю летить» - на глухі приголосні;

«На мілині лінивого лосося ловили» - на роботу кінчика язика. Проговорюються по 3 рази на одному диханні.

Мета - активізувати артикуляційний апарат.

V.Розспівка (10 хвилин)

Вокальні вправи

Формування високої позиції звуку, округлості голосного, гострого інтонування терцевих тонів, опорного дихання.

Вправа на роботу кінчика язика: вгору по звуках Т53 на склади «ля-ле-лю», вниз - поступовий рух від 5 сходинки до 1 на склади «ля-ли-ле-лі-лю».

Поспівка "Киця"

Киця зажурилася,

Звечора не вмилася,

Ой- ой-ой.

Основна частина (60 хвилин)

Робота над дикцією і артикуляцією у пісні «Буде Україна на землі» муз. і сл. Н. Май

Педагог: Давайте згадаємо пісню «Буде Україна на землі», яку ми розучили на попередньому занятті. (Розучили мелодію по фразах)

1. Бесіда про настрій пісні (радісна, патріотична, піднесена).

2. Перевірка домашнього завдання

-вам потрібно було відзначити опорні слова в кожному рядку 1-го куплета і приспіву

1. Ми твоє майбутнє Україно,

Твої вірні доньки і сини

І допоки наша пісня лине-

Буде Україна на землі.

П-в:

На землі, на землі буде Україна на землі.

Знаю я, віриш ти,- буде Україна на землі.

2.Тільки у єднанні наша сила,

У піснях, що знає цілий світ.

То земля квітучая зростила

Наш козацький український рід.

П-в.

Там де гори полонини

І хатина край села

Споришевая стежина

Аж до річки пролягла.

Зацвіте в саду калина,

Забуяє білий цвіт,

Заспіває пісню цілий світ!

П-в 2р.

3. Прочитати текст, виділяючи опорні слова (спочатку в рядках, потім в куплеті і в пісні), що дозволяє відчути зміст фрази, куплета, а після, при співі, використовувати правильну інтонацію, емоційно забарвити текст, зробити відповідну кульмінацію.

4. Прочитати 1 куплет «співуче» - протягувати голосні і коротко вимовляти приголосні:

Ми тво-є май-бут-нє У-кра-ї-но,

Тво-ї ві-рні донь-ки і си-ни

І до-по-ки на-ша піс-ня ли-не-

Бу-де У-кра-ї-на на зе-млі.

Особливості вимови в приспіві:

На землі, на землі буде Україна на землі.

Знаю я, віриш ти,- буде Україна на землі.

Мета - відпрацювати правильну вимову тексту.

5. Виконання 1 куплета і приспіву спочатку в повільному темпі (стежити за виконанням попереднього завдання), а потім в темпі пісні, звертаючи увагу на смислове навантаження фраз.

IV. Заключний етап. (5 хвилин)

Підведення підсумків

Паладійчук Анатолій Михайлович

керівник гуртка «Вокальний спів»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Орининська ЗОШ І-ІІІ ст.

План-конспект заняття гуртка «Вокальний спів»

Тема: КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ

Мета:

навчальна: розширювати знання учнів про пісні календарно-обрядового циклу – духовну основу життя народу; закріпити знання учнів про народні обрядові пісні, зокрема колядки і щедрівки; увести учнів у світ творчості Василя Барвінського та продемонструвати зв'язок між народною і професійною музикою; розучити колядку «Бог Предвічний»; формувати вміння емоційно, виразно та творчо виконувати обрядові пісні;

розвивальна: сприяти розвитку артистичних здібностей та інтересу до народної творчості;

виховна: виховувати музичний смак, любов і повагу до традицій українського народу та бажання зберегти і передати ці скарби наступним поколінням.

Дидактичний матеріал:

• В. Барвінський. Фортепіанний цикл «Колядки і щедрівки».

• Колядки «В глибокій долині», «Добрий вечір тобі» - виконання.

• Колядка «Бог Предвічний» - розучування.

• Репродукція картини В. Іваніва «Щедрий вечір» - огляд, творча інтерпретація.

Демонстраційний матеріал: репродукція полотна В. Іваніва «Щедрий вечір», ілюстрації.

Роздатковий матеріал: тексти колядок і щедрівок.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми і завдань заняття гуртка

- На сьогоднішньому занятті у центрі нашої уваги колядки і щедрівки – це пісні народних зимових обрядів. На нас чекає цікава і захоплива мандрівка до світу обрядової народної творчості. А ще ми ознайомимося із професійною музикою. Створеною на основі колядок і щедрівок. Отож, почнемо.

ІІІ. Актуалізація знань учнів

На уроках музичного мистецтва ми вже знайомилися із народними календарно-обрядовими піснями, що пов’язані із зимовими святами.

- Як називаються такі пісні? Наведіть кілька прикладів таких пісень.

- Яке свято українці величали колядами, а коли співали щедрівки?

- А які почуття і образи втілені в колядках?

- Які засоби музичної виразності передають ці почуття?

- Великої наспівності та плавності додають широкі розспіви .

4. Розспівування

  • Розвиток і закріплення музичного слуху на ладовій основі;

  • координація слуху з голосом;

  • вироблення правильної вимови голосних і приголосних;

  • вироблення вокально-технічних навичок;

  • розвиток співацького «ланцюгового» дихання.

5. Виконання вивчених колядок і щедрівок. «В глибокій долині» та «Возвеселімся».

- Виконаймо колядку і щедрівку, поринувши в атмосферу цього чудового свята. Пам’ятайте про правильну співоцьку поставу.

(Художнє виконання пісень)

6. Розучування колядки «Бог Предвічний»

• Демонстрація пісні.

• Визначення побудови музики, до якої належить пісня.

• Словникова робота.

• Визначення характеру виконання.

• Пофразове розучування партій І та ІІ голосів.

• Виконання першого куплету колядки.

