«ФОРМУВАННЯ АНДРОГІННОЇ МОДЕЛІ ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ»

Опис документу:
Тільки орієнтуючись на партнерство, співробітництво з особами протилежної статі на рівних правах можна сформувати самодостатніх чоловіків і жінок. Гендерна демократія можлива за умови належного виховання хлопчика і дівчинки, орієнтація на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних ролей - впровадження анрогінної моделі гендерної поведінки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«ФОРМУВАННЯ АНДРОГІННОЇ МОДЕЛІ ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ»

(стаття)

Актуальність дослідження. Народжуючись дитина має стать: жіночу або чоловічу, є хлопчиком або дівчинкою. І, традиційно, в суспільстві вже створена для них система поведінкових ролей – гендерних стереотипів, які допомагають засвоєнню статевих ролей у дитячі роки, вказують на призначення статі в суспільстві, формуючи типово чоловічі або типово жіночі або маскулінні чи фемінні риси, які свідчать про чоловічу чи жіночу поведінку. В українському суспільстві, згідно з історично сформованими патріархальними стереотипами, для жінки перевагу має орієнтація на сімю та сімейні цінності, ведення домашнього господарства, для чоловіка – його професійна діяльність, суспільна активність, карєра,статус,фінансова незалежність,службовий успіх. Такі стереотипи впливаю ть на дитину,яка тільки починає жити в суспільстві. Так дівчата мають занижену самооцінку і впевненість у тому, що вони не досягнуть таких вершин у професійній сфері як хлопці,що свідчить про соціально-психологічну проблему (тому існує феміністський рух).

З набуттям Україною незалежності й початком демократичних перетворень в країні постала необхідність подолання традиційних і впровадження альтернативних гендерних стереотипів,орієнтованих на партнерство між статями. Гендерна демократія можлива за умови належного виховання хлопчика і дівчинки, орієнтація на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних ролей – впровадження андрогінної моделі гендерної поведінки. Суть її полягає в тому, що жіночність не протиставляється мужності, а одне інтегрується в інше, поєднується, утворюючи двоєдність – максимально розвиваються позитивні чоловічі і жіночі якості в особистісному розвитку дитини.

Тільки орієнтуючись на партнерство, співробітництво з особами протилежної статі на рівних правах можна сформувати самодостатніх чоловіків і жінок.

Тема гендерного виховання в сучасній освіті не нова. У творах В.Сухомлинського і А.Макаренка яскраво висвітлюється ідея андрогінії. Видатні педагоги стверджували, що ні в якому разі не можна протиставляти дівчатам хлопців і напаки. Але в сучасних умовах, на даному етапі розвитку і вдосконалення шкільної освіти в Україні потребують глибшого осмислення соціально-психологічні механізми набуття дитиною гендерної ідентичності як передумови повноцінної Я – реалізації, адже свобода особистості може бути досягнута шляхом саморозвитку і руйнації стереотипів.

На основі теоретичного аналізу проблеми цього дослідження можна зробити такі висновки:

  • уявлення про мужність-жіночність є неоднаковим для різних епох, в різних економічних і соціальних умовах, національних прошарках населення, культурних традиціях;

  • кордони між сімейними, соціальними і громадськими ролями статей постійно змінюються, що накладає відбиток на уявлення про „я – концепцію” і „я – образи” чоловіка та жінки;

  • формуюча сила культурних сподівань та очікувань проявляється в уявленнях про те, як повинні поводитися чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка;

  • в процесі статевої соціалізації дитини і засвоєння нею гендерних ролей формується індивідуальний статево-рольовий тип поведінки;

  • психологічна стать дитини активно формується в дитинстві, збагачується й ускладнюється на кожному етапі психосексуального розвитку і завершується цей процес в основному у юнацькому віці;

  • у молодшому шкільному віці формується статево-рольові орієнтації, гендерні установки щодо орієнтації на маскулінні, фемінні та андрогінні цінності, але статево-рольовий тип поведінки залишається ще незавершеним;

  • жіночі та чоловічі ролі залежать від багатьох соціально-культурних умов і змінюються від культури до культури.

Як впливають ціннісні орієнтацій сім’ї на засвоєння ґендерних установок хлопчиками та дівчатками?

Перші уявлення про мужність та жіночність, статеві відмінності, несхожі ролі, що їх виконують батько і мати, виникають у дитини під час спілкування з батьками, в процесі життєдіяльності сім’ї. Все, що відбувається в сім’ї справляє істотний вплив на ранню статеву соціалізацію дітей. Ставлення до статі дитини з боку батьків уже з самого її народження створює ніби особливий світ, сприйнятливіший для розвитку за жіночим або чоловічим типом.

