Нові форми пластичного мислення є ключовими у розумінні мистецтва ХХ ст., яке живиться чуттєвістю та водночас тяжіє до візуалізації усіх форм та жанрів.На початку 1910-х років починає активно розроблятися нова антропологія актора, принципове значення для якої мали погляди двох теоретиків сценічного руху француза Франсуа Дельсарта та швейцарця Еміля Жака-Далькроза.