Які вони - діти, народжені в ХХІ столітті? Вони не ставлять зайвих запитань — вони «гуглять». Вони не запитують дорогу у перехожих — вони шукають потрібне місце за допомогою навігатора. Вони роблять покупки в інтернеті, причому не завжди в тій країні, у якій живуть. Одночасно виконують уроки і спілкуються SMS-ми з друзями, використовують усіляку можливість, щоб підключитись до інформаційного потоку…
Вони прийшли у цей світ у цифрову епоху і вже ніколи не зможуть уявити своє життя без інтернету та різноманітних ґаджетів. Від самого народження вони звикають жити у світі без кордонів, але з однією поправкою, дуже часто цей світ обмежений екраном.
"Ми такими не були", — часто констатують дорослі, коли спостерігають за дітьми. Справді, сучасні діти зовсім не схожі на своїх батьків і прабатьків. І це — неминучі природні зміни, пов’язані з інформаційними технологіями та бурхливими подіями, свідками яких стають діти. Чим же вони такі особливі?
Нині в закладах середньої загальної освіти навчаються учні покоління Z. Від того, чого ми їх навчимо і як виховаємо, залежить наше теперішнє й майбутнє. Тож учителям як представникам трьох попередніх поколінь для уникнення конфліктів і оптимізації освітнього процесу варто враховувати в його організації таке: не тільки знати та розуміти особливості поведінки покоління , а психологічно правильно реагувати на неї.
Провідні педагоги і психологи давно переймаються проблемою навчання дітей покоління Z, адже добре вкорінений принцип (передача знань із вуст в уста, тобто від учителя до учня) безнадійно застарів.
У своїй педагогічній діяльності ми керуємося принципами особистісно орієнтованого підходу до особистості дитини. Повсякчас ознайомлюємо педагогів із особливостями розвитку дошкільників різного віку, відстежуємо, як змінюється поведінка дітей різних поколінь. Багато відповідей на свої запитання про закономірності розвитку сучасних школярів ми знайшли в теорії поколінь. Тож ознайомимось з нею.
