Форми фізичного виховання протягом навчального дня

Опис документу:
Зміст Вступ Розділ І «Форми фізичного виховання протягом навчального дня» 1.1. Гімнастика перед заняттями. с.7 1.2. Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи. с. 8-9 1.3. Години здоров’я Розділ ІІ «Позакласні заняття фізичними вправами»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра педагогіки і психології

Форми фізичного виховання протягом

навчального дня

Реферат

Жеребило Марини Олександрівни,

слухача курсів підвищення кваліфікації

вчителів фізичної культури,

вчителя Закотненської ЗОШ І-ІІ ступенів

Луганськ 2013

Зміст

Вступ с. 3-6

Розділ І «Форми фізичного виховання протягом навчального дня» с. 7-10

    1. Гімнастика перед заняттями. с. 7

    2. Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи. с. 8-9

    3. Години здоров’я. с. 9-10

Розділ ІІ «Позакласні заняття фізичними вправами» с. 11-13

2.1. Фізкультурно – художні свята. с. 11-12

2.2. Спортивно – художні вечори. с. 12

2.3. Дні здоров’я . с. 13

Висновок с. 14

Література с. 15

Вступ

Традиційна система фізичного виховання будувалась за принципом домінантності зовнішнього впливу, переважно вербального. При цьому власне людська сутність з її особистими нахилами, спрямованістю та запитами залишається практично нереалізованою. Головним фактором заохочення дітей у традиційному шкільному вихованні виступає зовнішня, соціальна мотивація(оцінка, вступ до вузу, соціальні перспективи тощо). Традиційна організація занять не враховує особливості емоційної сфери учнів, не стимулює самопізнання і самовиховання. Внутрішню, пізнавальну мотивацію, що характеризується зацікавленістю в самому процесі навчання і прагненням до самопізнання, відкриття щоразу нових таємниць зовнішнього та внутрішнього світу стара система не стимулювала. Упродовж історії людства пізнавальна мотивація підтримувалася з покоління в покоління завдяки збереженню та розвитку природної зацікавленості молоді. Вирішальну роль у цьому процесі відігравали ідеали нації, уявлення про людську досконалість і шляхи наближення до неї. Сумним наслідком впливу зовнішніх установок без урахування характеру, індивідуальних особливостей дітей(коли у практичному шкільному житті «відмінною» поведінкою відзначалися переважно ті учні, які не висловлювали власного ставлення до цього життя чи автоматично сприймали загальні погляди) слід визнати відсутність власних позицій, нездатність учнів взяти на себе відповідальність за рівень своєї фізичної підготовленості, свої вчинки і зміст власного, дуже часто нездорового, способу життя.

Конкретизуючи завдання виховання, В. Бєхтєрєв вважав, що воно має формувати особистість ініціативну, із критичним ставленням до навколишнього світу, сильну духом і тілом. Оригінальний погляд на

3

виховання висловив Г.Сковорода. на його думку, завданням виховного процесу є народити, зберегти здоров’я та навчити вдячності, що в сукупності допомагає людині бути щасливою.

Відомий італійський педагог Марія Монтесорі метою педагогічного процесу, самовиховання і самоосвіти вважала вільний розвиток дитини. Вона дійшла висновку, що догматична, авторитарна педагогічна система гальмує розвиток дітей.

Отже головним завданням у процесі реформування шкільного фізичного виховання на сучасному етапі є створення в навчальних закладах адекватних умов, які сприяли б активізації вищих потреб особистості школярів. Потреба в постійному самовдосконаленні є природною,і зовнішні установки можуть віддзеркалити цю потребу в глиб душі. Новий підхід до процесу фізичного виховання повинен відрізнятися своєю спрямованістю на кожного учня зокрема, враховувати його природні нахили та особливості.

По темі яку я вибрала є багато літератури, але все ж таки кожен автор має свою точку зору. Наприклад І.Є.Трет`як та Б.А. Ашмарін пропонують п’ять основних напрямків: загально фізичний, спортивний, професійно – прикладний, лікувально – профілактичний і методичний. Кожний напрямок має свою систему фізичного виховання у якій застосовуються урочні форми занять фізичними вправами та іншими засобами фізичного виховання. Відповідно до вищезазначених напрямків системи урочні заняття поділяються на п’ять груп: уроки загального фізичного виховання, уроки спортивного тренування, уроки прикладної фізичної підготовки, лікувально – профілактичні уроки, методичні уроки. До неурочних форм : фізкультурно – оздоровчі заходи в режимі шкільного дня, позакласні форми занять фізичною культурою і спортом, загальношкільні фізкультурно – оздоровчі й спортивні

4

заходи. А вже Б.Шиян, О.О.Гужаловський та Л.П.Матвєєв зазначають, що окрім всіх перелічених методів не аби яку роль відіграють як характер дитини, правильний вибір майбутньої спеціалізації, відносини і вплив сімї на самостійні рішення, а також , всі ці форми стосуються всіх учасників освітньої діяльності, учнів, їхніх батьків, учителів, тренерів, викладачів.

