Додаткові завдання до Урок 29. ВИШИВАННЯ. ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБУ. «СЕРВЕТКА ДЛЯ МАМИ»

ДРУЗІ ДЛЯ НИТОЧКИ

Була в однієї жінки скринька. Така чепурна: з мереживом та квітами зі стрічок, з намистинками та ґудзичками на кришці та з боків.

Та всередині цієї скриньки тривалий час лежали без роботи деякі речі.

Господиня все не мала часу зазирнути туди: час займали малі оченята, які побачили склянку десь далеко на столі, крихітні ніжки, які помчали до стільчика і залізли туди, і тендітні пальчики, що не можуть ще втримати цей стаканчик.

І мама мчить на стук і дзвін, черговий раз забуваючи про коробочку.

Та одного разу кицька Маркізка викотила десь з якогось закутка моточок ниток. Такого чарівного персикового кольору, що мороз і вітер за вікном стали зовсім нестрашними. А маленькі губки засміялися, промовляючи:

— Мя.

Це означало м’ячик. І мама пригадала, що у тій заповітній скриньці таких ниточок-клубочків багато.

Вона витягла коробочку. І відкрила її.

— Скільки скарбів! — здивувалася маленька кучерява дівчинка, заглядаючи всередину.

А молода жінка все витягала і витягала ниточки-м’ячики. Вони були і білі, і рожеві, і зелені, і червоні, і сині. Одні більші, а інші — менші. Крихітка взяла до рук найбільший клубок фіалкового кольору.

— Мя!!!

І вона покотила його по підлозі. Потім прибігла по ще один моточок.

Разом з кицьою Ніночка кидалась і котила клубочки.

Потім мама показувала, які з них великі, які — малі. Вони гладили ниточки ручками і складали за кольорами.

Самим ниточкам також було весело. Виявляється, вони для чогось потрібні...