Мета гри:
Навчальна: вчити дітей впізнавати та називати свійських тварин; формувати вміння зіставляти частини в ціле зображення.
Розвивальна: розвивати дрібну моторику, зорове сприйняття, увагу та логічне мислення.
Виховна: виховувати любов до тварин та бажання допомагати (у нашому випадку — ляльці Катрусі).
📦 Матеріали:
Персонаж: Лялька Катруся (або її зображення).
Картки: Зображення свійських тварин (песик, котик, корова, порося, коза, кінь, вівця, баран, віслюк, кролик, морська свинка ), розрізані навпіл (вертикально або зиґзаґом для вищого рівня складності).
📝 Хід гри:
1. Сюрпризний момент:
До дітей приходить лялька Катруся. Вона засмучена, бо її улюблені фотографії тварин із ферми випадково розірвалися, і тепер вона не може зрозуміти, хто де зображений.
«Малята, допоможемо Катрусі полікувати картинки й дізнатися, хто живе у неї на подвір’ї?»
2. Основна частина:
Вихователь викладає перед дитиною «переплутані» половинки. Дитина має обрати одну частину, знайти їй відповідну пару та з'єднати їх.
3. Мовленнєва активізація:
Коли картинка зібрана, вихователь ставить запитання:
Хто це? (Це корова).
Як вона каже? (Му-у-у).
💡 Варіанти ускладнення:
«Хто зайвий?»: Додати половинку дикої тварини (наприклад, лисички) і запитати, чи може вона бути улюбленцем Катрусі на фермі.
✅ Поради для виготовлення:
Якщо ви робите картки власноруч, розріште їх не просто рівною лінією, а хвилею або зубчиками. Це спрацює як пазл — дитина відчує фізично, чи підходять деталі одна до одної.
Обов'язково за ламінуйте картки (або обклейте скотчем), щоб «улюбленці» витримали багато ігрових сесій.
Загадки до гри Катрусині улюбленці
***
Має вуса, пишний хвіст
І таку звичку:
Спершу вмиється, а потім
П’є теплу водичку.
(Мяу-мяу!) (Котик)
***
Гав-гав-гав! Хто там іде?
Дім старанно стереже.
Друг він вірний,
знають всі —
І дорослі, і малі.
(Гав-гав!) (Песик)
***
Му-му-му! — вона гукає,
На лужку траву шукає.
Дасть малятам молока,
Ось корисна я яка!
(Му-у-у!) (Корова)
***
Рожевий носик-п’ятачок,
Хвостик — наче крючок.
В калюжі любить погуляти,
В багнюці хвостика поваляти.
(Хрю-хрю!) (Порося)
***
Має ріжки, має бороду,
Ходить весело по городу.
Ме-ме-ме! — вона співає,
Капусту дуже полюбляє.
(Ме-ме!) (Коза)
***
Цок-цок-цок! Копитця б’ють,
В гості нас вони везуть.
Грива в’ється на вітру,
Я люблю тваринку цю!
(І-го-го!) (Кінь)
***
Довгі вушка, куций хвіст,
До морквинки має хист.
Він стрибає так прудко,
Не впіймаєш його швидко! (Кролик)
***
Кучерява в неї шубка,
Ніжна-ніжна, як голубка.
По лужку вона гуляє,
Тихо «Бе-е-е» собі співає.
(Бе-е-е!) (Вівця)
***
Має він круті роги
І не зступить із дороги.
Шерсть густу він теж несе,
Траву на лужку пасе. (Баран)
***
Він великі вушка має,
Вантажі возить, допомагає.
Хоч упертим може бути,
Його «І-а!» далеко чути.
(І-а!) (Віслюк)
***
Хоч вона і не свиня,
І не бачила моря жодня.
В клітці затишно живе,
Свіжу зелень все жує. (Морська свинка)