7. Перегляд репродукції картини В.Іваніва «Щедрий вечір"

- Щойно ми відчули, як пісенна творчість передала нам атмосферу свята. Проте ми вже знаємо, що ті самі почуття й життєві явища по-різному відображаються у різних видах мистецтва, адже мова (засоби виразності) різних видів мистецтв є різною.

- Порівняйте образи на картині із образами народних пісень і скажіть, чи вдалося художникові передати атмосферу народного свята.

- Хоча мова образотворчого мистецтва відрізняється від вави музичного мистецтва, проте ці твори об’єднує єдиний образ – образ емоційного піднесення, радості, світла і духовної чистоти.

(Демонстрація репродукції картини)

8. Слухання фрагмента із фортепіанного циклу «Колядки і щедрівки»

В. Барвінського.

- Українська народна музична спадщина – це душа народу й невичерпне джерело професійної музичної творчості. Як ви вже знаєте, професійні композитори часто зверталися до календарно-обрядових пісень. Беручи за основу мелодику веснянок, колядок і щедрівок, вони створювали нову інструментальну музику. Український композитор ХХ століття, наш земляк Василь Барвінський написав унікальний фортепіанний цикл «Колядки і щедрівки» Він містить 22 фортепіанні обробки українських колядок і щедрівок. Сьогодні ми прослухаємо фрагмент із цього циклу.

Проблемне завдання

• Чи вдалося композиторові передати красу народних пісень та обрядів.

(Слухання та обговорення фрагмента )

9. Підсумок заняття.

Підлісний Сергій Павлович

керівник гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE»»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Баговицька ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE»

Тема: «Робота над динамічними відтінками. Ознайомлення з музичними терміном «тембр»

  

Тема заняття: Робота над динамічними відтінками. Ознайомлення з музичними терміном «тембр».

Мета: Формувати вміня та навички у вокально-хоровій роботі.

  • Розвинути чистоту інтонування, темброве забарвлення голосу, відпрацювання правильної подачі звуку під час виконання музичного твору.

  • Поглибити художню культуру учнів під час виконання твору.

  • Виховувати стійкий інтерес до музичної культури.

Музичний матеріал: "Оберіг" сл. і муз.: Ігоря Дріжчаного; «Весела. Сумна» Л.Бетховена;

Обладнання: синтезатор, ноутбук, аудіо-система, фонограми пісень (-).

Хід заняття

  1. Організаційний момент.

Музичне вітання.

  1. Акуалізація опорних знань.

Пропоную вам прослухати уривок композиції Мирослава Скорика «Мелодія» у виконанні симфонічного оркестру.

  • Який на вашу думку характер прослуханого музичного твору? (заспокійливий, мелодійний, приємний).

  • Як ця музика вона вплинула на ваш настрій? (зняла втому, підняла настрій).

3. Повідомлення теми та мети заняття.

Сьогодні на занятті ми з вами продовжимо роботу над нашими піснями, в процесі роботи над якими будемо розвивати вокальні здібності, вчитися співати злагоджено, в унісон, правильно округлювати звуки та фаріювати динамічними відтінками. Також ознайомимося з музичним терміном, який називається «тембр», дізнаємося, яке значення має тембр для людини.

4.Основна частина.

4.1 Пояснення навчального матеріалу.

Тембр - це індивідуальне забарвлення голосу кожної людини. У спілкуванні з іншими людьми тембр має велике значення. Психологи стверджують, що у спілкуванні людей тембр голосу має не менше значення, ніж зовнішність, манери та ерудиція. Людина з приємним тембром голосу може переконати співрозмовника в своїй правоті, схилити його на свій бік, може швидше добитися кар’єрного росту. І навпаки, людина з неприємним тембром голосу може бути в житті менш успішна.

Тембр має свої ознаки, які можна назвати приємними і неприємними. Я вам буду називати слово, а ви скажете, до якого, приємного чи неприємного, тембру вона відноситься.

Перелік слів: спокійний, невпевнений, мелодійний, гугнявий, безбарвний, теплий, дружній, виразний, природний, верескливий, писклявий, хрипкий, упевнений, напружений, млявий, довірливий, плаксивий, боязкий.

Хочу вам сказати, що тембр голосу можна змінити, якщо постійно виконувати спеціальні вправи. Наприклад, з невпевненого, безбарвного, млявого можна зробити упевнений, виразний, спокійний. Для цього потрібно постійно прислухатися до свого голосу і вчитися вимовляти слова упевнено, виразно, спокійно. В спілкуванні з іншими слід постійно слідкувати за своєю мовою. Старатися дотримуватися відповідного тону залежно від ситуації. Завжди пам’ятайте: не говоріть з людьми таким тоном, якого самі не любите.

Отже, кожен з нас має старанно працювати над тим, щоб виробити приємне забарвлення тембру свого голосу. Так само і під час співу: для того, щоб ваші голоси звучали гарно, злагоджено, в унісон – ви маєте слухати одне одного, правильно округлювати звуки, не кричати, а дотримуватися тих динамічних відтінків, які є у творі.

А зараз проаналізуємо з вами динамічний рух пісні. Динаміка в музиці — одна зі сторін організації музики, тісно пов'язана з силою звучання, дією різних акустичних компонентів.

Основні позначення динаміки:

Forte (італ. forte, читається фо́рте) — голосно, сильно.

Piano (італ. piano, читається піа́но) — тихо, слабо

Проміжні градації динаміки:

Mezzoforte (італ. mezzo-forte, читається ме́цо-форте) — помірно голосно:

Mezzopiano (італ. mezzo-piano, читається ме́цо-піано) — помірно тихо і т. д.

Максимальна та мінімальна динаміка позначається двома або більшою кількістю знаків, наприклад:

Fortissimo (форти́симо, італ. fortissimo) — дуже голосно,

Pianissimo (піані́симо, італ. pianissimo) — дуже тихо.

