Формування бібліотекаря як конкурентоспроможного фахівця. Концепція бібліотекаря - психолога у сучасному просторі освіти.

Опис документу:
У сфері бібліотечної справи конкурентоспроможний фахівець функціонально призначений забезпечити організацію професійну діяльність, у якій він працює, зростанням професійності; для бібліотечної галузі важливим є нарощування найбільш оптимальної професій¬ної реалізації кожного бібліотекаря; у бібліотечно-педагогічній діяльності одним із завдань, що покладається на заклади освіти, є формування майбутніми фахівцями конкурентоспроможності.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Формування бібліотекаря як конкурентоспроможного фахівця. Концепція бібліотекаря - психолога у сучасному просторі освіти.

Зубарєва Ганна Федорівна

Бібліотекар

КЗ «Балтський педагогічний коледж»

Процеси, які відбуваються в сучасному суспільстві, визначають специ­фіку важливої проблеми - конкурентоспроможність фахівців-бібліотекарів на ринку пра­ці. Її актуальність обумовлена потребою суспільства у творчій особистості спеціаліста, що відзначається високим рівнем професіоналізму, компетент­ності, творчої ініціативи, фундаментальною грамотністю, усвідомленістю особистих цілей та спрямованістю на їх досягнення. Ця проблема є універсальною для психологічної, педагогічної та бібліотечної галузей. У сфері бібліотечної справи конкурентоспроможний фахівець функціонально призначений забезпечити організацію професійну діяльність, у якій він працює, зростанням професійності; для бібліотечної галузі важливим є нарощування найбільш оптимальної професій­ної реалізації кожного бібліотекаря; у бібліотечно-педагогічній діяльності одним із завдань, що покладається на заклади освіти, є формування майбутніми фахівцями конкурентоспроможності. Важливою для усіх сфер діяльності суспільства є проблема конкурентоспроможного бібліотекаря, який визначаєть­ся високим рівнем готовності до професійної діяльності, активністю осо­бистої життєвої позиції щодо застосування у навчально-виховному процесі інноваційних технологій, авторитетом серед студентів, їхніх батьків та колег. Саме конкурентоспроможний бібліотекар, упевнений у потрібності своєї про­фесії, здатний виховати конкурентоспроможного читача, спрямовуючи його особистим прикладом до постійного самовдосконалення.

Основою теорії конкурентоспроможності можна вважати досліджен­ня представників гуманістичної психології А. Маслоу та К. Роджерса, які головним джерелом розвитку особистості вважають її природні потяги до самоактуалізації.

Концептуальні засади проблеми конкурентоспромож­ності фахівця висвітлено у працях зарубіжних (Т. Джастер, П. Котлер, С. Мак-Коннел, X. Маккей) та вітчизняних (А. Ко-заков, Т. Мельниченко, Н. Минаєв, А. Шмелев та ін.) науковців. У сучасних дослідженнях конкурентоспроможність ототожнюється із суперництвом (М. Поварич), успішністю (Л. Мі-тіна, В. Оганесов, О. Романовська), інноваційністю (Д. Чернилевський), стратегічною прогнозованістю (І. Зязюн, Л. Карамушка та ін.), відповідальністю (А. Маркова), самопрезентацією (В. Пу­зіков) і навіть егоцентризмом (X. Хартман). У багатьох наукових працях конкурентоспроможність визначається як інтегральна риса, що поєднує у собі інші риси: самостійність, дисциплінованість, комунікативність, здат­ність швидко пристосовуватися до конкретних умов праці (Л. Левін); чіт­кість цілей, ціннісних орієнтацій, творче ставлення до справи, здатність до ризику, незалежність, лідерство, спрямування до саморозвитку, стресостійкість (В. Андреєв). У.Г. Іваск, Мелвилл Луис К. Д., світові бібліотекарі для яких головним спрямуванням була, бібліотечна діяльність як конкурентоспроможна професія.

