Анотація: у статті досліджується проблема формування психологічної стійкості дітей в умовах воєнних загроз і тривалої небезпеки. Розкрито механізми емоційного самозбереження, які допомагають дитині зберігати внутрішню рівновагу в умовах стресу та невизначеності. Проаналізовано ризики, що виникають унаслідок тривалого впливу травматичних подій, а також визначено індикатори дистресу, на які має звертати увагу практичний психолог. Значну увагу приділено ресурсно-орієнтованим підходам, методам стабілізації, технікам саморегуляції та психоемоційного відновлення дітей. Описано роль шкільного середовища як простору емоційної безпеки, а також наведено дієві інструменти, які можуть використовувати психологи та педагоги для підтримки учнів у кризових ситуаціях. Матеріал спрямований на підсилення професійної компетентності практичних психологів, педагогів та усіх фахівців, які працюють із дітьми під час війни.

