Грицько Григоренко — це літературний псевдонім видатної української письменниці, перекладачки та громадської діячки Олександри Євгенівни Судовщикової-Косач (1867–1924). Вона була дружиною Михайла Косача, брата Лесі Українки, і активною учасницею літературного гуртка «Плеяда».
Біографія
Олександра Судовщикова народилася в місті Макар'єв Костромської губернії (нині Росія) в сім'ї вчителя. Освіту здобула в Київській жіночій гімназії та на Вищих жіночих курсах у Києві. Після одруження з Михайлом Косачем увійшла до видатної української родини Косачів, де панувала атмосфера любові до української культури та літератури.
Грицько Григоренко активно займалася громадською діяльністю, зокрема працювала в Київському товаристві грамотності та брала участь у жіночому русі. Вона також займалася перекладами з французької, англійської та інших мов.
Творчість
Творчість Грицька Григоренка можна умовно поділити на дві основні групи:
Етнографічно-побутові оповідання про село: Ці твори реалістично змальовують життя українського села наприкінці XIX — початку XX століття, показуючи його економічні та моральні проблеми. Вони сповнені глибокого психологізму та правдивості, часто з трагічним забарвленням. Перша збірка «Наші люди на селі» (1898) викликала жваві дискусії серед тогочасної критики.
Оповідання з життя інтелігенції: Менша частина її доробку присвячена життю української інтелігенції, де відбиваються модерні впливи та психологічні мотиви.
Основні видання творів включають:
«Наші люди на селі» (1898)
«Твори» (томи 1–2, 1930)
«Вибрані твори» (1959)
«Оповідання» (1988)
Твори Грицька Григоренка відзначаються глибоким патріотизмом, соціальною справедливістю та історичною достовірністю.