Головною функцією позаурочних форм занять є створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять, і як наслідок, сприяння запровадженню фізичної культури в побут народу. На позаурочних заняттях закріплюються і вдосконалюються засвоєні на уроках фізичної культури вправи, набуті знання. Інакше кажучи, шкільними уроками фізичне виховання не обмежується. Уроки є лише початком всієї складної системи цього процесу, який передбачає заняття протягом шкільного дня, позакласну і позашкільну фізкультурно – спортивну й оздоровчу діяльність. Підвищення результативності системи фізичного виховання у школі значно залежить від правильної організації всіх заходів. Вони повинні бути узгодженні під час планування зі змістом уроків фізичної культури, сприяти засвоєнню навчального матеріалу,передбаченого програмою(перспективним планом). Отже, усі форми фізичного виховання об’єднуються спільною метою та завданнями. Кожна з них, сприяючи розв’язанню загальних завдань, фізичного виховання варто практикувати різноманітні форми занять шляхом запровадження фізкультурно – оздоровчих заходів у режимі дня, широкого залучення учнів до занять спортивних секцій і гуртків, популяризації додаткових факультативних занять, відродження масових спортивно - художніх свят і днів здоров’я, різноманітних змагань і конкурсів, створюючи для цього необхідні умови. Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію школярами в повсякденному

5

житті знань, умінь і навичок, набутих на уроках. Характерною рисою позаурочних форм занять є їхня добровільність. Тому організатори повинні піклуватися про те, аби викликати в учнів зацікавлення учнів до них. Це досягається передусім їх високою емоційністю. Дуже важливо, щоби кожен учень міг проявити себе в них незалежно від рівня своєї підготовленості. Переводячи наші роздуми в русло практичної реалізації, спираючись на відповідні положення Закону України «Про фізичну культуру і спорт», на багатий досвід педколективів ряду шкіл України, можна рекомендувати в кожній школі, враховуючи її традиції і традиції села(мікрорайону), побажання і нахили учнів, рівень готовності всіх учителів, методичну орієнтацію вчителя фізичної культури, батьків, матеріальну базу, природні умови тощо, розробити таку систему заходів, які дадуть за конкретних обставин найкращий результат. Тому характеристику різних форм фізичного виховання в позаурочний час , що подається далі, не варто розглядати як обов’язкову до виконання, а лише як можливість використати ті форми, які за конкретних умов дадуть найвищий ефект у кожній окремій школі. Фізичне виховання протягом шкільного навчального дня організовується, як звичайно, у складі класу під керівництвом класовода або класного керівника, за допомогою інструкторів – старшокласників та під методичним керівництвом учителя фізичної культури.

6

Розділ І «Форми фізичного виховання протягом навчального дня».

    1. Гімнастика перед заняттями.

На думку деяких спеціалістів ця форма внаслідок різних причин не дає бажаних результатів(виконується після сніданку, у повсякденному одязі, з обмеженими можливостями проведення гігієнічних процедур). Дехто вважає організацію гімнастики перед заняттями надто складною. Водночас досвід багатьох шкіл свідчить, що труднощів можна уникнути за дотримання всіх необхідних організаційних і методичних умов. До цих умов належать:

  • Чітке і реальне визначення завдань гімнастики та глибоке розуміння її значення педагогами;

  • Особиста зацікавленість кожного учня в «зарядці», розуміння ним різниці між ранковою гімнастикою і гімнастикою перед заняттями;

  • Погодження з батьками необхідності більш раннього приходу дітей до школи;

  • Уміння всіх педагогів школи виконувати цю гімнастику, а також керувати її виконанням;

  • Підготовка активу учнів і місць занять на повітрі й у приміщенні.

Така гімнастика має на меті: організацію учнів на початку навчального дня, попередження викривлень постави, підвищення працездатності учнів на перших уроках, загартування організму. Передусім необхідно визначити місця кожному класу й окремому учневі на спортивному майданчику й у приміщенні на випадок несприятливої погоди, підготувати відповідальних педагогів та інструкторів – старшокласників, скласти комплекси, розучити вправи на уроках. Комплекси вправ бажано постійно оновлювати(за активної участі дітей), їх характер та інтенсивність повинні відповідати порі року.