Для позначення поступової зміни гучності використовуються такі терміни

креще́ндо (італ. crescendo), поступове посилення звучання,

димінуе́ндо (італ. diminuendo), поступове ослаблення.

Давайте закріпимо це, продовживши роботу над піснею.

  • Назвіть пісню, яку ми вивчали на минулому занятті?

  • Хто є авторами пісні?

  • Який характер пісні?

  • В якому ладі написана пісня?

Музичний словник

Отже, тембр - це індивідуальне забарвлення голосу кожної людини.

5. Вокально-хорова робота.

- Послухайте пісню, яку ми вивчали на минулому занятті, у моєму виконанні. (Спів пісні педагогом). Перш, ніж почати співати, давайте пригадаємо правила співу. Потрібно тримати спину рівно, не сутулитись, не повино тути наякої скутості в тілі. Співаємо, слухаючи один одного, плечі не піднімаємо.

5.1 Розспівування.

а) Спів складів у висхідному і низхідному порядку (мурмурандо та на голосні звуки).

б) Виконання вправ на округле й протяжне звучання голосних, чітку вимову приголосних.

в) Спів канонів.

5.2. Виконання вокальних творів:

  • Пісня "Оберіг" сл. і муз.: Ігоря Дріжчаного - робота над чистотою інтонування, динамічними відтінками та дотриманням ансамблю.

А зараз давайте пограємо в гру «Знайди за допомогою мажору та мінору».

6.Слухання музики.

- Сьогодні ми прослухаємо твір, який називається «Весела. Сумна» Л.Бетховена.

- Діти, давайте визначимо характер твору.

- Скажіть, чому композитор запропонував саме таку послідовність настроїв, повторюючи веселу частину твору? (Композитор хотів підкреслити що краще, в житті більше веселого, ніж сумного)

7. Підсумок заняття

- То що ж таке тембр?

- Яке значення має тембр в житті людини?

- Назвіть приємні і неприємні ознаки тембру.

- Діти, на цьому наше заняття закінчене. Ви були сьогодні активними, емоційними, гарно співали.

Підлісний Сергій Павлович

керівник гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Баговицька ЗОШ І-ІІІ ст.

Конспект заняття гуртка естрадного співу «HAPPY VOICE»

Тема: " Ансамбль. Види ансамблів "

Тема заняття: «Ансамбль. Види ансамблів»

Мета: Формувати компетентність особистості в процесі вокально-хорового співу:

- Розвивати пізнавальну компетентність через поглиблення знань про поняття «ансамбль» та його види;

- Розвивати вміння практично застосовувати вокально-хорові навички для злагодженого виконання вокальних творів;

- Виховувати любов до вокально-хорового мистецтва, громадсько-патріотичних почуттів, навичок професійного та соціального партнерства.

Музичний матеріал: укр. нар. пісня «Веселі гуси; «Квитка душа» муз К. Меладзе, сл. Д. Гольде ; «Друзі єднаймося» муз. Н.Май; фрагменти відео записів вокальних ансамблів різних видів (дует, тріо, квартет, квінтет, секстет, септет).

Обладнання: синтезатор, ноутбук, аудіо-система, фонограми пісень (-).

Хід заняття:

  1. Організаційний момент.

Музичне вітання.

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Керівник гуртка: Сьогодні ми з вами поговоримо про поняття «ансамбль», його види  та спробуємо на практиці впровадити елементи ансамблевого співу різних видів.

3. Актуалізація опорних знань.

  • Що таке «ансамбль»?

  • Де може використовуватись таке поняття?

  • Скільки чоловік може бути в ансамблі, чому?

  • Як називаються ансамблі із 2,3,4,5,6,7 чоловік?

4. Основна частина.

4.1. Пояснення навчального матеріалу.

Керівник гуртка:

Ансамбль – слово французьке (ensemble – разом, вкупі, ціле, узгодженість).

Якщо розглянути такі сполучення виконавців таких як тріо, квартет, квінтет та інші, то їх називають ансамблями. В свою чергу у спільному музичному виконавстві є поняття ансамблевого виконання. Це мистецтво спирається на вміння виконавця розміряти свою художню індивідуальність відповідно до індивідуальності партнерів.

Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонацію, злагодженість звучання співаків, злиття і врівноваженість щодо сили й тембру всіх голосів, наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, але без найменшого виділення тембрів голосів окремих співаків, повноцінний унісон. Первісним елементом ансамблю є ансамблевий звук. Це звук певної висоти відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох видів: унісонний і гармонійний.

Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосному виконання партії, або в звучанні окремої партії.

Гармонійний ансамбль є співання акорду кількома співаками, або партіями.

У процесі роботи над різними засобами художньої виразності і єдністю звукоутворення виникають такі види ансамблю:

  • метро ритмічний - це послідовне чергування сильних і слабких долів у ритмічному русі. Сильна доля утворює метричний акцент і розподіляє музичний твір на такти.

  • динамічний - являє собою врівноважене звучання голосів за силою та узгодження гучності звучання;

  • дикційний - у цьому ансамблі єднається артикуляція голосних і вимова приголосних, логіка й культура мовлення, фразування й логічні наголоси;

  • темповий - цей вид ансамблю охоплює єдність і одночасність руху.

Мінімальна кількість співаків для унісонного ансамблю – три чоловіки. Найменша кількість співаків для гармонічного ансамблю – шість людей, бо двоголосся – це перша стадія гармонії. Не можна думати, що ансамблевий звук високої якості – це злагодженість, насиченість, звучання – може бути легко досягнутий. Для цього потрібна велика майстерність, уміння пристосувати звучання голосу. Уміння подати хороший ансамблевий звук досягається витривалою, упертою працею, і крім того, що найголовніше воно потребує почуття ансамблю.

4.2. Слухання та перегляд фрагментів ансамблів різних видів. Коментування та спільний аналіз.

