Гіперактивний Розлад з Дифіцитом Уваги у дітей

Психологія

15.05.2020

308

8

0

Опис документу:
Це нейропсихіатричний розлад - тобто його причиною є особливості будови та функціонування головного мозку, або органічне ураження центральної нервової системи, а не, згідно з поширеними міфами, погане виховання, алергічна дієта і т.п. У більшості випадків ГРДУ є розладом генетичної природи і пов'язаний зокрема з генами, що відповідають за регулювання обміну та активності двох нейротрансміттерів - дофаміну та норадреналіну
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Гіперактивний Розлад з Дифіцитом Уваги у дітей

Гіперактивний Розлад з Дефіцитом Уваги - це поліморфний клінічний синдром, головними проявами якого є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що виявляється моторною гіперактивністю, порушенням уваги та імпульсивністю.

Це нейропсихіатричний розлад - тобто його причиною є особливості будови та функціонування головного мозку, або органічне ураження центральної нервової системи, а не, згідно з поширеними міфами, погане виховання, алергічна дієта і т.п. У більшості випадків ГРДУ є розладом генетичної природи і пов'язаний зокрема з генами, що відповідають за регулювання обміну та активності двох нейротрансміттерів - дофаміну та норадреналіну

Саме тому ГРДУ є розладом розвитку і його прояви присутні з раннього дитинства, вони «вбудовані» в темперамент дитини, а не є чимось тимчасово набутим. У цьому ГРДУ відрізняється від «епізодичних» психіатричних розладів, як-от, наприклад, депресії, посттравматичного стресового розладу та інших.

Про розлад говоримо тому, що такі риси, як гіперактивність, імпульсивність та порушення уваги виражені невідповідно до віку розвитку дитини і призводять до серйозних порушень функціонування дитини в основних сферах життя. ГРДУ є розладом розвитку імпульс-контролю або ж здатності головного мозку до організації та самоконтролю поведінки. З віком у дітей із ГРДУ ця здатність покращується, але все одно залишається нижчою, ніж у ровесників. У дітей із ГРДУ наявне сповільнене дозрівання функцій лобної кори головного мозку.

Отож, недостатня зрілість лобної кори буде призводити до розладів різних виконавчих функцій, що пов'язані з організацією та регулюванням поведінки:

Розлад імпульс - контролю

Розлад прогнозування, планування та самоорганізації поведінки

Розлад контролю уваги та аналізу інформації

Розлад контролю емоцій

Розлад контролю над власною руховою активністю, регулюванням процесу збудження/ гальмування

При більш легких формах ГРДУ (а їх близько 30-40% від загальної кількості) до підліткового віку ці діти наздоженуть своїх ровесників, у решті ж випадків діти з ГРДУ матимуть ознаки порушеного самоконтролю і в дорослому віці.

У 2004 році Всесвітня асоціація дитячої та підліткової психіатрії та суміжних професій (IACAPAP) визнала ГРДУ дуже важливою проблемою у сфері охорони психічного здоров'я дітей та підлітків. ГРДУ не є виключно розладом дитячого віку - адже у більшості дітей він не минає (хоча прояви і дещо змінюються), і узагальнено припускається, що близько 3-5% дітей і 2- 3% дорослих мають ГРДУ. Це справді пожиттєвий розлад - якоюсь мірою ми можемо прирівняти його до пожиттєвої неповносправності, як-от ДЦП чи розумова неповносправність, лише із тією відмінністю, що неповносправність дитини з ГРДУ є більш невидимою.

Найпоширеніші міфи про ГРДУ:

ГРДУ є насправді не розладом, а штучно створеною проблемою, яка не вимагає жодних терапевтичних втручань.

ГРДУ є наслідком поганого виховання з боку батьків.

ГРДУ є проявом вродженого «злого» (лінивого, егоїстичного і т.п.) характеру дитини, який неможливо змінити.

Діти з ГРДУ виростуть «психопатами» і злочинцями.

ГРДУ є виключно дитячим розладом і дитина його «переростає».

ГРДУ зустрічається виключно у хлопців.

Також важливо відзначити, що для багатьох ситуацій у житті виконавчі функції не є необхідними, та й навпаки, надмірний раціональний контроль мо же утруднювати швидкі, інтуїтивні, спонтанні, творчі, емоційні реакції. Тому, як не парадоксально, особливістю ГРДУ є те, що наявність розладу, створюючи дитині ряд проблем та труднощів, у певних ситуаціях надає дитині переваги, особливі можливості та здібності. У такий спосіб ми можемо говорити про позитивні сторони ГРДУ.

Ми повинні усвідомлювати соціальне значення проблеми. Адже без належної допомоги діти з ГРДУ можуть мати суттєві труднощі у дорослому житті. Відкинені починаючи зі шкільного віку, вони навряд чи знайдуть достойне місце у суспільстві потім. При своєчасному виявленні розладу і компетентних медичних та психолого - педагогічних втручаннях, ці діти здатні бути повноцінними членами спільноти. Вони зможуть розкрити усі свої дари і чесноти та скерувати їх на власний розвиток та користь суспільству, просто жити і бути щасливими, допомога в цьому - головна мета педагогів і батьків.

