ГЕНДЕР ЯК ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНСТРУКТ

Опис документу:
Гендер не є суто лінгвістичною категорією, але її зміст може бути розкритий через аналіз структури мови. Ми розглянемо співвідношення граматичного (суто лінгвістичного) та соціального в категорії гендера. Під категорією розуміємо найбільш загальне визначення, що є результатом абстрагування від предмета, що його розглядається, та його характерних властивостей.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Бодик О.П.

Краматорський економіко-

гуманітарний інститут

ГЕНДЕР ЯК ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНСТРУКТ

Гендерний фактор, який враховує природну стать людини і її соціальні „наслідки”, є однією з істотних характеристик особистості і протягом усього життя впливає на її усвідомлення своєї ідентичності, а також на ідентифікацію суб’єкта-мовця іншими членами соціуму. Суттєво наголосити на тому, що, хоча в сучасних дослідження акцентується гендер як „соціальна стать”, проте елімінування біологічного чинника значно спрощує проблему, яка, як об’єкт гуманітарних наук взагалі і лінгвістики зокрема, постає надзвичайно складною міждисциплінарною проблемою. Гендер не є суто лінгвістичною категорією, але її зміст може бути розкритий через аналіз структури мови. Ми розглянемо співвідношення граматичного (суто лінгвістичного) та соціального в категорії гендера. Під категорією розуміємо найбільш загальне визначення, що є результатом абстрагування від предмета, що його розглядається, та його характерних властивостей. Слід зазначити, що перед дослідником „гендера” постають також термінологічні труднощі, бо термін „гендер” досить неоднозначний у сучасній лінгвістиці. Він походить від назви категорії граматичного роду, „gender” (в англомовній лінгвістичній літературі ці два терміни є омонімами). Міждисциплінарний характер явищ, що мають гендерні прояви потребує визначення гендера перш за все у загальнонауковому плані. На наш погляд, гендер у цьому розумінні можна визначити як систему категорій, що артикулюють відмінності у спільній природі й проявах чоловічого та жіночого, обумовлених насамперед соціально, а також культурно, психологічно і, нарешті, лінгвістично. З точки зору лінгвістики гендер також має системний характер, бо проявляється на всіх рівнях від фонетичного до дискурсивного. Як лінгвістична категорія, гендер – це сукупність взаємопов’язаних елементів у системі мови, які, з одного боку, відображають суспільні категорії чоловічого та жіночого, а з іншого – виступають як засіб їх конструювання. У цій роботі ми розглянемо семантичну обумовленість граматичного роду гендером і/або статтю.

До середини XX-го сторіччя серед лінгвістів була поширена точка зору на граматичну категорію роду як на один із засобів об’єктивації статі у мові. За словником М.Уебстер, це „класифікація слів або клас слів, виділений на основі класифікації, яка базується на біологічній статі референта (природний рід) або на протиставленні граматичних форм та синтаксичних засобів”. У сучасній англійській мові залишилися лише деякі риси граматичного роду, на відміну від, наприклад, латинської, де усі іменники мають рід, який часто не співпадає з природнім родом [1; 395].

Звернемося до визначення роду, запропонованого Б.Стренгом, автором „Modern English Structure”: „...в англійській мові наявна категорія роду іменників на підставі того, що можлива субституція іменника займенником, який вказує на біологічну стать або неістотність” [2]. Стає зрозумілим, що згадані автори стоять на позиції біодетермінізму. Але з часів виникнення феміністської критиці мови категорія роду у граматиці була предметом дуже детального дослідження. І результат багатьох робіт засвідчив, що немає ніякої підстави стверджувати, що біологічна стать референта може бути базою для класифікації іменників. Адже, з одного боку, майже у будь-якій мові, де взагалі існує категорія граматичного роду, є номінації, стать референта яких не співпадає з граматичним родом, наприклад, das Mädchen, das Weib – середній рід (нім.), а з іншого – у багатьох мовах (навіть дуже близьких) існують номінації для одного і того ж об’єкту, граматичний рід яких не збігається:

