Формування позитивного психологічного клімату в педагогічних колективах закладів загальної середньої освіти
Позитивний психологічний клімат сприяє формуванню в кожного працівника почуття задоволеності від участі у спільній діяльності, а звідси - виникає бажання працювати, підвищується ефективність праці й, відповідно, здійснюється оптимальний вплив на дітей, які виховуються і навчаються у цьому закладі.
І, навпаки, негативний психологічний клімат сприяє почуттю незадоволеності, знижується ефективність праці, що негативно впливає на учнів і вихованців.
Окрім цього, позитивний (сприятливий) психологічний клімат дає змогу керівникові забезпечити ґрунтовніше розуміння членами педагогічного колективу основних цілей діяльності (на етапі планування), швидку мобілізацію колективу на їх виконання (на етапі організації) та здійснення координації діяльності (на етапі контролю) .
Зважаючи на вищезазначене, необхідно працювати над аналізом чинників забезпечення позитивного психологічного клімату в педагогічних колективах закладів загальної середньої освіти, здійснювати пошук, розробку й апробацію ефективних програм, форм і методів його формування.
Аналіз досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення проблеми і на які спирається автор, засвідчив наявність широкого переліку наукових досліджень із проблематики формування позитивного (сприятливого) психологічного клімату. Однак, незважаючи на всю значущість психологічного клімату для ефективного функціонування педагогічного колективу, в абсолютній більшості робіт увага вчених була прикута до дослідження цього психологічного феномену в трудових виробничих і наукових колективах.
Проте, незважаючи на актуальність проблеми формування позитивного психологічного клімату в педагогічних колективах закладів загальної середньої освіти, наявність великої кількості публікацій з означеної тематики, на сьогодні існують суттєві розбіжності в розумінні змісту і структури психологічного клімату. Також слід зазначити, що залишаються ще не вирішеними і є досить дискусійними питання критеріїв і показників психологічного клімату в колективі, чинників, форм і методів його формування. Недостатньо досліджено питання впливу управлінської діяльності керівників навчальних закладів щодо підтримки позитивного психологічного клімату в колективі.
Зважаючи на актуальність і недостатній стан розробки зазначеної проблеми, мета нашого дослідження - проаналізувати основні теоретичні підходи до розуміння сутності та критеріїв психологічного клімату в педагогічних колективах закладів загальної середньої освіти, чинників його формування; впливу управлінської діяльності керівників закладів загальної середньої освіти на формування позитивного психологічного клімату в педколективі.
За узагальненням теоретичних досліджень виявлено, що питання формування психологічного клімату розглядалось у працях багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, однак слід зазначити, що до цього часу в психології немає одностайності в трактуванні змісту, сутності, структури й інших аспектів цього феномену. Дослідники погоджуються лише з тим, що це складний багатокомпонентний феномен, аналіз якого потребує комплексного системного підходу.
Як зазначає М. Молочко, серед численних дефініцій, які позначають цей феномен, можна зустріти такі: «психологічний клімат», «емоційний клімат», «товариська обстановка», «соціологічний мікроклімат», «психологічна атмосфера», «моральна атмосфера», «моральний стан групи», «морально-психологічний клімат», «поле колективу» тощо .
Один із перших дослідників цього феномену В. Шепель трактує психологічний клімат як емоційне забарвлення психологічних зв’язків членів колективу, що виникає на основі їх симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей.
O. Анісімов визначає соціально-психологічний клімат як соціально-психологічний феномен, який відображає рівень комфортності існування у спільній діяльності, у груповій взаємодії. «Якщо комфортність пов’язана з індивідуальною оцінкою умов існування в групі, то самі умови розглядаються як груповий «клімат», як особливий стан соціально-психологічних умов, що склалися в групі».
P. Шакуров пропонує розглядати соціально-психологічний клімат з урахуванням трьох особливостей: психологічної, соціальної та соціально-психологічної. «Психологічна форма клімату, - пише Р. Шакуров, - розкривається в емоційних, вольових та інтелектуальних станах і властивостях групи (так, можна говорити про атмосферу оптимізму, страху, цілеспрямованості або вольової розслабленості, творчого пошуку й інтелектуальної активності людини тощо)». На його думку, якщо в інтелекті, емоціях, волі фіксувати їхній соціальний зміст, то тут виявлятиметься соціальний аспект, соціально-психологічний аспект виявляється в єдності, згоді, задоволенні, дружбі, згуртованості .
Е. Кузьмін вважає, що поняття «психологічний клімат» відображає характер взаємин між людьми, переважаючий тон громадського настрою, рівень управління, умови й особливості праці та відпочинку в цьому колективі.
Б. Ломов включає в поняття «психологічний клімат» систему міжособистісних стосунків, психологічних за природою (симпатія, антипатія, дружба); психологічні механізми взаємодії між людьми (наслідування, співпереживання, сприяння); систему взаємних вимог, загальний настрій, стиль спільної трудової діяльності, інтелектуальну, емоційну та вольову єдність колективу .
