Герман Гессе (2 липня 1877, Кальв, Німеччина – 9 серпня 1962, Монтаньйола, Швейцарія) – німецько-швейцарський письменник, поет та есеїст, лауреат Нобелівської премії з літератури (1946). Його творчість, наповнена філософськими роздумами про духовний пошук, індивідуалізм та пошук гармонії, зробила його одним з найвизначніших письменників ХХ століття.
Біографія:
Народився у сім'ї місіонерів, що вплинуло на його ранні роки та духовні пошуки.
Навчався у Маульброннській теологічній семінарії, але залишив її, щоб стати книготорговцем.
З 1912 року жив у Швейцарії, де отримав швейцарське громадянство.
Протягом життя пережив кілька особистих криз, що відобразилися в його творчості.
Помер у Монтаньйолі, поблизу Лугано, у віці 85 років.
Творчість:
Основні теми: духовний пошук, ідентичність, конфлікт між індивідуальністю та суспільством, взаємозв'язок Сходу та Заходу.
Перші твори: роман "Петер Каменцинд" (1904) приніс йому популярність.
З романа "Деміан" (1919) почав розробляти тему протиставлення добра і зла, їхньої єдності в образі Абараксаса.
Найвідоміші романи: "Сіддхартха", "Степовий вовк", "Гра в бісер", "Нарцис і Гольдмунд".
Вплив на його творчість мали філософія Фрідріха Ніцше, психоаналіз Карла Юнга, а також східні релігії та міфологія.
Його творчість відзначається глибоким психологізмом, символізмом та філософською глибиною, що робить її актуальною для читачів різних поколінь.
