Формування ключових компетенцій учнів на уроках зарубіжної літератури та російської мови як умови їх ефективної самореалізації

Формування ключових компетенцій учнів

на уроках зарубіжної літератури та російської мови

як умови їх ефективної самореалізації

Шановні колеги! Ми сьогодні стоїмо перед головною проблемою: чому більшість учнів, здобувши в школі академічні знання, практичні уміння та навички, пасують перед життям.

Після закінчення школи випускники часто не здатні знайти гідну роботу, створити щасливу сім'ю, потрапляють у складні життєві обставини. За статистикою, серед молоді віком від 16 до 25 років більше половини тих, хто хотів би залишити Україну, і тільки 46 % тих, хто хотів би залишитися її громадянами.

В умовах трансформації українського суспільства, коли відбувається злам усталених стереотипів, зміна ціннісних координат, простежуються складні колізії у внутрішньому світі особистості, зростає роль педагогіки життєтворчості, спрямованої на плекання людини як творця свого життя. Саме педагогіка життєтворчості, яка визначатиме стратегію розвитку освіти в Україні у XXI столітті, свою головну місію вбачає у тому, щоб «дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який піднімає її особисту вартість і дасть майбутній людині змогу бути корисною для малого чи великого кола громадянства»

(С. Ф. Русова).

Людство вступає у час постійних змін. Здатність сприймати зміни і творити їх — це найважливіша характеристика життя людини в XXI столітті. І звідси постають нові завдання перед освітою. Освіта має набути інноваційного характеру.

Головне завдання школи сьогодні полягає не в тому, щоб адаптувати дитину до суспільних негараздів і навчити її почуватися комфортно серед злиднів, і беззаконня, бездуховності. Ні, наше завдання в тому, щоб дитина зрозуміла та осмислила своє життя, навчилася самостійно вирішувати як щоденні життєві завдання, так і складні проблеми, тобто стала життєво компетентною, життєстійкою, життєздатною. Тільки тоді вона зможе змінити своє життя, боротися з бездуховністю, байдужістю, безвідповідальністю, які руйнують життя окремої людини та суспільства.

Сьогодні школа повинна і може допомогти дитині правильно зрозуміти життя, бо життя школи, на відміну від сім'ї, є більш діловим, конкурентним середовищем. Школа — це передусім простір життя дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому важливо вибудувати виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною.

Майбутнє України — за поколінням, котре сьогодні в шкільних стінах опановує життя, якість якого залежить від рівня сформованості життєвої компетентності.

Компетентність людини — це загальна життєздатність, що базується на:

• знаннях,

• досвіді,

• ціннісних орієнтаціях,

• здібностях.

Бути компетентним означає вміти мобілізувати власний творчій потенціал у конкретній життєвій ситуації.

У сьогоднішньому світі, коли швидким І темпом змінюється система цінностей та світоглядних позицій, особистість дитини потребує адекватного керівництва і щодо просування до поставленої мети, і досягнення належного рівня сформованності життєвої обізнаності.

Особистість не народжується з розвиненою, досконалою життєвою компетентністю. Розвиток життєвої компетентності людини відбувається в її онтогенезі, в процесах пізнання, спілкування, діяльності, у відносинах з іншими людьми, світом. Сукупність цих процесів можна означити поняттям «життєдіяльність». Поза життєдіяльністю життєву компетентність розвинути не можна, і вона не потрібна. Це так само стосується життєстійкості та життєздатності людини.

Життєва компетентність — це чинник та результат розвитку життєдіяльності особистості.

Питання про мету освіти є сьогодні питанням про те, якою має бути людина майбутнього. В регіональній програмі «Формування самоосвітньої компетенції учнів» передбачається набуття нею певних життєвих компетентностей:

1. Соціальна компетентність — готовність брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень.

2. Полікультурна — передбачає вихованість, повагу до чужих думок, мови, культури релігії.

3. Комунікативна — опанування усного і писемного спілкування, оволодіння кількома мовами.

4. Інформаційна — вміння здобувати, осмислювати та використовувати різноманітну інформацію.