Науковці констатують, що психологічний клімат, притаманний різним освітнім колективам, може різнитися за своїм змістом і спрямованістю. З огляду на це, виокремлюють три основні види психологічного клімату: з позитивною, негативною і нейтральною спрямованістю. Клімат із позитивною спрямованістю має назву сприятливого, або оптимального, позитивного, з негативною спрямованістю - несприятливого, або нездорового. Клімат, спрямованість якого чітко не визначено, називається нейтральним.
Вивчення теоретичних досліджень засвідчило, що дослідники акцентують увагу на складності феномену психологічного клімату, який є інтегральним станом колективу і включає в себе комплекс різноманітних характеристик. Тому його неможливо визначити за одним показником.
Суб’єктивні ознаки: можливість для членів колективу вільно виявляти власні думки під час обговорення питань; відсутність тиску керівника на підлеглих; достатня інформованість членів колективу про його завдання та стан справ під час їх виконання; задоволеність приналежністю до колективу; прийняття на себе кожним членом колективу відповідальності за стан справ.
Об’єктивні ознаки: результативність праці педагогічного колективу; плинність кадрів; стан трудової дисципліни; частота конфліктів тощо.
Отже, основними суб’єктивними ознаками позитивного (сприятливого) психологічного клімату є: довіра і висока вимогливість членів колективу один до одного; доброзичливість і ділова критика; вільне висловлювання власної думки під час обговорення питань, що стосуються усього колективу; відсутність тиску керівника на підлеглих і визначення за ними права приймати важливі для колективу рішення; достатня інформова- ність членів колективу про виробничі завдання та стан справ у процесі їх виконання; задоволення роботою й приналежністю до колективу; взаємоспівчуття і взаємодопомога членів колективу в критичних ситуаціях; прийняття на себе відповідальності за стан справ колективу кожним його членом.
Такий внутрішній психологічний клімат у колективі зумовлює і відповідні об’єктивні показники позитивного соціально- психологічного клімату: високі результати діяльності; трудова дисципліна; низька плинність кадрів; відсутність напруженості, конфліктності в колективі (між рядовими членами колективу та між керівником і підлеглими).
У колективі з позитивним кліматом у співробітників переважає оптимістичний настрій; спостерігається взаємна довіра, почуття захищеності, відкритості. У такій атмосфері співробітники відчувають свою значущість і прагнуть до саморозвитку, самореалізації.
Позитивний психологічний клімат у колективі не виникає спонтанно, а залежить від низки чинників.
Аналіз наукових публікацій з означеної проблематики показав, що дослідники, переважно, вбачають передумовами формування соціально-психологічного клімату в колективі чинники макро- та мікросередовища.
Під макросередовищем розуміється соціальний простір, оточення, в межах якого знаходиться і здійснює свою діяльність та чи інша організація. До чинників макросередовища Л. Кара- мушка й інші науковці відносять:
чинники, зумовлені особливостями соціально-економічного та політичного стану і розвитку країни (політична й економічна нестабільність є причиною виникнення в освітніх організаціях почуття невпевненості, песимізму, відсутності бажання творчо працювати);
статус і ставлення до освітянської галузі загалом і до загальної середньої освіти зокрема (ставлення як до чогось другорядного; залишкове фінансування; неможливість упроваджувати передові технології тощо);
чинники, пов’язані з особливостями діяльності та стилю керівництва органів управління освітою (чи ведуться пошуки залучення додаткових засобів фінансування; участь у міжнародних проектах тощо);
чинники, зумовлені особливостями регіону, в якому функціонує навчальний заклад (чим більше в регіоні наукових, культурних освітніх установ - тим більше можливостей для укладання угод, співробітництва тощо);
чинники, зумовлені особливостями впливу вторинних колективів на первинні (до первинних колективів належать колективи предметних кафедр, методичних об’єднань тощо).
Серед чинників мікросередовища науковці виокремлюють:
особливості складу колективу (чисельність співробітників; кваліфікаційно-професійний рівень; статево-вікові особливості; рівень психологічної сумісності членів колективу; індивідуально-типологічні особливості (темперамент, характер, здібності); рівень конфліктності членів колективу тощо);
чинники організаційно-управлінської діяльності керівника (рівень психологічної й управлінської культури, стиль керівництва, здійснення профілактичної роботи щодо попередження конфліктів тощо);
фізичний мікроклімат, санітарно-гігієнічні та матеріально-технічні й побутові умови (температурний, кисневий режим, якість освітлення, технічне оснащення й інші умови праці можуть стати причиною роздратованості (а це різновид агресивної поведінки) і впливати на психологічну атмосферу в колективі);
задоволеність роботою та приналежністю до колективу (задоволеність взаємовідносинами всередині колективу, стосунками з керівником організації, характером, змістом і результатами праці тощо).
