Про рівень загального, у тому числі і мовленнєвого розвитку учня, його успіхи в навчанні нерідко судять з того, як він опанував елементи грамоти – навчився читати і писати. Інші ж види умінь, які у сукупності з читанням і письмом становлять справжню основу навчальної діяльності школяра не тільки в початковій, а й в основній і старшій школі, залишаються поза належною увагою. До них ми відносимо насамперед уміння правильно, виразно, культурно висловлюватися і спілкуватися, тобто монологічне і діалогічне мовлення.
Мовленнєвий розвиток дитини-школяра є досить широким поняттям, яке охоплює рівень сформованості звуковимовляння, його відповідності загальноприйнятим орфоепічним нормам української мови, обсяг словникового запасу та граматичну організацію мовлення. Тому для успішної навчальної діяльності учнів треба приділити першочергову увагу саме цим трьом важливим складовим їхнього мовленнєвого розвитку.
Уже в період навчання грамоти необхідно розвивати у першокласників уміння вступати в діалог на доступні для них теми, а також зв’язно висловлюватися.
Щоб спонукати учнів до говоріння, важливо сворювати на уроках мовленнєві ситуації. З цією метою використовуються сюжетно-рольові ігри, інсценізації тощо. Дослідженню мовленнєвих ситуацій як засобу розвитку діалогічного мовлення молодших школярів і присвячена наша робота.




















































