7

    1. Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи.

Завдання цих двох форм однакові:

  • Повернути втомленій дитині працездатність, увагу;

  • Зняти м’язове і розумове напруження;

  • Попередити порушення постави;

Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість дітей із різними захворюваннями з класу до класу не зменшується, а навпаки, збільшується, досягаючи 4-5 разів порівняно з початком навчання у школі.

Організація фізкультурних хвилинок передбачає підготовку приміщення й учнів, які для виконання вправ виходять з-за парт, послабляють комірці, ремені. Фізкультхвилинки проводяться в 1-8 класах на кожному уроці за перших ознак втоми( порушення уваги, зниження активності), яка наступає переважно після 20-30 хв роботи(залежно від віку та інтенсивності розумової діяльності дітей). Час початку фізкультхвилинки визначається вчителем. У старших класах проводяться фізкультпаузи тільки під час занять у навчально – виробничих майстернях за типом виробничої гімнастики.

Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими школярами, котрі швидко втомлюються внаслідок одноманітної роботи. Внутрішнє гальмування призводить до зниження уваги учнів, а короткочасне виконання фізичних вправ викликає збудження в інших ділянках головного мозку, що сприяє відпочинку.

Організовуючі фізкультурні хвилинки, дуже важливо дотримуватися певних методичних умов, а саме: належної їх тривалості (2,5-3 хв), включення 3-4 вправ з 6-8-разовим повторенням кожної.

8

Окремі вправи для рук, для відчуття постави можуть виконуватися за партою. Комплекс передбачає вправи для м’язів рук ,спини, ніг, які здатні зняти статичне напруження, активізувати дихання, кровообіг(усунути застійні явища).

Фізкультурні паузи проводяться в групах подовженого дня і в домашніх умовах учнями середніх і старших класів протягом 10-15хв. Кожних 50-60хв.навчальної праці. Крім загально розвиваючих вправ, виконують біг на місці, стрибки, рухливі ігри. Під час фізкультпауз учні, зазвичай опрацьовують домашні завдання з фізичної культури. Якщо є змога музично супроводжувати фізкультпаузи, то це є додатковим фактором відпочинку дітей.

    1. Години здоров’я.

Серед усіх форм занять фізичною культурою – чільне місце посідає організація годин здоров’я. У практиці роботи вчителів давно йшов пошук шляхів оптимізації фізичного виховання учнів. Години здоров’я проводяться щоденно після 2-3 уроку і тривають 45хв, для чого спеціально вивільняється час, як звичайно, за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5хв. Залежно від місцевих кліматичних умов, кількості класів, матеріальної бази, традицій школи вони можуть проводитись і в інший час або через день. Проте в будь - якому випадку проведення годин здоров’я повинно визначатися розкладом занять. Вони організовуються переважно на свіжому повітрі. Години здоров’я доцільно вводити поступово, створюючи необхідні для цього умови. Бажано, щоб учителя фізкультури були не лише організаторами, а й учасниками годин здоров’я.

Учні займаються у спортивній формі. Проводячи години здоров’я, не тільки власну базу, а й спортивні споруди, розміщені неподалік. Доцільно

9

створювати і спеціальні найпростіші споруди, стежки здоров’я смуги перешкод, кросові й лижні траси, тренажерні майданчики. Визначаючи методику проведення під час годин здоров’я, не дублюйте методику уроку. Тут не повинно бути заорганізованості, примусу до обов’язкового виконання певних вправ. Навпаки, всебічно заохочуйте ініціативу бажання самостійно добирати засоби, приймати рішення. Водночас кожне заняття повинно будуватися з дотриманням закономірностей функціонування організму, щоби не завдати шкоди організмові. Засобом є матеріал навчальної програми кожного класу. При цьому перевага надається вправам та іграх, які найбільше цікавлять учнів. Під час годин здоров’я рекомендуємо організовувати змагання між класами. Учні переважно самі визначають ті чи ті види занять, готують спортивний інвентар, обладнання, місця занять.

Зміст і характер годин здоров’я можуть визначатися поточними завданнями, що розв’язуються школою на кожному конкретному етапі(участь у районних змаганнях, спартакіада «Старти надій», підготовка масових виступів школярів, участь у святах тощо). Методика проведення заняття загалом і окремих його фрагментів повинна забезпечувати найсприятливіші умови для перевірки вміння використовувати фізичні вправи самостійно та сприяти формування цього вміння. У заняттях молодших школярів на самостійні ігри відводять 30-35% часу, а для учнів середнього шкільного віку(у зв’язку з їхнім потягом до самостійності та руховим досвідом) цей час може бути збільшено на 50-70%. Спостереження вчителя за ходом ігор повинні дати йому інформацію про ефективність методики його роботи на уроках і викликати роздуми про шляхи подальшого їх удосконалення. Критерієм оцінки ефективності цієї форми фізичного виховання учнів є її вплив на успішність із фізичної культури та інших предметів.