Функціонально конкурентоспроможність, крім здатності отримати ба­жане робоче місце, означає ще уміння інтегруватися у професійне середови­ще, зайняти у ньому «свою нішу». Саме тому суть цього поняття визначається особливістю професійної спрямованості бібліотекаря.

Незважаючи на досить активне вивчення питання конкурентоспро­можності фахівців саме бібліотечної галузі, аналізуючи наукові джерела засвідчує недостатню кількість щодо конкурентоспроможності бібліотекарів.

Окреслимо напрями вивчення цієї проблеми:

  • бібліотеки в XXI столітті змушені боротися за своє існування, адже проста видача книг сьогодні привертає мало.

  • останнім часом у багатьох бібліотеках навчальних закладах з'явилася нова посада - бібліотечний психолог,

  • виокремлено зв'язки конкурентоспроможності з авторитетністю (І. Прокопенко), суперництвом, стресостійкістю (В. Андреєв), компетентністю (В. Харькін), професіоналізмом (Г. Аташукова),

  • акцентовано увагу на вивченні форм самовдосконалення бібліотекаря (атестація, відгуки колег, студентів);

Актуальність вивчення проблеми зумовлена її недостатньою тео­ретичною розробкою, а також соціальною значущістю і гострою потре­бою суспільства у бібліотекаря - професіонала високого рівня, які відзна­чаються спрямованістю на самовдосконалення та небайдужістю до оцінки своєї праці. При цьому логічно виникає потреба виявити й описати структуру ефективних механізмів формуван­ня бібліотекаря, бібліотекаря-психолога як конкурентоспроможного фахівця, що допоможе визначити умови постійного вдосконалення бібліотечної праці через експеримен­тальне впровадження інноваційних технологій; проведення атестації і самоатестації із застосуванням нових діагностичних методик, що дозволить одержати своєчасну об'єктивну і повну інформа­цію про різні аспекти бібліотечно-психологічного процесу та його результати.

Довгий історичний шлях розвитку книжкової справи привів до відокремлення бібліографічної діяльності у самостійну галузь суспільної практики. Революція в світі книг, що прийшлася на XX ст., надала бібліографічній роботі риси масовості.

Підвищення ролі й значення бібліографічної інформації в соціалістичному суспільстві, особливо в сучасних умовах науково-технічної революції, послужило стимулом для загальнодержавної перебудови бібліографічної служби в нашій країні. Відбулося переосмислення самого терміну «бібліографія». Нині бібліографія розглядається як діяльність (організаційно-управлінська, виробнича, науково-методична та науково-дослідна) по забезпеченню функціонування (дії) бібліографічної інформації в суспільстві.

Інтенсивність книгодрукування вступила в наш час у протиріччя з фізичними можливостями людини в сприйманні й переробці інформації. Саме тому соціальне важливим е питання про те, як виявляти потрібні публікації і що відбирати для читання з величезного масиву друкованої продукції. Ця проблема розв’язується за допомогою бібліографічної інформації

Сучасний бібліотекар — людина, яка веде за собою, яка поруч з читачем і водночас трохи попереду; людина, яка вміє вислухати, порадити й розрадити, людина, яка не зупиняється на досягнутому, вчиться у більш кваліфікованих бібліотекознавців і прислухається до думок інших, аналізує; людина, яка просто живе, живе так, як вимагає сучасний світ. Байдужому, лінивому, за­розумілому не бути бібліотекарем, бо з ним читачу не цікаво.

Бібліотекар, котрий іде в ногу з сучасністю, почу­вається живим, діяльним членом великого організму, який бо­реться з неуцтвом та пороками людства, є посередником між усім, що було благородного й високого в історії людей, і новим поколінням, є охоронцем свята із святих, одне з великих надбань цивілізації - бібліотека.

