24 червня — Різдво Івана Хрестителя (Івана Купала) — це день літнього сонцевороту є одним з найдавніших свят нашого народу. Головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом'яне опудало — Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена — символ води, палаюче колесо — символ сонця. Свято це, за стародавніми віруваннями, символізує єднання води і вогню, що дає початок життю і розквіту. До вечірньої зорі розкладають вогонь. Через нього стрибають пари дівчат та хлопців. Вдалий стрибок обіцяє міцний шлюб, зцілення від усіх хвороб та злих чар. Ще дівчата в цю ніч плетуть вінки, ставлять у них свічки і пускають їх на воду, загадуючи про нареченого: з якої сторони він прийде і чи прийде взагалі цього року. Купальська ніч вважалася чарівною, бо саме в цей час дерева отримували змогу рухатися і розмовляти, а в самій хащі лісу розпускалася чарівна квітка папороті. Тільки раз на рік, у купальську ніч, з'являється ця вогняна квітка на одну мить, і тому, хто заволодіє нею, дарується чарівна сила розуміти мову птахів і звірів, лікувати хворих і вміння знаходити скарби. Та нелегко цю квітку здобути, бо охороняє її нечиста сила. Тільки неабиякий сміливець зможе заволодіти цвітом папороті. А зробити це можна так: помітивши вогняну квітку, сміливець повинен розіслати біля папороті скатерку, покласти на неї свячені паски, свяченим ножем накреслити коло, окропити кущ свяченою водою і почитати молитву. Чорт спробує налякати людину, та нізащо не зайде за окреслене коло. Опівночі квітка розцвіте і впаде на розстелену скатерку. Треба швидко взяти і сховати її. Тоді й отримаєш чудесні знання.