Ранній період життя дитини тісно пов’язаний з матір’ю. З часом вона „відривається” від неї і „переходить” до батька. Саме почуття безпеки у присутності матері додає їй відваги у спілкуванні з батьком. Процес „відриву” від матері і переходу до батька стосується однаковою мірою і дівчаток, і хлопчиків.

„Відрив” хлопчика від матері і перехід його до батька має принципове значення для розвитку його чоловічості. Про те, і дівчинки контракт із батьком має неменше значення, оскільки позитивне ставлення до чоловіків у дорослому житті жінки розпочинається саме із позитивного ставлення до батька.

Тепло і доброзичливість як матері, так і батька є міцною основою для становлення статевої ідентифікації. Позитивне ставлення дитини до своєї сталевості розвивається лише тоді коли вона відчуває однакову безпеку і в материнських, і в батьківських обіймах.

Відсутність батька може спричинити значні труднощі у статевому розвитку дитини, яка в цьому випадку не має до кого перейти. Перехід дитини від матері до батька відбувається просто і природно лише тоді, коли між батьками є злагода, гармонія і любов.

Між раннім дитинством і періодом дозрівання дитина, хоча і не втрачає статевих інтересів, значно більше цікавиться навколишнім світом. Основне її завдання – вивчення довкілля, і насамперед – світу людей. Після переходу від матері до батька дитина відкриває для себе і інших членів родини. Далі вона поступово виходить з родинного кола, щоб вивчити такий важливий для неї світ однолітків. Відбувається це поступово і залежить від взаємин дитини з батьками. На певному етапі товариство однолітків стає настільки ж важливим, а деколи навіть важливішим ніж родина. Привертає увагу дитини і довкілля: світ матеріальних речей природа.

Чільне місце у формуванні статеворольової позиції та соціалізації поведінки дитини належить сім’ї.

Найважливішими завданнями статевої соціалізації в сім’ї визначені: формування правильної статевої ідентифікації дитини і гетеросексуальної установки; виховання жіночності і мужності; статева просвіта та сексуальне виховання формування досвіду нестатевої любові; підготовка до виконання подружніх, батьківських ролей у майбутній власній сім’ї.

Батьки впливають на формування гендерної ролі за допомогою розподілу різних типів домашніх обов’язків: дівчатка прибирають у квартирі, хлопчики працюють у дворі біля будинку. Виховання в рамках традиційних уявлень сприяє розвиткові в дівчаток більшої симпатії й здатності глибше зрозуміти почуття інших людей, а в хлопчиків – здатності приховувати й придушувати свої почуття. У процесі соціалізації заохочують прагнення дівчаток до спілкування, до розвитку взаємин та прив’язаності, а у хлопчиків – здатність передбачувати і контролювати оточення. В результаті для дівчаток як майбутніх жінок взаємодія і залежність від оточення стає більш значущою, ніж для хлопчиків як майбутніх чоловіків.

Якщо розглянути специфіку соціалізації кожної статі, то можна побачити що загалом хлопчик перебуває в менш сприятливій виховній ситуації, ніж дівчинка. Зокрема, про це переконливо свідчать дослідження: І.С.Кона , Т.В.Говорун,, О.Кікінежді,, О.Шарган ,В.П.Кравця , Т.М.Титаренко, Л.Ф.Куликової, В.В.Абраменкової та інших вчених-психологів.

Батьки частіше хвилюються з приводу хлопчиків, які грають у дівчачі ігри, ніж з приводу дівчаток-шибениць. Мабуть це пов’язано з тим, що чоловічі ролі вважаються ціннішими за жіночі. Нерідко дівчаткам прищеплюють відчуття другосортності, меншовартісності нав’язується комплекс вини не тільки за свою „негідну для дівчаток поведінку”, але й за негідну поведінку хлопчиків.

Типові помилки батьків у сексуальному вихованні:

  1. неврахування вікових особливостей дітей (нерозуміння їх), а значить і неправильний підбір виховних засобів;

  2. добір матеріалу в бесідах з дітьми на сексуальну тематику, що зводиться до концепції, запобігання небажаній вагітності, переривання вагітності тощо;

  3. педагогіка „залякування”, що в своїй основі має залякування наслідками сексуальних контактів, що призводить до формування різноманітних комплексів;

  4. виховання у дітей надмірної сором’язливості;

  5. неправильні реакції батьків на такі дії дітей, як підглядання, оголення, мастурбація, інтерес до порнографії тощо;

  6. ігнорування впливів на дитину неформальних груп та асоціального оточення;

  7. шпигування за дитиною, за її щоденником, листами, прогулянками, надмірний контроль за вільним часом, друзями тощо.

