• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Українська література
  • Дидактичний матеріал для використання на уроках української літератури, факультативих заняттях з народознавства. Дослідження "Ономастичний простір українських чарівних казок"
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
0
9
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Дидактичний матеріал для використання на уроках української літератури, факультативих заняттях з народознавства. Дослідження "Ономастичний простір українських чарівних казок"

Опис документу:
Метою дослідження є підкреслити неповторність, оригінальність, самобутність національної культури через вивчення фольклорних джерел, зокрема багатства ономастичного простору українських чарівних казок. Актуальність дослідження та наукова новизна роботи полягає у спробі охопити та проаналізувати власні імена українських чарівних казок, розглянути ономастичний простір як фрагмент національної культури, давнього світогляду, духовного та життєвого досвіду народу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Дидактичний матеріал для використання на уроках української літератури, факультативих заняттях з народознавства.

Дослідження "Ономастичний простір українських чарівних казок"

Для України усна народна нематеріальна традиційна культура завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування. Фольклор українського народу - це те неповторне, оригінальне і самобутнє явище національної культури, яке твориться "безперервно, повсюди, де розмовляють і думають", - як стверджував геніальний мовознавець Олександр Потебня.

Об'єкт дослідження - антропонімний склад українського фольклору.

Предметом дослідження є фольклорні джерела, зокрема українські чарівні казки.

Метою дослідження є аналіз власних імен, що функціонують в українському фольклорі як феноменів української народної культури, з'ясування семантики онімів, їх походження та варіювання, підкреслити неповторність, оригінальність, самобутність національної культури через вивчення фольклорних джерел, зокрема багатства ономастичного простору українських чарівних казок.

Актуальність дослідження та наукова новизна роботи полягає у спробі охопити та проаналізувати власні імена українських чарівних казок, розглянути ономастичний простір як фрагмент національної культури, давнього світогляду, духовного та життєвого досвіду народу.

До проблем ономастики фольклору звертались видатні українські фольклористи, науковці та яскраві творчі індивідуальності:О. Потебня,

О. Афанасьєв, І. Франко, О. Веселовський, Д. Іловайський, В. Міллер,

К. Сосенко, Ф. Буслаєв, М.Драгоманов, Філарет Колесса, М.Костомаров.

Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали можуть бути використані на уроках української мови та літератури, факультативих заняттях з народознавства.

Сьогодні розвивається як окрема галузь фольклорна ономастика -

наука, яка досліджує антропоніми героїв у фольклорних творах. Вона розвивається в тісному взаємозв'язку з історією, географією, етнографією, міфологією та психологією. Семантика власної назви у фольклорному тексті обумовлена взаємодією церковно-візантійської ідеології з дохристиянською народною культурою.

Кожен етнос має свій антропонімікон - реєстр особових імен.

Виділяють наступні типи антропонімів:

- особисте ім'я

- по-батькові

- прізвище

- прізвисько

- псевдоніми

- криптонім (приховуване ім'я)

- антропоніми літературних творів, героїв у фольклорі, в міфах і казках.

Свідчення антропоніміки безцінні для історії нації, бо в них збереглися сліди зниклих слів.

До складу ономастикону чарівних казок входять давні, споконвічно слов'янські імена, що сягають язичницького світогляду наших предків, і новіші, пов'язані з церковною християнською термінологією. Нові власні назви спочатку входили до народного життя, а потім у тексти чарівних казок. В чарівній казці кожному герою приписується позитивна або негативна оцінка. Але добро завжди перемагає над злом.

Ономастикон чарівної казки складається з надзвичайно різноманітних з точки зору походження власних назв. Загалом вони укладаються у схему, що включає три генетично різні компоненти:

а) язичницькі оніми (назви персонажів, які беруть початок у язичницьких міфах);

б) християнські оніми (назви сакральних персонажів біблійного походження);

в) "антихристиянські" (язичницькі оніми неслов'янського походження).

За допомогою кількісних даних були виявлені сліди утворення єдиної системи, яку прийнято називати двовір'ям, внаслідок чого склався певний баланс двох ономастичних (і світоглядних) систем.

І Найчисленнішу ономастичну групу в українських чарівних казках становлять слов'янські автохтонні імена.

Умовно імена можна поділити на 3 підгрупи:

1."Сфера людини - фізичний тип та психічний стан, її характер":

- Безногий, Безрукий, Дурень, Доктор, Козак, Стрілець, Товчикамінь , Сучимотузок, Царенко, Пан, Правда, Кривда, Мрець, Смерть,

2. Абстрактні іменники, які за номінативним значенням оцінюють життєві обставини:

- Доля, Щастя, Горе, Біда, Злидні, Калина, Семен, Соня.

3. Міфоніми, що пов'язуються з природою та фізичними явищами:

Вітер, Гром, Днина, Місяць, Мороз, Сонце.

У чарівних казках християнство торкнулося лише поверхневого рівня іменника, замінивши язичницькі імена казкових героїв на візантійсько-християнські оніми, причому споконвічні слов'янські власні назви переважно не зникли, а перейшли в розряд прізвиськ, долучених до християнських імен.

ІІ. Як приклад, наступні християнські оніми, назви сакральних казкових персонажів біблійного та літургійного походження:

1. Календарний фольклорний антропонімікон включає близько 45 чоловічих і 20 жіночих особових імен.

Найуживаніші особові назви такі:

Іван, Василь, Дмитро, Федір, Марко, Семен, Георгій, Степан, Михайло, Микита, Петро; Олена, Марія, Катерина, Анна, Парасковія, Василина

Рідковживан імена:

Амбросим, Арефій, Асон, Афрон, Додон, Єфімьян, Луція .

2. Запозичені особові імена складають у відсотках - чоловічі - 4,4% та жіночі - 15 %

- Монька, Дуаза, Лаота, Сиаса;

- іншомовні варіанти українських: Штефан, Івонцьо; Луцина, Марча, Настася, Катерина

Висновки: у фольклорній системі називання українців виявлено можливі сліди пракультури й давніх міфологічних вірувань, а також відображення національних особливостей бачення навколишнього світу, життя, побуту, традицій. Наші спостереження засвідчують збереження язичництва та християнізацію в онімії українських чарівних казок. Тобто, казки є своєрідним літописом, за яким можна вивчати наше минуле, бездонним джерелом відомостей про менталітет та світобачення нашої нації. Це жива історія народного духу, бо саме казки найкраще зберегли ідеалізм глибокоморальної душі українців, і саме на їх основі має відродитися українська література.

У дослідженні були використані наступні джерела наукової та художньої літератури:

1.Автор-упорядник Винничук Ю.П. "Казки про богатирів і лицарів" - Харків: Фоліо, 2001. - 464 с.

2. Белів Л.О. Літературно-художня антропонімія як джерело розвитку національного імені українців // Київ: Мовознавство, 1993. - №3

3. Автор-упорядник Малкович І. "100 казок. Найкращі українські народні казки з ілюстраціями" - Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2013. - 130 с.

  • 02.01.2019
  • Українська література
  • 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Наукова робота
  • 330
  • 0
  • 4
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методична діяльність в умовах децентралізації освіти в Україні»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
395 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.