План прослуховування:

1. ДУЕТ - Д.Кирилко та .Чорна «Ой, у вишневому саду»;

2. ТРІО – «Струни серця» - Три поради;

3. КВАРТЕТ - гурт «Струни серця» - Моя сорочка вишиванка;

4. КВІНТЕТ - (а капела) Pentatonix «Carol of the Bells»;

5. СЕКСТЕТ - Піккардійська терція – «Старенький трамвай»

6. СЕПТЕТ дитячий вокальний ансамбль «Домісолька» з піснею «Прогулянка».

  1. Вокально-хорова робота.

 5.1. Розспівування.

а) спів мурмурандо тонічний тризвук;

в) виконання вправ на розвиток дихання.

5.2. Виконання вокальних творів:

а) пісня «Друзі єднаймося» муз. Н.Май – закріплення мелодії та слів 1ст. по партіям (унісонний ансамбль) та з’єднання партій (гармонійний ансамбль);

б) пісня – «Квитка душа» муз К. Меладзе, сл. Д. Гольде – робота над дикцією та артикуляцією в 2ст .(дикційний ансамбль), виконання тріо;

6. Підбиття підсумків.

Бесіда.

  • Як звучала тема нашого заняття?

  • Як ви можете пояснити поняття «ансамбль».

  • Про які види ансамблів ви дізнались?

  • В якому виді ансамблів вам хотілось спробувати свої вокальні вміння?

Слово керівника гуртка: я дякую вам за співпрацю на сьогоднішньому занятті. Сподіваюсь, що отримані знання і навички допоможуть вам досягнути високого співацького рівня, а також збагатить ваш культурний досвід та бажання духовного удосконалення.

Черватюк Любов Володимирівна

керівник гуртка «Ляльковий театр»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Кадиєвецька ЗОШ І-ІІІ ст.

Позакласний конкурс – гра

« У дивосвіті казок»

Мета: узагальнити знання про казку як художній твір; активізувати читацьку пам’ять дітей; учити відтворювати прочитане; створити атмосферу радості, насолоди від творчості; розвивати зв’язне мовлення, уяву, фантазію, артистичні здібності учнів, пізнавальні читацькі інтереси; виховувати дружбу, доброзичливість,любов до читання, позитивне ставлення до знань.

Хід заходу

Слова ведучих

Ведучий:

Із казкою ми зустрічались не раз.

І знову вона завітала до нас.

В казках є завжди перешкоди, та знаєм:

Для творчих дітей їх ніколи немає.

Ведучий:

Сьогодні ми вирушаємо у мандрівку до чудової країни Казок. Казкова скарбниця

нашого народу невичерпна, мов криниця. Казок так багато , мов зірок на небі.

І кожна казка по своєму гарна.

Учень:

Казка – це світ, чарівний та незвичний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринь у казку, це ж бо так цікаво,

Це справді, свято, радість для душі.

Учениця:

У казці звірі свою мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі,

Добро і правда завжди зло долають,

Це справді свято, радість для душі.

Учень:

Існує книг багато на землі,

Вони цікаві, мудрі та повчальні,

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Казки читає – дуже вони гарні.

Ведучий:

  • Які казки вам відомі?

Конкурс « Загадкова скарбничка»

Втікав я славно від зайчика,ведмедика, вовка.

Та все ж перехитрила мене лисонька.( « Колобок»)

Летіли перші й другі гусенята, але не взяли на крилята.

А останнє підняло, до матусі віднесло. ( « Івасик – Телесик»)

Дід у казці звертається до усіх: бабусі, онучки,

Жучки, Варварки, мишки - сіроманки.( « Ріпка»)

Сісти захотів я на пеньок, щоб посмакувати пиріжок.

Та Маша голосом здаля вмить погнала до бабусі й дідуся.( « Маша і ведмідь»)

Я – бичок- третячок, смоляний в мене бочок.

Із смоли дід зробив, бік смолою засмолив.( « Солом’яний бичок”)

У хатинку кабан біжить, тут і вовк іде й ведмідь,

Й кожен в хатці хоче жить. ( « Рукавичка»)

Вигнав дід козу із хати , та й пішла вона блукати.

В зайця хатку відібрала. Всі козу ту виганяли. ( « Коза – дереза»)

Він сховався у бочці , пофарбувався , і став відрізнятись від усіх. ( « Фарбований лис»)

Театр іграшок. Учні 1 класу інсценували вірш « То слон, то левиця»

Театр пантоміми

Учні показують заздалегідь підготовлені етюди. Решта дітей упізнають, з якої

казки ці сценки.

Бліцтурнір

  • Як у казці називають Вовка? ( Братик)

  • Кого називають Іклан? ( Кабана)

  • Кого звати Скрекотушка? ( Жабу)

  • Хто був четвертим мешканцем рукавички? (Лисичка)

  • Як звуть Ведмедя? ( Набрід)

  • Хто вигнав Козу- Дерезу із зайчикової хатки?( Рак)

  • Хто бігав наввипередки з Їжаком?(Зайчик)

  • Хто ловив рибку взимку за допомогою хвоста?( Вовк)

  • Як звали сестричку Котигорошка? ( Оленка)

Сюрприз

Готуючись до зустрічі, ми запросили героїв казок. Відгадайте їх.

  • Ніяк не витягнемо ріпку( Герої казки « Ріпка»)

  • З’їв семеро козенят. Болить живіт.( Вовк)

  • Прийти не зможу. Півника вкрала лисичка.(Котик)

Казка « Рукавичка». Артисти - учні 2 класу.

Гра « Розумники»

Ведучий . Я називаю чи показую предмет, а ви відгадуєте казку.

Чобіток(«Кіт у чоботях»), колосок («Півник та двоє мишенят»), рукавичка (« Рукавичка»),

човник («Івасик – Телесик»), ріпка («Ріпка»), тощо.

Конкурс « Музична пауза»

Ведучий. Пригадаймо разом, хто з героїв казок виконує ці пісеньки.