Ґрунтовні дослідження проведені сексологами, психологами та соціологами Боднарчук О.І., Коном І.С., Палієм А.Д,, Віденко С.В., Кравцем В.П.,Каганом В.Е., Колновим Д.В. засвідчують, що низькі ціннісні пріоритети, несформовані моральні засади статевої поведінки, збочення у статевих поняттях і між статевих стосунках нерідко беруть свій початок у несприятливих умовах батьківської сім’ї. Адже саме у сім’ї дитина набуває свого першого статевого, гендерного досвіду – досвіду спілкування між статями, засвоює норми гендерної поведінки на прикладі взаємин батьків.

Школа та ЗМІ як чинники формування ґендерних установок особистості учня початкової школи

Потужним засобом, за допомогою якого суспільство відтворює гендер і соціальні стосунки, є система освіти. В освітніх закладах учні отримують різноманітні уроки гендерних відносин. Саме школі, на думку багатьох феміністських дослідниць, належить заслуга утвердження ідей про природню рольову обмеженість жінок, формування комплексів професійної неповноцінності та соціальної деривації дівчат.

Авторитет вчителя для першокласників не має меж і переважає авторитет батьків, старших братів і сестер, ровесників. Іронічне відношення батька до жінок взагалі і до вчительки не укриється від уваги дитини. Деколи це призводить до зниження від авторитету вчителя. Інфантильність дитини не можна підкреслювати, особливо у хлопчиків, оскільки цей неконструктивний шлях може призвести до не правильного формування статеворольової поведінки та гендерних установок.

У порівняльій таблиці, яку запропонували Говорун Т. та Кікінежді відображена загальна картина диференціації психології хлопчиків і дівчаток в період молодшого шкільного віку.


ВІН


ВОНА


Люблять рухливі ігри зі швидкою зміною сюжетів, елементами змагань, ризику.
Виявляють пізнавальні інтереси до механізмів, будови технічного обладнання, функціонування різноманітних пристроїв, машин.

Орієнтуються на конкретні результати взаємодії (змагання, боротьбу, досягнення мети).
У спілкуванні критикують, переконують, аргументують правоту чи доводять перевагу, спираючись на факти, розмовляють про події, боротьбу, поєдинки, відкриття нового.

Характер мовлення дублює емоції, що супроводжують діяльність, оперують порівняннями, аргументами, кількісними параметрами успіхів та невдач.

Орієнтовані на швидкість виконання завдань, на кількісні показники досягнень, на подолання перешкод.

Мають схильність до лідерства, виявляють прагнення та вміння пропонувати нові ідеї, організовувати, керувати, відстоювати.

Нечутливі до морально-етичних оцінних суджень про себе та інших. Дружба базується на спільних заняттях.

Уразі фрустрації потреб, схильні виявляти войовничість, агресивність, жорстокість, егоїзм.
Наполегливі у досяганні мети, виявляють брак емпатійності, співпереживання. Схильні приймати рішення самостійно, рідко звертаються за порадою. Здатні на нерозважливі вчинки та дії. Схильні до переоцінки своєї особистості та потенційних можливостей, недостатньо самокритичні, надмірно самовпевнені. Схильні до інтровертованості, замкнутості, відособленості. Захоплюються наукою, технікою, історичною літературою, фантастикою. Люблять відвідувати змагання, захоплюються спортом, мають спортивних кумирів.


Виявляють інтерес до видів активності, що передбачають опікування, облаштування, прикрашання, обслуговування, надання допомоги.

Акуратні в діях, мають розвинуту здатність до розуміння емоційних станів у вербальній та невербальній комунікаціях.

Орієнтовані на характер взаємин, зміст спілкування, схильність емоційних переживань, схожість оцінних ставлень до подій та людей.

