Формування екологічної культури як напрямок соціалізації учнів

Опис документу:
У статті розглянуто роль школи як провідного інституту соціального виховання та модернізації моделі освітнього процесу в сучасній школі, що створює передумови для втілення в життя саме таких заходів, які б сприяли вдалій соціалізації учнів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Прокопенко Т.І., Курман Л.О.

Формування екологічної культури як напрямок соціалізації учнів

Анотація: у статті розглянуто роль школи як провідного інституту соціального виховання та модернізації моделі освітнього процесу в сучасній школі, що створює передумови для втілення в життя саме таких заходів, які б сприяли вдалій соціалізації учнів.

Ключові слова: соціалізація, учні, самоврядування, громадсько-активна школа

Суспільно-політичні події, які увійшли до історії України 2014 року, територіальна реформа та децентралізація відображаються на процесі соціалізації дітей та учнівської молоді. Статус «внутрішньо переміщеної особи», втрата рідних, безробіття батьків, соціальні сироти, зміна освітнього закладу, адаптація до нового соціокультурного середовища – все це не лише змінює сталу структуру освітнього простору, але й насичує його новими об‘єктами, новими суб’єктами соціального партнерства, що відображається насамперед на змісті освітньої діяльності навчального закладу та підсилює позитивно або негативно його вплив на формування готовності дитини взаємодіяти із соціумом. Таким чином саме громада, суб’єктом діяльності якої є заклад освіти, має подбати про правовий і соціальний захист неповнолітніх від деструктивних впливів соціального середовища та забезпечити оптимальні умови їх соціальної адаптації, соціалізації та інтеграції. Звідси, підвищується увага педагогічної науки (соціальна педагогіка, соціальна психологія, теорія і методика виховання, теорія і методика управління тощо) до пошуку ефективних підходів, механізмів, технологій формування у дітей та учнівської молоді компетентностей, необхідних для успішної життєдіяльності особистості в громаді. Зокрема, концепцією Нової української школи актуалізуються такі ключові компетентності як: уміння вчитись впродовж усього життя, соціальні і громадянські компетентності, підприємливість і фінансова грамотність, екологічна грамотність і здорове життя. Нова стратегія розвитку вітчизняної освіти один із факторів соціалізації дітей та учнівської молоді, оскільки реформування структури, змісту загальної середньої освіти суттєво впливатиме на становлення їх світогляду та характер суспільної поведінки [2].

Проблема соціалізації дітей та учнівської молоді в нових соціокультурних умовах потребує додаткового дослідження з урахуванням зарубіжного та вітчизняного соціально-педагогічного досвіду. Зокрема, конструктивним є питання щодо забезпечення взаємодії закладу освіти та соціального середовища як провідної умови соціалізації.

Аналіз філософської, соціологічної й психолого-педагогічної літератури (Г.Андрєєва, Л.Байбородова, В.Бочарова, Л.Ваховський, Б.Вульфов, О.Коджаспіров, М.Рожков, В.Семенов) дає змогу визначити взаємодію як цілеспрямований вплив школи й соціального середовища одне на одного, який сприяє взаємозбагаченню, посиленню виховного потенціалу взаємодіючих систем [1].

Чинні міжнародні та державні нормативно-правові документи (Конвенція ООН про права дитини, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Закони України «Про освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про охорону дитинства») одним із основних напрямів визначають стратегічний курс на забезпечення життєздатності дитини, що передбачає успішну її адаптацію та функціонування в соціальному середовищі, починаючи з перших років життя. У процесі соціалізації дитина адаптується до змінних умов життя, навчається дотримуватися норм та вимог, почуватися членом певної спільноти, зважати на відмінність власних бажань від вимог довкілля, засвоювати доцільні правила, переносити свої знання в нові умови.

Перед системою освіти постає завдання: виховання творчої, вільної, щасливої особистості, риси якої повинні формуватися ще в дитячі роки. Внаслідок цього зростають вимоги до удосконалення освітнього процесу загальноосвітньої школи на основі впровадження інноваційних технологій, досягнень педагогічної науки та передового досвіду. Останнім часом суспільство вимагає від школи виконання соціальної функції, а саме: введення дитини за допомогою навчання у розгалужену структуру соціальних ролей. Залучення учнів до участі в позакласній, позашкільній роботі сприяє набуттю ними соціального досвіду, тобто відбувається процес соціалізації особистості, підготовка до виконання своєї ролі в суспільстві. Адже особистість розвивається через активні суспільні дії, свідомо перетворюючи і оточуюче середовище, і себе в процесі цілеспрямованої діяльності. Важлива роль у цьому напрямку належить педагогам. Вони реалізують головне завдання школи — підготувати дітей до активного життя в суспільстві, тобто соціалізувати їх.