Діагностування ГРДУ

Проблеми з поведінкою дитини дуже часто проявляються саме у школі. і тут можливі два варіанти виявлення розладу. Часами батьки є вже дещо підготовленими та приходять до вчителя із розповіддю про порушення у поведінці дитини, розповідають, де вони консультувалися і пропонують своє бачення дитини у навчальному процесі. Але це, як правило, поодинокі винятки з огляду на кілька причин:

По-перше, батьки, через загальну стигматизацію по відношенні до осіб з психічними порушеннями у нашому суспільстві, часто намагаються приховати від оточуючих сам факт консультування у психіатра і є схильними до замовчування проблеми

По-друге, батьки дуже часто не усвідомлюють своїх негараздів аж до досягнення шкільного віку, оскільки схильні списувати проблеми з поведінкою дитини у дошкільному віці на особливості характеру дитини

Третя, дуже суттєва причина, це брак довіри та прозорості у стосунках між вчителями та батьками, партнерство у стосунках учитель - батьки лише починає культивуватися.

Тому, проблема частіше за все виявляється шляхом певних невдач у навчанні та поведінці в класі, та сигналізують про неї, як правило, саме вчителі молодшої школи. Вони мають, в цьому світлі, дуже важливу та відповідальну місію. Вчителі молодшої школи мають, перш за все, володіти прийомами позитивного спілкування з батьками, не бути налаштованими ворожо, а намагатися у позитивний спосіб повідомити батьків про проблему. Адже, ніхто не зможе ефективно діагностувати та корегувати проблемну поведінку дитини з ГРДУ без згоди її батьків. Можна заповнити опитувальник для вчителів, з метою пересвідчитися в тому, що поведінкові проблеми дійсно наявні. Пізніше вчитель має провести дуже тактовну бесіду із батьками дитини, з метою мотивування їх до подальшого діагностування та застосування заходів щодо корекції розладу. Це може бути нелегким завданням з огляду на стан батьків та ступінь їхньої довіри до вчителів, фахівців загалом. Тому вчитель має бути максимально тактовним і тут до справи можна долучити шкільного психолога та соціального педагога. Таким чином до роботи долучається мультидисциплінарна команда шкільних фахівців, яка буде супроводжувати дитину протягом всього її навчання. Батькам можна пояснити можливу проблему дуже коректно у позитивний спосіб, попросити їх заповнити опитувальник для батьків. Батьки не повинні відчути засудження з боку вчителя. Якщо вони будуть відчувати доброзичливе ставлення, тоді легше провести діагностику та визначитися з подальшими діями з корекції поведінки та успішності учня. Слід пам'ятати, що батьки дуже часто бувають у пригніченому стані, адже проблеми з поведінкою дитини не сприяють покращенню клімату у сім'ї. Сім'я переживає постійний стрес. Вважається, що батьки дітей з ГРДУ страждають на одному рівні з батьками дітей аутистів. До того один з батьків також може мати ГРДУ та супутні з ними розлади, такі як депресія, особливо в матерів - 27-32 %, проблеми з алкоголем, на фоні цього всього можуть відмічатися подружні конфлікти, тощо. Це не означає, що фахівець повинен одразу ж дивитися на сім'ю гіперактивної дитини, як на проблемну, та в жодному разі не можна ставитись до людей зверхньо, оскільки вони й без того потерпають та почуваються некомфортно. Ми маємо також безліч прикладів, коли батьки гіперактивної дитини є дуже ресурсними. Мають здорове ставлення до своєї проблеми та здатні допомогти іншим сім'ям. Наявність дитини з ГРДУ необов'язково означає, що клімат у сім'ї не сприятливий. Але сім'ям гіперактивних детей та дітей з іншими психічними та поведінковими розладами все ще не просто у суспільстві.

Після того, як за результатами опитувальників та висновків шкільного психолога в дитини підозрюється ГРДУ, її слід направити на додаткове дослідження та з метою встановлення остаточного діагнозу до дитячого психіатра. Можливо дитину необхідно буде скерувати до інших фахівців, неврологів, за потреби медиків інших спеціальностей, психологів та педагогів, що мають додаткову спеціалізацію у діагностиці і терапії розладів розвитку у дітей. Діагноз повинен встановлюватись дуже ретельно, оскільки великою є вірогідність неточної діагностики, через високу варіабельність симптоматики та не характерність клінічної картини в залежності від ситуації та загального стану дитини. Отже, остаточний діагноз встановлює команда фахівців. Потрібен зворотній зв'язок між вчителем та лікарем, який здійснюють саме батьки. Маємо надію, що наше суспільство скоро доросте до того рівня, коли батькам не буде ніяково принести до школи заключення від психіатра.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.