Спілкуючись, люблять ділитися враженнями, почуттями, радять, надають емоційну підтримку та діяльну допомогу.
Здатні до образного мислення, інтуїції, передбачення, розуміння та оцінки емоційних станів людини, осмислення дій та вчинків.
Вразливі до тону, морально-етичних нюансів взаємин, емпатійні в діях та вчинках.
Відповідальні, старанні, ретельні при виконанні доручень, орієнтовані на схвалення.
Світ захоплень та інтересів орієнтований на моральні засади взаємин та характер їх розвитку.
Очікувальна позиція в процесі групової взаємодії, віддають перевагу малим, з постійним складом групам. 

Гнучкі в адаптації до соціальних норм та вимог середовища, орієнтуються на компроміс, порозуміння, домовленості.
Критичні щодо власного „Я”, схильні до саморефлексії, самоїдства, заниженої самооцінки. Орієнтовані на передачу оцінного ставлення, емоційну підтримку у радості й горі.

Дружба базується на спільності емоційних ставлень, довірі, вірності, щирості. Мають кумирів серед кіноакторів, музикантів, співаків.

Ці твердження щодо особливостей характеру поведінки хлопчиків та дівчаток перегукуються з багатьма висновками дослідників щодо диференціації психології молодших школярів.

Розширення знань про стать молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім, закріплює етичні установки на вибіркові між статеві відносини дітей (дружбу, приятелювання, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння статевої поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сталевості крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку. Між особистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з’являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків. Психологи зазначають, що невпевненість у між статевих контактах дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природнього одностатевого і між статевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Допубертатний вік особливо важливий для свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшої її статевої типізації. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7-10 років до нових якісних змін.

Важливим каналом трансляції у формування соціокультурних стереотипів, чинником гендерної просвіти є також зміст навчального матеріалу підручників і посібників. У своїй більшості шкільні підручники і книги для дітей написані традиційною мовою, яка змальовує хлопчиків і чоловіків як людей, здатних на великі звершення (підкорення стихій, перемога у війні, створення нового), а дівчаток і жінок – орієнтованих тільки на успіхи в „приватній сфері” сім’ї; при цьому традиційно „жіноча” діяльність зображається, зазвичай, зневажливо, а жінки представлені як подруги, дружини або, в кращому випадку, помічниці, які сприяють успіхові чоловіків.

Чимало вчителів дотримуються точки зору, що школа має задавати різні напрямки розвиткові хлопчиків і дівчаток, а тому поділяють предмети на „чоловічі” й „жіночі” чи „переважно чоловічі” й „переважно жіночі”. Вчителі, по суті, визнають домінування хлопчиків у природничо-наукових, точних дисциплінах, а дівчаткам заздалегідь відводять ролі дружин домогосподарок.

Визнаючи нагальну необхідність зміни ситуації щодо такого підходу до статевої диференції у школі, Т.М. Титаренко, посилаючись на думку Д.Береза, стверджує, що формування ментальних та інстутиційних засад статевої соціалізації в школі має здійснюватись за таких умов:

  • рівномірної репрезентованості осіб жіночої та чоловічої статі у педагогічному колективі;

  • колективи, в яких хлопчики і дівчатка навчаються разом, потребують від учителів, як чоловіків, так і жінок, що працюють з ними, достатнього рівня гендерної соціальної зрілості; постійного діалогу вчителів з учнями, дівчаток з хлопчиками як засобу досягти взаєморозуміння та любові;

  • робота у змішаних класах вимагає ретельного добору вчителів, які матимуть спеціальну необхідну підготовку для здійснення статевого виховання;

  • виховна робота з учнями різної статі не повинна мати узагальненого та уніфікованого характеру, вона має орієнтуватися на індивідуальні особливості, можливості та потреби кожної конкретної дівчинки та кожного конкретного хлопчика.

Статево-рольову типізацію та соціалізацію зміцнюють і засоби масової інформації - газети, журнали, радіопередачі, а найпотужніше - телебачення. Американські дослідники Гебнер М. і Гросс В. слушно підкреслюють унікальні можливості телебачення змінювати уявлення юних глядачів про природу соціальної реальності, приймати її за дійсність. Тому американський дослідник А. Бандура обґрунтував міркування, що телебачення надійно витримує конкуренцію з батьками та вчителями як джерело рольових моделей для наслідування, особливо за умов безконтрольного перегляду. Його наукові розвідки показали, що засоби масової інформації є потужним чинником гендерно-рольової соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів. А аналіз телеінформації, здійснений ним підтвердив, що телебачення здебільшого створює традиційні стереотипні образи чоловіків і жінок .

