У даному контексті підлітковий вік тлумачиться як період ґенези буття, протягом якого всезагальною формою розвитку стає дорослішання, а головною життєво-смисловою задачею – відкриття межі між ідеальною і реальною формами дорослості (Л.С.Виготський, Д.Б. Ельконін, Б.Д. Ельконін, В.Г.Кудрявцев, Д.І.Фельдштейн). Процес «відкриття» втілюється у специфічних змінах самосвідомості підлітка, пов’язаних із орієнтуванням у соціально-заданому образі дорослості, у засвоєнні (на пізнавальному і мотиваційно-потребовому рівні) суттєвих рис дорослості як свого майбутнього, своєрідного «акцептора результату» подальшого розвитку.

