година спілкування "З вишневого саду"

Опис документу:
поглиблювати знання учнів про такий оберіг українського народу, як вишня. Ознайомити їх із народними звичаями, що пов’язані з цим оберегом. Формувати в них моральні цінності, пов’язані з образом родини, роду та українського народу. Виховувати повагу до традицій, бажання їх зберігати.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«З вишневого саду»

Мета: поглиблювати знання учнів про такий оберіг українського народу, як вишня. Ознайомити їх із народними звичаями, що пов’язані з цим оберегом. Формувати в них моральні цінності, пов’язані з образом родини, роду та українського народу. Виховувати повагу до традицій, бажання їх зберігати.

Читець: Дорогі друзі! Сьогодні ми раді бачити і раді вітати в нашій українській світлиці шанованих гостей. Діти славетної Кобзаревої землі щиро запрошують всіх полинути у чарівний світ Шевченківської неповторної природи, яку так поетично оспівують поети, змальовують художники.

Є куточок землі,

України всієї окраса…

Той куточок землі – це наше рідне Шевченкове село. Сам тут, у самому серці України пульсує життям наш рідний Кобзаревий край, який здавна славиться на всю Україну своєю красою, духовною міццю та цілющою силою народних оберегів. Ще з дитячої колиски, материнським молоком ми вбираємо в себе силу та чарівність калини, верби, барвінку, м’яти, а сьогодні мова піде ще про один оберіг землі нашої, всім таку знайому і незнайому вишню.

Гра на бандурі.

Читець: «Хата в нас була хороша, і садок, і город великий, в садку вишні і черешні, і яблука, і волоські оріхи…»

Читець: «Там десь, на широкій долині розлився довгий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга вишневих садків. З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як ті садки весняної доби».

Пісня «Садок вишневий коло хати».

Читець: А чи знаєте ви, дорогі друзі, що чудове вишневе дерево примандрувало на українську землю з далеких північних країн. Батьківщина її – Японія, Корея.

Читець: Прекрасні, барвисті, повнозначні пейзажі пов’язані з цим деревом, є у творах багатьох класиків української літератури М. Вовчка читаємо: «Хто бував на Україні? Хто зна Україну? Хто бував і знає, то нехай уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною… весною там дуже гарно. Як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть.»

Читець: Вишня з різними значеннями змальована у С. Васильченка: «Край села – чепурненька, нова, бідна хатка. За хатинкою маленький молодий вишняк».

Читець: Або: «Василь крутить корбу, в діжці шуміло, і в дірочку товстою цівкою плинув свіжий вишневий мед».

Читець: «Очиці були вишневі, з золотими бризками і цікаві – цікаві, як не вискочать крізь шибку»..

Читець: А в І. Нечуя-Левицького зачитуємо: «От перед нею (Василиною) пливе неначе по воді; батьків садочок, а серед садка хата, хата у білих вишнях, перемішаних з сріблом та туманом, легко ворушиться і все пливе тихо, як дивний сон. Дивиться вона, аж серед садка стоїть вона сама, а в неї вся голова у вишневому цвіту, а на плечах висять гарні, широкі та довгі стрічки до самого долу».

Читець: Вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна й відколи, немов на нашій отчій землі і батьківщина цього чудового дерева. Дуже багато в нас поселень із вишневими назвами: Вишневе, Вишеньки, Вишня, Вишнівці, Вишнівець, Вишнівка, Вишенька, Вишневий Сад, Вишневий Яр, Вишневий Діл.

Читець: Вишневий рід налічує понад 130 видів. Серед них є дерева і кущі, велетні і карлики. Є вишня, яка розрослася, мов пишний сад і її крона сягала в діаметрі 65 метрів. Ця чудо-вишня занесена в «Книгу рекордів Гіннеса». А зустрічаються і такі породи, висота, яких не перевищує 30 - 40 см.

Читець: Мабуть не знайдеться серед нас нікого, хто б не усміхнувся та не підспівував чудову, веселу пісню «Вишенька-черешенька». То ж запрошуємо всіх до пісні.

Пісня «Вишенька-черешенька».

Читець: Сьогодні ми не можемо не згадати нині покійного Анатолія Олексійовича Савченка - вчителя основ літературної творчості, керівника літературної студії «Голос», вчителя вищої категорії, відмінника народної освіти України; Лауреата народної премії ім. народного вчителя Олександра Захаренка, члена Черкаської обласної спілки письменників. Зараз прозвучать його поетичні рядки.

Цвітуть вишні

Вже того цвіту не тримає тин-

Так не цвіли у травні вишні.

І в подиві змовкає часу плин,

І нишкне в травах хвиля тиші.

Читець: Про місцину святу я хочу всіх спитати

(І буде слово те до істини в розгін):

Хіба не сниться вам Шевченка сива хата

І не бринить вночі садків вишневих гімн?..

Про місцину святу я хочу всім сказати

Пророк із цих садків узяв до зір розгін,

Лишивши в спадок нам свою єдину хату,

Зронивши в серце нам вишневих гімн?..