Отже, моральне становлення особистості молодшого школяра відбувається у тісному взаємозв’язку із процесом гендерної соціалізації. Вагомим чинником статевої соціалізації, окрім сім’ї, є поза сімейні інститути соціалізації. Функціонування механізмів статевої соціалізації через соціальні поза сімейні інститути (насамперед школу, ЗМІ, художню літературу) здійснюється на макро- та мікрорівнях, а їх вплив на формування статевої свідомості молодших школярів виявляється у наступному:

  1. Злам традиційної системи гендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей. Істотне нівелювання відмінностей та диференціації соціальних ролей чоловіка і жінки внаслідок спільної трудової діяльності, навчання. Збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах.

  2. Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

  3. Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями.

  4. Зміни характеру соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів, переважаюче зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків. Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

  5. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної
    освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

Ґендерні підходи у вихованні молодших школярів у сучасному освітньому просторі

У сучасній педагогічній науці і практиці проблема статі вивчена і представлена далеко недостатньо. Водночас відсутність повноцінного гендерного виховання і сексуальної просвіти не лише приводить до відхилень у формуванні особистості, невротичних і поведінкових порушень, нещасних шлюбних стосунків, але й виявляється часом серед факторів, що призводить до виникнення серйозних психічних розладів. Не випадково в останні роки гендерна тематика у психолого-педагогічній науці набуває все більшої популярності. Очевидно, що жорсткі стандарти традиційної культури щодо фемінінності й маскулінності, які проводяться суспільством через школу, є анахронізмом і об’єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців.

Важливими компонентами статевої соціалізації особистості є гендерна освіта та гендерне виховання. Гендерна освіта включає в себе: систематичне навчання, просвіту (тобто пропаганду й розповсюдження гендерних знань і гендерної культури), стимулювання гендерної самоосвіти та вирішує наступні завдання у загальному процесі соціалізації дитини:

- ознайомлення дітей з інституційними цінностями, нормами і правилами між статевого спілкування (норми релігії, накази і розпорядження літературні пасажі);

- формування адекватного розуміння дорослості: її змісту, істинних ознак, проявів і якостей;

- формування тілесної ідентичності, з якою тісно пов’язаний психосоматичний потенціал;

- розкриття особливостей жіночої і чоловічої психології, а також відмінностей поведінки представників різної статі;

- формування у дітей правильного уявлення про взаємини статей, засновані на системі загальнолюдських і національних моральних цінностей.

Отримані гендерні знання мають знайти заломлення в адекватній поведінці. А це вже сфера гендерного виховання.  Ґендерне виховання – процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Тому у сферу гендерного виховання входять не лише такі специфічні відносини між представниками чоловічої і жіночої статі, як подружні, але й будь-які інші: в суспільному житті, праці, відпочинку тощо.

Отже, мета гендерного виховання, на думку В.Кравця, полягає не лише у формуванні правильного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, але й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності. Тому у процесі гендерного виховання необхідно вирішити шерег конкретних педагогічних завдань, до яких відноситься формування:

- соціальної відповідальності у взаєминах між статями, переконання, що і в сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;

- прагнення мати міцну, дружну сім’ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька й матері в сім’ї, народження кількох дітей; свідоме і відповідальне ставлення до їх виховання як до свого обов’язку перед суспільством загалом, перед своїми батьками і дітьми;

- здатності розуміння інших людей і почуття поваги до них не лише як до людей взагалі, але й як до представників чоловічої чи жіночої статі, здатності враховувати й поважати їх специфічні статеві особливості в процесі спільної діяльності;

- здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших, людей з урахуванням статевої незалежності, виробляти поняття хорошого й поганого вчинку в сфері цих відносин;

- усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує, самооцінку і почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації;

- необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння, а також, здатності приймати усвідомлені рішення у сфері між статевих стосунків;

- уміння дружити і любити, досвіду нестатевої любові .

Гендерне виховання необхідно здійснювати з використанням таких традиційних засобів педагогічного впливу:

- своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поведінки дітей, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; адекватна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дитини чи підлітка, що ґрунтується на розумінні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми;

- приклади ставлення дорослих до представників іншої статі на основі гендерної рівності.

