Більшість щоденних дій для людини з інвалідністю – це важке випробування, яке найчастіше доводиться проходити самостійно. Кожен крок супроводжується бар’єрами: у під’їзді – сходинки, в автобусі – незручні посадкові майданчики. Ситуації, коли людина з інвалідністю не може влаштуватися на роботу через упередження роботодавця – це проблема бар’єрів, вирішення яких є обов’язком держави перед її громадянами. Але й інших бар’єрів довкола нас, на жаль, також багато. Це й коли літня людина змушена простоювати у чергах в громадських установах, й коли жителі віддалених сіл не можуть оплатити комунальні послуги зі смартфона, й коли випускник університету не може працевлаштуватися на першу роботу, й коли молода мати не може вийти з декрету, адже немає місць у дитсадках. Таких прикладів – безліч.
Сьогодні ж, завдяки ініціативі першої леді України Олени Зеленської, прийняття Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні об’єднало представників органів влади, експертного середовища та громадянського суспільства. Цей стратегічний документ визначив нові стандарти доступності та інклюзії.
