Адлер мав на меті звільнити поведінку людини від суворої механістичної детермінації з боку фатально
визначаючих її біологічного й соціального факторів, але своїм вченням про "фіктивний фіналізм" (примарну доцільність, яка визначає життєдіяльність) залишився принципово на позиції фаталізму тих або інших комплексів.