тополь (рос.), чоловічий рід – тополя (укр.), жіночий рід

собака (рос.), жіночий рід – собака (укр.), чоловічий рід

Якщо вважати, що природа гендера і статі однакова, можна поширити попередній висновок і на той факт, що гендер теж не може виступати у якості класифікаційної засади та пояснення граматичного роду. Але співвідношення двох концептів досить своєрідне. З одного боку, стать – основа для гендерної стратифікації, але семантично гендер виступає як антонім статі у тому розумінні, що виключає її вплив на соціалізацію індивіда. Деякі теоретики фемінізму, однак вживають термін „стать” у значенні „гендер”. Джудіт Батлер, наприклад, відзначає, що „стать не можна розглядати як додискурсивну анатомічну даність ... стать, за визначенням, завжди була продуктом культури” [3; 308]. І якщо наше бачення біологічної статі культурно сконструйовано, „у цьому випадку не біологія, а культура стає долею” [3; 308]. Із таким, жорстким і спрямованим тільки від біологічних характеристик статі до соціальних конструктів, означуванням концептів гендеру і статі можна погодитися, але лише за умов їх функціонування в межах чітко визначеної, традиційної культури. Наприклад, щодо поняття так званої „трансгендерності”, коли гендерна роль індивіда чітко не визначена статтю і може змінюватися, Олександр Першай зазначає: „Немає гарантій того, що ті смисли, через які носії трансгендерності бачать себе, взагалі представлені в культурі” [4].

Тож звернемося до роботи Г.Корбета, яка являє собою дуже детальне дослідження, побудоване на аналізі більш як 200 мов світу [5]. У своєму дослідженні роду він спирається на визначення К.Хокетта: „рід – це групи іменників, які відображаються у вживанні інших слів, пов’язаних з ними” [6; 231]. Корбет також робить висновок, що іменники можна класифікувати багатьма способами, але лише один з усіх способів класифікації вважається родовою системою – вона проявляється не стільки у самих іменниках, скільки в узгодженні з залежними від них іншими членами словосполучення або речення Отже, „кажучи, що якась мова має три роди, ми маємо на увазі, що існує три класи іменників, які можна визначити синтаксично за допомогою їхніх узгоджень” [5; 4].

Така позиція не викликає заперечень, але категоризація явища роду досягається насамперед у граматиці мови, бо узгодження слів є суто граматичним проявом. Вона спонукає нас до висновку, що рід є також суто граматичним проявом, який має суто граматичну природу і усі намагання взяти за основу класифікації будь-яку ознаку референта не мають підстав. Але це також не дає відповіді на питання, чому рід взагалі існує у багатьох мовах світу? Ван Беркум у своїй дисертаційній роботі зазначає: „всеохоплюючий у багатьох інших відношеннях, Корбет мовчить щодо цього” [7; 56]. У той же час, на відміну від Блумфільда і багатьох інших лінгвістів, які сходяться у тому, що „немає практичного критерію, за яким можна визначити рід іменника у німецькій, французькій або латинській мовах” [7; 78], тобто іменники отримують рід випадково, Корбет вважає, що процес призначення роду „по суті семантично обумовлений„ [5; 68]. Він ілюструє свою думку такими прикладами:

  • слова, запозичені з інших мов здобувають рід, що свідчить про те, що є механізм призначення, а не простого запам’ятовування роду;

  • зустрівши придумане слово, мовці самі призначують йому рід і роблять це із великою долею відповідності;

  • носії мови практично не роблять помилок в узгодженнях слів; якщо рід кожного слова запам’ятовувався окремо, загальна кількість помилок при вживанні повинна була бути відносно великою;

  • запам’ятовування роду десятків тисяч слів іноземної мови було б заважким завданням для тих, хто вивчає мову [5].

Доповнимо ці зауваження гіпотезою, яку висуває Ван Беркум щодо виникнення роду: „Гендерні системи виникають через вживання іменників, які мають можливості для утворення класифікації, таких як „woman”, „man”, та „animal”. Такі іменники можуть спочатку вживатися у якості класифікаторів, вільних форм, що (часто обов’язково) супроводжують якийсь інший іменник для того, щоб класифікувати його референта у термінах якогось важливого концептуального виміру. Послідовне і повторюване вживання класифікаторів („woman”) може поступово призвести до того, що ці форми будуть прикріплюватись до інших частин мови ... як результат цього вони поступово будуть переглянуті у якості морфологічних маркерів якоїсь формальної властивості іменника, чий референт первісно був класифікований (тобто отримаємо іменник „жіночого” роду)” [7; 55].

