Формування мотивації навчальної діяльності школярів в умовах реформування освітньої галузі

НУШ

Для кого: Дорослі

19.10.2021

108

2

0

Опис документу:

«Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися» – так писав В.О. Сухомлинський. Саме формуванню мотивації навчальної діяльності школярів в умовах реформування освітньої галузі було присвячено засідання педагогічної ради.

При підготовці до засідання педради в школі було проведено діагностику мотивів навчальної діяльності учнів початкової ланки та 8-10 класів. Аналіз мотивів дає змогу виявити деякі основні причини невдач у навчанні, пов’язані із системою відносин учня із соціальним оточенням, рівнем сформованості в учнів інтелектуальних умінь.

Перегляд
матеріалу
Отримати код


Педагогічна рада

«Формування мотивації навчальної діяльності школярів в умовах реформування освітньої галузі»


Як зробити, щоб роки навчання, відведені суспільством для навчання, виховання, розвитку, не пропали марно? Адже навчання — це не просто відвідування навчального закладу. Щоб відвідування стало навчанням, мало одних зусиль учителів. Потрібно, передусім, бажання вчитися. Тому одним із центральних завдань школи було і є завдання формування мотивації навчальної діяльності.

Актуальність цієї проблеми обумовлена постійним онов­ленням змісту навчання, зміною його структури, яка все більше вимагає від учнів уміння самостійно одержувати знання. Для того щоб підвищити якість навчання, необхідно сформувати у дітей стійкий інтерес до пізнавальної діяльності. Тому школа має знаходити практичні шляхи досягнення цієї мети. Це за­вдання не є чимось окремим від навчально-виховного процесу. Несформованість навчальної мотивації, яка виявляється у не­бажанні вчитися, відвідувати школу, у відсутності інтересу до шкільних занять, переважанні негативних емоцій у процесі навчання, страхах, тривожності, нерозумінні змісту навчання тощо, призводить до того, що дитина не може досягти успіхів у навчанні. В подальшому цей неуспіх може екстраполюватися на інші види діяльності, особливо пов’язані з процесом набуття нових знань.

Тому вже від початку систематичного навчання необхідно не тільки констатувати небажання школяра вчитися, але й ви­являти причини цього, з’ясовувати, які сторони мотиваційної сфери у нього не сформовані.

Окрім того, негативні особистісні якості, поява яких стає неминучою, якщо не сформована позитивна мотивація навчання, впливають на подальший процес розвитку дитини. Отже, виховання навчальних мотивів, потреб, інтересів є не­обхідною умовою ефективності навчально-виховного процесу і гармонійного розвитку особистості.

До завдання формування мотивації навчання необхідно підходити з урахуванням вікових особливостей дитини, її інди­відуальних психологічних характеристик. Формування мотивації визначається її резервами в кожному віці, зоною її «найближ­чого розвитку». Ці резерви не актуалізуються самі по собі, а мо­білізуються тільки в процесі активного включення школярів у навчальну діяльність.

Організувати таку розвивальну діяльність має вчитель. Допо­могти йому в цьому, навчити має шкільний психолог. Робота з розвитку позитивної мотивації учіння потребує часу, оскільки торкається глибинних внутрішніх механізмів становлення особи­стості. Для того щоб підвищити результативність навчальної діяль­ності учня, щоб сприяти становленню навчальної мотивації, вчителю і шкільному психологу необхідно знати, що таке моти­вація, які її характеристики, як вона виявляється у реальній поведінці; як можна вивчати мотивацію, які її вияви є сут­тєвими, що зауважувати. Для діагностики навчальної мотивації необхідно, передусім, враховувати: запит педагогічної прак­тики (вивчення рівня готовності до навчання у початковій, основній, профільній, вищій школі тощо; з’ясування причин поганої успішності; оптимальна організація навчально-вихов­ного процесу); мету дослідження (попередня діагностика, уточ­нення даних спостережень, побудова корекційної програми); вік досліджуваного тощо.

Практична потреба у дослідженні мотиваційної сфери з’яв­ляється переважно на перехідних етапах навчання дітей: при вступі до школи, переходах до середньої школи, до старшої (тепер ще й профільної). Адже зміна самої діяльності чи форм її організації закономірно призводить до змін в мотиваційній сфері особистості. Саме тому переважна біль­шість спрямованих на дослідження мотиваційної сфери методик орієнтовані на ці перехідні періоди (6—7 років; 9—11 років; 1415 і старші).

