Остеохондроз хребта характеризується первинними процесами дистрофії міжхребцевого диску, вторинними змінами з боку тіл хребців і прилеглих тканин. Систематичні вертикальні навантаження на хребет призводять до швидкого «зношування» міжхребцевих дисків. Передусім страждають рухоміші відділи хребта, які зазнають найбільшого навантаження (нижньопоперековий та нижньошийний). Дегенерацію диска також зумовлюють перенесені захворювання та травми, аномалії розвитку хребта. Зміни у диску проявляються передусім у зниженні гідрофільності й еластичності пульпозного ядра, утворенням мікротріщін фіброзного кільця диску, а згодом і зв’язок, його оточують. Надалі пульпозне ядро через тріщи фіброзного кільця випинається, а потім випадає у вигляді грижі у просвіт хребтового каналу чи міжхребцевого отвору, стискаючи нервові корінці або спинний мозок і їх судини.
Неврологічні ускладнення остеохондрозу хребта становлять 60 – 70 % усієї патології периферичної нервової системи та зберігають лідерству структурі тимчасової непрацездатності. Близько 10 % хворих на остеохондроз поперекового відділу хребта мають статус «людина з інвалідністю»