«Не можна бачити в бібліотекарі простого помічника вченого. Бібліотекар - сам учений. Але тільки він працює не над однією і при тому своєю темою, а над багатьма чужими темами. Це вчений, який цілком віддає себе іншим» (академік Д. Ліхачов). Бути фахівцем своєї справи – означає робити внесок у поліпшення іміджу, підвищення статусу та репутації професії. Нові вимоги до бібліотечного спеціаліста висуваються сьогодні як суспільством, бібліотечною діяльністю, так і користувачем.

Отже, потрібно стати на шлях САМО- розвитку, -навчання, -виховання, а для цього спочатку треба зайнятися професійним самопізнанням.

Професійне самопізнання ак­туалізується під впливом певної мотивації, яка визначається своєрідністю діяльності, спілкування й особи бібліотекаря. Мотиви професійного самопізнання багатоманітні. Найтиповіші такі:

  • по-перше, професійне самопізнання спонукається інтересом до себе, прагненням розібратися в своїх сильних і слабких якостях професіонала, розширити свій кругозір про власну особу;

  • по-друге, необхідність у самопізнанні виникає, коли бібліотекар знаходить дисбаланс між своєю працею і його результатами, що також стимулює процес пізнання себе. Бібліотекар – це високоосвічена людина, що володіє знаннями про основи психології читачів, бібліотечно-педагогічною майстерністю, орієнтується в різноманітті видавничої продукції, що вміє використовувати технічні засоби в роботі, знає основи інформатики, популяризатор, організатор. Важливими складовими професії бібліотекаря є прагнення до нового, до творчості; вдосконалення діяльності, відмови від застарілих, неефективних форм і методів роботи.

  • по-третє, самопізнання активізується в результаті критичних зауважень на свою адресу інших: адміністрації, колег, читачів. Реакція на критику може бути різною: деструк­тивною — критика відкидається, супроводжуючись образами, бажанням помститися; конструктивною — відкидається тільки те, що, на думку бібліотекаря, не відповідає реальному положенню справ, і визнаються певні його хиби й недопрацювання. У будь-якому випадку конструктивний підхід спонукає до самопізнання та оцінки власної діяльності;

  • по-четверте, стимулами самопізнання можуть виступати мотиви професійного саморозвитку: самоствердження, само­вдосконалення, самоактуалізація.

Іншими словами, бібліотекар повинен пізнавати себе для того, щоб істотно поліпшити свою діяльність, самому вирости особистісно, до­сягти в своїй праці значущих результатів. Якщо говорити про мотиви самоствердження, то вони значно розрізняються по своїй цінності. Із запровадженням нових електронних технологій бібліотечна професія стає більш творчою, повертаючи втрачену у деякі періоди її існування стрижневу функцію розвитку. Існуючі стереотипи, що стосуються бібліотек і бібліотекарів, добре відомі і часто кидають тінь на професію.

Простежуються три основні стереотипи бібліотекарів:

- найпоширеніший із них є негативним. Бібліотека асоціюється з похмурим казенним приміщенням, повним недоступних книжок, де працюють такі ж похмурі та непривітні люди;

- з розвитком інформаційних технологій та відчутною підтримкою освіти на всіх рівнях у сприйнятті частини користувачів бібліотек з’явився новий, більш поміркований, стереотип бібліотекаря. Його бачать як фахівця своєї справи, котрий добре знається на інформаційних технологіях, а не є людиною байдужою і зверхньою;

- крім цих двох існує ще й третій, позитивний, стереотип. Він містить схвальну характеристику бібліотек, відображає користь, яку вони несуть для суспільства, дає гідну оцінку рівню професійної підготовки бібліотекарів.

Дієвим засобом покращення існуючої думки про бібліотекарів є повна зміна іміджу сучасного бібліотекаря:

- сьогоднішні вимоги до професії змінилися і навіть ідуть врозріз із традиційним розумінням професії. Постає питання, чи психологічно бібліотекар здатний розкріпачити свою свідомість, звільнитися від стереотипів та подивитися на власну професію і своє покликання новим поглядом?

