Дитячі фантазії в казках
При ознайомленні дітей з оточуючим світом, зокрема під час спостережень, екскурсій, діти безпосередньо бачать прекрасне. І це прекрасне вони прагнуть показати у казках, оповіданнях, які самі складають і розповідають іншим малятам. Вони пробуджують фантазію дітей, народжують яскраві образи і викликають бажання відтворити їх на папері.
Мета: допомогти дітям удосконалювати їхні активні та творчі здібності, залучати їх до театрально - трудової діяльності, пропонувати їм придумувати невеличкі казкові історії самостійно, сприяти розвитку уяви, образного мовлення, фантазії. Виховувати в
них естетичний смак.
Казка «Бурулька»
Ця пригода сталася одного ранку. На одному із будинків під самим дахом жила - була бурулька. Але вона була не одна. В неї було дуже багато подружок. Вони дружили між собою. Бурульки любили співати, розповідати різні цікаві історії.
Та ось біля будинку проходило дві дівчинки. Одна іншій говорить: - Ой подивися, яка гарна бурулька. Якби її дістати?
Вона і справді була гарною, прозорою, найбільшою серед своїх подружок.
Почувши ці слова бурулька враз запишалася своєю вродою, ні з ким не хотіла розмовляти. Та ось пригріло сонечко, із стріхи почало капати і бурулька впала на землю. Вона розбилася на маленькі кусочки. І тепер ніхто нею не цікавився. А дівчинка своїй подружці відповіла: - В такому випадку треба обережно ходити біля будинків, щоб бурульки часом не впали на
голову.
Дівчинка і ромашка
Жила собі дівчинка на ім’я Ліза. Вона дуже любила бавитися на галявині. І ось Ліза підбігла до пенька і зустріла там ромашку. Квіточка була дуже
гарною, але чомусь сумувала.
- Чому ти така засмучена? - запитала дівчинка.
- А тому я така засмучена, - бо дощик забарився. У мене в’януть корінці, листочки, стебельце. А мені хочеться напитися чистої водиці і стати ще красивішою. І хто мені в цій біді допоможе?
Ліза швидко побігла додому. Взяла лієчку з водою і швидко стала поливати. І ромашка зацвіла, голівку жовту підвела. Подякувала дівчинці і з вдячністю доторкнулася до щічки.
Щедра горобина
Настала холодна зима. Землю вкрила білим, пухнастим снігом. Нема чого їсти птахам. Та ось вони побачили дерево, на якому висіли червоні грона ягід. Коли стали їсти їх, то виявилось, що ягоди зовсім не смачні. Говорять пташки: « Горобино, чому твої ягоди зовсім не смачні, гіркі?» А горобина й каже: «Попросіть Мороза, він їх підсолодить». Попросили пташки Мороза.
Прийшов він і зробив свою справу.
Тепер кожну зиму щедра горобина підгодовує пташок своїми плодами. А вони дякують не лише їй, а й морозу.
