«Синтаксис української мови: другорядні члени речення та порівняльний зворот»:
Додаток:
Другорядний член речення, що вказує на предмет або стан, на який спрямована дія.
Відповідає на питання непрямих відмінків (усіх, крім називного). Може виражатися іменником, займенником, прикметником, числівником, інфінітивом тощо.
Означення:
Другорядний член речення, що називає ознаку предмета (якість, колір, матеріал, належність).
Відповідає на питання який? чий? котрий? Буває узгодженим і неузгодженим, поширеним (наприклад, дієприкметниковим зворотом) та непоширеним.
Обставина:
Другорядний член речення, що вказує на місце, час, спосіб дії, причину, мету, умову чиступість.
Відповідає на питання де? куди? коли? чому? як? з якою метою? тощо.
Прикладка:
Різновид означення, виражений іменником, який дає другу назву предмету (наприклад: місто Львів, дівчина-художниця). Вона узгоджується з означуваним словом у відмінку.
Порівняльний зворот:
Синтаксична конструкція, яка характеризує предмети, дії чи ознаки через їх зіставлення з іншими за допомогою сполучників як, мов, наче, неначе, ніби тощо.
Пунктуація: В усному мовленні виділяється інтонацією, а на письмі — обов'язково комами (з обох боків, якщо перебуває всередині речення).
