Деякі питання комплексного підходу при навчанні математики

Опис документу:
На допомогу молодому вчителю математики

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Деякі питання комплексного підходу

при навчанні математики

Серветник Василь Григорович – вчитель математики СЗШ І-ІІІ ст. № 1 смт.

Муровані Курилівці, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист

Мислити послідовно, судити переконливо, спростовувати неправильні висновки повинен кожен: фізик і поет, тракторист і хімік.

Є.Кальман

Ці слова повинні переконати багатьох колег в помилковості сповідування думки про те, що викладання математики на відміну від гуманітарних предметів не несе в собі якогось виховного аспекту. Саме вміння логічно мислити, спростовувати неправильні висновки є однією з граней спільної особливості.

В основу своєї роботи з учнями я постійно намагаюсь ставити комплексний підхід до навчання.

Що це означає в моєму розумінні?

Це означає так організувати навчальний процес, щоб забезпечити кожному учневі той рівень викладання, рівень вимог, які відповідають його можливостям. Навчити учня – це перш за все сформувати в нього вміння навчальної діяльності, навчити працювати самостійно. При цьому змінюється функція вчителя: не проста передача і контроль знань, умінь учнів, а управління самостійною діяльністю учнів, надання їм своєчасної допомоги.

З цією метою реалізація ідеї педагогіки співдружності, диференціації, організація групової, самостійної роботи, системи контролю знань та вмінь учнів.

Аналізуючи математичний зміст тієї чи іншої теми, викладеної в підручнику та методичній літературі, я намагаюсь вислідковувати її можливості для найкращого сприйняття її учнями, вибудувати той логічний ланцюжок, який встановлює взаємозв’язок з попереднім матеріалом та є найбільш очевидним для учнів.

Для прикладу, починаючи вивчати стереометрію, я креслю для учнів опорну схему логічної структури самого предмету, яка ґрунтується на так званих чотирьох „цеглинах”:

І тільки після такого аналізу я приступаю до розробки системи уроків тієї чи іншої теми. При цьому повинна враховуватись тематика кожного уроку, його мета, зв’язок з іншими уроками.

При поурочному плануванні використовую слідуючи типи уроків:

  • урок вивчення нового матеріалу;

  • урок формування вмінь і навичок;

  • урок виявлення рівня знань і попередження помилок через їх діагностування;

  • узагальнений урок з елементами консультації;

  • тематична атестація.

Всі ці типи уроків присутні в системі в різних співвідношеннях залежно від теми, що вивчається.

Як приклад наведу планування теми „Паралельність площин”.

Виходячи з вищесказаного, виділяю мінімально обов’язковий рівень знань та вмінь учнів. Перш за все визначаю конкретно, що потрібно знати:

основні поняття, визначення, теореми;

що потрібно вміти:

застосування обов’язкового теоретичного матеріалу в розв’язанні опорних задач, які сприяють формуванню обов’язкових навичок, таких як стандартні міркування, побудови, обчислення.

Перед початком вивчення теми в кабінеті математики вивішуються стенди, які дають можливість учням визначитись, що потрібно знати і вміти по темі (додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7).

Загальна кількість уроків по темі – 5. На першому уроці вивчається теорія, потім три уроки розв’язуються задачі, розміщені на стенді. П’ятий урок – рівнева тематична атестація.

Отже, перший урок „Вивчення нового матеріалу” відбувається у вигляді крупно-блочної подачі матеріалу. За урок потрібно вивчити 4 теми: ознаку паралельності площин; теорему про існування і єдність площини, паралельної даній і яка проходить через точку, що не належить даній площині; дві теореми про властивості паралельних площин. Вкластись в час допомагає наперед підготовлена дошка (додаток 8).

З метою активізації пізнавальної діяльності виділяю групу учнів, які до початку уроку самостійно вивчають теорію по підручнику. Тоді всі теореми доводяться з активним залученням цих учнів.

Метою другого уроку є навчання по розв’язуванню опорних задач. Форма організації уроку групова. За результатами попереднього тестування складаються 4 різнорівневі групи з двома лідерами в кожній – теоретиком і практиком. Мета диференційованої роботи на цьому уроці – навчити кожного учня розв’язувати опорні (репродуктивні) задачі. Причому поскільки сильний учень справляється з цим швидше, він повинен забезпечити засвоєння матеріалу слабшим.

Третій урок – організація розв’язування задач більш високого рівня. Організація праці групова, але групи тепер однорівневі (ІІІ, ІІ, І). Для групи ІІІ рівня забезпечується просування вперед в результаті самостійної роботи над складнішими задачами (на картках). Для контакту з цією групою затрачується мінімум вчительського часу, бо за 10 хв. до кінця уроку я пропоную раніше заготовлені розв’язки даних задач, які під силу розібрати учням до кінця уроку.

Мета роботи зі слабкими учнями – закріплення навичок розв’язування опорних задач. Їм пропонується дві задачі – першого і другого рівнів. Іде робота біля дошки і в зошитах. Вчитель працює з цими учнями повільно, аналізуючи умову, виконуючи креслення, обчислюючи і обґрунтовуючи кожен етап.

З групою другого рівня організовується напівсамостійна робота. Їй пропонується три завдання: одне першого і два другого рівнів. Учням цієї групи надається право вибору: а) якщо матеріал труднощів не викликає, то учень виконує роботу самостійно; б) якщо є сумніви в своїх силах, то він може підключитись до роботи групи першого рівня. Звісно, роботи оцінюються відповідно. Критерії оцінювання відомі учням наперед.

Четвертий урок – урок виявлення рівня знань і попередження помилок через їх діагностування.

Найпоширенішою формою роботи в мене на таких уроках є математичний диктант з послідуючим розбором „польотів”. Кінцевий результат роботи в цьому напрямі – вміння учня самоорганізуватись під час роботи, критично підійти до власної діяльності.

На цих уроках доцільно використовувати різнорівневі самостійні роботи з послідуючим аналізом.

П’ятий урок – тематична атестація, яка може складатись з двох частин – теоретичної і практичної. Теоретична, як правило проводиться усно і включає в себе доведення теорем (для сильних учнів) або визначення формулювання теорем (для слабших). Тут на допомогу приходять „теоретики”. Практична частина – це ряд завдань, які виконуються письмово (додаток 6).

Я намагаюсь, щоб і контрольна робота і тематична атестація несли в собі навчальні функції. З цією метою по закінченню уроку вивішуються зразки розв’язання всіх задач.

Аналіз результатів, отриманих після вивчення теми таким способом дозволяє зробити висновок про оправ даність вибраної методики.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
3
міс.
2
4
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!