Отже, говорячи про індоєвропейську групу мов, далеко не у всіх, але в багатьох випадках, особливо коли мова йде про іменники, які позначають референта-людину, можна вважати тим семантичним чинником, обумовлюючим призначення роду, біологічну стать або соціально обумовлену гендерну роль. Проаналізуємо номінації що позначають людину, чоловіка та жінку у якості прояву статі , а також чоловіка та жінку у якості їх гендерних ролей, які проявляються у шлюбі (див. табл. 1).

Таблиця 1 – Семантична обумовленість граматичного роду деяких номінацій у мовах індоєвропейської групи.

м о в и

Англійська

man

m

man

m

husband

m

woman

f

wife

f

Німецька

Mensch,

Mann

m/m

Mann

m

Mann

m

Frau/Weib

f/n

Frau

f

Російська

человек

m

мужчина

m

муж

m

женщина

f

жена

f

Українська

людина

f

чоловік

m

чоловік

m

жінка

f

жінка

f

Іспанська

hombre,

persona

m/f

hombre

m

marido

m

mujer

f

maridada

f

Італійська

persona,

uomo

f/m

uomo

m

marito

m

donna

f

moglie

f

Французька

homme

m

homme

m

mari

m

femme

f

femme

f

Звернемо увагу на той факт, що номінації, які представляють людину як загал, незалежно від інших ознак, мають переважно чоловічий рід. Але, наприклад, в українській мові цей концепт виражається виключно іменником жіночого роду. В італійській, переважно, також. Оскільки це є номінація, яка дуже широко вживається у будь-якій мові, а мова безперечно відображає свідомість її носіїв, якщо погодитися з тим, що призначення роду іменників обумовлено семантично, ми можемо висловити припущення, що тією ж мірою, наскільки існує ця обумовленість, можна визначити ступінь андроцентризму. Так наприклад, показовою є німецька мова, де, у залежності від контексту можуть вживатися дві номінації для позначення концепту людини і обидва мають чоловічий рід. Цікаво те, що іменник Mensch середнього роду позначає не людину взагалі, а людину до якої виражено конкретне, великою мірою негативне ставлення [8]:

Das Mensch – 1. (грубе) шльондра. 2. (зневажливе) прислуга, баба.

Звернемо увагу і на те, що імпліцитно воно поширюється переважно на осіб жіночої статі.

Номінації, які позначають чоловіка або жінку, незалежно від того чи це є вираження статі референта, чи гендерної функції, усі мають відповідно або чоловічий, або жіночий рід. Виключенням є німецька мова, де поряд із іменником Frau жіночого роду вживається іменник Weib, який має середній рід, для позначення статі референта-жінки (згадаємо, що номінації, які виражають концепти „дівчинка” та „дівчина” у німецькій мові також мають середній рід: das Mädchen, das Mädel, das Fräulein). Попередній факт спонукає нас до висновку, що у розглянутих мовах через систему граматичного роду закріплюється світосприйняття носіїв у якому існує пряма асоціація біологічної статі з відповідною (у традиційній культурі) гендерною роллю референта.

Слід зазначити, що в англійській мові не існує узгодження у тому розумінні, що вона є суто аналітичною і слова не змінюються при вживанні. Але оскільки існує залежність анафоричних займенників від їхнього антецеденту, яке можна розцінювати як частину феномена узгодження, треба визнати, що категорія роду існує в англійській мові.

Для тих, хто вивчає англійську мову, існує проблема вибору займенника анафора до немаркованих за родом антецедентів у реченнях типу: The less a person listens or views, the more likely he is to be selective (Daily Worker, 1960).

Протягом багатьох років, починаючи з середини XIX століття, пропонувалося використання займенника „” як єдиної правильної форми позначення не маркованого за родом антецедента, бо нормативні граматики англійської мови стверджували абсолютну неприйнятність варіантів „he or she” або „they” в однині. До речі, останній був до кінця XIX століття широко розповсюдженим та загальноприйнятим [9].

