Додаток до виховного заходу про Чорнобиль

Опис документу:
Вірші та пісні

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Вірші та пісні про Чорнобиль

Ліна Костенко

Стоять озера в пригорщах долин

Стоять озера в пригорщах долин,

Луги цвітуть у придорожній смузі.

І царствений цибатий чорногуз

Поважно ходить в ранній кукурудзі.

Дівча козу на вигоні пасе,

Машини мчать, баранки крутять аси.

Малина спіє.. І на все, на все

Лягає пил чорнобильської траси.

Жоржини на чорнобильський дорозі

Вже другий рік, як струшують біду,

Прозорий жах обмацує ворота -

Чи можна людям в хату увійти?

Роса - як смертний піт на травах, на горіхах.

Але найбільше стронцію - у стріхах.

Хто це казав, що стріхи - традиційні?

У нас і стріхи вже радіаційні.

Летючі крони голубих дерев.

Із року в рік дожити до неділі.

Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.

Аборигени острова Надії.

Босоніж дітки бігають малі.

Пройшла гроза і не була озонною.

А де тепер не зона на землі?

І де межа між зоною й не зоною?

Оксана Пахльовська

Це ти, Маріє...

Не впізнаю - ні зблизька, ні здаля.

Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?

Тепер тут зона, а була земля...

Тут був чорнозем, а тепер - Чорнобиль.

Тут все - було. Який минулий час!

З яких похмурих неземних граматик?

Чи тут вже апокаліпсис почавсь?

Чи знов пройшли тут гунни і сармати?

Все хоче народитися і жить.

І розцвісти. І збутись. І любити.

І вільний кінь вздовж берега біжить,

Не знаючи, що він уже убитий.

Ганна Чубач

Весна 1986

Можливо, я колись прощу,

Але забути це не вдасться;

Біда забрала в мене щастя

Радіти теплому дощу.

Можливо, я колись втомлюсь,

Але забути - не забуду:

Бездомний пес по місту блудить,

І я , як всі, його боюсь.

І двір наш зовсім опустів.

Дітей із Києва вивозять.

У матерів - болючі сльози,

І їм не треба втішних слів.

Можливо, я колись навчусь

Міняти гнів на тиху милість.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною.

Мій світ, як хмара над Десною:

Як зупинилась, так стоїть.

Посеред мирних, добрих днів

Така печаль! Така пекучість!

Не «жить», не «буть», а «брати участь» -

Хтось зручно вигадать зумів.

І замість правди напівправда,

Вриває ниточку добра.

І воду п'ємо із Дніпра,

Яку ніхто вже пить не радить. 

І бджоли з вуликів летять

На цвіт чорнобильського саду.

Віктор Кордун

Зона

Земля за колючим дротом,

земля позбавлена волі.

У плинних древлянських широтах

сосни вклякають поволі.

Не вберегли ми рідну землю,

ще й у горі залишили потім.

Тож чи я відчахну від душі

й відокремлю просвітлену кров'ю і потом?

Чи простиш нам, земле пречиста,

Що тебе прирекли на засуд?

Плин літописів, тьма літочислень -

Все це викреслено із часу.

Ти чия, моя земле, чия ти?

І чиї милосердні очі

із досвітніх глибин зірчатих

надивитись на тебе хочуть?

Поки знов ця земля зцілиться,

проминуть віки, не народи.

Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,

затамую востаннє свій подих.

Ліси й села за дротом,

і тяжко зітхає глина.

Перед Поліссям, стражденним народом -

стаю на коліна.

Анна Багряна

Малиновий дзвін

уривок

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей

В бездонність ночей.

І тихо ступає життя у полин,

І лине Чорнобильський дзвін.

Люба Долик

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобильський демон зродився зловтішний

В безумному розпаді часток мізерних, –

І горе, як ніч, по землі нашій грішній

Нечутно ступає – не спиниш, не вернеш.

І вирок читає всяк сущому люду,

Пустими зіницями край спопеля:

– Ти, хлопче, ніколи вже

батьком не будеш.

– А ти не народиш здорове маля ...

Бліді, неусміхнені, зболені й кволі –

То діточки наші, як свічечки, тануть,

В убогих лікарнях вмирають поволі,

Не хочуть вмирати і вірять, що встануть.

Кого їм просити, благати, молити,

Кричати, щоб чути

було в небесах:

– Врятуйте нас, люди !

– Так хочеться жити !

…Полинно буяє чорнобильський шлях.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
1
3
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!