ФОРМУВАННЯ ПОСТАВИ І СКЛЕПІННЯ СТОПИ У ДІТЕЙДОШКІЛЬНОГО ТА ШКІЛЬНОГО ВІКУ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

ФОРМУВАННЯ ПОСТАВИ І СКЛЕПІННЯ СТОПИ У ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ТА ШКІЛЬНОГО ВІКУ
ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Опорно-руховий апарат у дітей дошкільного та молодшого шкільного
віку характеризується інтенсивним формуванням: зони росту в кістках,
хребцях дітей активні; хребет ще майже хрящовий і має підвищену гнучкість.
Характерна відносна слабкість м'язів-розгиначів – через 5-7 хвилин сидіння за
партою у дітей 5-7-річного віку ці м'язи втрачають тонус через перевтому.
Слабо розвинені глибокі м'язи хребта: міжостьові (mm. interspinales),
міжпоперечні (mm. intertransversarii), які підтримують правильне положення
хребта і виконують ресорну функцію, для кісткової тканини характерна низька
щільність. Відповідно віковим особливостям хребта тривала статична сидяча
діяльність, неправильна робоча поза, невідповідність парти зросту дитини
можуть легко призвести до надмірного збільшення або зменшення
фізіологічних вигинів хребта у шийному, грудному або поперековому відділі, а
також викривлення хребта у фронтальній площині з формуванням порушень
постави. Носіння важких шкільних ранців, фізична діяльність під час перерв і
уроків фізкультури з поштовхами, різкими амплітудними рухами, стрибками
без належної розминки, нерівномірністю навантаження на ліву і праву частину
тіла може призводити до травматизації хребта та подальшого формування
порушень ОРА.
У школярів молодшого та середнього шкільного віку епіфізи хребців 9
сформовані переважно із хрящової тканини. Окостеніння тіл хребців поступово
відбувається до 14-річного віку, а повне окостеніння хребців формується до 21-
23 років. Зростання хребців у висоту випереджає розвиток м'язів, що формують
м'язовий корсет тулуба. Це обумовлює неможливість дітей молодшого і
середнього шкільного віку до тривалого підтримання хребта у правильному
положенні та швидке формування порушень постави за умов відсутності
спеціальних фізичних вправ і достатнього рівня правильної рухової активності.
У дітей середнього шкільного віку повністю формуються вигини хребта і саме
у цій віковій групі найбільша поширеність сколіозів. У дітей старшого
шкільного віку розвиток кістково-м’язової системи характеризується активним
насиченням хребців кальцієм, збільшенням діаметра м’язового волокна,
зростанням маси м’язової тканини, внаслідок чого збільшується здатність
організму до виконання інтенсивного навантаження. Проте ефективність
лікувальних та реабілітаційних заходів у учнів старших класів з порушеннями
ОРА суттєво нижча у порівнянні з дітьми молодших вікових груп.
Одним з розповсюджених порушень опорно-рухового апарату у дітей є
плоскостопість – деформація стопи, що проявляється зниженням висоти
склепіння стопи, пронацією його заднього і відведенням переднього відділу.
Така деформація супроводжується порушенням взаєморозташування кісток та
порушенням трофіки тканин стопи.
В утриманні склепіння стопи на оптимальній висоті приймають участь
декілька м’язів, основними з яких є м’язи-супінатори – передні і задні
великогомілкові (mm. tibialis anterior, mm. tibialis posterior), м’язи-флексори,
особливо довгі згиначі великого пальця (mm. flexor hallucis longus). Ослаблення
супінаторів призводить до зниження медіального краю стопи, при цьому
зв’язковий апарат розтягується, а човноподібна кістка (os. naviculare)
переміщується донизу і усередину. Розподіл навантаження відносно вісі
тяжіння тіла зміщується із середини стопи до внутрішнього краю і відбувається
пронація у надп’ятково-п’ятково-човноподібному суглобі (articulation
talocalcaneonavicularis) та відведення переднього відділу стопи.
До сплощення стопи у дітей призводять слабкість м'язового тонусу,10
тривале перебування у положенні сидячи, нераціональне взуття. Фактором
ризику формування плоскої стопи у дитячому віці (до 15-16 років) є швидкий
темп зростання маси тіла і, у зв'язку з цим, відносна слабкість м'язів і зв'язок стопи.
До ранніх симптомів плоскостопості відносяться швидке стомлення
нижніх кінцівок під час ходьби та біль в гомілкових м’язах, а надалі – у стопі.
Згодом наслідками плоскостопості стають артрози, остеохондрози, сколіози.
Існує замкнене коло: погіршення функції хребта ускладнює плоскостопість та
навпаки. Для вирішення цієї проблеми необхідно забезпечити дітям у процесі
навчальної діяльності достатній рівень рухової активності, а також спеціальні
фізичні вправи, які спрямовані на укріплення хребетного рухового сегменту
(ХРС), розвиток сили і витривалості захисного м’язового корсету хребта,
м’язів нижніх кінцівок, тулубу та розтягування хребта.