Особова референція, у тому числі й особові займенники, належать до найважливіших, з суспільної точки зору, мовних аспектів. Саме цим і обумовлено прагнення представників фемінізму змінити мовленнєву практику, що базується на твердженнях прескриптивних граматик, які „систематизують сексистське світосприйняття у вигляді граматичних норм” [9; 290]. На відміну від дескриптивної граматики, що намагається відобразити найсучасніші відкриття лінгвістів у різноманітних галузях дослідження мов, прескриптивна граматика залишається незмінною, у вигляді аксіом та правил. Шкільні програми, переважно, орієнтовані на традиційні прескриптивні принципи викладу матеріалу. Так, у 1975 р. А.Бодайн після аналізу посібників з граматики англійської мови виявила, що вони є яскравим прикладом „ідеологічного дискурсу”, тому що аргументи на користь вживання „he” у якості загальнородового засобу референції, „перш за все, базуються на сексистському засновку про перевагу чоловіка над жінкою, а не на граматичних, етимологічних або інших засновках лінгвістичного характеру” [10; 126].

Наведемо декілька прикладів з таких посібників:

  • The Relative shall agree in gender with the Antecedent of the more worthy gender... The Masculine gender is more worthy than the Feminine. (Poole 1646: 21);

  • The masculine Person answers to the general name, which comprehends both Male and Female: as Any Person, who knows what he says. (Kirby 1746:117).

Таким чином, ми бачимо, що школа у XVII-XVIII століттях, як один із інститутів соціалізації через постулати прескриптивних граматик разом із граматичними правилами нав'язувала індивіду сексистське бачення світу.

З формальної точки зору, займенник „he” в узагальненому значенні не узгоджується з антецедентами в граматичному роді, „they” відкидають через його неузгодження з антецедентом у числі, а варіант „he or she” вважається занадто громіздким.

А.Бодайн спростовує наведені доводи, демонструючи, що неузгодження „he” у роді не є більш „граматично правильним”, ніж неузгодження „they” у числі. Варіант „he or she” не більш громіздкий, ніж „one or more” або „person or persons”. 3 позиції логіки, скоріше множина включає в себе однину, ніж чоловічий рід включає жіночий [10].

Отже, ми бачимо, що у англійській та німецькій мовах існує певна семантична обумовленість граматичного роду статтю та гендерною роллю референта. Але цей факт говорить більш не про андроцентричність мови, а про андроцентричність світогляду, що його виражено за допомогою категорії роду. Зрозуміло, що це не є абсолютна істина, яку можна поширити на феномен мови у загальному значенні, тобто на усі мови світу. Але у мовах індоєвропейської групи граматичний рід історично постає як один із факторів, що відображає соціальну дійсність і насамперед її гендерний аспект.

Список використаних джерел.

  1. New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language. – Danbury. Lexicon Publication, Inc – 1993.

  2. Strang B.M.H. Modern English Structure. – London: Edward Arnold Ltd, 1962.

  3. Батлер, Джудит. Гендерное беспокойство // Антология гендерной теории. –Минск, 2000.

  4. Першай А. Пространство трансгендера: язык, культура и гегемония пола. –http://takaya.by/texts/essay/transgender/

  5. Corbett, G.G. (1991). Gender. – Cambridge: Cambridge University Press. – 363 p.

  6. Hockett, C.T. A Course in Modern Linguistics. – New York, 1968.

  7. Van Berkum, J.J.A. The psycholinguistics of grammatical gender. – Max Planck Institute for Psycholinguistics. Nijmegen University Press. – 1996.

  8. Большой немецко-русский словарь: В 3-х томах // Под ред. Л.П.Поповой. – М.: Русский язык, 1998. – Т. 2.

  9. Дудоладова О.В. Сфера референції загально родового „he” у сучасній англійській мові. // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна №567. – Харків, 2002. – С. 289-294.

  10. Bodine, A. Androcentrism in prescriptive grammar. Singular they, sex-indefinite or she. // The Feminist Critique of Language. – London and New York: Routledge. – P. 124-141.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
1
3
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!