Фундамент: Речення базується на граматичному центрі: підмет (хто? що?) та присудок (що робить? який є?).
Двоскладні й односкладні:
Двоскладні мають обидва головні члени.
Односкладні мають лише одне ядро, якому другий компонент просто не потрібен (структурно повні).
Класифікація односкладних речень:
Дієслівні: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні.
Іменні: називні (стверджують наявність предметів, дії немає: Ніч. Тиша.).
Повні й неповні речення:
Неповне речення — це речення з «пропущеною деталлю» (діркою), яку можна відновити з контексту чи ситуації (якщо є пауза, ставиться тире).
Головний міф: односкладні речення не є неповними, вони самодостатні.
Головні пастки:
Форма 3-ї особи або минулого часу завжди вказує на двоскладне неповне (з пропущеним підметом), а не односкладне.
Порядок слів змінює суть: прикметник перед іменником — називне речення (Холодний вітер), після — двоскладне (Вітер холодний).
Наявність обставини чи додатка робить речення двоскладним неповним (з прихованим присудком).