Гендерне виховання пов'язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим. Наприклад, у процесі трудового виховання створюються уявлення дітей про те. що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов'язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв'язок гендерного виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури підбирають такі вправи, які розвивають різні фізичні якості і формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів). Гендерне виховання пов'язане з естетичним, наприклад, в організації дозвілля, Де враховуються надання перевага дітьми, залежно від статевих відмінностей. Зв'язок гендерного виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, роллю у суспільстві людей різної статі, орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

Діагностика та корекція ґендерних установок та статево рольових стереотипів молодшого школяра

Я розпочала з вивчення особливостей статі хлопчиків та дівчаток у своєму класі з 30 учнів (15 хлопчиків і 15 дівчаток). Задалася питанням - чи здатні діти до розуміння ними статевих ролей та відповідної поведінки? Окреслила завдання - визначити уявлення дітей про особливості образу «я-хлопчик». «я-дівчинка»: виявити знання й оцінки інтересів представників своєї та іншої статі; уточнити розуміння дитиною внутрішньо сімейних і внутрішньо групових стосунків з точки зору належності її до відповідної статі.

Цікавими виявилися результати виконання дітьми творчих завдань на виявлення гендерних стереотипів - «Образи хлопчиків і дівчаток у казках». «Хто с хто?», «Хлопчики та дівчатка - ми різні, але рівні», «Малюнок сім’ї», «Намалюй людину» тощо. 94% дівчаток класу ідентифікують себе з мамою, 6% - з вчителькою; 94% хлопчиків ідентифікують себе з татом, 6% - з мамою. У дівчаток формується образ материнства і відповідна гендерна поведінка; у хлопчиків - маскулінкий образ. Хлопчики охарактеризували дівчаток так: старанні, чемні, ніжні, чутливі, охайні,миролюбні, тихі, а дівчатка себе - розумні, рішучі, сміливі, активні, що говорить про підвищення рівня активності жінок у суспільстві. Дівчатка охарактеризували хлопчиків так: активні, сміливі, сильні, розумні, самостійні, люблять пригоди, здатні керувати; хлопчики про себе такої ж думки. Хлопчики пов’язують своє майбутнє з професіями військового, банкіра, бізнесмена, футболіста, водія, космонавта (відчувається орієнтація з боку дорослих змалку). Дівчатка орієнтовані на створення сім'ї, виконання побутових, господарчих обов'язків; на професії артистки, модельєра, кравчині, перукаря, медика, вчителя (також посилаються на підказки дорослих).

За результатами дослідження я виявила три групи дітей за рівнем розвитку тендерних уявлень: статево-типізована, індиферентна, андрогінна. Першу групу скали фемінні дівчатка і маскулінні хлопчики - 53% (я - дівчинка і граюсь ляльками, я - хлопчик і граю у футбол). Другу трупу склали діти, які позитивно ставляться до своєї статі, але не визначились у описах чоловіка та жінки, мають труднощі самовизначення. Демонструють готовність до емоційного співпереживання та спільної праці з протилежною статтю, азе виявляють нерозуміння та агресивність у поведінці - 20% дітей. Третю групу склали учні, які позитивно сприймають власну та інші статі, мають найменш стереотипізовані погляди. Вони готові до взаємодії, співробітництва, дружби з однолітками своєї і протилежної статі, досягнення успіху завдяки особистісним якостям людини - 27%.

Можна зробити висновок, що у молодшому шкільному віці виразно виявились орієнтації дітей як на зразки маскулінності та фемінності так і на їх поєднання в поведінці і вияві особистісних властивостей, що вказує на гнучкість уявлень, міркувань про можливі тендерні відмінності за інтересами і захопленнями. Тобто період молодшого шкільного віку є прекрасною можливістю формування особистості, вільної від ґендерних стереотипів.

Акцент у своїй діяльності я роблю на гуманістичні підходи у вихованні хлопчиків і дівчаток, а вони базуються на засадах ґендерного паритету і наголошують на тому що:

  • Немає статево відповідних видів людської діяльності (хлопчики доглядають за рослинами, витирають пил, підмпають, чергують в їдальні як і дівчатка). І чоловік і жінка відіграють однаково вагомі ролі в сім’ї та вихованні дитини (вивчення колискових і хлопчиками і дівчатками, миття посуду, допомога мамі на кухні).

  • Хлопчики та дівчатка мають рівні можливості в оволодінні трудовими вміннями та навичками, професійними кар'єрами (дівчатка - «буду мером, бізисзвумен, банкіром»; хлопчики - «кухарем, вчителем, лікарем). Майже всі професії дорослих можуть здобуватись як дівчатами, так і хлопцями.