10

Розділ ІІ « Позакласні заняття фізичними вправами».

2.1. Фізкультурно – художні свята.

Сьогодні у державній політиці вкрай повільно зміщуються акценти зі спорту вищих досягнень на масовий спорт. І в цій сфері духовність і культура залишаються на задньому плані. Мало хто думає про те, що поряд із м’язами треба формувати і душу людини. Практично не реалізуються гуманістичні ідеї олімпізму, принципи чесної та справедливої гри. Майже зовсім не надається увага розвитку в дітей і молоді здібностей до художнього відображення спорту, його гуманістичного осмислення засобами музики, живопису, кіно, фотографії. Рідко використовуються українські народні ігри і національні види спорту. Зовсім не розвиваються такі види і форми спортивних змагань, рухливих ігор, активного відпочинку, які мають особливо високий соціально – культурний, духовний потенціал і, власне, тому поширилися у багатьох країнах світу.

Школа повинна виховати і дати дітям змогу реалізувати прагнення гармонійно поєднувати розумний спосіб життя із заняттями живописом, скульптурою, поезією, винахідництвом, колекціонуванням та іншими видами творчої діяльності. Втіленню цієї ідеї в життя сприятимуть шкільні фізкультурно – художні свята. У методичній літературі, періодичній пресі святами часто називають спортивні змагання, інші масові заходи. Дійсно, добре організовані змагання з парадами відкриття і закриття, урочистим нагородженням переможців – своєрідні свята спорту. Проте для фахівця фізкультурно – художнє свято – це комплексний захід, який включає в себе не тільки спортивні(змагання, показові виступи, конкурси, вікторини, ігри, лотереї та ін..), а й художні, мистецькі фрагменти. Фізкультурно – художнє свято рекомендується розпочинати урочистими церемоніями, характер яких

11

залежатиме від того, чому вони присвячені:історичним датам, подіям із життя школи, спортивним форумам. До організації свята, складання програми і сценарію, підготовки його окремих фрагментів залучаються практично всі вчителі й учні. У фізкультурно – художніх святах можуть брати участь працівники культових і громадських організацій, Рад народних депутатів, закладів культури. Програмою передбачаються фрагменти не тільки для школярів, а й для дітей дошкільного віку і навіть дорослих та спільні заходи(класами, сім ямі) . на мою думку, такі спортивно – художні свята певною мірою дають змогу реалізувати прагнення дітей, молоді гармонійно поєднати цікавість до спорту і мистецтва.

2.2. Спортивно – художні вечори.

Спортивно – художні вечори можуть присвячуватися різним подіям у житті колективу фізичної культури. Вечори можуть присвячуватися високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводитися за типом спортивно – художніх КВК, «Нумо, хлопці», «Нумо, дівчата» тощо. У будь – яких випадках вони є ефективною формою реалізації ідеї синтезу спорту і мистецтва, спробою об’єднати спортивні заходи з художніми. Завдання вечора – заохочення фізкультурників і спортсменів школи, пропаганда їхніх досягнень і розумного способу життя та залучення до систематичних занять фізичною культурою нових поколінь школярів.

Оформлення місця має носити інформативний характер. Фотомонтажі, епіграми, дружні шаржі та плакати, вирізки з газет, кубки і вимпели розкажуть про успіхи та прогалини колективу в розвитку фізичної культури. На таких вечорах варто уникати тривалих доповідей і виступів.

Спортивно – художні вечори - це не вистава, де є глядачі й виконавці. Кожен присутній повинен брати активну участь у конкурсах, іграх.

12

2.3. Дні здоров’я .

Найбільш повного практичного втілення ідеї комплексного використання засобів, зв’язку фізичного виховання з іншими шкільними предметами та ідеї гармонії тіла і розуму можна досягти, проводячи у школі дні здоров’я. По – перше, ці комплексні заходи потребують координації зусиль більшості вчителів – предметників, батьків і громадських організацій. По – друге , вони проводяться у природних умовах складом усієї школи і насичені елементами романтики. По – третє , у цих заходах об’єднуються майже всі форми фізичного виховання . Для їх проведення заздалегідь підготувати фізкультурний актив із учнів, учителів, батьків і шефів. Звільнення учнів від навчальних занять, а точніше перенесення занять у природні умови в ході проведення днів здоров’я, ефективно впливає на зміцнення фізичного стану школярів і вчителів , підвищує їх працездатність, їхній інтерес до навчання і сприяє виробленню звички вести розумний спосіб життя.