Є багато класифікацій навчальних мотивів. Найбільш відому класифікацію запропонувала А. К. Маркова, тут виділяються дві групи навчальних мотивів: пізнавальні і соціальні, які, в свою чергу, можуть мати різні рівні і по-різному проявляються в на­вчальному процесі

Види навчальних мотивів

(За А. К. Марковою)

Види

мотивів

Рівні мотивів

Прояви мотивів у навчальному процесі

Пізна­

вальні

Широкі

пізнавальні

мотиви

У вирішенні задач, у зверненнях до вчителя за додатковими відомостями

Учбово-

пізнавальні

У самостійних діях із пошуку рішення, у запитаннях, що ставляться вчителеві з приводу різних способів роботи

Мотиви

самоосвіти

У зверненнях до вчителя з пропозиціями раціональної організації учбового процесу, в реальних діях, спрямованих на самоосвіту

Соціальні

Широкі

соціальні

мотиви

У вчинках, що свідчать про розуміння учнем свого обов’язку і відповідальності

Позиційні

мотиви

У прагненні до контактів з однолітками і в отриманні від них оцінок, в ініціативі та допомозі товаришам

Мотиви

соціальної

співпраці

У прагненні до колективної роботи і до усвідомлення раціональних способів її здійснення




ОЦІНКА ШКІЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ
ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

(Н. Г. Лусканова)

Пропонуємо визначення рівня шкільної мотивації учнів початкових класів. За допомогою цього методу можна:

  1. швидко виявити дітей, які характеризуються негативним ставленням до школи;

  2. дослідити ефективність навчально-виховного процесу в тому або іншому класі;

  3. вибрати оптимальні для дитини умови навчання;

  4. визначити готовність дітей до школи;

  5. відстежити динаміку шкільної адаптації/дезадаптації.

Загальний опис методики. Методика включає малюнок дитини

на шкільну тему (наприклад «Що мені подобається в школі») і коротку анкету з десяти запитань, які відображають ставлення дітей до школи, учбового процесу.

Для диференціації дітей за рівнем шкільної мотивації пропо­нується система бальних оцінок. Малюнки та відповіді на за­питання оцінюються за єдиною 30-бальною шкалою, що дає змогу порівняти отримані результати між собою. Якщо необ­хідно, можна використовувати або тільки дитячі малюнки, або тільки анкету.

Схема оцінки дитячих малюнків

Малюнок дитини розглядається як своєрідне інтерв’ю, пред’явлене досліджуваним за допомогою образотворчих засобів. Це інтерв’ю має проектний характер: у малюнку нерідко вияв­ляються емоційні переживання дітей, які ними повністю не усві­домлюються або про які вони вважають за краще не розповідати. Своєрідність малюнка визначається не так інтелектуальною сферою дитини — її розумом, зоровою пам’яттю, запасом знань, як її емоційно-вольовою сферою — настроєм, інтере­сами, активністю тощо. Так, рухливі діти частіше зображають рухомі об’єкти; малюнки активних, стенічних дітей відрізня­ються великим форматом, яскравістю фарб і, навпаки, боязких, астенічних — безбарвним і дрібним зображенням; у емоційних, імпульсних дітей спостерігається недбалість малюнка, розма­шистий штрих; щільне зафарбовування всієї площі, заповнення простору між контурами свідчить про наявність внутрішнього неспокою у дитини.

Під час аналізу малюнків оцінюються:

  1. Відповідність заданій темі (якщо малюнок був не на вільну тему).

  2. Сюжет (що саме зображено).

  3. Розміри малюнка й окремих деталей.

  4. Колірне рішення.

  5. Динаміка зображення.

  6. Правильність малюнка.

  7. Завершеність малюнка.

Техніка і манера виконання малюнка беруться до уваги, якщо вони свідчать про якісь психологічні властивості учнів.

Приклад оцінки малюнків на тему «Що мені подобається

в школі»

  1. Невідповідність темі вказує на:

а) відсутність шкільної мотивації та переважання інших мотивів, найчастіше ігрових. У цьому разі діти малюють машини, іграшки, військові дії, візерунки тощо. Свідчить про мотиваційну незрілість дитини;

б) дитячий негативізм. Дитина наполегливо відмовляється малювати на шкільну тему і малює те, що вона найкраще вміє і любить малювати. Така поведінка властива дітям із завищеним рівнем домагань і труднощами у пристосуванні до чіткого вико­нання шкільних вимог;

в) невірне тлумачення поставленого завдання, його неро­зуміння. Такі діти або нічого не малюють, або перемальовують у інших сюжети, що не стосуються запропонованої теми. Найча­стіше це властиво дітям із затримкою психічного розвитку.