  • Неприпустимо протиставляти дітей за статевою ознакою в різних сферах життєдіяльності, іграх, навчанні, планах на майбутнє; хлопчики і дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного (рухливі ігри «влучи в ціль», «закинь кеглю», футбол, волейбол).

  • Необхідно розвивати вміння дітей протистояти стереотипам - їх прийняття може обмежити особистісне життя.

  • Необхідно підтримувати дружне співіснування сппей в тендерно нейтральному вихованні. Дівчатка та хлопчики мають отримати рівне виховання на базі однакових статевих ролей, включення в однакові види діяльності.

Аналіз проведеної роботи і досліджень свідчить, що уявлення дітей про характеристики мужності жіночності (особистісні якості, справи, обов'язки, професії) не надто обмежені стереотипами. Діти стали визнавати, що жінки і чоловіки можуть поєднувати різні якості та стилі поведінки. Вирішуючи завдання надання переваг у парах «чоловіче - жіноче» хлопчики, нарівні з дівчатками, вибирали для себе як традиційні так і не обмежені традиціями особистісні риси (добрі, чутливі, чуйні, акуратні, турботливі); зменшилась статева сегрегація, збільшилась кількість дітей «андрогінної групи». Діти стали доброзичливіше ставитися до протилежної статі, прагнути до співробітництва.

ВИСНОВКИ

Трансформація ґендерних ролей у час сучасних демократичних змін сприяє розширенню діапазону соціальних ролей у дітей даного віку. У молодшому шкільному віці виразно виявились орієнтації дітей як на зразки маскулінності та фемінності, так і на їх поєднання в поведінці і вияві особистісних властивостей, що вказує на гнучкість уявлень, міркувань про можливі ґендерні відмінності за інтересами і захопленями.

Проведене дослідження дало змогу зробити висновки:

  1. У дітей молодшого шкільного віку вже сформовані такі особливості статевої свідомості, які цілком відповідають статево рольовій парадигмі суспільної свідомості, що характеризується дихотомічним баченням «чоловічого» і «жіночого».

  2. У передпідлітковому віці відбуваються перші спроби переосмислення особистісного досвіду, дитина прагне знайти себе, визначити межі між собою і наколишнім світом. Нові смисли та цінності, вироблені в суспільстві в системі традиційних та егалітарних координат у позначенні характеристик статі, сприймаються дітьми в контексті очікуваної реакції з боку дорослих, ровесників,ЗМІ та активного творення самою дитиною здорової (андрогінної) ґендерної ідентичності, яка виявляється у переборенні залежності від ґендерних стереотипів та гнучкості поведінки.

  3. Як показало дослідження, з метою створення сприятливих умов для ефективного й цілеспрямованого впливу на когнітивно-емоційну сферу молодшого школяра, забезпечення успіху в навчально-виховному процесі важливо здійснювати індивідуальний підхід до учнів, неупереджено ставитись до дівчаток та хлопчиків, не нав’язувати традиційні ґендерні стереотипи. Здорова (адрогінна) ґендерна ідентичність можлива у суспільстві, яке не створює пастки у формі маскулінності-фемінності, в якому немає пут статево-типізованих обмежень, де кожен може оцінювати себе категоріями «людина», «особистість», а не «стать».


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бжиська Ю.А. Статеве виховання як невід’ємна частина морального виховання // Рідна школа. – 2002. – Квітень. – С. 27-31.

  2. Бондарчук О.І. Сім’я як осередок соціалізації дитини // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. – К.: АЛД, 1998. – С.

  3. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2001.

  4. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навч.посібник. – Тернопіль: Богдан, 1999. – 384с.

  5. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад. школа, 1990. – 160 с.

  6. Говорун Т.В., Шарган О.М. Психологічні аспекти гендерної дискримінації // Психологія. Зб. наук. праць. Вип. ІІІ. – К., 1998. С. 3

  7. Гридковець Л.М. Розвиток психосексуальної культури особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. -- №3. –С. 22-24.

  8. Гаубас С.В. Актуальні методи статевого виховання школярів у сучасних умовах // Все для вчителя – 1999. -№17-18-С. 105-106.

  9. Геник С.М. Усе починається з родини – Ів.-Фр.: Сіверсія, 1998. – 725 с.

  10. Говорун Т.В., Шарган О.М. Кохання вашої дитини – вікова ілюзія чи реальність // Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Міськ. Центр сексології, 1990. – с. 77-78.

  11. Віденко С.В. Психологія сексуальності та сексуальних стосунків. Навчальний посібник – К.: Арістет, 2003. – 312с.