  • « Я гусятка пасла, полювать ходила.»(Лисичка)

  • « Ой у лиски, лиски новий двір, та й чотири дочки на вибір»(Котик)

  • « Онде наша діва, онде наша іва , на метеному дворці, на тесаному стовпці.

( « Кривенька качечка»)

  • Приплинь, приплинь до бережка,дам я тобі їсти й пити.( Мати Івасика- Телесика)

Конкурс «Відгадай казку за опорними словами»

  • Кабан,Лисичка, Вовк, Пан- Коцький( « Пан Коцький»)

  • Лисичка, глечик, миска, борщик. ( « Лисичка та журавель» )

  • Лисичка, Рибка,Вовк, ополонка.(«Лисичка сестричка та Вовк- панібрат»)

  • Лисичка, Коза- Дереза, Вовчик,Рак. (« Коза – Дереза»)

Конкурс « Допоможи вороні»

Ведучий. Усі ми любимо читати казки. Але що буде, коли у стислий термін

Їх прочитати дуже багато.? Прослухаємо вірш.

Що ворона поробляє?

Третій день казки читає.

І шепоче тишком – нишком:

«Це якась погана книжка.

Все про вовка, про лисицю,

Про кота , про рукавицю.

Навіть є про жабу трошки,

Є ще про Котигорошка,

І про змія,що літає…

Лиш про мене тут немає.»

Назвіть казки, які прочитала ворона.(« Пан Коцький»,» Лисичка – сестричка

та Вовк – панібрат», « Рукавичка», « Царівна - Жаба»,» Котигорошко»)

Казкова математика

Як ви вважаєте, чи може математика бути казковою?

Спробуйте пригадати та порахувати.

  • Скільки років спала спляча красуня? ( 100)

  • Скільки дійових осіб у казці « Ріпка»? ( 6)

  • Скільки козенят було у Кози – матері? ( 7 )

  • Скільки днів не їв Вовк із казки « Червоний Капелюшок» ( 3 )

  • Скільки мешканців було у казці « Рукавичка» ( 7 )

  • Скількох розбійників ошукав Алі – Баба? ( 40)

  • Скількох гномів зустріла Білосніжка? ( 7 )

Театр великих театральних ляльок. Казка « Колобок» та інші.

Гра « Бюро знахідок»

Розгляньте предмети і поверніть їх власникам.

  • Золотий ключик ( Буратіно)

  • Яйце( Курочка Ряба)

  • Капелюшок червоного кольору. ( Червона Шапочка)

  • Глечик молока. ( Лисичка- сестричка)

  • Кришталевий черевичок. ( Попелюшка)

  • Склянка варення ( Карлсон)

  • Мітла ( Баба Яга)

  • Бинт, шприц( Айболить)

  • Пшеничний колосок ( Півник і двоє мишенят)

Ведучий. Казка – це чарівне віконце у світ. Читайте нові казки!

У казці - мудрість.

Кожен це повинен знати.

Бо казка вчить, як в світі жити,

Добро навколо лиш творити!

( На завершення свята проходять інсценізації улюблених казок)

Мельник Оксана Олександрівна

керівник гуртків «Образотворче мистецтво»

та «Писанкарсто»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Кадиєвецька ЗОШ І-ІІІ ст.

Виховний захід «Вчіть дитину вдивлятися у звичне»

Мета: ознайомити учнів із значенням кожного кольору; розвивати бережливе ставлення до своїх художніх матеріалів; розвивати творче ставлення до оточуючого світу, виховувати естетичний смак.

Вчіть дитину вдивлятися у звичне –

І вона побачить несподіване

Вчіть дитину вдивлятися у частини –

І вона побачить ціле,

Вчіть дитину вдивлятися у сірість –

І вона побачить гарне,

Вчіть дитину вдивлятися у чорне –

І вона побачить барвисте.

(З японської поезії)

Ми вас вітаємо шановні,

Що завітали до цієї зали,

Ми постараємось, щоб ваші очі

Ні на хвилинку не засумували.

Пісні, вірші, загадки

Готуймо разом на веселе свято!

А ще ми перевіримо, чи вміло

Умієте ви, друзі, малювати?

Спочатку уявімо на хвилинку,

Якби безбарвним все було навколо,

І навіть серед сонячної днини

Не жовтим сонячне світило коло.

Не синім небеса згори ясніли,

І не червоним сяяла калина,

І що в коробці, що тобі купили,

Були лиш фарби: чорна, сіра, біла.

Ведучий:

Щоправда, вчені виявили, що не всі бачать

Кольори однаково. Є люди, які бачать замість

Зеленого кольору – червоний, і навпаки.

А собаки, стверджують вчені, взагалі

Бачать все навколо чорно – білим,

Відрізнять лише темний предмет чи світлий.

Так що ж, виходить так, що цуценята,

Не бачать, що руді вони і таркаті,

Не бачать, що трава така зелена,

І сукня кольорова у мене.

Тож скільки слів не зможе зрозуміти

Мій песик, що йому не говори,

Тих слів, що розуміють, навіть діти,

Тих слів, що означають кольори.

Ведучий:

Стверджують, що кожен колір викликає

Певні асоціації і діє на людину по-різному.

  • червоний – викликає збудження, в

середньовіччя використовувався від віспи і

скарлатини, збуджуюче діє на кровообіг,

поліпшує за живлення тканин, пробуджує

сили у хворих, підвищує апетит,

стимулює мозок і кровяний тиск,

поліпшує настрій;

  • оранжевий – стимулює настрій, але не

впливає на тиск, створює враження

достатку, веселості, ніколи не втомлює,

добре впливає на травлення їжі;

  • жовтий – стимулює погляд, ефективний

при психічних розладах людини;

  • зелений – діє на нервову систему заспокійливо,

послаблює підозру, безсоння,

знижує тиск, напругу м᾽язів, складає

враження тепла, дисциплінує розум і тіло;

  • блакитний – знижує напруження м᾽язів,

ритм дихання, пульс, деяких людей

заспокоює навіть більше, ніж зелений;

якщо діє довго викликає втому,

допомагає при безсонні і нав᾽язливих ідеях;

  • фіолетовий – посилює витривалість легень,

кров᾽яних судин, збуджує апетит;

  • білий – нейтралізує як настрій так і

здоров᾽я й апетит.