- скласти портрет бібліотекаря-професіонала завтрашнього дня можливо тільки на основі аналізу реальної соціокультурної ситуації та визначення місця бібліотек у суспільстві;

- це рівень фахової освіти бібліотекаря. Фахівцями можна вважати осіб з інформаційно-бібліотечною кваліфікацією або інших спеціалістів, освіта яких відповідає роботі у бібліотеці;

- бібліотечна професія тісно пов’язана із соціологією та психологією, адже вся система зв’язків у бібліотеці реалізується людиною. Спілкування між бібліотекарями, професійні норми, етика взаємодії із забезпеченням технологічних процесів, безпосереднє та опосередковане спілкування з читачем – все це пов’язано з психологією. Самосвідомість працюючих, відчуття значення своєї роботи, її важливості, самоповаги та поваги до колег створюють певний морально-психологічний клімат, від якого знаходиться у прямій залежності якість та ефективність роботи бібліотечних установ;

- сучасне ставлення до бібліотеки, визначення напрямків її реформування багато чим відрізняється від тих часів, коли професійна діяльність була зарегламентованою, і не лише технологічно. І досі професійно корисними вважаються такі риси фахівця, як здатність до кропіткої роботи, терпіння, чіткість, навички стереотипної технічної роботи, а також ерудиція, комунікабельність, сумлінність, знання навиків нових інформаційних технологій.

Основний працюючий бібліотечний контингент в Україні складають фахівці середнього віку, які своє навчання і свою діяльність розпочали ще до усіх соціальних перетворень і досі сприймають свою професію традиційно. Потрібна нова філософія бібліотечної справи, що дозволяє швидше знайти свою соціальну нішу в суспільстві. Сучасному суспільству необхідні нові бібліотека, бібліотекар і читач.

Але, на жаль, не вся кількість працівників бібліотек схильна до інноваційного мислення, є ініціатором нових починань, адекватно реагує на зміни в суспільстві, здатна до освоєння новітніх інформаційних технологій.

Визначення суспільством нового статусу бібліотеки як інформаційного закладу об’єктивно поставило професію бібліотекаря у ряд найнеобхідніших і актуальних.

Аналіз власної діяльності, спілкування — це провідний засіб, який бібліотекар використовує щодня, оцінюючи те, як йому вдалося спілкуватися з читачем, емоційний стан, рівень своєї впевненості і багато чого іншо­го. Під час такого аналізу бібліотекар досліджує власну особу, визначає свої сильні та слабкі сторони, знаходить причини можливих конфліктів. На жаль, виявлення вад і конфліктів далеко не завжди співвідноситься з власною особою. Бага­то прикладів, коли відповідальність за промахи, конфлікти лежить не на вас, а на інших.

Систематичне підвищення своєї кваліфікації на бібліотечних курсах також може стимулювати самопізнання, а не тільки бути умовою підвищення професійної компетентності. Підвищуючи свою кваліфікацію, оперуючи новими знаннями, вміннями, технологіями, бібліотекар одночасно пізнає і самого себе. Про­ведення з бібліотекарями тренінгів самопізнання, самовдоскона­лення, особистісного зростання дає можливості і розвиватися, і пізнавати себе.

Самоосвіта. Будь-яка професія вимагає самоосвіти, але бібліотечна— постійної, впродовж усього життя, щоб не втрачати «форму». Самоосвіта в першу чергу — чинник само­розвитку, який включає численні завдання із самопізнання (будь-яка нова, одержувана самостійно інформація співвідно­ситься з власним досвідом, власною особистістю, внаслідок чого і сама особистість піддається постійній переоцінці). З погляду оптимізації самопізнання дуже доб­рі результати дають самостійні заняття психологією — як її теоретичними, так і прикладними напрямами, пов'язаними з освітою та особою бібліотекаря.