Читець: У фольклорній творчості нашого народу відбита шана до вишневого дерева, любов до нього. Інколи навіть звучать і гумористичні інтонації, як-то в пісні «Ой під вишнею».

Пісня «Ой під вишнею».

Також є загадки про це дерево.

«Чого ти став та дивишся, зірви мене-поживишся!»

«Сиджу на дереві кругла, як куля, червона, як кров, добра як мед».

«За лісом, за пролісом біле плаття висить» (Вишня у цвіту).

«Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива – червоним плодом»

«За хатиною в садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стала пава молода

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти:

За намисто кожен - смик!

Та й укине за язик».

Читець: Спостереження за життям улюбленого в народі вишневого дерева породили прикмети: «Якщо з вишні листя опаде до 14 жовтня, до Покрови, зима буде тепла. Якщо до цього числа вишня зелена – зима буде люта».

Читець: «Поки листя з вишень не осиплеться, стільки б снігу не випало – ненадовго, відлига зжене».

Читець: Існувало колись таке повір’я, хворих дітей проймали крізь розколоту зумисне вишню, яку потім зв’язували, щоб зрослась. Гадали, як вишня зростеться, то дитина видужає.

Читець: А ще існує така легенда. На нашу землю напали вороги, одна сім`я стала на захист своєї домівки. Всі загинули, але доньку мати встигла заховати. І коли пішли вороги, донька вийшла зі схованки і поховала свою родину у саду. Виросло на тому місці деревце. Вкрилось воно білим цвітом, а потім зачервоніло ягодами. З’їла донька одну і заснула. Сниться їй мати, яка шепоче до неї: «Видиш ня, доню, видиш ня? Виш ня?» І з того часу назвали дерево вишнею.

Читець: Про походження цього слова сперечаються багато вчених і однією з версій є те, що походить воно від слова «вишній» (Всевишній Бог) у жіночому роді. Наші предки використовували вишневе деревце у новорічній обрядовості, ще з прадавніх часів, коли і гадки не було про ялинку.

Читець: Сьогодні ми ще не можемо не згадати одну прекрасну зустріч, яка відбулася в нашій школі два роки тому на святі останнього дзвоника. Це зустріч Героєм України, членом Національної спілки письменників України, заслуженим діячем мистецтв України , Лауреатом багатьох літературно-мистецьких премій, багатьох міжнародних пісенних конкурсів та фестивалів Вадимом Дмитровичем Крищенком, чудовим поетом-піснярем. В його поезії ми також зустрічаємо це прекрасне деревце, замилування ним.

Читець: Та невже це відцвітають вишні?...

Ми так рідко тут були в саду.

Після плоту саджанці колишні

Розрослися в довгому ряду.

У турботах якось непомітно

Пролетів, як птах, засівний час.

Скоро в шибку знов загляне літо,

Щоб до себе запросити нас.

Скоро трави, що на Оболоні,

Голосом своїм гукнуть лише,

Скоро, скоро ягоди червоні

Нам вишнева гілка простягне.

А за літом осінь-жінка пишна

Одягне намисто золоте…

Та не поспішаймо… Біла вишня

Ще сьогодні у саду цвіте.

Читець: Вишня квітне, аж іскриться,

Всіх дивує неспроста,

Бо вона – неначе птиця,

Що у мрію відліта.

Притуливсь до вишні вечір

Срібним пасемцем чола.

І лягла мені на плечі

Гілка з обрисом крила.

Читець: Червона вишня біля хати

Знов пригадалася мені.

Червона вишня ніби мати,

Що в українському вбранні.

Цю вишню видно з небокраю.

Там, де швидкий дитинства вік.

Згадав – і наче витираю

Зі смаглих вуст вишневий сік.

Червона вишня, як в намисті –

Краплини сонячних заграв.

В тих ягодах і в тому листі

Я гадку серця заховав.

Червона вишня, червона вишня.

Червона вишня – тішиться душа.

Червона вишня до мене вийшла,

Немов матуся – рідна, не чужа.

Читець: Полтавська земля доньку славну родила,

Де мамина вишня в цвітінні садів.

І слухає вся українська родина

Її неповторний, схвильований спів.

У радості й горі – цей спів як молитва:

І серце зігріє, й осушить сльозу,

Бо в пісню народна душа перелита,

Веде нашу долю крізь тишу й грозу.

А в долі дорога, на жаль, не гладенька,

Та що те каміння, коли є політ…

Здається, співа лиш для нас Кириченко,

А голосом рідним відлунює світ!

Пісня «Мамина вишня».

Читець: Отже, сьогодні ми з вами дізналися про ще один оберіг українців – вишню. Цвіт вишні – символ віри, надії та любові, а ще материнської вірності та відданості, це оберіг синам і донькам від усього злого та недоброго, це символ дівочої цнотливості. Наші предки поклонялися деревам та кущам, які виконували певні обряди в їхньому житті. Обряд клечення зберігся до нашого часу.Тож продовжуймо традиції нашого народу, шануймо і бережім всі звичаї і пам’ятаймо, що Україна – наш рідний дім. І в якому краю ви не будете – не забувайте про свою Батьківщину, про рідну хату.

Виконується пісня про Україну.

5

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
1
5
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!