Узагальнення теоретичних досліджень засвідчило, що оптимальна модель позитивного психологічного клімату в організації передбачає відмінності щодо віку, життєвого досвіду, повагу до старших, допомогу молодим тощо. Практика свідчить, що великий потенціал енергії ініціативи, творчості молодих працівників послаблює консерватизм ветеранів. Водночас молодь привчається до стриманості в поведінці, дисциплінованості, організованості. На емоційному житті колективу позитивно позначається наявність у ньому чоловіків i жінок. Як правило, різностатеві групи є стабільнішими. Важливо враховувати міжособистіс- ну сумісність - взаємне прийняття партнерів по спілкуванню й спільній діяльності, засноване на оптимальному узгодженні ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб та інших індивідуально-психологічних характеристик.
Оскільки головною метою формування позитивного психологічного клімату є досягнення такого стану, коли праця приносить працівникам задоволення, коли вони виконують спільну справу з радістю, то керівник має чітко усвідомлювати, що цього можна досягти лише шляхом ефективної організації праці, відповідного стилю управління, справедливої оцінки і використання оптимальних методів стимулювання працівників, сприяння їх професійному зростанню, а також розуміння їх труднощів і проблем.
Отже, аналіз чинників мікросередовища засвідчує особливу значущість ролі керівників закладів загальної середньої освіти у формуванні позитивного психологічного клімату в педколек- тиві, які, з одного боку, мають безпосередній вплив на комплектування кадрового складу колективу, а з іншого - зобов’язані забезпечувати ефективну управлінську діяльність, спрямовану на попередження конфліктів, створення особливої атмосфери задоволення педагогічною працею, виходячи з урахувань особливостей статево-вікового, кваліфікаційного тощо складу педагогічного колективу.
Однак теоретичний аналіз, а також практичний досвід роботи кафедр, центрів Хмельницького обласного інституту після- дипломної педагогічної освіти з керівниками закладів освіти на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період показав, що проблеми формування позитивного психологічного клімату в педколективах шкіл спричинені:
недостатнім приділенням уваги цій проблематиці в системі післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти;
складністю діагностики, зумовленої багатогранністю досліджуваного феномену, який як інтегральний стан колективу включає в себе цілий комплекс різних характеристик; його неможливо виміряти за якимось одним із показників;
недостатньою обізнаністю керівників закладів освіти про сутність, критерії, показники, форми і методи формування психологічного клімату в педагогічних колективах;
несформованістю у частини керівників закладів освіти мотивації до вирішення означеної проблематики;
неготовністю частини керівників до впровадження у педагогічній та управлінській діяльності інноваційних форм роботи;
відсутністю практичних психологів у частині закладів освіти;
недостатністю співпраці та взаємодії практичних психологів з адміністрацією та педколективом;
обмеженими можливостями програм курсів підвищення кваліфікації керівників закладів освіти, спричиненими їх ко- роткотривалістю та необхідністю опрацювання чималого переліку управлінської проблематики;
робота щодо формування психологічного клімату в педагогічних колективах закладів освіти носить несистемний, епізодичний характер тощо.
Отже, аналіз теоретичних досліджень засвідчив важливість і значущість впливу управлінської діяльності керівників закладів освіти на формування позитивного психологічного клімату в педколективах і необхідність оволодіння ними науково обґрунтованими методами регуляції соціально-психологічного клімату та їх удосконалення у практичній роботі. Це підвищує вимоги до післядипломної освіти керівників освітніх закладів, яка має забезпечувати системну роботу в курсовий і міжкурсовий період,спрямовану на підвищення рівня психологічної готовності управлінців до формування позитивної психологічної атмосфери в педагогічному колективі школи, що передбачає зростання рівня мотиваційної готовності керівників до вирішення проблематики психологічного клімату, розширення обізнаності керівників закладів освіти про сутність, критерії, показники, форми і методи формування психологічного клімату в педагогічних колективах.
Отже, узагальнення теоретичних підходів і практичного досвіду засвідчило нагальність дослідження проблематики формування позитивного психологічного клімату в педагогічних колективах закладів загальної середньої освіти, від якого залежить ефективність і результативність діяльності педагогів.
Проблеми формування позитивного психологічного клімату пов’язані зі складністю досліджуваного феномену, який включає в себе цілий комплекс різних характеристик, тому його неможливо виміряти за якимось одним із показників; відсутністю одностайності в трактуванні сутності, критеріїв і показників психологічного клімату; низьким рівнем мотиваційної та інших видів психологічної готовності керівників закладів освіти до вирішення означеної проблематики.
Тому, перед післядипломною педагогічною освітою стоїть завдання - забезпечувати системність і результативність роботи з керівниками навчальних закладів щодо формування позитивного психологічного клімату та попередження конфліктів у пед- колективах, на основі координування зусиль науковців закладів післядипломної освіти, працівників департаментів, відділів, управлінь системи освіти, методичних служб, практичних психологів навчальних закладів.
У перспективі подальших досліджень вважаємо за доцільне розробити й апробувати програму розвитку психологічної готовності керівників навчальних закладів щодо формування позитивного психологічного клімату в педагогічних колективах закладів загальної середньої освіти; обґрунтувати форми і методи оптимізації