Розуміння суті соціалізації, педагогічних механізмів, за допомогою яких вона здійснюється, є обов’язковим для сучасного вчителя, бо через соціалізацію людина має змогу самореалізуватись у соціумі. Тому пошук найефективніших шляхів соціалізації, досконалих педагогічних засобів допомагає вирішувати одвічну проблему – знаходити сенс людського існування. Школа – соціальна система, в якій дитина живе одинадцять років життя. У цей період формується відповідальність, самооцінка, ставлення до пріоритетів та цінностей, до навколишнього простору, тобто формуються навички соціальної поведінки, що не тільки відповідають правовим нормам, виникненню внутрішньої мотивації, що орієнтує особистість на їх дотримання. Початком цього процесу є засвоєння у дитинстві норм соціальної поведінки, спілкування та взаємодії людей, соціальних заборон і вимог. У процесі соціалізації відбувається поступова інтеграція особистості у широкий соціальний контекст, перехід її до повноцінної участі у функціонуванні громадянського суспільства та держави. Якщо школа допоможе дитині набути досвіду особистих демократичних взаємин, то в майбутньому, будуючи своє життя, беручи участь у дорослому житті, ця людина житиме як людина вільна, у згоді з цінностями демократичного суспільства [3].

Для педагогічних колективів сільських шкіл, зокрема Малокардашинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Великокардашинської сільської ради та Малокопанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Малокопанівської сільської ради, важливим є спрямування виховного процесу на активне, творче включення учнів у суспільне життя села, району, області, держави. Головним завданням виховання є всебічне забезпечення соціального розвитку учнів, формування суспільної активності, творчості. При цьому слід зазначити, що діяльність педагогічного колективу школи спрямована на вирішення таких психолого-педагогічних та організаційно-педагогічних завдань:

- розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей учнів;

- інтеграція освітнього середовища школи і сім'ї, школи і мікрорайону, ширше залучення батьків до освітнього процесу;

соціалізація учнів, розвиток ключових компетентностей: комунікативної, кооперативної, інформаційної тощо;

- формування у школярів активної життєвої позиції;

- створення у школі єдиного колективу учнів і педагогів, атмосфери співпраці.

У Малокопанівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. працюють дитячі об’єднання «Барвінкова країна» та «Веселкова республіка».

Учнівська рада школи об’єднує учнів 9 – 11 класів, а також до співпраці залучаються і учні 5 – 8 класів. Восени кожного року обирають президента школи. Створено комісії: навчальна, культурно-масова, прес-центр, дисципліни і порядку. Кожну комісію координує вчитель, тому учнівське самоврядування розглядається, як форма творчої співпраці учителів і учнів, як спосіб виявлення організаторських здібностей і можливостей у різних видах діяльності, спілкування та відносин, як один з методів формування в колективі громадської думки та вироблення управлінських навичок і вмінь. Засідання шкільного управління відбуваються щомісяця. Розглядаються питання, щодо навчальної та виховної діяльності школи. Кожна комісія планує свою роботу і несе за неї відповідальність.

Діє дитяча організація «Милосердя» - добровільна самодіяльна організація учнів школи, яка сприяє зміцненню дружби школярів із дітьми з особливими потребами, виховує любов до ближнього у стосунках із одинокими жителями нашого села, повагу до старших та історичного минулого нашої держави.

Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди враховувати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впливом якого формується людина як природно-соціальна істота. Кожен з нас має батьків, від яких ми отримуємо у спадок не тільки особливості роду, а й загально-соціальні ознаки. Крім того, ми є частинкою природи і вчимося жити в гармонії як із власною природою, так і з довкіллям. Необхідність виховання екологічної культури як складової загальної культури особистості зафіксовано в Державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття». Пріоритетної метою екологічного виховання є формування у вихованців екологічної культури задля збереження довкілля та сталого розвитку. Формування екологічної культури це скоординована довготривала робота, яка відкриває дитині можливості взаємодії зі світом природи, і стає чинником загального розвитку та формування особистості.