Мають свою специфіку і механізми самопізнання — іден­тифікація та рефлексія. Ідентифікуючись з ідеалом, нормою чи конкретною людиною своєї професії, а також із різними аспектами власної особистості, діяльності і спілкування, бібліотекар має нагоду виділити і зафіксувати свої особистісні якості, поведінкові характеристики. Рефлексія дає змогу про­вести різний за глибиною аналіз і оцінити себе. У сучасній психології є багато експериментальних даних, які доводять, що високий рівень рефлексії бібліотекаря сприяє глибокому всесторонньому пізнанню, оптимізує стратегії розвитку про­фесійної компетентності. Низький рівень рефлексії спільно з вираженою тенденцією до стереотипізації різко знижує можливості індивіда в пізнанні себе і в постановці цілей свого професійного саморозвитку.

Що стосується результатів самопізнання, то своєрідність їх полягає в повноті, всебічності і глибині уявлень про себе.

Зміст професійної діяльності бібліотекаря загалом залежить від професійного розвитку та характеризується проявами власне внутрішньої рефлексії, яка ніби припиняє плин життя і виводить людину за його межі, прояснює як цінності життя, так і саму людину. У такій стратегії існують три стадії самосвідомості, що виділяються за критерієм повноти усвідомлення себе самого і власних мотивів життєдіяльності.

Причому саморозвиток є безперервним процесом самопроектування особистості бібліотекаря і тісно пов'язаний зі стадіями розвитку самосвідомості.

Наприклад:

    1. Самовизначення — співвідношення знань про себе відбува­ється в межах зіставлення свого Я та іншого (бібліотекаря, читача, інформації). Спочатку певна якість сприймається і розуміється в іншій лю­дині, а потім переноситься на себе, і відбувається свідомий акт вибору, виявлення й затвердження необхідності власних змін і перетворень. Збагатившись чужим досвідом, важливо залиша­тися самим собою, не розгубити власних професійних поглядів, не піддатися негативним впливам бібліотечного середовища.

    2. Самовираження, де співвідношення знань про себе відбува­ється в системі Я і Я. Бібліотекар оперує вже готовими знаннями про себе. На цій стадії він співвідносить свою поведінку з тією мотивацією, яку реалізує. Оцінюються і самі мотиви з погляду суспільних і внутрішніх вимог. Головний мотив — прагнення бібліотекаря до повнішого прояву своїх можливостей.

    3. Самореалізація — співвідношення знань про себе відбува­ється в межах Я і вище Я (Ідеальне Я, Творче Я). На цій стадії формується життєва філософія бібліотекаря в цілому, усвідомлюється значення життя, суспільна цінність. Розширення меж усвідом­лення самого себе, свого місця в житті вступає в суперечність із можливістю реалізувати себе в професійній діяльності.

Усві­домлюючи однобічність свого професійного розвитку, бібліотекарь долає її і тим самим задовольняє потребу у всебічному розвитку, тобто потребу реалізувати власне творче Я.

Отже, професійне самопізнання і професійний саморозви­ток виявляються тісно пов'язаними одне з одним, визначаючи вектор і стратегії розвитку бібліотекаря як професіонала. Залежно від співвідношення рівня самосприйняття осо­бистості як найважливішого показника зрілості професійного самопізнання і тенденції до самовдосконалення як референтного показника саморозвитку, виділено чотири типи бібліотекарів:

  1. той, хто самоактуалізується — високе самоприйняття по­єднується з вираженим прагненням до самовдосконалення;

  2. самодостатній — високий рівень самоприйняття поєдну­ється з відсутністю прагнення до самовдосконалення;

  3. той, хто самостверджується — низький рівень самоприйнят­тя поєднується з вираженим прагненням до самовдосконалення;

  4. внутрішньо конфліктний — низьке самоприйняття, що поєднується з відсутністю прагнення до самовдосконалення.

Даємо коротку характеристику названих типів.

