Додаткові завдання №3 до Урок 27. ПЛЕТІННЯ. ВИГОТОВЛЕННЯ ІГРАШКИ. «ВОСЬМИНІЖОК»

КАЗКА ПРО ЯНГОЛІВ

Якось давним-давно зібралися на хмаринці Янголи і почали розмірковувати. А розмова у них пішла за людей... Про те, як багато на землі не може знайти собі пару, як важко після зради знову пові- рити. Про всі ті земні турботи, що зустрічаються на кожному кроці. І як ти вважаєш, що вигадали небесні мешканці? А вимудрували вони ось що:

• Якщо поєднати добро і співпереживання, ми отримаємо милосердя,— сказав один з Янголів.

• А якщо до вірності додати дружбу? — вголос розмірковував другий.

• Тоді ми отримаємо віру,— відповів третій.

• Але ж нам потрібно створити любов! — зауважив четвертий.

• Так, так, так,— стурбовано підтвердили всі Янголи,— любов! І тут радісно вигукнув один із Янголів:

• Нам потрібно запитати в того, хто знає, що таке любов! У того, в кого це почуття ніколи не минає!

• А хіба є такі люди? — здивовано, в один голос запитали небесні мешканці.

• Так! — щасливо засяяв Янгол.

• Я знаю таку людину!

• Хто він? У якій країні живе?

• Зараз я вам покажу.

І Янгол сплеснув тричі у долоні. Перед білокрилими братами з’явилася скринька. Здавалося, що вона на чомусь стоїть, але ні, вона просто висіла у повітрі. А як вона сяяла і співала! Виграючи різними кольорами, ніжним голосом, скринька наспівувала:

Все, що на небі і що на землі,

Що під землею і те, що в воді,

Все це я бачу і вам покажу,

Якщо щось не знаєте — я підкажу!

Казки чарівні, мудрість століть,

Все що я знаю — не бійтесь, беріть!

І відчинивши кришку, чарівна скринька показала маленького хлопчика. Він грався на дитячому майданчику разом з іншими дітьми. Янголи здивовано поглянули на свого товариша. А той задоволено посміхався:

• Погляньте лишень на цього малюка,— лагідно проказав він.

• — Бачите, який він щасливий? Як обережно перекладає жучка сонечко з руки на листочок, як ніжно пестить котенятко?

• Але ж він ще маленький,— зауважив один із Янголів,— а ми шукаємо того, хто знає, як зберегти у серці любов, як не втратити віру.

• Правильно,— спокійно продовжив Янгол.

• — Але щоб чогось навчити іншого, потрібно самому це вміти. Щоб щось віддати — потрібно це мати...

• Це правда! — погодилися Янголи.

• Так от, цей малюк вміє все, що ми шукаємо. У його серці немає зла, воно наповнене любов’ю.

• Але ж він зростатиме і розчарування зроблять його таким, як і інші.

А ось про це ми і повинні з вами потурбуватися. Нам потрібно взяти цього малого під свою опіку. І коли він виросте, то зможе на- вчити любові своїх дітей, а ті передадуть ці знання своїм дітям.

— Ти маєш рацію! — радісно затріпотіли крилами Янголи.

І з тих пір почали допомагати хлопчикові. А для того, щоб він

міг покликати їх тоді, коли йому буде важко, вони написали чарівну молитву.

Янголе Божий, хоронителю мій святий, даний мені на охорону! Щиро благаю тебе: просвічуй мене сьогодні, хорони від усього злого, заохочуй до добрих діл і провадь на спасенну дорогу.

І ти можеш вивчити її на пам’ять і завжди читати, коли тобі буде важко. Янголи добрі й нікому не відмовляють у допомозі. Отже, якщо матимеш бажання, то зможеш з ними потоваришувати.