Одним із формуючих факторів екологічної культури є соціалізація особистості дитини, як процес засвоєння дитиною системи цінностей, норм та зразків поведінки, обов'язкових у певному суспільстві, а також навичок, які дають їй змогу увійти у світ суспільних організацій та здійснюється під впливом середовища, осіб і виховних установ та досягається, на нашу думку, наступними методами: формування комунікативних навичок особистості; створення умов для ефективного усвідомлення дитиною сутності сучасних проблем екології та їх актуальності для суспільства, членами якого вони є; формування та розвиток відчуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на місцевому, а в подальшому на національному і глобальному рівнях; вироблення умінь приймати власні відповідальні рішення з охорони навколишнього середовища і діяти у відповідності до них у процесі практичної діяльності з розв'язання проблем довкілля на місцевому рівні; просвітницька діяльність [4].

В. О. Сухомлинський дійшов висновку, що природа сама собою не виховує, а виховує тільки активна взаємодія людини з природою. Цей висновок є основним принципом в організації позакласної роботи учнів. Великий педагог вважав, що навчання в «зелених класах», складання книжок – картинок про природу, подорожі на природу, проведення екскурсій, свят троянд, польових квітів – ці та інші заходи сприяють розумовому розвитку дітей, засвоєння духовних цінностей свого народу [5]. Важливу роль у цьому становить діяльність природничих гуртків. Як правило, їх ще називають гуртками юних натуралістів (юннатів). У школі створено гурток «Юні лісівники-дендрологи», організовано роботу шкільного лісництва, яке забезпечує участь дітей у районних, обласних і всеукраїнських конкурсах.

Цікавою формою проведення занять є екскурсії у Голопристанське лісомисливське господарство, Гладківське, Кардашинське, Буркутське лісництва, де учні знайомляться з основними формами господарювання цих організацій, із професіями людей, що працюють у лісі.

Кожен рік шкільне лісництво бере участь у Всеукраїнських конкурсах, акціях на обласному та Всеукраїнському рівнях: «Ліси для нащадків», «Юннатівський зеленбуд», «Біощит», «Птах року», «Дослідницький марафон», «Парки – легені міст і сіл», «Мій рідний край – моя земля», «Кролик», «Букет замість ялинки», «Допоможемо зимуючим птахам».

Робота шкільного лісництва ведеться за такими напрямками:

Науково-дослідницька робота;

Практичні заняття в лісі;

Навчально-виховна робота;

Співпраця з лісгоспами;

Профорієнтаційна робота.

Здійснюючи науково-дослідницьку діяльність учні школи, зустрічаючись із інженерами лісу, науковцями розширюють свій соціум, приймають участь у потрібній для нашої країни роботі по збереженню природи.

Крім того, заклад освіти співпрацює з такими організаціями, як: «Районна станція юних натуралістів», Державне підприємство «Голопристанське лісомисливське господарство», Національний природний парк «Олешківськи піски». У школі діє найстарше в області шкільне лісництво, яке займається природоохоронною та просвітницькою роботою (ляльковий театр), практичною діяльністю (відновлення лісів, парків) експериментально-дослідницькою діяльністю ( МАН, олімпіада з екології), представлення області на Всеукраїнських зльотах. Така позакласна робота має вплив і на подальше життя випускників (студенти ВУЗів).

Наступною формою соціалізації особистості дитини є соціально-екологічна діяльність, яка реалізується через проектну діяльність. Застосування проектної діяльності спрямоване на становлення у дитини досвіду самостійного та колективного пошуку нових знань і використання їх в реальних умовах; на формування передумов поступового входження дитини у суспільство, визначення її професійної орієнтації. Прикладами успішних проектів можуть слугувати проекти учнівського самоврядування «Мій рідний край – частинка України», «Будь природі другом!», екологічних проектів «Як зберегти природу Буркут…», «Буркутиперлина причорноморських степів», проект «Моя квітка». З цієї точки зору соціально-екологічне проектування є досконалим простором, в якому розгортаються правові контакти дитини, вона набуває досвіду соціальної взаємодії, стверджує, апробує і розвиває ідеї.