Тип, що самоактуалізується, відрізняється високим схвален­ням інших, упевненістю, гнучкістю, спонтанністю поведінки, чутливістю, відсутністю прагнень домінувати, пригнічувати інших, відвертістю, самоповагою, хорошими адаптивними здіб­ностями, емоційною комфортністю, що благотворно познача­ється на професійній діяльності бібліотекаря, зокрема на розвитку комунікативної компетентності (компетентності в спілкуванні). Особа цього типу практично не схильна до відходу від проблем, у неї низький рівень внутрішньої конфліктності.

Самодостатній тип характеризується нижчими значеннями адаптивності, емоційного комфорту, впевненості, чутливості, спонтанності поведінки, конструктивності в поглядах на спів­бесідника і вищими показниками внутрішньої конфліктності, відходу від проблем, відвертості й самоцінності. Проте, ці відмін­ності в більшості випадків не дуже істотні порівняно з першим типом. У результаті бібліотекар цього типу має менш сприятливі особистісно-професійні особливості, ніж бібліотекар першого типу, але сприятливіші, ніж представник третього і четвертого типів. Імовірно, самоприйняття забезпечує достатньо високу узгодже­ність усіх інстанцій особистості, породжуючи в цілому задоволе­ність собою. Але без саморозвитку зрештою може призвести до стагнації.

Тип бібліотекаря, що самостверджується, — неприйняття себе, внутрішня конфліктність породжують прагнення до самовдосконалення, але воно реалізується переважно шляхом виправлення своїх промахів і помилок, боротьби зі своїми недоліками. Самовдос­коналення здійснюється більшою мірою за рахунок оволодіння методикою і технологією діяльності, ніж за рахунок розвитку в собі певних якостей особистості.

Внутрішньо-конфліктний тип має найсприятливіше поєд­нання особистісно-професійних характеристик у порівнянні з іншими типами. Не володіючи собою, бібліотекар не володіє й інформацією та читачем, у ситуаціях бібліотечної взаємодії поводиться не гнучко, поведінка неприродна, він не наділений спонтанністю, надмірно схильний до стереотипів. Прагнучи не замислюватися над труд­нощами, уникає проблем. Випробовує емоційний дискомфорт, не прораховує варіанти можливих дій, не чутливий до інших, керується в своїй поведінці ситуацією і вирішує ситуативні за­дачі. Отже, відсутність адекватного самоприйняття, нелюбов до себе в поєднанні з відсутністю прагнення розвиватися, просува­тися вперед народжують внутрішні конфлікти, незадоволеність життям, своєю працею, оточуючими, насамперед, читачами, які сприймаються як «погані», нездібні, вороже налаштовані до бібліотекаря, що і провокує виплеск назовні внутрішньої роздратова­ності, конфліктності (у вигляді агресії), підвищену вимогливість. Низькі показники адаптованості свідчать про те, що саме такий тип становить групу ризику і готовий перейти в стадію стагнації.

Що ж заважає професійному розвитку бібліотекаря та самовдосконаленнюю? Відповідь на це запитання підводить нас до розгляду перешкод на шляху до самовдосконалення.

Поданий вище перелік типів бібліотекаря можна продовжити, але і він дає певне уявлення про можливі бар'єри саморозвитку. Є категорія бібліотекарів, які можуть займатися саморозвитком майже в будь-яких умовах, долати будь-які бар'єри. Вони — справжні творці, «фанати» своєї справи. Водночас немало і таких, кого потрібно направляти, мотивувати, надавати необхідну підтримку, створювати сприятливі умови. Тому дуже важливо створити таку творчу атмосферу, так згуртувати колек­тив, щоб практично у кожного бібліотекаря виникла потреба і в самопізнанні, і в саморозвитку. Читач повинен постійно відчувати, що до нього прислуха­ються. Професійна компетентність бібліотекаря з доброзичливим відношенням до себе і читачів є першою заповіддю .

На шляху до кокурентоспроможності бібліотекаря, важливе не тільки самовдосконалення але й надзвичайно важливе значення має розуміння читача та безконфліктне спілкування в бібліотечній сфері.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
1
міс.
2
4
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!