Інструкція до настільної гри «Міфи та Факти. Психологія війни»
Ця гра створена не лише для перевірки знань, а насамперед для психоедукації, зняття напруги та глибоких обговорень. Вона допоможе учасникам краще зрозуміти себе та оточуючих у складні часи, а також навчитися емоційної стійкості.
Базові компоненти
Кількість гравців: від 2 до 10 (можна грати командами).
Час гри: 30–60 хвилин (залежить від глибини дискусій).
Реквізит: 100 карток із твердженнями (ведучий може читати їх із телефона, або ж їх можна роздрукувати).
Варіант 1: Дискусійний
Цей формат найкраще підходить для тренінгів, груп підтримки, сімейного або дружнього кола. Він знімає напругу, не оцінює учасників і стимулює до роздумів.
Роль ведучого: один із гравців стає ведучим (або ця роль передається по колу). Він тримає список із правильними відповідями та поясненнями.
Зачитування: ведучий бере випадкову картку і зачитує вголос лише твердження (наприклад: «Апатія під час війни — це лінь»).
Обговорення та голосування: гравці обговорюють почуте. Коли всі готові, ведучий просить проголосувати: підняти великий палець вгору (Факт) або опустити вниз (Міф).
Розкриття істини: після голосування ведучий озвучує правильну відповідь і зачитує пояснення.
Рефлексія: гравці діляться враженнями. Чи здивувала їх відповідь? Чи стикалися вони з цим у житті? Після обговорення тягнуть наступну картку.
Варіант 2: Змагальний
Підходить для більш динамічної та легкої гри, коли хочеться зосередитися на фактчекінгу.
Картки (якщо вони роздруковані) лежать у центрі столу текстом донизу.
Перший гравець тягне картку, зачитує твердження вголос і звертається до гравця зліва.
Гравець зліва має швидко (до 10 секунд) відповісти: це Міф чи Факт.
Після відповіді той, хто тягнув картку, зачитує пояснення.
Якщо гравець вгадав, він отримує 1 бал (і забирає картку собі як переможну). Якщо помилився — картка йде у відбій.
Хід переходить за годинниковою стрілкою. Перемагає той, хто наприкінці гри збере найбільше карток.
Правила психологічної безпеки (Дуже важливо!)
Оскільки тема гри стосується війни, травм та складних емоцій, перед початком ведучий має озвучити кілька непорушних правил:
Правило «Стоп»: будь-який гравець може сказати «Стоп» або «Пропускаємо», якщо твердження на картці викликає надто болючі спогади, тригерить або погіршує стан. У такому разі ведучий без питань відкладає картку і бере наступну.
Жодних оцінок і критики: у цій грі немає «дурних» думок. Якщо людина помилилася у вгадуванні — це привід дізнатися нове, а не привід для жартів над її знаннями.
Конфіденційність: усе особисте, що обговорюється під час гри (історії, переживання, страхи), залишається між учасниками і не виноситься за межі кімнати.
Право на мовчання: якщо гравець не хоче коментувати певну картку або просто втомився відповідати, він має повне право перебувати в грі виключно як слухач.