Якщо малюнок не відповідає заданій темі, то при кількісній обробці проставляється 0 балів.

  1. Відповідність заданій темі свідчить про позитивне став­лення до школи, при цьому враховується сюжет малюнка, тобто що саме зображено:

а) навчальні ситуації — учитель з указкою, учні за партами, дошка з написаними завданнями тощо. Свідчить про високу шкільну мотивацію та навчальну активність дитини, наявність пізнавальних учбових мотивів (ЗО балів);

б) ситуації не навчального характеру — шкільна будівля, учні на перерві, учні з портфелями тощо. Властиво дітям із пози­тивним ставленням до школи, але більшою спрямованістю на зовнішні шкільні атрибути (оцінка 20 балів);

в) ігрові ситуації — гойдалка на шкільному дворі, ігрова кімната, іграшки та інші предмети, що стоять у класі (напри­клад, телевізор, квіти на вікні тощо). Властиві дітям із пози­тивним ставленням до школи, але переважанням ігрової моти­вації (оцінка — 10 балів).

При вивченні шкільної мотивації учнів малюнки на шкільну тему в різних варіантах можуть пропонуватися дітям кілька разів впродовж навчального року. Для більшої надійності оцінки дитячих малюнків при проведенні обстеження доцільно запи­тати дитину, що вона зобразила, чому намалювала той або інший предмет, ту або іншу ситуацію.






1 ” чцг,А';


н

У?

А1

ЗІ


Б1


Зміна мотивації у Віталіка Е. від першого до третього класу, відображена в малюнках ца тему «Що мені подобається в школі»:

А1 — найбільш типовий малюнок у 1-му класі (учбова мотивація);

В1 — найбільш типовий малюнок у 3-му класі (ігрова мотивація)

Зміна мотивації у Дениса Н. від першого до третього класу, відображена в малюнках на тему «Що мені подобається в школі*: А2 — найбільш типовий малюнок в 1-му класі (ігрова мотивація)

В2 — найбільш типовий малюнок у 3-му класі (учбова мотивація)


Малюнки школярів із різною учбовою мотивацією на тему
«Що мені подобається в школі»

А — малюнки школярів із низькою учбовою мотивацією





Б — малюнки школярів із високою учбовою мотивацією



Іноді за малюнками дітей можна судити не лише про рівень учбової мотивації, але і про найпривабливіші сторони шкіль­ного життя. Так, наприклад, школярі з психомоторною розгальмованістю, підвищеною руховою активністю нерідко малюють гру у футбол на уроці фізкультури, бійки з хлопцями на пе­рерві, малюють клас, у якому все перевернуте догори дном тощо. Чутливі, сентиментальні діти обов’язково включають у малюнок декоративні елементи (орнамент, квіти, дрібні деталі інтер’єру класу тощо). Аналіз змісту малюнків є складним самостійним завданням і вимагає від експериментатора хорошого володіння проективною технікою.


Анкета для оцінки рівня шкільної мотивації

Для швидкого масового зрізу оцінки рівня шкільної моти­вації учнів початкових класів може бути використана коротка анкета. При розробці анкети було опитано понад 200 школярів 6—8-річного віку і відібрано десять запитань, що найкраще відо­бражають ставлення дітей до школи, до навчання, їх емоційні реакції на шкільну ситуацію. Для диференціації дітей за рівнем шкільної мотивації була розроблена система бальних оцінок:

  • якщо відповідь дитини свідчить про її позитивне ставлення до школи та якщо дитина віддає перевагу учбовим ситуаціям, це оцінюється в три бали\

  • нейтральна відповідь («не знаю», «буває по-різному» тощо) оцінюється в один бал;

  • відповідь, що дає змогу судити про негативне ставлення дитини до тієї або іншої шкільної ситуації, оцінюється в нуль балів.

Оцінок у два бали немає, оскільки математичний аналіз показав, що при оцінках в нуль, один, три бали можна надій­ніше розділити дітей на групи із високою, середньою і низькою мотивацією. На основі оцінки відмінності між виділеними групами дітей за критерієм Стьюдента було встановлено п’ять основних рівнів шкільної мотивації.