Для Малокардашинської школи традиційною формою розвитку соціальних навичок учнів є структура самоврядування, де Рада школи виникла у вигляді «команд» батьків, учнів, вчителів. Делегати від усіх «команд» обираються на загальношкільній конференції. Така структура самоврядування є найбільш ефективною, в яку на основах рівноправного співробітництва входять вчителі, учні, адміністрація школи, батьки, представники громадськості. У діяльності такої форми шкільного самоврядування традиційна його функція дисциплінарна, відійшла на задній план. Головним стало формування навичок співробітництва, соціальна адаптація учнів.

Існує багато досліджень, які свідчать про те, що школи, незалежно від країни, в якій вони знаходяться, досягають найбільших успіхів у навчанні й вихованні дітей, коли «виходять за межі своїх стін». Тобто школа пропонує послуги та організовує різноманітні заходи для набуття нових актуальних знань і навичок, а громада підтримує її в цій діяльності. Це також означає, що батьки активно залучені до роботи навчального закладу. Крім того, його лідерська команда має певне бачення, яке ґрунтується на цінностях прав людини, прагненні до широкого залучення ресурсів місцевих громад, громадських організацій, батьків, підприємств; створення умов для виховання та практичного виявлення громадської активності учнівської молоді, а також бачення відкритості самої школи як соціально-педагогічної системи. Із 1 вересня 2019 року розпочато експериментальну роботу регіонального рівня у закладі освіти під науковим супроводом Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради, метою якої є розробка та експериментальна апробація моделі розвитку Малокардашинської громадсько-активної школи в умовах децентралізації.

Модель діяльності громадсько-активної школи включає три компоненти, а саме: демократизація, волонтерство, взаємовигідне партнерство між школою та громадою. Тому запровадження екологічних проектів «Якщо прагнеш змінити світ на краще – дій!», «Школа – наш дім, ми господарі у нім!», «Посади дуба – оберіг українського народу»; створення соціально-екологічної стежки «Дивосвіт Малої Кардашинки»; проведення акцій стали значущими не тільки для школи, а і для всієї сільської громади. Адже, таким чином формується партнерство, яке охоплює не тільки учителя, учня і батьків, а й інших членів громади. Тож, громадсько-активна школа забезпечує участь дитини в житті великої спільноти й успішну соціалізацію.

Ознакою успішності процесу соціалізації особистості підлітка є його готовність взаємодіяти з соціумом. Три шляхи формування цієї ознаки:

- перший шлях, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності підлітків у практиці особистісних взаємовідносин;

- другий – набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками;

- третій – одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками.

Таким чином соціально-педагогічна місія школи як традиційного соціального інституту і агента соціалізації полягає у забезпеченні прав дитини, формуванні у неї необхідного адаптаційного потенціалу, створенні відповідних умов для її самореалізації, а також мінімізація негативних впливів соціуму на особистість шляхом використання сприятливих факторів соціального оточення. Активна участь дітей у шкільному самоврядуванні, регулярна почергова змінність виборного активу, розширення реальних прав і повноважень органів самоврядування, доброзичлива вимога, конкретизація колективних творчих справ, створення умов для повного прояву і розвитку здібностей кожного члена колективу – це запорука вдалої соціалізації учнів.

Література:

1. Аніщенко А. П. Педагогічні умови соціалізації старшокласників у територіальній громаді : автореф. дис. ... канд. пед наук : 13.00.05. Луганськ, 2010. 22 с.

2. Кузьміч Т. О., Назаренко Л. М.  Соціалізація дітей та учнівської молоді: практико-орієнтований аналіз : метод. реком. Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2017. 65 с.

3. Назаренко Л. М.  Формуємо соціалізуючий простір: метод. реком. Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. 52 с.

4. Панагушина О. Є. Управління соціально-педагогічною роботою в процесі соціалізації учнівської молоді. Управління навчальним закладом: теоретико-методологічний аспект: колективна монографія / А. М. Зубко, І. Я. Жорова, Л.М. Назаренко та ін.; за заг. ред. Л. М. Назаренко. Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. С. 134-164.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. Київ : Радянська школа, 1976. Т. 1. 654 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
3
міс.
1
8
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!