ВИКОРИСТАННЯ МЕМУАРНОЇ ПРОЗИ ПРИ ВИВЧЕННІ ІСТОРІЇ КРАЮ НА ПРИКЛАДІ ВІДОМОСТЕЙ ЗІ СПОМИНІВ ОЧІЛЬНИКА КУРЕНЯ «ЧОРНИХ ЗАПОРОЖЦІВ» ПЕТРА ДЬЯЧЕНКА
Для вивчення краєзнавства можна задіяти різноманітний пласт матеріалів, так, в нагоді стануть археологія, етнографія, культурологія, архівні свідоцтва тощо. Звісно, найбільшу цікавість викликають письмові спомини безпосередніх свідків певного історичного періоду краю. Для первомайщини таких матеріалів чимало. Чого варте лише оповідання Шалом-Алейхема «Сто один»[1], чи твори Миколи Вінграновського[2]… Та все ж таки, мемуаристика, позбавлена художнього прикрашення, займає соє особливе місце. Досить яскраво культурно– побутові відносин у місті змалювали у своїх спогадах, уродженці міста: заслужений художник України Андрій Антонюк та видатний кінорежисер Ісідор Анненський. Але в нашому дослідженні ми хотіли звернути особливу увагу, на так би мовити, епізодичні відомості з мемуарів людей не пов’язаних з краєм безпосередньо. Людей, доля яких лише на короткий час звела з цим славетним містом. Такі відомості, не дивлячись на невеликий обсяг, дуже часто несуть в собі незамінний і об’ємний пласт інформації. Наприклад, цікаві свідчення залишив по собі сербський майор Олександр Пишчевич[3], що проїздом перебував на теренах сучасного міста в далекому1791 році. Пошук і вивчення подібних документів здається нам вкрай перспективним напрямком в краєзнавстві.
[1] https://lib.misto.kiev.ua/INPROZ/ALEJHEM/stoodin.dhtml
[2] М. Вінграновський «Моя молитва», Українська література. Колекція. К.2003 р.
[3] Жизнь А.С.Пишчевича, им самим описанная: 1764 – 1805 гг. – М.: 1885 г.