  • А що ви знаєте про кольори?

Кольори – це друзі щирі,

Чистим світлом, осяйні,

Звеселять усіх на світі,

Різнобарвні кольори.

Кольоровий, веселковий,

Світ навколо. Він чудовий!

Ось червоний – колір,

Колір радості, дружби і любові.

Ось рожевий, світанковий –

Колір радісний, святковий,

Колір юності квітковий,

Колір казки й мрій.

Колір сильний, полум’яний,

Життєрадісний, рум᾿яний,

Це оранжевий, морквяний,

Сонячний, ясний.

Наче аромат квітковий,

Таємничий, загадковий,

Неосяжний – це бузковий,

Колір непростий.

Жовтий – теплий і яскравий,

Колір сонця, колір слави,

І осінньої заграви,

Й золота ланів.

Колір правди, честі, віри,

Колір доброти і миру,

Спокою і снігу – білий,

Колір чистоти.

Все навколо молодіє!

Це зелений – колір дії,

Колір росту і надії,

Радості, весни.

Ось коричневий. Спокійний,

Колір дерева, надійний.

Мовчазний він і глибинний.

Роздумів печать.

Хмар нема на видноколі –

Синій колір – колір долі,

Колір впевненості, волі,

Думки глибини.

Ось блакитний вабить око –

Колір задумів широких,

Колір неба, мрій високих,

Колір з вітерцем.

Темрява застелить очі –

Незбагнений колір ночі.

Кожен бачить те, що хоче,

Чорний колір строгий й діловий.

Сірий колір – хмари, осінь,

Хвиля моря, сиві коси.

Це багатий власний досвід,

Мудрість й давнина.

Ведучий:

А тепер уважно послухайте, і постарайтесь запам᾽ятати

«10 заповідей юного художника»:

  1. Слідкуй за тим, щоб твої художні матеріали були охайно прибрані. Не доручай доглядати за ними нікому.

  2. Після роботи мій пензлі теплою водою з милом, щоб вони були завжди готові до співпраці.

  3. Перевіряй чи щільно закриті ковпачки на фломастерах. Пам᾽ятай, що від цього залежить довгота їх життя.

  4. Після роботи з тушшю, закрий баночку, щоб уникнути прибирання. Вимий і витри пера.

  5. Підточуй олівці у спеціальну коробочку. Це дозволить уникнути прибирання стружки.

  6. Щільно закриває гуаш після роботи. Гуаш, яка висохла – втрачає свої властивості, її важко повернути до життя. Акварель навпаки – підсушуй. Вимий палітру і банку з-під води.

  7. Під час роботи не залишай пензлі у воді. Щетинні пензлі стають схожі на мітлу. Лисі пензлі – ознака недосвідченості їх господаря.

  8. Справжній художник віддається роботі цілком, а тому після роботи вимий не тільки долоні, а й руки до ліктя, іноді і обличчя.

  9. Заведи папку для своїх робіт. Художники ніколи не перегинають свої малюнки. Роботи виконані крейдою чи пастеллю перекладай частими аркушами паперу.

10) Якщо мистецтво потребує від тебе жертв, узгодь їх з батьками.

Для того, щоб уміти малювати,

Потрібно дуже старанно навчатись.

Але важливі ще такі моменти.

Що треба на урок з собою брати,

Щоб фарбами навчатись малювати?

І щоб робота кожної дитини

Поважно називалася – «картина»!

Ми поважаємо простого олівця,

Непосидючого трудягу – молодця,

Але ж як добре, коли є в руці,

Яскраві кольорові олівці.

Король «Пензлик» походжає,

Із кіс корону має.

Коси в фарбу опускай,

Але очей йому не заливай.

Щоб він бачив, що робити,

Як лягати де водити,

Ти йому допомагай,

Лагідно в руках тримай.

Як захочеш малювати,

Не забудь серветку взяти,

Пензлик у воді и вимивай,

Об серветку витирай.

Тоді любі наші фарби.

Будуть завжди різнобарвні,

Кожна в хатці своїй буде залишатись,

І на тебе не буде ображатись.

Олівець – малювець,

Гарний хлопець – молодець,

Дуже любить малювати,

Все довкола фарбувати.

Ти в руках його тримай,

Але знай і пам᾽ятай,

Що не можна сильно нажимати,

Щоб стержня часом не зламати.

Ведучий:

Давайте ще повідгадуймо загадки:

  1. Носатий Микита

І з дерева свита.

Не гребінчиком чесаний,

А лезом затесаний.

(Олівець)

  1. Різнокольорові сестрички,

дуже – дуже любить водичку.

Дядечко худий і патлатий

Мусить їх весь час напувати.

(Акварельні фарби і пензлик)

  1. Нас не треба зовсім стругати,

Ми і так малюємо завзято.

(Фломастери)

  1. Маю владу над олівцем я вищу:

Ледь, що не по-моєму – я знищу.

(Гумка)

Ведучий:

Ну а про те, як ми любимо малювати, давайте заспіваємо пісеньку «Діти люблять малювати».

Ось ми фарби в руки взяли –

В школі спокою не стало.

А щоб було веселіше,

Бери фарбу веселіше.

Приспів:

Так, це правда. Неможливо приховати.

Діти люблять, дуже люблять малювати,

На папері, на асфальті, на стіні,

На панелях, на вікні.

Нам бабуся борщ готує,

Поруч кіт – мишей чатує.

Та ніяк не розберуся:

Де тут кіт, а де – бабуся.