Вивчення практики проведення днів здоров’я у школах показало, що в їх організації припускаються суттєвих помилок переважно від нерозуміння завдань цієї оригінальної форми роботи. Чимало днів здоров’я проводяться нецікаво, змагання обмежуються одним – двома видами легкої атлетики або кросом. У ряді шкіл до проведення днів здоров’я не залучаються всі педагоги й учні школи, не кажучи вже про батьків. Не беруть участі в таких заходах і дитячі громадські організації. Проведення такого заходу навіть один раз на рік потребує від колективу школи великих зусиль організаторської роботи вчителів, батьків. Але ці зусилля окупляться, як свідчать результати опитування учасників, незабутніми враженнями дітей.

13

Висновок.

Підсумовуючи, спробуємо відповісти на запитання, чим керуватись у визначенні кількості заходів у позакласній роботі з учнями, які оптимальні інтервали між ними, їхня послідовність. Усе це, без сумніву, залежатиме від багатьох обставин: рівня розвитку фізичної культури в кожній конкретній школі, підготовленості учнів, орієнтації педколективу і керівництва школи, кліматичних умов регіону. По – перше , всі заходи повинні бути об’єднані у цілеспрямовану комплексну систему, що допоможе на високому емоційному рівні реалізувати ідею союзу тіла і розуму, налагодити міжпредметні зв’язки і, врешті – решт, сформувати уявлення про розумний спосіб життя. По – друге, для періодичного впливу на емоційну сферу учнів задля підтримання їхньої постійної зацікавленості до самовдосконалення елементи цієї системи доцільно розмістити в такій послідовності:

  1. Дні здоров’я;

  2. Некласифікаційні змагання з включенням вправ, що були предметом домашніх завдань на літо;

  3. Вечір спортивної слави;

  4. Веселі старти сімейних команд;

  5. Свято спорту і мистецтв.

У проведенні всіх заходів налагоджуйте міжпредметні зв’язки – це найбільш надійний і перспективний шлях залучити до розв’язання проблем фізичного виховання педагогічний колектив загалом. Задля безперервного вдосконалення згаданих форм фізичного виховання, підвищення результативності щоразу по закінченні заходів підсумовуйте їх. І головне: штамп і шаблони ніколи не принесуть успіху в роботі!

Із викладеного легко дійти висновку, що праця вчителя фізичної культури складається з багатьох компонентів. Щоб усі ці компоненти склалися в єдину систему фізичного виховання школярів, учителеві необхідно багато знати, вміти і , що особливо важливо, постійно підвищувати свій творчий потенціал, не відставати від вимог часу, прогресу, науки, запитів своїх учнів. Учитель все життя повинен сам учитися, безперервно поповнювати власні знання, пам’ятаючи, що педагог доти залишається вчителем, доки продовжує самоосвіту.

14

Література:

  1. Вайнбаум Я.С. Дозування фізичних навантажень школярів.-М.,1991.65с.

  2. Горащук В.П. Валеологія.-К.,1998.-144с.

  3. Закон України «Про Фізичну культуру і спорт».-К.,1993.

  4. Концепція фізичного виховання в системі освіти України. -ІЗМОУ,№13,1997.

  5. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания.-К.,1999.-230с.

  6. Максименко Г.Н. Планирование и контроль тренировочного процесса в спортивных играх.- Луганск: Знание,2000.-276с.

  7. Максименко Г.М. Спортивно – педагогічне вдосконалення(легка атлетика): Навч. посібник. -К.:Вища шк.,1992.-294с.

  8. Мурза В.П.Фізичні вправи і здоров’я. – К.: Здоров’я, 1991.-256с.

  9. Освітня галузь «Фізична культура і здоров’я» .-К.,1997.-58с.

  10. Основы отбора, обучения и тренировки юных легкоатлетов: Учеб.пособие/Г.Н. Максименко, А.Ф.Полтавский. - Луганск: «Лугань»,1994.-365с.

  11. Сінчаєвський С.М. Фізичне виховання школярів(теоретична підготовка)// Фізичне виховання в школі,1999.-№2.

  12. Третяк І.Є. Оцінка з фізичної культури. -Луганськ.,1991,-88с.

  13. Шиян Б.М. теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2.-Тернопіль:Навчальна книга-Богдан,2003.-248с.

15

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Ефективні комунікації (soft skills) учителя з батьками»
Швень Ярослава Леонідівна
30 годин
590 грн