5. Діяльніснотворча — вміння розв’язувати навчальні і життєві проблеми.

6. Здатність до самоосвіти та саморозвитку — готовність постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому житті — це сьогодні найважливіша із компетентностей.

Як же організувати роботу на уроці щодо формування ключових компетенцій учнів?

Вчені пропонують, щоб сформувати соціальну компетентність, треба:

• створювати та розв'язувати проблемні ситуації; !!!

• давати й періодично змінювати громадські доручення, обговорювати їх виконання, підводити обов'язково підсумки роботи;

• проводити виховні заходи патріотичного змісту, здійснювати правове та морально-естетичне виховання;

• проводити інноваційні уроки громадянської освіти;

• створювати ситуації морального вибору на основі прочитаних творів або життєвих ситуацій; !!!

• учити дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку товариша, узгоджувати їх та доходити до порозуміння !!!

Щоб розвивати в учнів полікультурну компетентність, треба проводити такі заходи:

• проведення зустрічей з цікавими людьми, відомими художниками, поетами, композиторами;

• проведення тематичних вечорів, міжнародних фестивалів, заочних подорожей країнами світу;

• відвідування виставок, музеїв, проведення екскурсій;

• проведення бесід з етичної тематики; !!!

• читання та обговорення історичних творів; !!!

• здійснення пошукової роботи.

Щоб розвивати комунікативну компетентність, пропонується:

• інсценування казок; !!!

• усний опис картин; !!!

• проведення нестандартних уроків, ділових та інтелектуальних ігор, круглих столів, дискусій; !!!

• на уроках використання інтерактивних технологій та прийомів педагогічної техніки;

• написання запрошень, привітань, оголошень, випуск газет, стіннівок;

• листування з ровесниками;

• проведення бібліотечних уроків взагалі постійний зв'язок з бібліотекою.

Інформаційна компетентність здійснюється через:

• уроки російської, української, іноземної мови, уроки української та зарубіжної літератури, математики, географії, біології та інші, на яких діти працюють з підручниками, словниками, вчаться опрацьовувати інформацію на підставі аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо; вчаться користуватися художньою літературою, енциклопедіями, репродукціями, картинами, таблицями, малюнками, діаграмами, складають маршрутні листи; вчаться користуватися таблицями, схемами, згортати інформацію; !!!

• проведення усних журналів, зустрічей з цікавими людьми, організація інтелектуальних ігор, екскурсій, відвідування музеїв, персональних та художніх виставок, творчих майстерень; !!!

• знайомство учнів з дитячою періодикою; !!!

• стимулювання учнів до роботи з комп'ютером. !!!

Розвиток компетентності творчої діяльності можна реалізувати через:

• участь у конкурсах і олімпіадах; !!!

• дослідницьку діяльність учнів; !!!

• складання казок, віршів; !!!

• проведення інтелектуальних ігор, конкурсів; !!!

• створення кросвордів, ребусів; !!!

• побудову генеалогічного дерева своєї родини;

• випуск стіннівок, конкурси малюнків; !!!

• залучення дітей до роботи гуртків, студій за інтересами;

• залучення до самоврядування.

Компетентність саморозвитку та самоосвіти реалізується через:

• залучення дітей до виконання творчих завдань та участі в інтелектуальних заходах; !!!

• проведення розливальних пізнавальних ігор; !!!

• залучення учнів до гурткової роботи;

• складання та реалізація програми самоосвітньої та самовиховної діяльності учнів.

Практично всі перелічені методи формування життєвих компетенцій впроваджую на своїх уроках.

Духовну моральну особистість не можна виховати без вчителя-наставника, тобто без людини, яка є поводирем для дітей та молоді у світ духовності. І головним завданням класного керівника є виховання громадянина України, патріота своєї держави, який зможе успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій культури.

Час об'єктивно потребує зміни ролі та місця вчителя в навчально-виховному процесі. Авторитарну педагогіку треба залишити в минулому, а спів відносини будувати на партнерстві.