Приспів:

Що за чудо перед нами,

Голова із ста ногами.

Чи стоніжки то портрет,

Чи то черга у буфет?

Приспів:

Олійник Наталія Володимирівна

Керівник гуртка «Бісероплетіння»

Камянець-Подільського

районного Будинку школяра

Баговицька ЗОШ І-ІІІ ст

Майстер-клас по виготовленню павучка з бісеру

  • Павук у будинку – на щастя;

  • Вбити павука – накликати нещастя, пожежа або руйнування;

  • Павук вранці – хороша доля;

  • Павук вдень – приємні турботи, хороша новина;

  • Павук ввечері – можна чекати подарунок;

  • Побачити павука у сні – надія;

  • Червоний павук – до грошей, багатства і т. д.

Ну і як після цього не захотіти мати вдома таке щастя? Не обов’язково розводити комах і обважувати кути павутиною, можна просто зробити це «чарівне» створіння самим. І можливо, павук з бісеру принесе не менше радості, ніж його живий прототип. Почнемо з маленького щастя.

Павучок

Для того, щоб зробити майстер клас для початківців на тему плетіння з бісеру, нам знадобиться:

  • бісер трьох кольорів (червоний, жовтий, чорний).

  • круглогубці;

  • дріт;

  • нитка;

  • одна велика і одна маленька намистина;

  • перехідний металеве колечко між намистинами (можна без нього).

Приготуйте необхідний матеріал та інструменти.

Просуньте шматок дроту довжиною 10-15 см в червону бісеринку, і залиште її на середині. Це буде носик і початок плетіння.

Просуньте обидва кінці дроту меншу намистину, потім в металеве колечко, у велику намистину і знову в червону бісерину.

Відріжте дріт, залишаючи 10 мм. Тепер необхідно круглогубцями зробити з цього кінчика вузеньке акуратне колечко. Тулуб готово.

Плести лапи почнемо від точки з’єднання двох намистин. Відріжте 4 шматка дроту довжиною 15-18 см, знайдіть середину і перекрутіть її в цій точці 2 рази.

Розділіть лапки.

Закінчивши плести одну сторону, переходьте на другу. Схема плетіння точно така ж.

В результаті виходить ось такий маленький чарівний павучок, який приносить удачу.

Товстий павук

Для того, щоб зробити цього павучка, використовується досить детальна і зрозуміла схема плетіння. Жовтий, червоний і чорний бісер нанизується на дріт паралельним способом, при цьому парні і непарні ряди стягуються між собою. Починайте Плести з хвоста.

В результаті павук з бісеру виходить товстим і об’ємним. З квітами під час плетіння можна фантазувати, довжину лап вибирати таку, яка вам подобається.

Браслетик

Щоб сплести браслет із зображенням павука, необхідно просто згадати майстер клас плетіння фенечок і зробити попередній малюнок. Схема плетіння повинна повністю повторити зображення. Вам залишиться тільки плести полотно, а в кінці сплести кілька кругових ремінців для оформлення браслета.

Птахоїд

Ось така невинна хижа комаха можна було б сплести з бісеру, якби була схема. Але вона така складна, що не допоможе ніякий майстер клас. Спробуйте з фото відновити порядок роботи самі.

Можу лише дати кілька порад:

  • пухнасте пузо красеня складається з безлічі стовпчиків, які плетуться так само, як ніжки червоного павука з дроту і бісеру;

  • для ніжок використовуйте три нитки, на які в одному напрямку нанизуються три білих стовпчика бісеру і з кінця ніжки в зворотному напрямку знову три. Дріт в 6 рядів просто не влізе в жовтий бісер;

  • тіло плетіть з дроту паралельним способом;

  • закінчуйте вусиками, закрутивши кінці дроту кільця, як у павучка, що був вище.

Червоний павук

Закінчимо майстер клас плетінням самого багатообіцяючого комахи. Червоний павук з бісеру у вашому будинку – це запорука успіху і благополуччя. Щоб його зробити, будемо використовувати дві намистини пурпурного кольору різного діаметру і форми, червоний і трубчастий темний бісер.

Схема плетіння дана для шестилапого комахи, але так як ми всі знаємо, що у павуків 8 лап, то нам не важко буде точно також сплести ще одну додаткову пару кінцівок. Починаємо Плести знову ж таки від кінчика хвоста.

Степанюк Юлія Анатоліївна

методист Кам’янець-Подільського

районного Будинку школяра,

керівник гуртків «Ткацтво» та «Валяння вовною»

Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.., колегіум»

Майстер-клас по виготовленню сумки мокрою технікою валяння вовни.

Мета: формувати навички виконання виробу в техніці мокрого валяння.

Завдання:

1. Навчальні:

· придбання технічних знань, умінь і навичок, необхідних для творчих процесів;

· навчання техніці «мокре валяння»

2. Розвиваючі:

· розвивати художній смак, здатність бачити, відчувати красу і гармонію;

· розвивати комунікативні навички, мотивацію продуктивної діяльності;

· розвивати дрібну моторику, образного мислення, естетичного і художнього смаку;

3. Виховні:

· сприяти розвитку індивідуальних творчих здібностей і мислення дитини;

· заохочувати доброзичливе ставлення один до одного;

· виховувати увагу, акуратність, цілеспрямованість.

Хід роботи

Я рада представити вам один з найдавніших видів рукоділля - валяння з вовни. Існує красива легенда про першому валяном виріб: Коли Ной збирав звірів у свій ковчег, він пару овець закрив тісному загоні, під час плавання овеча шерсть падала вівцям під ноги. Вони топтали її своїми копитами, шерсть ущільнювалася, і в кінці плавання Ной виявив в загоні повстяний килим.

Сьогоднішня технологія валяння не сильно змінилася, і ми спробуємо зробити повстяну сумку своїми руками.

1. Для валяння сумки з вовни методом мокрого валяння нам знадобиться.