  12. Іваненко О.В. Сексуальні зловживання щодо дітей та підлітків в Україні // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - №4. – С. 43-47.

  13. Забужко О.І. Польові дослідження з українського сексу. – К.: Згода, 1996. – 102 с.

  1. Захарова М.С. Специфіка статево-рольової соціалізації дітей з неповної сім’ї як психологічна проблема // Зб. наук. праць: Філософія, соціологія, психологія; -Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського університету, Вип. 7.-4.1. – С. 106-113.

  2. Ковбас Б.І, Костів В.І., Родинна педагогіка: У 3-х т. Т.1. Основи родинних взаємовідносин. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту. 2002 – 288с.

  3. Кравець В.П. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. – Тернопіль: Джура, 2003.-416с.

  4. Кравець В.П. Діяльність шкільного психолога з дошлюбної підготовки школярів. – Тернопіль, 1997.-163с.

  5. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2003. – С.248; 418с.

  6. Куликова Л.Ф., Слинько Л.І. Страхове виховання дітей і підлітків. – К.: Наука, 1988.-40с.

  7. Лембрик С.П., Орбан-Лембрик Л.Е. Статево-рольова соціалізація: медико-біологічний та соціокультурний аспекти аналізу // Філософія, соціалізація, психологія. – Івано-Франківськ: Видавництво „Плай” Прикарпатського національного університету, 2004 – С. 136 С.134-143.

  8. Максимова Н.Ю. Психологічні фактори соц. адаптації „дітей вулиці” // „Діти вулиці”: Метод. Рекомендації по роботі з „дітьми вулиці ”// Упорядник А.Г. – К., УДЦССМ, 1999 – с.67-72.

  9. між статеві стосунки у дзеркалі історичної перспективи // Етнопсихологічні орієнтири сімейного виховання. – Івано-Франківське видавництво „Плай” Прикарпатського ун-ту, 1996 – С. 35-54.

  10. Міщик Л.І. соціальна педагогіка: Навч.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 140с.

  11. Мороз Л.І. Вплив батьків на формування ціннісних орієнтацій у сфері між статевих взаємин. // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник // За ред. Т.В. Говорун, - К.: Ін-т змісту та методів навчання, 1996.-168с.

  12. Морозова О.І. Методика „Blaky Pictures” для дослідження особливостей психосексуального розвитку дітей і дорослих // Практична психологія і соціальна робота. – 2000. №6. – С.11-16.

  13. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. К.:Академвидав, 2003.-448с.

  14. Палій А. Росте майбутня жінка-мати // статеве виховання дівчинки у сім’ї // Дошкільне виховання. – 1996. - №3. – С. 18-19.

  15. Палій А., Левко Р. Намалюй себе ...Методика виявлення статево-рольової орієнтації дітей старшого дошкільного віку // Дошкільне виховання – 1996. - №11. – С. 22-23.

  16. Постовий В.З., Кравченко Т.М., Міщенко М.В. Гармонія і дисгармонія стосунків батьків і дітей у сучасних родинах // Рідна школа. – 2001. Липень. – С. 33-37.

  17. Сечейко О.В. До проблеми сексуального виховання // Рідна школа. – 1999. - №1. С. 25-26.

  18. Савіна М.І. Статево-рольова ідентифікація дитини // Соціальний працівник. – 2006. - №23. – С. 2-27.

  19. Татенко В.О. Зігмунд Фрейд і теорія сексуальності // Рад. Школа. – 1990. - №2 – С.31-36.

  20. Титаренко Т. Поняття „стать” у психології особистості // Психолог. – 2003. – лютий №6. – С.13-15.

  21. Титаренко Т.М. Хлопчики та дівчатка: психологічне становлення індивідуальності. – К.: Знання, 1989. – 48с.

  22. Фіяло Т. Статеве виховання справа щоденна // дошкільне виховання. – 2003 - №3. – С.6-9.

  23. Шлапакова І.С. Урахування психологічних особливостей статі у формуванні статевої само ідентичності особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Випуск 3, частина 1. – К.: Плай, 1999. – С. 176-185.

  24. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: прайм – ЕВРО-ЗНАК, 2001. – 321с.

  25. Игли Е. Межполовые различия в социальном поведении. – М., 1996. – 245с.

  26. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. – М.: Политиздат, 1984 – 335с

  27. Фрейд З. Почерки по психологии сексуальності – К.: Здоров’я., 1990 – 144с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
2
міс.
0
7
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!