Ге́рман Ме́лвілл — американський письменник. Його найвідоміший роман «Мобі Дік» був написаний на основі реального досвіду, отриманого автором при ловлі китів у Південних морях. Цей досвід послужив основою і для більш ранніх творів, таких як «Тайпі» і «Ому». Недооцінений сучасниками, він був уславлений лише в XX ст. і з запізненням, але беззастережно прийнятий у пантеон великих майстрів національної культури. Мелвіл створив низку новел, що по праву належать до кращих зразків цього жанру в США. Серед них "Беніто Серено" — про повстання негрів на борту корабля і "Писар Бартльбі" — про гірку долю маленької людини. Морально-філософські та релігійні пошуки Мелвіла останніх років частково відобразилися у його поетичних творах — збірках "Вірші про війну" ("Battlepieces", 1866), "Джон Марр" ("John Marr and Other Poems, 1888), "Тімолеон" ("Timoleon", 1891), а також у романі у віршах "Кларель" (1876). Українською мовою твори Мелвіла перекладали Ю. Лісняк і В. Корнієнко. Б. Гіченсон.
Прожив довге (72 роки) і насичене пригодами життя. Він суворий романтик, людина, чия складна, але цікава доля гідна найпильнішої уваги. Після першого ж виданого твору, його авторський талант був визнаний критиками і читачами, а книги розходилися величезними тиражами. Батько Германа заможний комерсант - розорився, коли хлопчикові було 11 років і через два роки, доведений до відчаю, помер. Щоб хоч якось допомогти своїй великій родині, Мелвілл кидає школу і починає шукати роботу. Випробувавши різноманітні заняття, в 1838-му році він вступає матросом на плаваючий під британським прапором торговий корабель "Св. Лоуренс". Після Герман Мелвілл плавав на китобійному судні, побував серед аборигенів-канібалів, піднімав повстання матросів, відбував ув'язнення в таїтянській в'язниці і жебракував на Гавайських островах. Завершив свою подорож Герман на фрегаті "Сполучені Штати", пропливши весь Тихий океан і висадившись в Бостоні восени 1844-го року.
