Еріксон народився в 1902 році і був учнем Зигмунда Фрейда, відомого австрійського психоаналітика. Однак Еріксон розвинув та модифікував теорію Фрейда, привносячи в неї соціальний аспект. Його найвідоміша робота - це теорія психосоціального розвитку, яка включає в себе вісім стадій розвитку, кожна з яких пов'язана з конкретним конфліктом або завданням.
Основні етапи теорії психосоціального розвитку Еріксона включають:
Довіра проти Недовіри (народження - 1 рік): Основний конфлікт полягає в розвиненні довіри до довкілля або, навпаки, недовіри.
Володіння м'язово-анатомічного аспекту проти Сумніву (1 - 3 роки): Дитина намагається визначити, чи є її можливості вистачаючими для впорядкування своєї життєвої ситуації.
Ініціатива проти Вини (3 - 6 років): Розвивається ініціатива і прагнення до активності, але також може виникнути відчуття провини за рішення, прийняті в цей період.
Продуктивність проти Стагнації (6 - 12 років): Дитина розвиває свої здібності та компетентності, але може також зіткнутися з відчуттям стагнації, якщо не отримає достатньої підтримки.
Ідентичність проти Розгубленості (12 - 18 років): Підліток формує свою особистість, шукаючи своє місце в суспільстві та вирішуючи питання ідентичності.
Любов до ближнього проти Чужоземності (18 - 40 років): Основним конфліктом є прагнення встановити стабільні і близькі відносини проти можливості відчуття самотності чи відчуженості.
Творчість проти Замкненості (40 - 65 років): Людина стикається з питанням своєї творчої продуктивності та внеску в суспільство.
Мудрість проти Відчуженості (65 років і старше): Основний конфлікт полягає в підсумковому враженні свого життя та відношенні до нього.
Таким чином, Еріксон розглядав розвиток особистості як неперервний процес, пов'язаний з конкретними віковими етапами і соціальними завданнями.