Перший рівень. 25—30 балів — високий рівень шкільної мотивації, учбової активності. У таких дітей є пізнавальний мотив, прагнення найбільш успішно виконувати всі вимоги, що пред’являються школою. Учні чітко виконують усі вказівки учителя, добросовісні й відповідальні, дуже переживають, якщо отримують незадовільні оцінки. У малюнках на шкільну тему вони зображають учителя біля дошки, процес уроку, учбовий матеріал тощо.

Другий рівень. 20—24 бали — хороша шкільна мотивація. Подібні показники мають більшість учнів початкових класів, котрі успішно справляються з учбовою діяльністю. У малюнках на шкільну тему вони також змальовують учбові ситуації, а від­повідаючи на запитання, виявляють меншу залежність від жорстких вимог і норм. Подібний рівень мотивації є середньою нормою.

Третій рівень. 15—19 балів — позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей поза навчальною діяльністю. Такі діти досить добре почуваються в школі, проте частіше ходять до школи, щоб спілкуватися з друзями, із учителем. їм подобається відчувати себе учнями, мати гарний портфель, ручки, зошити. Пізнавальні мотиви у таких дітей сформовані менше і навчальний процес їх мало приваблює. У малюнках на шкільну тему такі учні зображують, як правило, шкільні, але не учбові ситуації.

Четвертий рівень. 10—14 балів — низька шкільна мотивація. Ці діти відвідують школу неохоче, вважають за краще пропус­кати заняття. На уроках часто займаються сторонніми спра­вами, іграми. Відчувають серйозні утруднення в учбовій діяль­ності. Знаходяться в стані нестійкої адаптації до школи. У ма­люнках на шкільну тему такі діти зображують ігрові сюжети, лише побічно пов’язані зі школою.

П’ятий рівень. Менше 10 балів — негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація. Такі діти зазнають серйозних труднощі і в навчанні: вони не справляються з навчальною діяльністю, мають проблеми в спілкуванні з однокласниками, у взаєминах із учителем. Школа нерідко сприймається ними як вороже середовище, перебування в якій для них нестерпне. Маленькі діти (5—6 років) часто плачуть, просяться додому. У інших випадках учні можуть проявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, відповідати тим або іншим нормам і пра­вилам. Часто у таких школярів виявляються нервово-психічні порушення. Малюнки таких дітей зазвичай не відповідають запропонованій шкільній темі, а відображають індивідуальні пристрасті дитини.

Ці кількісні оцінки зіставлялися з іншими показниками психіч­ного розвитку дитини, а також порівнювалися з такими об’єк­тивними показниками як успішність дитини з різних предметів, її становище у групі й особливості взаємин із дітьми та педагогом, поведінкові характеристики, динаміка стану здоров’я тощо. Подібне зіставлення дозволило виділити вказані п’ять груп школярів.

Пред’явлення анкети. Анкету можна використати під час інди­відуального обстеження дитини чи застосовувати для групової діагностики. При цьому допустимі два варіанти пред’явлення.

  1. Запитання читаються експериментатором уголос, пропо­нуються варіанти відповідей, а діти (або дитина) повинні напи­сати ті відповіді, які вони вибирають.

  2. Надруковані анкети роздають усім учням і експеримен­татор просить їх відзначити відповідні відповіді.

Кожен варіант має свої переваги та недоліки. При першому варіанті вищий показник брехні, бо діти більше орієнтуються на норми та правила, оскільки бачать перед собою дорослого, котрий ставитьзапитання. Другий варіант пред’явлення дає змогу одержати щиріші відповіді, але такий спосіб анкетування важко проводити в першому класі, оскільки діти ще погано читають.

Анкета допускає повторні опитування, що дає змогу оцінити динаміку шкільної мотивації. Зниження рівня шкільної моти­вації може служити критерієм шкільної дезадаптації дитини, а її підвищення — позитивною динамікою в навчанні і розвитку молодшого школяра.

Анкета



Ключ

запитання

Оцінка 1-ої відповіді

Оцінка 2-ої відповіді

Оцінка 3-ої відповіді

1

1

3

0

2

0

1

3

3

1

0

3

4

3

1

0

5

0

3

1

6

1

3

0

7

3

1

0

8

1

0

3

9

1

3

0

10

3

1

0





Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.