- Пупирчата плівка, яка використовується для перевезення побутової техніки. У нашому випадку вона буде допомагати нам, привалювати вовну.

- Москітна сітка. Використовується на початковому етапі. Основна функція - не допустити зрушування шарів вовни при валянні.

- Сама вовна у вигляді гребінної стрічки - напівфабрикат камвольних фабрик. Для сумки використовуємо вовну – кардочес. Валяється тільки 100% вовна і до неї можна привалювати тільки натуральні волокна (шовк, коноплі, льон тощо). Тому, коли ви чуєте, що валяні вироби екологічно безпечні, корисні для здоров'я - це дійсно так.

- Мило. Краще використовувати рідке мило. Деякі валяльщики рекомендують засіб для посуду, швидкість звалювання дійсно краще, але можна в процесі втратити блиск шовку і випрати ланолін з вовни, а саме ця речовина робить вовну корисною (розширює судини, допомагає при застудах)

- Вода. Краще користуватися теплою водою. Під впливом тертя і води шерстинки розправляються, сплутуються, зчіплюються один з одним, таким чином, утворюється міцне неткане полотно.

    1. Вирізуємо з пухирчатої плівки форму сумки. (Форму можна вирізати з міцного поліетилену).

    2. Розкладкаємо вовну по формі сумки. Витягуємо вовну з стрічки тонким прозорим шаром Відривати не потрібно, саме витягуємо без зусиль. Всі рухи обережні, плавні, ніжні. Зверніть увагу на положення рук.

  1. Далі розкладаємо вовну по горизонталі, наступний шар по вертикалі. (По 2 щара з кожної сторони). Звертаємо увагу на товщину, вона повинна бути рівномірна.

Скроплюємо водою, милом, застелюємо сіткою і валяємо. Починаємо притирати шерсть через сітку в різних напрямках 10 хв. Всі рухи обережні, ніжні. Сітку час від часу піднімаємо, відокремлюємо від вовни, інакше вона намертво зіб'ється і робота буде зіпсована.

  1. Перевертаємо на другу сторону і повторюємо таку ж розкладку і валяємо.

  1. Коли верхні волокна зчепилися, продовжуємо валяти з двох сторін руками, поступово підсилюючи натиск і змінюючи напрям руху. Скручуємо сумку через сітку в різних напрямках.

  1. Прикрашаємо різними кольоровими волокнами тонким шаром, щоб додати «жвавості» кольору. Скроплюємо водою. Валяємо спочатку руками, потім можна качалкою, мнемо руками, кидаємо об стіл тощо.

  1. Скручуємо виріб в «трубочку» і качаємо 40 разів в одну сторону, потім – 40 разів в іншу сторону. (Ніби розкачуємо тісто на вареники).

  1. На закінчення необхідно прополоскати заготовку, віджати в рушник, надати потрібну форму і висушити. Потім розрізаємо середину. Коли сумка висохне, пришиваємо ручку (фермуар).

  1. Ось і все!!! Сумка готова!!! Бажаю успіхів..

ВИСНОВОК

Художньо-естетичне виховання є процесом цілеспрямованого впливу на особистість засобами мистецтва й художньо-естетичної діяльності, завдяки якому в дітей формуються художні почуття і смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися ним і здатність, за можливості, творити в мистецтві. Проте художньо-естетичне виховання набагато ширше: воно стосується й художньої творчості, і естетики побуту, поведінки, праці, відносин тощо. Художньо-естетичне виховання здійснюється всіма естетично значущими предметами і явищами, зокрема й мистецтвом як його наймогутнішим засобом. Отже, художньо-естетичне виховання – це виховання естетичних емоцій і почуттів, художньо-естетичної культури особистості, розвиток сутнісних сил та художньо-творчих здібностей людини, утвердження естетико-гуманістичного ставлення до навколишньої дійсності й мистецтва за допомогою мистецтва. Іншими словами, художньо-естетичне виховання покликане, з одного боку, розширювати й поглиблювати знання дітей та учнівської молоді в галузі історії та теорії мистецтва, а з іншого, – розвивати здібності вихованців до художньої творчості.
Мета художньо-естетичного виховання дітей та учнівської молоді в позашкільних навчальних закладах полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати у вихованців гуртків, творчих об’єднань особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні. Художньо-естетичне виховання як складова системи позашкільної освіти спирається на загальнодидактичні принципи, а також на специфічні художньо-педагогічні принципи. Місце принципу в структурі педагогічного процесу визначається метою й засобами її досягнення. Принцип зорієнтований на мету, конкретизує та опосередковує вибір змісту, педагогічних технологій, форм і методів навчання й виховання, координує спільну діяльність педагога та його вихованців.

Однією з умов ефективного впровадження цілісної системи художньо-естетичного виховання дітей та учнівської молоді є створення естетичного середовища в позашкільному навчальному закладі, відкритого до активної взаємодії з навколишнім соціокультурним середовищем. Важливим завданням сучасної системи освіти в цілому та позашкільної освіти зокрема стає створення інноваційної педагогічної інфраструктури, що охоплюватиме: – естетику предметного середовища, у якому вихованці зможуть реалізувати свої художньо-творчі здібності (естетика шкільного довкілля – картинні галереї, мистецькі світлиці, художні майстерні; сучасний дизайн інтер’єрів тощо); – естетику соціально-педагогічного середовища (естетика педагогічного спілкування й життєтворчості, краса міжособистісних відносин, панування педагогічного оптимізму й віри, що кожна дитина – у душі митець).

Одним зі способів реформування сучасної системи освіти держави загалом і поза- шкільної освіти художньо-естетичного напряму зокрема є впровадження нових педагогічних технологій, спрямованих не тільки на засвоєння вихованцями гуртків знань і вмінь, характерне для традиційного навчання, а щонайперше – на всебічний особистісний розвиток дітей. Тенденція розвитку сучасної системи освіти та освітньої діяльності позашкільних

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.