Мета: закріплювати знання дітей про свійських і диких тварин та їхніх дитинчат; учити співвідносити дорослу тварину з дитинчам; розвивати увагу, зорове сприймання, пам’ять, мовлення та навички класифікації.
Матеріали: ігрове поле з дорослими тваринами та дитинчатами, які плачуть; за бажанням — ножиці та конверт для зберігання карток.
Хід гри: педагог повідомляє, що маленькі тваринки загубилися й плачуть, бо шукають маму. Дитина розглядає малят, знаходить відповідну дорослу тварину та поєднує пару.
Мовленнєвий супровід: «Хто плаче?», «Кого шукає теля?», «Допоможи козеняті знайти маму», «Це корова. У неї теля». Заохочуйте дитину називати тварину й дитинча або повторювати назву за дорослим.
Підказки для дітей, яким складно: спочатку запропонуйте вибір лише з двох дорослих тварин; назвіть тварину, покажіть на неї або дайте зразок пари. Поступово збільшуйте кількість карток.
Ускладнення: попросіть розподілити пари на дві групи: «Свійські тварини» та «Дикі тварини»; назвати, хто як «говорить»; утворити фразу: «У лисиці — лисеня».
Пари для перевірки:
Свійські: корова — теля; кінь — лоша; коза — козеня; вівця — ягня; свиня — порося; кішка — кошеня; собака — цуценя.
Дикі: ведмідь — ведмежа; лисиця — лисеня; вовк — вовченя; заєць — зайченя; білка — білченя; їжак — їжаченя; дикий кабан — порося.
Порада: для багаторазового використання роздрукуйте першу сторінку на щільному папері та заламінуйте. Якщо хочете вирізати картки, розрізайте їх по межах білих рамок.
