Данило Олександрович Бакуменко (1918–1998) — український поет, прозаїк, перекладач та журналіст.
Біографія
Народження: 31 грудня 1918 року в селі Деркачі (нині місто Дергачі) на Харківщині.
Освіта: Навчався на філологічному факультеті Харківського університету. У червні 1941 року з 4-го курсу пішов добровольцем на фронт у складі студентського батальйону. Після війни закінчив Харківський університет (1946) та Військово-політичну академію ім. В. І. Леніна в Москві (1952).
Військова служба: Пройшов Другу світову війну від початку до кінця. Завершив її у вересні 1945 року в госпіталі м. Уссурійськ після важкої контузії, що призвела до тимчасового паралічу та втрати мови. Згодом працював військовим журналістом.
Родина: Батько письменника Олександра Бакуменка.
Творчість
Данило Бакуменко почав друкуватися з 1930-х років. Його творчість пронизана темами мужності, воєнного досвіду та любові до рідної землі.
Основні твори:
Поетичні збірки: «На щастя землі» (1953), «Корінь життя» (1955), «Небояни» (1987), «Рейс життя» (1989), «Кардіограма мужності».
Проза: Роман-хроніка «Живих кличу» (1984).
Переклади: Перекладав українською мовою твори азербайджанського поета Расула Рзи.
Він був відомий своєю принциповою позицією проти «духовного зрадництва» в літературному середовищі.
